ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" травня 2007 р.Справа № 2-2626/07

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого М.В. Сидоренко

суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної   

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін

від позивачів:  ОСОБА_1

відповідачів :

ТОВ „Терракс” –Сорочан І.І.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 –ОСОБА_5

реєстратор –ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Терракс” ЛТД

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2007 р.

у справі № 2-2626/07

за  позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10  

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Терракс” ЛТД, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12. ОСОБА_4

про визнання недійсними всіх рішень загальних зборів товариства від 12.07.2005 року, визнання недійсною нової редакції статуту, зареєстрованої державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 19.07.2005 року та скасування її державної реєстрації, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Терракс” ЛТД, що відбулися 20.01.2006 року та цих загальних зборів - неправомочними, визнання недійсними змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Терракс” ЛТД, зареєстрованих державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 15.02.2006 року та скасування їх державної реєстрації

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2007 р. (суддя Загороднюк В.І.) позов ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 задоволений, визнано недійсними: а) рішення загальних зборів учасників ТОВ «Терракс»ЛТД, що відбулися 12.07.2005 р.; б) редакція статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Терракс»ЛТД, зареєстрована державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 19.07.2005 року та скасована державна реєстрація згаданої редакції статуту; в) рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Терракс»ЛТД, що відбулися 20.01.2006 р., а самі збори визнані неправомочними; г) зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Терракс»ЛТД, зареєстровані державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 15.02.2006 р. та скасована їх державна реєстрація. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що на загальних зборах товариства прийняті рішення, які суперечить чинному законодавству, оскільки відносини з відчуження заявниками часток в статутному фонді товариства за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та при відступлені цих часток була відсутня домовленість сторін щодо істотної умови (ціни), а це є порушенням приписів ст. 638 ЦК України.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ТОВ „Терракс” ЛТД звернулось з апеляційною скаргою та уточненнями до неї, в якій  просить  вказане судове рішення скасувати та постановити нове рішення, відмовивши у задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права, оскільки вважає, що договори про відчуження часток не укладалися, а мав місце вихід з товариства його учасників, якій підтверджується наявною в матеріалах справи заявою від 12.07.2005 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_10 звернулись до ТОВ «Терракс»ЛТД (далі –ТОВ) з заявою від 12.07.2005 р. (а. с. 26) про їх вихід із складу ТОВ та про передачу належних кожному з них часток в статутному фонді товариства ТОВ «Терракс»ЛТД. Справжність підписів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в наведеній вище заяві посвідчена нотаріально. Також у вказаній заяві ОСОБА_7І, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 зазначили, що вони, в зв’язку з виходом з ТОВ, не мають до останнього ніяких майнових і немайнових претензій, погоджуються на внесення відповідних змін до установчих документів товариства, які зв’язані з їх виходом і змінами в складі учасників, погоджуються на реєстрацію цих змін в органах державної влади.

Рішенням загальних зборів ТОВ від 12.07.2005 р., які оформлені протоколом № 3 (а. с. 15) наведена вище заява ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 задоволена і зазначені позивачі по цій справі виведені зі складу учасників ТОВ, а належна кожному з них частка статутного фонду передана ТОВ «Терракс»ЛТД. Також рішенням цих зборів за згодою ОСОБА_9 до складу ТОВ «Терракс»ЛТД були прийняті ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 (протокол № 3). На підставі зазначеного протоколу загальних зборів були внесені відповідні зміни до статуту ТОВ „Терракс” ЛТД.

На загальних зборах учасників ТОВ від 20 січня 2005 р., рішення яких оформлені протоколом № 4 (а. с. 23-24), розглядались питання про підсумки фінансово-господарської діяльності ТОВ за 2005 р., також була звільнена з посади директора ОСОБА_7, обраний на посаду директора ОСОБА_14, був збільшений розмір статутного капіталу ТОВ до 111000 грн. і в зв’язку з цим перерозподілені частки учасників та затверджені відповідні зміни до статуту ТОВ, які зареєстровані згідно з вимогами чинного законодавства.

Розглядаючи даний спір суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги повністю з підстав, які наведені вище в описовій частині даної постанови. Апеляційна інстанція вважає, що висновки районного суду в оскаржуваному рішенні не відповідають вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, а тому це рішення слід скасувати.    

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Так, висновок районного суду базується на тому, що дії позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 по виходу їх із складу учасників ТОВ являються укладенням ними договору з товариством про відчуження майна (часток у статутному капіталі). Відтак, суд дійшов висновку, що на зазначені дії позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 розповсюджуються положення глави 53 ЦК України і, безпосередньо, приписи ст. 638 згаданого кодексу щодо усіх істотних умов договору.     

Судова колегія вважає наведену вище правову позицію суду першої інстанції хибною, оскільки, в даному випадку правовідносини позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 і ТОВ витікають безпосередньо з їх корпоративних (немайнових) прав. Відтак, аналізуючи заяву позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про укладення зазначеними позивачами цією заявою договору з ТОВ про продаж їх часток у статутному капіталі та застосував положення ст. 638 ЦК України, оскільки до згаданих правовідносин слід застосовувати законодавство України, яке безпосередньо регулює право участі засновника у господарському товаристві, тобто особисті немайнові (корпоративні) права засновника господарського товариства. Таким законодавством, в даному випадку, є Закон України „Про господарські товариства” (далі –Закон про товариства) (ст. ст. 10-11, 50-54, 59-60), ЦК України (ст. ст. 116, 117, 140-145, 147, 148) та ГК України ( ст. ст. 82, 83, 86, 88, 89) саме які є спеціальними до згаданих правовідносин і безпосередньо їх регулюють, тобто регулюють корпоративні права і обов’язки засновників з господарським товариством, в тому числі, й при їх (учасників) виході з такого господарського товариства. Також зазначені вище правовідносини регулюються положеннями прийнятого засновниками статуту ТОВ (а. с. 7-11,13), пп. 6.1 п. 6 якого вони (засновники) визначили своє право на вихід із складу засновників (учасників) ТОВ, а в пп. 6.2 п. 6 –домовились про дотримання положень установчих документів. Положення Статуту ТОВ узгоджуються з наведеними вище нормами чинного законодавства.      

Відтак, заяву позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 слід розцінювати як використання ними саме свого права на вихід з ТОВ і ця заява ніяким чином не може розцінюватись як договір купівлі-продажу.

Невірно трактує суд першої інстанції і положення ст. 53 Закону про товариства та ст. 147 ЦК України, які узгоджуються між собою, оскільки вони є спеціальними нормами, регулюють саме корпоративні відносини і їх потрібно розглядати у сукупності з іншими нормами, що також регулюють ці відносини. Так, в даному випадку, позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 передали свої частки у статутному капіталі товариству саме у процентному виразі, оскільки вартість таких часток у грошовому виразі була невідома. Наведене положення повністю узгоджується з приписами ст. 54 Закону про товариства, згідно якої при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується саме вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді та така виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Отже, законодавець встановив, що при виході засновника з ТОВ останньому виплачується не така ж сама грошова сума, яка була ним внесена до статутного капіталу товариства, а лише вартість частини майна товариства, пропорційна його частці, оскільки по закінченню фінансового звіту за рік, підрахунку збитків і прибутку така вартість майна може відрізнятись від суми внеску засновника. Відтак, грошова сума вартості часток позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на дату поданнями ними до ТОВ (12.07.2005 р) заяви про вихід із товариства була невідома, не могла та і не повинна була встановлюватись товариством і, тому ця сума ніяким чином не могла бути відображеною в будь-яких документах. Процентний же вираз частки зазначених учасників ТОВ був відомий і саме він був прийнятий ТОВ для подальшої реалізації у відповідності до приписів ч. 4 ст. 147 ЦК України і ч. 4 ст. 53 Закону про товариства. З огляду на викладене, зазначені в позові порушення з боку ТОВ вимог чинного законодавства позивачами не доведені.  

Не можна погодитись і з висновком суду першої інстанції стосовно порушення саме загальними зборами, а не товариством, приписів ст. ст. 147, 148 ЦК України щодо строків продажу або відступу частки позивачів, оскільки: по-перше, суд взагалі не зазначив в чому це порушення виражене, а, по-друге, таке порушення не доводиться матеріалами справи.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що доводи скаржника, які викладені ним в скарзі, повністю спростовують висновки суду, а тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу слід задовольнити.

Крім того, апеляційна інстанція відзначає, що суд першої інстанції, повністю задовольняючи позов, взагалі не надав ніякого аналізу щодо позовних вимог ОСОБА_9 та не зазначив, яке право останнього було порушене і чим це порушення документально підтверджується. При цьому, відсутні такі посилання і в позовній заяві. Також, суд першої інстанції взагалі не проаналізував та не навів в оскаржуваному рішенні в чому саме права позивачів по справі порушили відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_4 та чи являються вони належними відповідачами по справі.

Разом з тим, вирішуючи спір про скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ районний суд не залучив до участі у справі реєстратора, який здійснив цю реєстрацію, та прав і обов’язків якого цей спір безпосередньо стосується.

Наведені вище положення свідчать про порушення судом першої інстанції також і норм процесуального права, які відповідно до приписів ст. 104 ГПК України, є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати ТОВ за подачу апеляційної скарги покладаються солідарно на позивачів.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2007 р. по справі № 2-2626/07 скасувати.

В позові відмовити.

Головуючий суддя                                                                                Сидоренко М.В.

Суддя                                                                                                      Таценко Н.Б.

          Суддя                                                                                                      Мишкіна М.А.