ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
10 червня 2010 року справа № 5020-11/296-12/488-7/252-1/114
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Алсуф`єва В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Позашкільного учбового закладу “Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа “Чайка” фізкультурно-спортивного товариства “Україна”
(99011, м. Севастополь, вул. Костомарівська, 3)
до 1. Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод”
(99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство технопарку “Корабел”
(99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13)
3. Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма-КС”
( 61145, м. Харків, Дзержинський район, вул. Космічна, 21)
4. Закритого акціонерного товариства „Технологічний парк „Інститут монокристалів”
(61158, м. Харків, пр. Леніна, 60)
5. Товариства з обмеженою відповідальністю „Судноремонтний комплекс „Севморсудоремонт”
(99011, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, буд. 13)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Всеукраїнська громадська організація „Фізкультурно-спортивне товариство „Україна”
(01135, м. Київ -135, вул. Златоустівська, 1)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
(29000, АДРЕСА_1)
про визнання частково недійсним договору,
за участю представників:
позивача –Огієнка О. І., директор, паспорт серії АР № 175993, виданий Гагарінським РВ УМВС України в місті Севастополі, 13.05.1999, розпорядження №71 від 19.04.2002, Крічуна М.М., довіреність від 15.01.2009;
відповідача 1 - Товаченка О.В., довіреність б/н від 01.06.2009;
відповідача 2 - Терешка А.М., довіреність № б/н від 01.06.2009;
відповідача 3-6 –не з’явились;
Третя особа 1 (Всеукраїнська громадська організація "Фізкультурно-спортивне товариство "Україна") - Огієнко О.І., довіреність б/н від 01.11.2009;
Третя особа 2 (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) - ОСОБА_6, довіреність ВМТ № 788353 від 31.05.2010.
У червні 2008 року Позашкільний учбовий заклад “Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа “Чайка” фізкультурно-спортивного товариства “Україна” (далі –Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” (далі –Відповідач 1, ВАТ “Севастопольський морський завод”), товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство технопарку “Корабел” (далі –Відповідач 2, ТОВ “Спільне підприємство технопарку “Корабел”), про визнання недійсним договору з передачі до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство технопарку “Корабел” спортивного залу; 3-х залів на стадіоні „Чайка”, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Костомарівська, 3.
Ухвалою суду від 01.10.2008 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.11.2008 у справі №5020-11/296-12/488, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2008, у задоволенні позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в касаційному порядку, постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2009 рішення господарського суду міста Севастополя від 06.11.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2008 у справі №5020-11/296-12/488 скасовано, а справу направлено до господарського суду міста Севастополя на новий розгляд.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судами фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України зазначив, що у матеріалах справи відсутні правочини або інші акти, на підставі яких відбулось відчуження майна, у тому числі за його переліком та докази про належність цього майна як складової об’єкту права власності, яким є заклад, що унеможливлює здійснення правової оцінки факту відчуження та його правомірності, та є обставиною, що зумовила передчасний висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заявою від 13.07.2009 Позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України змінив предмет позову та просив суд визнати поважною причину пропуску строку позовної давності і відновити цей строк, визнати частково недійсним установчий договір, укладений 20.06.2003 між відповідачами в частині передачі до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство технопарку “Корабел” будівлі дитячо-юнацької спортивної школи по вул. Костомарівській, 3 у місті Севастополі, як невід’ємної частини об’єкту права власності /т. 2, а.с. 118/.
Ухвалою суду від 27.10.2009 до участі у справі в якості інших відповідачів залучено - Товариство з обмеженою відповідальністю „Сігма-КС”, Закрите акціонерне товариство „Технологічний парк „Інститут монокристалів”, Товариство з обмеженою відповідальністю „Севморсудоремонт”, Товариство з обмеженою відповідальністю „Механомонтаж-2”, а також до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено - Всеукраїнську громадську організацію „Фізкультурно-спортивне товариство „Україна”, Севастопольську міську Раду фізкультурно-спортивного товариства „Україна”.
В процесі розгляду справи Позивач неодноразово змінював позовні вимоги.
Востаннє, заявою від 13.01.2010 /вх. №166-д/ Позивач просив суд визнати поважною причину пропуску строку позовної давності і відновити цей строк, визнати недійсним пункт 1 Переліку нерухомого майна №1 до договору про передачу майнового внеску, укладеного 04.08.2003 між ВАТ “Севастопольський морський завод” та ТОВ “Спільне підприємство технопарку “Корабел” /т. 4, а.с. 87-88, т. 3, а.с. 89-90/.
Заява не суперечить приписам частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України і прийнята судом до розгляду.
У судовому засіданні, яке відбулось 09.06.2010, представником позивача було надано суду пояснення, в якому уточнено формулювання предмету позову, внаслідок чого позивач просив суд визнати недійсним договір про передачу майнового внеску від 04.08.2003 в частині п. 1 Переліку нерухомого майна №1 до договору про передачу майнового внеску, укладеного 04.08.2003 між ВАТ “Севастопольський морський завод” та ТОВ “Спільне підприємство технопарку “Корабел”.
Ухвалою суду від 07.06.2010 провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до Товариства з обмеженою відповідальністю „Механомонтаж-2” припинено на підставі пункту 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України; з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у справі виключено Севастопольську міську Раду фізкультурно-спортивного товариства „Україна” /т. 5, а.с. 54-56/.
Представники Позивача позовні вимоги підтримали, на задоволенні позову, з урахуванням заяви про зміну предмета спору, наполягають.
Відповідач 1 у поясненнях на позов позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених в них, основні з яких полягають в тому, що з моменту державної реєстрації ВАТ „Севастопольський морський завод” активи і пасиви ДП „Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе” перейшли до ВАТ „Севастопольський морський завод”, яке стало правонаступником прав і обов’язків корпоратизованого державного підприємства; майно, передане засновником - Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України до статутного фонду акціонерного товариства, є власністю Відповідача 1 відповідно до статті 12 Закону України „Про господарські товариства”; право повного господарського відання Відповідача 1 на майно підтверджується первинною обліковою документацією, а наявність цього майна - інвентаризаційними описами та актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 26.12.1994 №1725.
Відповідач 2 у поясненнях на позов позовні вимоги не визнав, просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідачі 3, 4, 5 у судові засідання суду першої інстанції не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач 4 у відзиві на позов повідомив, що не є учасником ТОВ “Спільне підприємство технопарку “Корабел” /т.3, а.с. 58/.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Управління статистики у місті Севастополі за вх. №10949 від 11.11.2010 проведено припинення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю „Судноремонтний комплекс „Севморсудоремонт” (14.03.2008, номер запису 10781120006001686, орган ліквідації –Нахімовська районна державна адміністрація міста Севастополя), у зв’язку з реорганізацією. Відомості про правонаступництво у матеріалах справи відсутні /т. 3, а.с. 77/.
Третя особа - Всеукраїнська громадська організація „Фізкультурно-спортивне товариство „Україна” - у поясненнях по справі позовні вимоги підтримує та вважає, що під час приватизації державного майна ДП „Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе” правових підстав для включення спірної будівлі спортивного залу до складу майна, що приватизується, не було, оскільки будівля спортивного залу, як об'єкт освіти, відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", приватизації не підлягав, а ті об’єкти освіти, які належали підприємствам та відомствам, могли приватизуватися виключно за умови збереження освітянського призначення /т. 4, а.с. 24-25/.
Третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у відзиві на позов проти вимог позову заперечує та вказує по-перше, на те, що спірне майно було передано ВАТ „Севастопольський морський завод” як об’єкт нерухомості, а не учбовий заклад, оскільки правом власності є право особи на річ (майно), у той час як закладом у розумінні цивільного законодавства України є різновид підприємства, тобто юридична особа, по-друге, на те, що на момент передачі будівлі спортзалу від ВАТ „Севастопольський морський завод”, Позивач вже існував як самостійна юридична особа /т. 2, а.с. 111-112/.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд
ВСТАНОВИВ:
З матеріалів справи, зокрема, з пункту 1.1. Статуту Позивача вбачається, що у 1966 році за спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету державного підприємства "Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе" була створена дитячо-юнацька спортивна школа (в подальшому ДЮСШ) спортивного клубу "Севастополь" у зв’язку з рішенням ВЦПРС про надання колективу фізкультури Морського заводу звання "Спортивний клуб "Севастополь". В подальшому, внаслідок проведених реорганізацій, "Спортивний клуб "Севастополь" у 1992 році було ліквідовано, а ДЮСШ увійшла в структуру підприємства "Севастопольський морський завод" /т. 1, а.с. 35-42/.
В процесі корпоратизації ДП „Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе” на підставі наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 26.12.1994 №1724 та Указу Президента України „Про корпоратизацію підприємств” від 15.06.1993 №210-93 створено ВАТ „Севастопольський морський завод” /т. 2, а.с. 101/.
Відповідно до пункту 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, що приватизуються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 №508, з моменту державної реєстрації ВАТ „Севастопольський морський завод” активи і пасиви ДП „Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе” перейшли до ВАТ „Севастопольський морський завод”, яке стало правонаступником прав і обов’язків корпоратизованого державного підприємства.
16.12.1996 між ВАТ "Севастопольський морський завод" (орендодавець) і Севастопольською міською радою спортивного товариства профспілок (орендар) укладений договір №90/20-336 /т. 1, а.с. 148/, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове безоплатне користування:
- будинок фізкультури "Чайка";
- спортивний павільйон "Чемпіон";
- водногребну базу в Інкермані;
- спортивно-господарське майно, згідно з переліком за актом приймання-передачі для організації діяльності Дитячо-юнацької спортивної школи.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що передача вказаних об’єктів і майна в оренду не тягне за собою передачі орендарю права власності на вказане майно орендодавця.
15.01.1997 постановою президії Севастопольської міської ради спортивного товариства профспілок (протокол №5 "Про дитячо-юнацьку спортивну школу Севморзаводу") вирішено затвердити статут дитячо-юнацької спортивної школи ВАТ "Севастопольський морський завод" у новій редакції, вважати її структурним підрозділом Севастопольської міської ради спортивного товариства профспілок з 16.12.1996; зареєструвати в Севастопольській міській раді спортивного товариства профспілок новий статут школи і нове найменування –Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа "Чайка", вважати її правонаступником дитячо-юнацької спортивної школи СК "Севастополь" і дитячо-юнацької спортивної школи "Морзаводу"; передати на її баланс фонди ВАТ "Севастопольський морський завод" дитячо-юнацької спортивної школи "Чайка" після придбання нею статусу юридичної особи /т. 1, а.с. 146/.
01.02.1999 ДП „Корабел” ВАТ „Севморзавод” („орендодавець”) та Севастопольська міська Рада спортивного товариства профспілок „Україна” („орендар”) уклали договір суборенди основних фондів підприємства №01-1999 за умовами якого „орендодавець” передає, а „орендар” приймає у строкове безоплатне користування будівлі, обладнання та інше по номенклатурі, кількості і вартості у відповідності з переліком і актом прийому-передачі, з метою використання основних фондів для організації діяльності Дитячо-юнацької спортивної школи строком до 01.02.2009.
01.02.1999 складено акти прийому-передачі майна по Переліку (Додатки №1 та 2 до цього договору), у тому числі будівлі спортивних залів.
16.04.2000 рішенням загальних зборів (конференції) Севастопольської міської Ради фізкультурно-спортивного товариства „Україна”, оформленим протоколом №1 /т. 1, а.с. 147/, вирішено:
- заснувати ДЮСШ „Чайка” зі статусом юридичної особи шляхом виділення зі складу Севастопольської міської Ради фізкультурно-спортивного товариства „Україна”;
- вважати її правонаступником Севастопольської міської Ради фізкультурно-спортивного товариства „Україна” в частині прав та обов’язків останнього з користування, володіння та розпорядження спортивним майном, інвентарем, необхідним для організації діяльності позашкільного спортивного закладу.
19.04.2002 розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя № 205-р, з урахуванням постанови Центральної Ради фізкультурно-спортивного товариства „Україна” №1/14 від 10.04.2002 „Про створення „Севастопольської дитячо-юнацької спортивної школи „Чайка” фізкультурно-спортивного товариства „Україна”, зареєстровано статут позашкільного учбового закладу „Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа „Чайка” фізкультурно-спортивного товариства „Україна”; з дня реєстрації зазначений заклад набув статусу юридичної особи відповідно до Закону України „Про позашкільну освіту” /т. 1, а.с. 43/, засновником якого зазначена Всеукраїнська громадська організація „Фізкультурно-спортивне товариство „Україна”.
У 2003 році ВАТ "Севастопольський морський завод" виступив співзасновником ТОВ "Спільне підприємство технопарку "Корабел" /т. 1, а.с. 103-106/.
Наглядовою Радою ВАТ „Севастопольський морський завод” прийнято рішення №07-03/3 від 04.08.2003 з питання подальшого розвитку ТОВ "Спільне підприємство технопарку "Корабел", як цілісного майнового комплексу, згідно з яким Голові правління ВАТ „Севастопольський морський завод” від імені ВАТ „Севастопольський морський завод” доручено здійснити довнесок до статутного фонду ТОВ "Спільне підприємство технопарку "Корабел" /т. 2, а.с. 121/.
На виконання зазначеного рішення, 04.08.2003 між ВАТ „Севастопольський морський завод” (засновник) та ТОВ "Спільне підприємство технопарку "Корабел" (товариство) був укладений договір про передачу майнового внеску /т. 3, а.с. 89/, відповідно до пункту 1.2 якого майно, яке підлягає передачі, у тому числі й „спортивний зал; 3 зали на стадіоні „Чайка” /інвентарний номер об’єкту 22148 під №1/, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Костомарівська, 3, міститься у Переліку нерухомого майна №1, який є невід’ємною частиною даного договору /т. 3, а.с. 90/.
30.09.2003 на підставі акту приймання-передачі і оцінки майна, що передається у якості внеску до статутного фонду ТОВ "Спільне підприємство технопарку "Корабел" останнє прийняло від ВАТ „Севастопольський морський завод” /т. 3, а.с. 91/ майно згідно з Інвентаризаційним описом основних засобів з чотирьох позицій на 3-х аркушах у відповідності з експертною оцінкою від 25.08.2003 /т. 1, а.с. 109-110/.
У ході розгляду справи судом встановлено, що об’єкт, зазначений у додатку до договору від 04.08.2003 у пункті першому інвентарний номер 22148 та пойменований „спортивний зал на стадіоні „Чайка”, є об’єктом, пойменованим в інших документах „спортзал, 3 зали на стадіоні „Чайка”, „Будинок фізкультури”, „будівля спортзалу”, а також
має інвентарний номер 220148, або 20148, або 22148 та є однією і тією ж самою будівлею, яка вказана у пункті першому додатку до договору від 04.08.2003. Зазначене підтверджено письмовими поясненнями учасників процесу.
Також, представниками учасників процесу у цих поясненнях зазначено, що поштовою адресою спірного об’єкту є: вул. Костомарівська, 3, а фактична площа цього об’єкту складає 1823,5 кв. м.
Предметом позову (з урахуванням заяви від 13.01.2010 /вх. №166-д/ про зміну позовних вимог) є оспорювання правомірності відчуження власником вищевказаної спортивної будівлі, а саме: будівлі, яка складається з 3 спортивних залів на стадіоні „Чайка”, розташованої за адресою: вул. Костомарівська, 3 у м. Севастополі, загальною площею 1823,5 кв. м., як складової його матеріально-технічної бази, шляхом передачі такого майна до статутного фонду ТОВ “Спільне підприємство технопарку “Корабел” укладенням договору про передачу майнового внеску б/н від 04.08.2003 та пункту 1 Переліку нерухомого майна №1 до нього.
На момент укладення зазначеного договору, спірні правовідносини були врегульовані нормами Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 №1540-VI, який втратив чинність з 01.10.2004 відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, що набрав чинності з зазначеної дати.
Оскільки договір укладений до набрання чинності Цивільним кодексом України №435-ІV від 16.01.2003, відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на момент їх укладення норм.
Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Як встановлено судом, Відповідач 1 у справі –ВАТ „Севастопольський морський завод” заснований на підставі наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 26.12.1994 №1724 шляхом перетворення ДП „Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе” у відкрите акціонерне товариство у відповідності з Указом Президента України „Про корпоратизацію підприємств” від 15.06.1993 №210-93 /т. 2, а.с. 101/.
Пунктом 10 зазначеного Указу Президента України передбачено, що з дня державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи й пасиви об’єкта переходять до відкритого акціонерного товариства, яке є правонаступником відповідного об’єкта.
Комісією, створеною на виконання Указу Президента України „Про корпоратизацію підприємств” та Положення для проведення процесу корпоратизації ДП „Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе”, було складено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу останнього /т. 4, а.с. 98-99/, затверджений Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України від 26.12.1994 №1725.
Процесу приватизації та оцінки вартості цілісного майнового комплексу ДП „Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе” передувала повна інвентаризація майна, яка була здійснена відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 1993 року №158.
Як вбачається з інвентаризаційних описів основних засобів ДП „Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе”, які не увійшли до статутного фонду ВАТ „Севастопольський морський завод”, спірне майно - будівля, яка складається з 3 спортивних залів на стадіоні „Чайка”, розташована за адресою: вул. Костомарівська, 3 у м. Севастополі, загальною площею 1823,5 кв. м. - не включене до складу об’єктів, які не підлягали приватизації /т. 4, а.с. 100-103/.
Згідно з Переліком нерухомого майна, складеним відповідно до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 №1450, Фонд державного майна України підтвердив перелік об’єктів нерухомого майна, що передається у власність ВАТ „Севастопольський морський завод”, у тому числі –спортивного залу; 3 залів на стадіоні „Чайка”, які позначені у пункті 418 Переліку, інвентарний номер об’єкта 220148 /т. 2, а.с. 99-100/.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, яка діяла на момент приватизації (корпоратизації)) приватизації не підлягають об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом. Об'єкти освіти, які належать підприємствам та відомствам, можуть приватизуватися за умови збереження освітянського призначення.
Викладене свідчить про те, що приватизація (корпоратизація) спірного майна могла бути здійснена лише за умови збереження його освітянського призначення.
Таким чином, спірне нерухоме майно вибуло з державної власності в процесі корпоратизації, шляхом включення до статутного фонду ВАТ „Севастопольський морський завод”, яке в силу зазначеної норми мало зберігати освітянське призначення корпоратизованого об’єкту.
Освіта в Україні здійснюється згідно з Законами України ("Про освіту", „Про позашкільну освіту”, "Про вищу освіту" тощо), іншими нормативно-правовими актами.
Право на освіту гарантується кожній людині на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України.
Виходячи з положень статті 4 Закону України „Про позашкільну освіту” позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом.
Державна політика у сфері позашкільної освіти спрямована, зокрема, на збереження та розвиток мережі державних та комунальних позашкільних навчальних закладів без права їх перепрофілювання, перепідпорядкування, злиття, закриття, передачі приміщень, обладнання, техніки в оренду (стаття 9 Закону України „Про позашкільну освіту”).
Відповідно до пункту 1.4. Статуту Позивача, у своїй діяльності ДЮСШ керується чинним законодавством: Законом Украйни „Про позашкільну освіту”, „Положенням про позашкільний навчально-виховний заклад”, „Типовим положенням про дитячо-юнацьку спортивну школу (ДЮСШ)”, Законом України „Про фізичну культуру і спорт”. ДЮСШ має матеріальну базу у вигляді спортивних і допоміжних споруд і іншого майна, отриманого в безоплатну оренду від власника, збудованого чи придбаного за власні кошти, а також отриманого безкоштовно у власність (пункт 1.6 Статуту ДЮСШ). Фінансові кошти ДЮСШ складаються, зокрема, з фінансування з Фонду соціального страхування, інших фондів, з державного і місцевого бюджетів.
Статтею 27 вказаного вище Закону України „Про позашкільну освіту” передбачено, що позашкільний навчальний заклад володіє, користується і розпоряджається майном, земельною ділянкою відповідно до законодавства України. Для здійснення навчально-виховної роботи позашкільним навчальним закладам надаються в користування або в оренду спортивні об'єкти, культурні, оздоровчі та інші заклади безоплатно або на пільгових умовах.
До матеріально-технічної бази позашкільного навчального закладу належать приміщення, споруди, обладнання, засоби зв'язку, транспортні засоби, земельні ділянки, рухоме і нерухоме майно, що перебуває у його власності або у повному господарському віданні, оперативному управлінні, орендоване чи надане йому засновником (власником).
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.1996 №222 "Про поетапну передачу до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, які належать суб'єктам підприємницької діяльності", з урахуванням внесених до неї Постановою Кабінету Міністрів
України від 02.12.1996 за №1443 змін, передбачено поетапну передачу до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, які належать суб'єктам підприємницької діяльності, заснованим на загальнодержавній власності, виходячи із визначених Кабінетом Міністрів України пріоритетів першочерговості поетапної передачі до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури.
Проте, Позашкільний учбовий заклад „Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа „Чайка” фізкультурно-спортивного товариства „Україна” до цього часу у комунальну власність не переданий, вимоги вищезгаданих постанов не виконані.
З’ясовуючи обставини, які могли б свідчити про обґрунтованість позовних вимог або їх спростування, судом встановлено, що до 2002 року ВАТ „Севастопольський морський завод” як власник здійснював усі необхідні дії щодо збереження освітянського призначення спірного майна, у тому числі шляхом передачі Позивачу спірного майна в безоплатну оренду /т. 1, а.с. 148/.
Судом встановлено, що спірний об’єкт протягом всього існування позивача, як ДЮСШ, використовувався позивачем лише за освітянським призначенням. Жодних заперечень з цього приводу, або належних чи допустимих доказів, спростовуючих зазначене, учасниками процесу надано суду не було.
Позивач, обґрунтовуючи уточнені позовні вимоги, посилається на неправомірність включення до статутного фонду ТОВ "Спільне підприємство технопарку "Корабел" спірного майна, оскільки вважає, що таке майно могло бути відчужене лише у випадку ліквідації Відповідача 1.
Суд вважає доведеним, що при укладенні договору б/н від 04.08.2003 та Переліку нерухомого майна №1 до нього в частині передачі спортивного залу; 3-х залів на стадіоні „Чайка”, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Костомарівська, 3 до статутного фонду ТОВ "Спільне підприємство технопарку "Корабел", Відповідачем 1 було відчужено матеріально-технічну базу учбового закладу.
Законодавчими положеннями закріплено обов’язковість збереження цільового призначення спірного майна як об’єкту освіти та за будь-яких умов, вказані вимоги закону зберігають силу й у тому разі, якщо новий власник, до якого перейшло право власності не знав про те, що воно обтяжене правами третіх осіб.
Зазначене дає суду підстави зробити висновок про те, що право Позивача на володіння та користування спірним майном не порушене, оскільки визнання частково недійсним договору не змінить будь-яких прав Позивача на володіння та користування об’єктом освіти.
З урахуванням викладеного, у відносинах між Позивачем та Відповідачами суд не виявив будь-якого порушення права Позивача, якому кореспондує обраний ним спосіб захисту права, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Стосовно клопотання позивача про відновлення строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки позивачу не було відомо про існування спірного Переліку нерухомого майна №1 до договору про передачу майнового внеску, укладеного 04.08.2003 між ВАТ “Севастопольський морський завод” та ТОВ “Спільне підприємство технопарку “Корабел”, та стало відомо лише підчас розгляду даної справи, то строк позовної давності у даній справі не є пропущеним.
Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя В.В. Алсуф’єв