ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" травня 2007 р.Справа № 2-2575/07
м. Одеса
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого М.В. Сидоренко
суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної
при секретарі судового засідання Скуділо О.В.
за участю представників сторін
від позивачів - ОСОБА_1
від відповідачів :
ТОВ „Терракс” –Сорочан І.І.
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 –ОСОБА_7
ОСОБА_8, ОСОБА_9 –ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Терракс” ЛТД
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2007 р.
у справі № 2-2575/07
за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Терракс” ЛТД, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_15
про визнання недійсним договорів, визнання недійсними всіх рішень загальних зборів від 12.07.2005 року, визнання недійсною нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Терракс” ЛТД, зареєстровану державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 19.07.2005 року та скасування її державної реєстрації, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Терракс” ЛТД, що відбулися 20.01.2006 року та цих загальних зборів - неправомочними, визнання недійсними змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Терракс” ЛТД, зареєстрованих державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 15.02.2006 року та скасування їх державної реєстрації
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2007 р. (суддя Загороднюк В.І.) позов ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 задоволено, визнано недійсними: а) договір про передачу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ТОВ „Терракс” ЛТД належних їм часток у статутному фонді товариства по 20% кожний; б) договір про передачу ОСОБА_5 та ТОВ «Терракс»ЛТД належних їм часток у статутному фонді товариства, відповідно: ОСОБА_5 –20% статутного фонду, а ТОВ «Терракс»ЛТД –60% статутного фонду ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_15; в) рішення загальних зборів учасників ТОВ «Терракс»ЛТД, що відбулися 12.07.2005 р.; г) редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Терракс»ЛТД, зареєстровану державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 19.07.2005 р. та скасована державна реєстрація цієї редакції статуту; д) рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Терракс»ЛТД, що відбулися 20.01.2006 р., а самі збори не правомочними; ж) зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Терракс»ЛТД, зареєстровані державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 15.02.2006 р. та скасована державну реєстрацію цих змін. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ТОВ «Терракс»ЛТД мав місце договір відчуження часток у статутному фонді товариства. Крім того, суд вважає, що частки у статутному фонді, які належали ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є спільною власністю подружжя, а розпорядження спільним майном можливе лише за згодою дружини або чоловіка, тобто необхідно отримати нотаріально посвідчену письмову згоду одного з подружжя.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ТОВ „Терракс” ЛТД (далі –ТОВ) звернулось з апеляційною скаргою та уточненнями до неї, в яких просить вказане рішення скасувати та постановити нове, відмовивши у задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник посилається на порушення районним судом норм процесуального та матеріального права, оскільки вважає, що договори про відчуження часток не укладалися, а мав місце вихід з товариства, якій підтверджується наявною в матеріалах справи заявою від 12.07.2005 р. Також скаржник вважає неправильним застосування судом норм сімейного законодавства, яке регулює питання спільної сумісної власності подружжя, так як майно господарського товариства не може розглядатись як складова частина спільного сумісного майна подружжя.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 12.07.2005 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернулись до ТОВ із спільною заявою про їх вихід зі складу засновників ТОВ „Терракс” ЛТД та передачу належної кожному з них частки в статутному капіталі ТОВ. Також заявники у вказаній заяві зазначили про відсутність у них майнових і немайнових претензій до ТОВ та про їх погодження на внесення відповідних змін до установчих документів товариства, які зв’язані з їх виходом та змінами в складі учасників, реєстрацію цих змін в органах державної влади у передбаченому законом порядку.
Загальними зборами учасниками ТОВ „Терракс” ЛТД від 12.07.2005 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які приймали участь у цих зборах були виведені зі складу учасників товариства, а належна кожному з них частка - 20% статутного фонду, була передана товариству. Також рішенням цих зборів до складу ТОВ «Терракс»ЛТД було прийнято ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_9 та ОСОБА_17 Наведені вище рішення загальних зборів засновників від 12.07.2005 р. оформлені протоколом № 3, який підписаний всіма учасниками ТОВ, в тому числі і тими, котрі вийшли з числа засновників, а підписи всіх осіб засвідчені нотариально. На підставі зазначеного протоколу загальних зборів були внесені відповідні зміни до статуту ТОВ „Терракс” ЛТД.
На загальних зборах учасників ТОВ від 20 січня 2005 р., рішення яких оформлені протоколом № 4, розглядались питання про підсумки фінансово-господарської діяльності ТОВ за 2005 р., також була звільнена з посади директора ОСОБА_3, обраний на посаду директора ОСОБА_18, був збільшений розмір статутного капіталу ТОВ до 111000 грн. і в зв’язку з цим перерозподілені частки учасників та затверджені відповідні зміни до статуту ТОВ, які зареєстровані згідно з вимогами чинного законодавства. Протокол виготовлений у відповідності до вимог чинного законодавства.
Оскаржуваним рішенням районного суду позовні вимоги задоволені з підстав, які наведені вище, в описовій частині даної постанови. При цьому, судова колегія вважає, що судове рішення не відповідає вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, а тому його слід скасувати. Також колегія суддів знаходить позовні вимоги недоведеними, а тому в їх задоволенні слід відмовити повністю з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що у випадку відчуження частки в статутному фонді необхідно отримати письмову заяву подружжя, яка повинна бути нотаріально посвідчена, при цьому він здійснює підміну понять, назвавши заяву засновників про їх вихід з ТОВ договором та вважає, що частки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у статутному капіталі ТОВ являються спільною власністю подружжя, посилаючись на приписи ст. ст. 60, 61, 65 СК України.
Разом з тим, такий висновок суду не відповідає матеріалам справи, які взагалі не містять будь-яких доказів, що внесені ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 до статутного капіталу ТОВ грошові кошти являлись їх саме спільною сумісною власністю подружжя, а не належали кожному з них особисто. Більш того, суд помилково вважав, що правовідносини по виходу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зі складу засновників, а також передача частини своєї частки ОСОБА_5 повинні регулюватись лише наведеними вище нормами СК України, що регулюють сімейні відносини подружжя та нормами ЦК України, котрі регулюють поняття договору, порядок його укладення і т. д. Апеляційна інстанція вважає, що, в даному випадку, слід керуватись законодавством, яке регулює корпоративні правовідносини та яке являється для цих правовідносин спеціальним і визначальним законодавством. Так, враховуючи наведене вище положення та предмет спору, до правовідносин сторін по цій справі слід застосовувати Закон України „Про господарські товариства” (далі –Закон про товариства) (ст. ст. 10-11, 50-54, 59-60), ЦК України (ст. ст. 116, 117, 140-145, 147, 148) та ГК України ( ст. ст. 82, 83, 85, 86, 88, 89), саме які безпосередньо ці правовідносини сторін і регулюють. З огляду на викладене, апеляційна інстанція не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
Також помилковим, на думку апеляційної інстанції, є й висновок районного суду, в якому він погодився з посиланнями позивачів, що частки ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в статутному капіталі ТОВ являються спільною власністю подружжя, оскільки, згідно до приписів ст. ст. 12, 13 Закону про товариства, ст. ст. 85, 86 ГК України, саме ТОВ являлось власником грошових коштів ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були внесені саме зазначеними особами, а не подружжям, в якості їх вкладу як засновників у статутний капітал ТОВ. При цьому, враховуючи приписи ст. 54 Закону про товариства, за якими при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується саме вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді та така виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу, слід дійти висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 могли отримати вартість їх часток майна товариства лише після закінчення фінансового року. Відтак їх вклад міг знову стати спільною сумісною власністю подружжя лише після отримання ними від ТОВ зазначеної вище вартості в грошовій сумі. Крім того, слід прийняти до уваги, що вихід із числа засновників, розпорядження своєю часткою і отримання вартості частки майна товариства є правом, а не обов’язком засновника і в цьому випадку він (засновник) використовує свої саме корпоративні права, які регулюються зазначеними вище нормами спеціального для цього виду правовідносин законодавства.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про порушення при виході засновників ОСОБА_3, ОСОБА_6 та передачі частини частки засновником ОСОБА_5 вимог ст. ст. 60, 61, 65 СК України, ст. ст. 147, 368, 626 ЦК України, ст. 53 Закону про товариства є помилковим.
Відтак судова колегія вважає, що доводи скаржника, які викладені ним в скарзі, повністю спростовують висновки суду, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити.
Крім того, апеляційна інстанція відзначає, що суд першої інстанції, повністю задовольняючи позов, взагалі не проаналізував та не навів в оскаржуваному рішенні в чому саме права позивачів по справі порушили відповідачі: ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_9 і ОСОБА_15 та чи являються вони належними відповідачами по справі.
Разом з тим, вирішуючи спір про скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ районний суд не залучив до участі у справі реєстратора, який здійснив цю реєстрацію, та прав і обов’язків якого цей спір безпосередньо стосується.
Наведені вище положення свідчать про порушення судом першої інстанції також і норм процесуального права, які відповідно до приписів ст. 104 ГПК України, є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати ТОВ за подачу апеляційної скарги покладаються солідарно на позивачів.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2007 р. по справі № 2-2575/07 скасувати.
В позові відмовити.
Головуючий суддя Сидоренко М.В.
Суддя Таценко Н.Б.
Суддя Мишкіна М.А.