ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" листопада 2006 р.Справа № 3/238/06
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 16.11.2006 р.
від позивача: Москаленко В.В., довіреність б/н від 01.08.2006р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №390 від 22.02.2006р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємця –фізичної особи ОСОБА_3
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 28.09.2006р.
у справі №3/238/06
за позовом Комерційного підприємства Миколаївської обласної громадської організації футбольний клуб „Миколаїв”, м. Миколаїв, вул. Спортивна, 1
до Приватного підприємця –фізичної особи ОСОБА_3
про зміну договору оренди торгівельного місця
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.09.2006р. по справі №3/238/06 (суддя Смородінова С.М.) задоволено позовну заяву КП Миколаївської обласної громадської організації футбольний клуб „Миколаїв” до ПП-ФО ОСОБА_3 про зміну договору оренди торгівельного місця: зобов’язано відповідача укласти додаткову угоду до Договору оренди торгівельного місця від 01.01.2004р. в редакції позивача та стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати, з тих підстав, що договором та чинним законодавством передбачена можливість зміни розміру орендної плати орендодавцем в разі зміни коефіцієнту інфляції, ставок оподаткування, а також відрахувань у різноманітні фонди, передбачені законодавством України, а тому у зв’язку з переходом підприємства з січня 2005 року на іншу систему оподаткування було зроблено перерахунок орендної плати на всьому ринку по вул. Спортивній, проте відповідач не погодився укладати додаткову угоду про внесення змін до договору, чим порушив права та інтереси орендодавця.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 06.10.2006р. звернулася ПП-ФО ОСОБА_4, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 28.09.2006р. по справі №3/238/06 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що: 1)при розрахунку та підвищенні орендної плати позивач підмінює встановлені діючим законодавством поняття ставки податку на поняття системи оподаткування, ставки податків за період дії договору оренди не тільки не збільшилися, а в ряді випадків зменшилися, позивач не довів документально про офіційні зміни саме ставок оподаткування; 2) довідка ДПІ №1354 від 25.04.2006р. свідчить про те, що у зв’язку з переходом на загальну систему оподаткування збільшилася загальна сума відрахувань, однак цей факт не свідчить про те, що змінилися ставки оподаткування та відрахувань в різноманітні фонди, передбачені законодавством України, та що у позивача є підстави для збільшення розміру орендної плати згідно умов договору оренди торгівельного місця №4 від 01.01.2004р.; 3) виходячи з розрахунку наданому позивачем, в якому собівартість 1 м кв. нібито складає 1,55грн., то розмір орендної плати за місяць повинен складати 737,10грн., жодного разу позивач не заявляв, що буде нести збитки в разі підвищення орендної плати та підписання додаткової угоди на запропонованих ним умовах, з наведеного можна зробити висновок, що розмір орендної плати та її підвищення взагалі нічим не обґрунтовано; 4)в рішенні взагалі відсутні посилання суду на доводи відповідача, котрим не надана правова оцінка.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП-ФО ОСОБА_3, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області слід залишити без змін, з огляду на таке.
В судовому засіданні встановлено, що 01.01.2004р. між КП Миколаївської обласної громадської організації футбольний клуб „Миколаїв” (орендодавець) та ПП-ФО ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди торгівельного місця №4, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування торгівельне місце, розташоване на території Центрального промислово-товарного ринку за адресою: м. Миколаїв, вул. Спортивна, 1, торгівельне місце передається орендарю для встановлення торгівельного павільйону (магазина) з метою організації торгівлі промисловими товарами.
Пунктом 3.1 вказаного договору встановлено, що орендар сплачує орендодавцю плату у розмірі 500 грн. щомісячно з врахуванням ПДВ, котра може змінюватися у випадках зміни коефіцієнту інфляції чи ставок оподаткування, а також відрахувань в різні фонди, передбачені законодавством України.
Пунктом 7.3 договору оренди сторони встановили строк дії договору до 20.03.2011р..
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Одним з обов’язків орендаря по договору оренди є внесення орендної плати.
За ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Розпорядженням КП Миколаївської обласної громадської організації футбольний клуб „Миколаїв” від 30.12.2004р. встановлено розмір місячної орендної плати в розмірі 1,05грн. за 1 кв.м. для магазинів на площадці „Торговий двір”.
08.04.2006р. орендодавцем надіслано орендарю пропозицію про зміни умов договору оренди торгівельного місця №4 від 01.01.2004р. у вигляді додаткової угоди.
20.04.2006р. СПД-ФО ОСОБА_3 надіслала відповідь на пропозицію про зміну умов договору оренди, в якій просила в строк до 25.04.2006р. розшифрувати витрати, законодавчо обґрунтувати правомірність їх внесення до розрахунку орендної плати та пояснити на підставі чого витрати по фінансуванню спортивних організацій збільшують розмір орендної плати.
28.04.2006р. орендар відмовилася від підписання додаткової угоди про підвищення орендної плати, мотивуючи це тим, що орендодавцем не надано роз’яснення по питанням правомірність їх внесення до розрахунку орендної плати та пояснень на підставі чого витрати по фінансуванню спортивних організацій збільшують розмір орендної плати.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
КП Миколаївської обласної громадської організації футбольний клуб „Миколаїв” обґрунтування правомірності збільшення розміру орендної плати посилається на те, що у зв’язку з переходом орендодавця на іншу систему оподаткування: до 2005 року позивач сплачував єдиний податок, а з 01.01.2005р. перейшов на загальну систему оподаткування, що спричинило збільшення суми оподаткування, у зв’язку з оплатою податку на додану вартість, комунального податку, зборів по соціальному страхуванню та податку на прибуток.
Позивачем надано докази сплати вищевказаних податків та зборів, що призвели до збільшення розміру орендної плати, а саме: податкові розрахунки комунального податку, декларації з податку на прибуток підприємства, податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища, звіти про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням: у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, розрахунки суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ( арк. спр. 47-64).
Пунктом 3.1 договору оренди торгівельного місця №4 від 01.01.2004р. передбачено можливість зміни розміру орендної плати у випадках зміни коефіцієнту інфляції чи ставок оподаткування, а також відрахувань в різні фонди, передбачені законодавством України.
Отже, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає правомірною вимогу позивача щодо зміни орендної плати позивачем, оскільки в матеріалах справи наявні докази збільшення вартості витрат орендодавця, та останнім дотримано встановлений чинним законодавством порядок внесення змін до договору, крім того сам проект додаткової угоди до договору оренди торгівельного місця №4 від 01.01.2004р. не суперечить чинному законодавству.
Не приймаються до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду твердження відповідача про те, що при розрахунку та підвищенні орендної плати позивач підмінює встановлені діючим законодавством поняття ставки податку на поняття системи оподаткування, оскільки позивач дійсно перейшов на іншу систему оподаткування, яка передбачає збільшення відрахувань по податкам та зборам.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –залишити без змін, оскільки воно прийняте у відповідності з чинним законодавством.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105, ГПК України, судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 28.09.2006р. по справі №3/238/06 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: О.Т. Лавренюк