Судове рішення 17-2-24-7-2-32-2-21/7019 від 09.08.2010

Судове рішення #10342831

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2006 р.Справа № 17-2-24-7-2-32-2-21/7019

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Сидоренко М.В.,

суддів Таценко Н.Б., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання Кійко О.В.

за участю представників сторін

від прокурора Суворовського району м. Одеси: Форманюк О.М.

від кредиторів ДПІ у Суворовському районі м. Одеси –Кучін В.В.

УПФУ у Суворовському районі м. Одеси –не з’явився

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси –не з’явився

ЗАТ „Одесводоканал” –Шнякін В.О. ліквідатор

КП „Одеські теплові мережі” –не з’явився

Одеська дирекція УДПЕЗ „Укртелеком” –не з’явився

керуючий санацією Мірошниченко С.М. не з’явився

керуючий санацією до 29.09.2006 р. - ОСОБА_5

Міністерство транспорту та зв’язку України –Рахнянська С.В.

Одеське обласне відділення з питань банкрутства Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України - не з’явився

ТОВ „Залізничтехніка” - Кісленко І.В.

від боржника Державного підприємства „Одеський механічний завод” –ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства „Одеський механічний завод” та апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 29.09.2006 р.

про призначення керуючого санацією

у справі № 17-2-24-7-2-32-2-21/7019

за заявою кредитора: ДПІ у Суворовському районі м. Одеси

до боржника: Державного підприємства „Одеський механічний завод”

кредитори: УПФУ у Суворовському районі м. Одеси, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, ЗАТ „Одесводоканал”, КП „Одеські теплові мережі” Одеська дирекція УДПЕЗ „Укртелеком” та інші

керуючий санацією Мірошниченко С.М.

керуючий санацією до 29.09.2006 р. ОСОБА_5

Міністерство транспорту та зв’язку України

Одеське обласне відділення з питань банкрутства Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України

ТОВ „Залізничтехніка”

за участю прокурора Суворовського району м. Одеси

про визнання банкрутом (сторони та суть спору зазначаються згідно ухвали суду)

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Апеляційною інстанцією здійснювалась повна фіксація судового процесу.

В с т а н о в и л а:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.09.2006 р. по справі № 17-2-24-7-2-32-2-21/7019 (суддя Оборотова О.Ю.) за клопотанням ДПІ у Суворовському районі м. Одеси звільнено ОСОБА_5 від виконання обов’язків керуючого санацією ДП „Одеській механічний завод”, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Мірошниченка С.М. (ліцензія Мінекономіки України серії АА № 783165 від 14.05.2004 р.). Також судом зобов’язано: ОСОБА_5 у триденний строк передати всю реєстраційну, бухгалтерську документацію підприємства та документацію, що стосується виконаної роботи в процедурі санації, майно боржника, яке належить йому на праві власності, печатки, штампи та інше. Крім того господарським судом продовжено процедуру санації на шість місяців з 29 вересня 2006 р. до 29 березня 2007 р.

Не погоджуючись з даною ухвалою ДП „Одеський механічний завод” (далі –1-й скаржник) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду. При цьому 1-й скаржник вважає, що оскаржувана ухвала винесена судом в порушення норм матеріального (ст. ст. 17, 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон України № 2343) та процесуального права (ст. ст. 22, 74 ГПК України), а також всупереч Постанов Вищого господарського суду України від 11.02.2004 р., від 13.10.2004 р. 12.10.2005 р.

Одночасно, не погоджуючись з ухвалою суду з апеляційною скаргою звернулось Міністерство транспорту та зв’язку України (далі –2-й скаржник), в якій просить скасувати вказану ухвалу суду. Також 2-й скаржник вважає, що оскаржувана ухвала винесена судом в порушення норм матеріального ( ст. ст. 17, 21, п. 4 ч. 1 ст. 40, ст. 53 Закону України № 2343) та процесуального права (ст. 43 ГПК України, т.я. постанова прокуратури Одеської області від 21.07.2006 р. про порушення кримінальної справи до службових осіб ДП „ОМЗ” належним чином не засвідчена).

В засіданні апеляційної інстанції задоволено клопотання ОСОБА_5 про залучення постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 08.11.2006 р., якою задоволено скаргу ОСОБА_5 та скасовано постанову прокуратури Одеської області від 21.07.2006 р. про порушення кримінальної справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які, крім представника ДПІ у Суворовському районі та ліквідатора ЗАТ „Одесводоканал”, вважають, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам чинного законодавства, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України № 2343, яка передбачає порядок винесення ухвали про санацію боржника, призначення керуючого санацією та його повноваження, з дня винесення ухвали про санацію керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цього Закону.

В УІ розділі Закону України № 2343 законодавець визначив особливості банкрутства окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності. Так в ст. 53, яка знаходиться у зазначеному розділі Закону України № 2343, визначена можливість проведення процедури санації боржника його керівником, котрий і призначається керуючим санацією боржника. Також в наведеній нормі Закону України № 2343 визначені особливості проведення такої процедури санації, при цьому, у такому разі погодження кандидатури керуючого санацією органом уповноваженим управляти державним майном не потребується. Частиною 13 названої норми Закону України № 2343 законодавець визначив особливий порядок звільнення керівника боржника від виконання повноважень керуючого санацією, зазначивши, що такий керуючий санацією може бути звільнений від виконання своїх обов’язків саме керуючого санацією лише за поданням комітету кредиторів або розпорядника майна.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду від 17.08.2001 р. введено процедуру санації 1-го скаржника та керуючим санацією призначено директора ДП „Одеський механічний завод” ОСОБА_5 (т. 4, а. с. 52-53). Ухвалою суду від 17.10.2001 р. внесені уточнення кредиторських вимог, визнаних господарським судом, які склали 331610,29 грн. і зобов’язано керуючого санацією внести в план санації суми заборгованості, що підлягають погашенню в процедурі санації, а саме: 326128,20 грн. нарахованої поточної заробітної плати працюючим робітникам заводу, 66638,63 грн. страхового збору з нарахованої заробітної плати (т. 4, а. с. 59).

Ухвалою суду від 09.01.2002 р. затверджений план санації боржника (т. 4 а. с. 182), а ухвалою від 09.06.2003 р. суд затвердив зміни і доповнення до плану санації (т. 5, а. с. 137).

В межах справи про банкрутство одночасно розглядається і господарський спір між ДП „Одеський механічний завод” до ТОВ „Залізничтехніка” про розірвання та визнання недійсним договору купівлі продажу нерухомого майна від 08.07.2002 р. (т. 7, а. с. 8-10).

Ухвалами господарського суду керуючий санацією ОСОБА_5 багаторазово звільнявся від повноважень керуючого санацією та призначались інші арбітражні керуючі –керуючі санацією. В наступному зазначені ухвали суду в частині звільнення ОСОБА_5 від виконання обов’язків керуючого санацією ДП „Одеський механічний завод” були скасовані вищими судовими інстанціями.

15.04.2005 р. керуючий санацією ОСОБА_5 в порядку ст. 21 Закону України № 2343 подав господарському суду звіт керуючого санацією (т. 9, а. с. 186-194) затверджений комітетом кредиторів (т. 9, а. с. 195). В зазначеному звіті керуючий санацією вказав про погашення всієї суми визнаної господарським судом заборгованості перед конкурсними кредиторами, а також про виплату поточної заборгованості по заробітній платі в сумі 408083,82 грн. (залишок поточної заборгованості по заробітній платі складав 267500 грн.). Також керуючий санацією просив суд затвердити звіт та припинити провадження у справі про банкрутство. Комітет кредиторів в рішенні від 15.04.2005 р. (протокол № 14) теж клопотав перед судом про припинення провадження по справі про банкрутство. Скарги від кредиторів в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до приписів ч. 9 ст. 21 Закону України № 2343 , якщо комітет кредиторів прийняв рішення про припинення процедури санації у зв’язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, звіт керуючого санацією підлягає затвердженню господарським судом, якщо інше не передбачено Законом. У разі встановлення господарським судом обґрунтованості скарг кредиторів господарський суд може відмовити у затвердженні звіту керуючого санацією.

25.04.2005 р. сторони по господарському спору звернулись до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди і припинення провадження у справі по господарському спору (т. 9, а. с. 203-204).

Разом з тим, ухвалою від 10.05.2005 р. господарський суд звільнив керуючого санацією ОСОБА_5 від виконання обов’язків та призначив іншого керуючого санацією. При цьому звіт керуючого санацією ОСОБА_5 господарським судом фактично не розглядався, як взагалі не розглядалось і клопотання про затвердження мирової угоди.

Постановою ВГС України від 12.10.2005 р. (т. 9, а. с. 324-327) ухвала господарського суду та постанова Одеського апеляційного господарського суду, котрою зазначена ухвала залишена без змін, скасовані в частині звільнення ОСОБА_5 При цьому касаційна інстанція в постанові від 12.10.2005 р. прямо зазначила про помилкове врахування господарським судом існуючої поточної заборгованості, яка не може впливати на хід справи про банкрутство та враховуватись в процедурі санації боржника під час затвердження звіту керуючого санацією, що безпосередньо витікає з приписів Закону України № 2343, при цьому припинення провадження у справі про банкрутство належить господарському суду першої інстанції.

Під час продовження розгляду справи господарським судом, 25.11.2005 р. з клопотанням про затвердження мирової угоди по наявному в справі про банкрутство господарському спору звернулось ТОВ „Залізничтехніка” (т. 10, а. с. 47, 48), крім того, 25.11.2005 р. з клопотанням про затвердження звіту та мирової угоди і припинення провадження у справах звернувся керуючий санацією ОСОБА_5 (т. 10, а. с. 49-50), а також 20.01.2006 р. з клопотанням про припинення провадження у справі про банкрутство звернулось Міністерство транспорту та зв’язку України (т. 10, а. с. 117).

Разом з тим, замість розгляду зазначених вище клопотань, господарський суд ухвалою про відкладення розгляду справи від 01.12.2005 р. (т. 10, а. с. 57) з посиланням на п. 7 ст. 11 Закону України № 2343 призначив експертизу фінансового становища ДП „Одеський механічний завод”, поручивши її проведення Одеському обласному відділу з питань банкрутства. При цьому суд не врахував приписи ст. 111-12 ГПК України щодо обов’язковості вказівок, які містяться в постанові ВГС України від 12.10.2005 р. про необхідність розгляду звіту керуючого санацією у відповідності до приписів ч. 9 ст. 21 Закону України № 2343, а також не врахував, що відповідно до приписів п. 7 ст. 11 Закону України експертиза про визначення фінансового становища боржника проводиться під час порушення провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні, про що безпосередньо зазначено в цій нормі Закону України. Крім того, в зазначеній ухвалі господарський суд взагалі не визначив період та дату, станом на яку слід встановити фінансове становище боржника, не поставив питання перед експертами та не зазначив про попередження їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Отже, наявний в матеріалах справи акт експертизи від 14.02.2006 р. (т. 10, а. с. 2212-217) не може, у відповідності до вимог ГПК України, Закону України „Про судову експертизу” № 4038, бути визнаний експертним висновком. При цьому, як вбачається з наведеного акту спеціалісти, що проводили дослідження, самостійно визначили період часу, за який вони проводили дослідження, визначивши цей період з 2000 по 2005 р., разом з тим керувались Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом Мінекономіки № 14 від 19.01.2006 р. (згаданий наказ не зареєстрований в МЮ України).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. апеляційні скарги ДП „Одеський механічний завод”, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси та Міністерства Транспорту та зв’язку України задоволено частково, скасовано ухвалу господарського суду Одеської області від 17.02.2006 р. по даній справі в частині: 1) звільнення ОСОБА_5 від виконання обов’язків керуючого санацією та призначення нового керуючого санацією (п. 1); 2) призначення керуючим санацією ДП „Одеський механічний завод” арбітражного керуючого Мірошниченка С.М. (п. 2); 3) зобов’язання ОСОБА_5 передати Мірошниченку С.М. документацію, печатки і штампи (п. 3); 4) вирішення Міністерством Транспорту та зв’язку України питання про подальше працевлаштування ОСОБА_5 (п. 5), зобов’язано арбітражного керуючого Мирошниченка С.М. протягом трьох днів з моменту винесення даної постанови передати керуючому санацією ОСОБА_5 бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності, в іншій частині вимог скаржників відмовлено, ухвалу суду в частині:1 ) відкладення розгляду справи (п. 6); 2) зобов’язання керуючого санацією надати додаткові докази (п. 7) визнано такою, що не підлягає виконанню, справу направлено до господарського суду Одеської області для розгляду в іншому складі суду клопотання керуючого санацією ОСОБА_5 від 25.11.2005 р. № 124, наданого на виконання приписів Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” про затвердження звіту керуючого санацією та про затвердження мирової угоди у окремій справі, що приєднана до даної справи про банкрутство.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.06.2006 р. повернуто без розгляду касаційну скаргу арбітражного керуючого Мирошниченко С.М. на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.07.2006 р. по даній справі призначено засідання суду для заслуховування звіту керуючого санацією.

08.08.2006 р. до господарського суду Одеської області надійшов лист Одеського обласного відділу з питань банкрутства, в якому повідомлено про проведення відділом по дорученню господарського суду експертизи фінансового становища ДП, за результатами проведення якої 21.07.2006 р. прокуратурою порушено кримінальну справу стосовно службових осіб ДП за фактом зловживання службовим становищем. В зв’язку з чим, відділ зазначив про неможливість подальшого виконання обов’язків керуючого санацією вказаного підприємства ОСОБА_5

Як вбачається із матеріалів справи постановою прокуратури Одеської області від 21.07.2006 р. порушено кримінальну справу стосовно службових осіб ДП за фактом зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки та доведення до банкрутства, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ст. 219 КК України, яку направлено прокурору Приморського району м. Одеси для організації проведення досудового слідства.

25.09.2006 р. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси звернулась до господарського суду з заявою про звільнення ОСОБА_5 від обов’язків керуючого санацією та призначення на посаду іншого керуючого санацією в зв’язку з порушення прокуратурою Одеської області кримінальної справи стосовно службових осіб ДП за фактом зловживання службовим становище.

Оскаржуваною ухвалою без врахування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. господарський суд за клопотанням ДПІ у Суворовському районі та враховуючи постанову прокуратури Одеської області від 21.07.2006 р. звільнив керуючого санацією ОСОБА_5 від виконання обов’язків

Судова колегія розцінює такі дії господарського суду першої інстанції такими, що суперечить вимогам процесуального законодавства. При цьому, про аналогічні неправомірні дії суду першої інстанції вже вказувалось у постанові ВГС України від 12.10.2005 р. (т. 9, а. с. 324-327), а також у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р.

Приймаючи до уваги, що законодавцем в ст. 17 Закону України № 2343 визначено присічний строк санації, котрий не може перевищувати 18 місяців, в даній справі процедура санації перевищує зазначений строк, тобто оскаржувана ухвала підлягає скасуванню і в частині продовження строку санації боржника.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 3-1, 17, 21, 41, 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, судова колегія, –

П о с т а н о в и л а:

1. Апеляційні скарги ДП „Одеський механічний завод” та Міністерства транспорту та зв’язку України задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 29.09.2006 р. по справі № 17-2-24-7-2-32-2-21/7019 скасувати.

3. Зобов’язати арбітражного керуючого Мирошниченка С.М. протягом трьох днів з моменту винесення даної постанови передати керуючому санацією ОСОБА_5 бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

4. Справу направити до господарського суду Одеської області для розгляду в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Сидоренко М.В.

Суддя: Таценко Н.Б.

Суддя: Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: