ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
29 червня 2010 року справа № 5020-5/091
За позовом: суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог”
(99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 23);
Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
про визнання права власності
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач: (СПД ОСОБА_1.) - ОСОБА_3, представник, довіреність № 2081 від 24.06.2010;
Відповідач: (ПП „Торговельний комплекс „Диалог”) - не з’явився;
Відповідач: (ФКМ СМР) - не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до відповідачів, Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог”, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна загальною площею 86,2 кв.м., який складається з: торговельне приміщення №I-9 загальною площею 70,5 кв.м, підсобне приміщення №1-9а площею 7,2 кв.м., підсобне приміщення №1-9б площею 3,1 кв.м., підсобне приміщення №1-9в площею 1,7 кв.м., підсобне приміщення №101-4а площею 3,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та спонукання Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради видати свідоцтво про право власності на вказаний об’єкт нерухомого майна.
Вказаний позов обґрунтований тим, що позивач вважає себе власником вказаного майна, а відповідач до цього часу взятих на себе зобов'язань Договором пайової участі у будівництві від 03.02.2005 не виконав та не передав у власність позивача вказаний об’єкт нерухомого майна.
Відповідач - Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог” в судове засідання не з’явився, проте надіслав на адресу суду клопотання в якому позовні вимоги визнав в повному обсязі, та просить розглянути справу у його відсутність .
Відповідач - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши надані докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається із матеріалів справи 03.02.2005 між позивачем (Сторона - 1) та відповідачем Приватним підприємством „Торговельний комплекс „Диалог” (Сторона - 2) укладений договір про пайову участь у будівництві.
Відповідно до умов договору, Сторона –1 приймає Сторону –2 у пайову участь у будівництві об’єкта нерухомості - комплексу ізольованих нежитлових приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_2, склад у характеристики визначені у пунктах 1.2 та 1.3 даного договору.
15.07.2009 сторони уклали додаткову угоду до договору про пайову участі у будівництві.
Відповідно до умов договору, додаткової угоди позивач зобов’язався здійснювати фінансування будівництва ізольованих приміщень загальною площею 86,2 кв.м., розташованих на першому поверху торговельного комплексу розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до пункту 2.1 договору, Сторона –2 зобов’язалась протягом 30 днів після завершення будівництва об’єкту, здачі його в експлуатацію та державної реєстрації передати у власність Стороні –1 ізольовані нежитлові приміщення першого поверху торговельного комплексу „Диалог” розташованих за адресою: АДРЕСА_2.
03.02.2005 позивачем оплачена сума в розмірі 520000,00 грн. в якості пайовій участі у будівництві.
Сторонами будівництва об’єкту нерухомого майна є ПП „ТК Диалог”, про що свідчить дозвіл ДАБК на виконання будівельних робіт № 75/430 від 01.02.2005.
Згідно довідки підрядника ПП „ТК Диалог” об’єкт інвестування –нежитлові приміщення загальною площею 86,2 кв.м. відповідають будівельними нормам, будівельна готовність складає 100%.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про інвестиційну діяльність”, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Згідно зі статтею 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність”, всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види та обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.
Відповідно до статті 9 Закону України „Про інвестиційну діяльність”, основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
Згідно зі статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.
Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності виникає в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статей 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, встановленим Цивільним кодексом України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Згідно зі статтею 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно”, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.
Пунктом 6.1. „Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з пункту 2 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Все вищеперелічене дає суду право для висновку про обґрунтованість позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на об’єкт нерухомого майна загальною площею 86,2 кв.м., який складається з: торговельне приміщення №I-9 загальною площею 70,5 кв.м, підсобне приміщення №1-9а площею 7,2 кв.м., підсобне приміщення №1-9б площею 3,1 кв.м., підсобне приміщення №1-9в площею 1,7 кв.м., підсобне приміщення №101-4а площею 3,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
3. Зобов’язати Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044) видати суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) свідоцтво про право власності на об’єкт нерухомого майна загальною площею 86,2 кв.м., який складається з: торговельне приміщення № I-9 загальною площею 70,5 кв.м, підсобне приміщення № 1-9а площею 7,2 кв.м., підсобне приміщення № 1-9б площею 3,1 кв.м., підсобне приміщення №1-9в площею 1,7 кв.м., підсобне приміщення №101-4а площею 3,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
30.06.2010