РІШЕННЯ                          2-3227/10

                                           Іменем    України

29 липня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва

В складі головуючого      судді Чередніченко Н.П.

При секретарі                              Чигир Т.Ф.

    Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародної комерційної телерадіокомпанії» ( ICTV), ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 про захист честі ,гідності ,ділової репутації та спростування недостовірної інформації , -

                                                            Встановив :

    Позивач звернувся з вказаним позовом в суд мотивуючи свої вимоги тим , що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 22.00 годині та ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13.00 годині на каналі ICTV було показану програму « Спецрозслідування « автор ОСОБА_3 , в якій були поширені недостовірні відомості  про позивача по справі .Недостовірна та образлива інформація , яка стосується позивача полягала в тому , що ніби то позивача підлітки звинувачують у тяжких гріхах ; що ніби то позивач бажав зґвалтувати дівчину , коли напився горілки та обколовся ;що позивач коловся та його колов хлопець ім.»я якого не було пощирене в телепередачі , те що діти замість уроків та відвідування школи працювали на позивача .

    В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі , а саме : визнати такою ,що є недостовірною та принижує  честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ,як Старшого пастора Дніпропетровської релігійної громади «Церква Ісуса Христа « Вогонь пробудження  «негативну інформацію про те , що :

    - підлітки звинувачують ОСОБА_1 у тяжких гріхах ;

    - ОСОБА_1 бажав зґвалтувати дівчину , коли напився горілки та обколовся ;

    -ОСОБА_5 коловся та його колов хлопець , ім.»я якого не поширювалося в телепрограмі ;

    - діти замість уроків та відвідування школи працювали на ОСОБА_1

    Представник відповідача по справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародної комерційної телерадіокомпанії» ( ICTV) в судовому засіданні вимоги не визнав посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість .

    Інші відповідачі до суду не з»явилися .Судом про дату судового засіданні судом повідомлені завчасно  та належним чином . Причина їх неявки суду невідома.

    Вислухавши думку сторін , дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне .

    У відповідності до Пленуму Верховного Суду України видав Постанову № 1 від 27 лютого 2009 р., «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», пунктом 15 якої зокрема зазначено, що: «При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.» «Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).»

Як вбачається із позовної заяви, позивач вимагає визнати такою, що є недостовірною, та принижує його честь і гідність та ділову репутацію як Старшого пастора Дніпропетровської релігійної громади «Церква Ісуса Христа «Вогонь пробудження», інформацію про те, що:

1. - підлітки звинувачують мене у тяжких гріхах;

2. - я бажав зґвалтувати дівчину, коли напився горілки та обколовся;

3. - я коловся та мене колов хлопець, ім‘я якого не поширювалось в телепрограмі;

4. - діти замість уроків та відвідування школи працювали на мене.

Проте сюжет передачі «Спецрозслідування» від 12.03.2009р., який міститься на доданому до позовної заяви диску для лазерних систем зчитування, не містить інформації, що у зазначених вище діях звинувачено саме Старшого пастора Дніпропетровської релігійної громади «Церква Ісуса Христа «Вогонь пробудження» ОСОБА_1.

Позивач вимагає визнати такою, що є недостовірною, та принижує його честь і гідність та ділову репутацію інформацію про те, що підлітки звинувачують його у тяжких гріхах. Проте у відео сюжеті звучить інша інформація :

 «Підлітки називають центр притоном і звинувачують пастора у тяжких гріхах». Очевидно позивач вбачає в зазначеній вище фразі себе, проте необхідно зазначити наступне.

Відповідно у Біблії цей термін використовується, щоб вказати обов'язок пастиря піклуватися про церкву. Церква  — християнська організація духівництва і віруючих. Також локальне представництво такої організації.

Таким чином для пересічного громадянина з терміном «пастор» буде асоціюватись будь-яка людина, яка входить до релігійної організації та піклується про її членів.За наведеного вище , «пастором» можна назвати і ОСОБА_6, який за словами позивача: «…допомагав керівництву Церкви в роботі з безпритульними дітьми».

Також як зазначено в позовній заяві сам позивач називає себе Старшим пастором Дніпропетровської релігійної громади «Церква Ісуса Христа «Вогонь пробудження». Саме така посада – «Старший пастор» зазначена і в довідці з міста роботи ОСОБА_1, Дніпропетровської релігійної громади «Церква Ісуса Христа «Вогонь пробудження». Відвідавши електронний сайт цієї громади, можна довідатись, що в цій релігійній організації є зокрема пастори ОСОБА_12 та ОСОБА_7, пастор ОСОБА_8, пастори молодіжного служіння ОСОБА_13 та ОСОБА_9, пастори ОСОБА_12 та ОСОБА_10, а також ще один Старший пастор Наталія – дружина позивача.

Таким чином  судом встановлено  фраза, що звучала в передачі - «підлітки називають центр притоном і звинувачують пастора у тяжких гріхах», ніяк не може бути асоційована виключно з особою ОСОБА_1, до того-ж її зміст по своїй суті, є не фактичним твердженням а є оціночним судженням.

Крім того судом при перегляді телесюжету  було встановлено зображення дівчини яка каже на камеру (пряма мова): «Он хотел меня изнасиловать, когда он напился водки и обкололся, но вовремя сестра моя подбежала, Таня» та зображення хлопця який каже на камеру (пряма мова): «Он при мне кололся, я его сам даже лично руками колол».

Отже при сповіщенні даної інформації не зазначалось кого саме вона стосується, оскільки не називаються ні ім‘я, ні прізвище ні інші ознаки за якими можна ідентифікувати особу, тобто відсутня одна з головних обставин що є юридичним складом правопорушення - поширена інформація стосується певної фізичної особи, тобто саме позивача.

Як зазначено в позовній заяві , згадані у відео сюжеті дівчина та хлопець звинувачують у намаганні зґвалтування та вживанні наркотичних речовин якогось ОСОБА_6, який допомагав керівництву Церкви в роботі з безпритульними дітьми і сам був одним із безпритульних підлітків.

Таким чином позивач підтверджує, що в приміщенні релігійної громади «Церква Ісуса Христа «Вогонь пробудження», людиною яка допомагала керівництву, а ймовірно була керівництвом Церкви призначена старшою серед інших підлітків, учинялись дії, за які передбачена кримінальна відповідальність. Позивач посилаючись на цей відео сюжет не наводить будь-якої інформації, щодо факту визнання або розглядом судами справ, щодо визнання такої інформації недостовірною або неправдивою, отже фактично у позивача відсутні підстави стверджувати, що наведена в сюжеті інформація є недостовірною, або викладена неправдиво.

Крім того при перегляді відео сюжету програми було почуто голос за кадром при показі будинку : «До школи діти не ходили, замість уроків працювали на пастора».

Очевидним є той факт, що безпритульні діти не відвідують загальноосвітні школи та тікають з дитячих будинків де за ними ведеться кваліфікований нагляд, найчастіше через небажання вчити уроки та відвідувати школу. В своїй позовній заяві позивач стверджує, що дітей в церкві до праці не залучали, натомість вони розважались та грали в спортивні ігри, а також займались загальноосвітніми предметами. Щодо розваг, то дівчинка і хлопець вже розповіли як саме підлітки розважались, а от що то за спортивні ігри в які грались діти в приміщенні церкви та хто і як займався з ними «освітою» позивач не з‘ясовує, хоча ці його твердження викликають дуже великий сумнів, враховуючи, що у відповідача -телерадіокомпанії  наявні відео матеріали на яких ОСОБА_6 проводить «навчання» підлітків з приготування наркотичного зілля.

Слід також додати, що іншими прихожанами церкви, зокрема паном Ломейко, факт залучення дітей до праці в церкві та за її межами підтверджується.

При розгляді судом інформації яка позивачем вважається недостовірною та принижує його честь, гідність і ділову репутацію необхідно врахувати також наступне.

Стаття 10 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» яка була ратифікована Україною 17 липня 1997 року, передбачає, що кожна особа має право на свободу вираження поглядів, це право включає, свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

У відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини є одним із джерел права в Україні.

В рішенні Європейського суду з прав людини (Справа «Українська Прес-Група проти України»), зазначається, що стаття 277 ЦК України встановлює, що «негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного». Ця гарантія є не лише порушенням свободи вираження думки, а й перевертає дійсність із ніг на голову таким чином, що будь-яке правдиве, але негативне твердження вважатиметься недостовірним. Це не може бути виправдане як необхідне, оскільки поширення негативних фактів, так само як і думок про людей, часто-густо буде справою значного громадського інтересу.

Також хочемо зазначити, що керівник релігійної організації, свідомо обираючи рід своєї діяльності, повинен розуміти і передбачати те, що він безперечно стане публічною особою, отже, увага та рівень критики щодо нього будуть значно вищими, ніж до звичайного пересічного громадянина. Також, враховуючи свою публічність, такий керівник не вправі розраховувати на «лагідне» ставлення до нього та морально завчасно має бути готовим до будь-якої негативної оцінки його діяльності як з боку своїх прихожан так і з боку журналістів, або інших осіб.

Європейський суд з прав людини визнає за журналістами право вдаватись до певної дози перебільшення та виклику, та використовувати вислови, які можуть бути полемічними і навіть заходити надто далеко в особистому плані (справа Лопеш Гомеш да Сілва проти Іспанії, §§34-35).

В своїй програмі «Спецрозслідування» від 12.03.2009р., автори викладають свої думки та погляди стосовно суспільно-значимих фактів, пов‘язаних з діяльністю в Україні релігійних організацій, їх впливу на людей та ставленням до них громадськості. Аналізуючи наведені в передачі факти, зокрема інтерв‘ю з людьми які спілкувались або є членами релігійних організацій, їх лідерами, телеканал надає свою оцінку зазначеним фактам і діям учасників передачі, яка не має підлягати оцінці судом на предмет достовірності, оскільки є оціночним судженням.

В своїй передачі телеканал як захисник інтересів громадськості використовую своє право критики, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що ставлять громадський інтерес. Сам сюжет, що стосується позивача направлено не на приниження його честі, гідності та ділової репутації, а на доведення до широкого кола громадськості негативних фактів пов‘язаних з діяльністю деяких релігійних організацій в Україні.

Абзацом 3 п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року передбачено, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучі вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності, що відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст.ст. 277, 302, ЦК України, ст. 47(1)Закону України «Про Інформацію», ст.ст. 212-215  ЦПК України

                                                     Вирішив :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1  до Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV), ОСОБА_2, ОСОБА_11, про захист честі, гідності, діловій репутації та спростування недостовірної інформації.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти  днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :