ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" квітня 2010 р.Справа № 10/184-09-5454
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого Андрєєвої Е.І.
Суддів: Мацюри П.Ф.
Мирошниченка М.А.
При секретарі Бузіян А.І.,
за участю представників сторін:
від позивача – ОСОБА_1.,
від відповідача – Кліменко М.С.
від третьої особи - Андрейцева О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
на рішення господарського суду Одеської області від 10.02.2010р.
по справі № 10/184-09-5454
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
до Комунальної установи „Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання”
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Одеська міська рада
про стягнення 28 706,92 грн.
Розпорядженням № 56 від 15.03.2010р. першого заступника голови суду у даній справі проведено заміну судді Журавльова О.О. на суддю Андрєєву Е.І.; розпорядженням № 62 від 29.03.2010р. –проведено заміну судді Мацюри П.Ф. на суддю Бєляновського В.В.; розпорядженням № 78 від 19.04.2010р. –проведено заміну судді Бєляновського В.В. на суддю Мацюру П.Ф.; розпорядженням № 88 від 26.04.2010р. –проведено заміну судді Ліпчанської Н.В. на суддю Мирошниченка М.А.
Суд встановив:
У жовтні 2009 року 22.02.2005р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (надалі –ФОП ОСОБА_5І.) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Комунальної установи „Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання”(надалі –Комунальна установа), у зв’язку з невиконанням останнім умов договору № 2/01 від 16.03.2009р. на надання автотранспорту, 28 706,92 грн. За даною заявою ухвалою від 02.11.2009р. порушено провадження у справі № 10/184-09-5454.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.02.2010р. (суддя Смелянець Г.Є.) у задоволені позову відмовлено. Визнано недійсним договір на надання автотранспорту № 2/01 від 16.03.2009р., який укладений між ФОП ОСОБА_5 та Комунальною установою „Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання”.
Не погоджуючись з даним рішенням, ФОП ОСОБА_5 оскаржив його. В апеляційній скарзі просить скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи свою скаргу порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2010р. залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Одеську міську раду.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно матеріалам справи та що встановлено місцевим судом, 16.03.2009р. ФОП ОСОБА_5 та КУ „Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання” в особі директора ОСОБА_6 уклали договір № 2/01 на надання автотранспорту.
За умовами даного договору ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) зобов’язався надати Комунальній установі (Замовник) в оренду пасажирський автомобіль („ГАЗ” або еквівалент (легкові автомобілі відповідного класу) з водієм державний номер НОМЕР_1, (60.23.1) «Послуги з перевезення пасажирів наземним транспортом інші для Одеського міського центру соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання», згідно почасової калькуляції, а Замовник зобов'язався оплатити Виконавцю наданий автотранспорт згідно відпрацьованого часу.
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2009р., однак він регулює взаємовідносини між сторонами, які виникли з 02.01.2009р.
Відповідно до розділу 2 договору, час роботи автомобіля вважається з 9.00 до 18.00 з перервою на обід 1 час; автомобіль подається відповідачу по адресу: вул. Ціолковського, 1; в залежності від ціноутворення на ринку вартості одного машино-часу, загальна сума договору може змінюватися позивачем з обов'язком узгодженням з відповідачем і укладенням додаткової угоди.
Згідно з розділом 3 договору, загальна сума договору становить 94097, 64 грн. без ПДВ згідно з кодом економічної класифікації 1135 в межах плану кошторисних призначень; вартість одного машино-часу автомобілю державний номер ВН 1160 АС становить 49,24 грн., згідно калькуляції, доданої до договору, яка є Додатком до договору; платіжні зобов'язання відповідача виникають тільки при наявності і в межах затвердженого кошторису відповідача; форма оплати - безготівкова оплата на рахунок позивача згідно Акту надання автотранспорту засвідченого підписами обох сторін; оплата наданого автотранспорту за минулий місяць здійснюється на протязі п'яти банківських днів наступного місяця; додатком до даного договору, а також документами, що підтверджують факт надання автотранспорту являються Акти надання автотранспорту.
ФОП ОСОБА_5, пославшись на виконання своїх зобов’язань за договором та невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором, а саме на те, що Комунальна установа за одержані з січня 2009 року по 16.04.2009р. послуги не розрахувалась, заборгувавши йому 28 706,92 грн., звернувся з відповідним позовом до господарського суду. У підтвердження своїх вимог надав акти про надання послуг автотранспорту, а саме: № 1 від 16.03.2009р., згідно з яким, вартість наданих у січні 2009 року послуг становить 7829,16 грн.; № 2 від 16.03.2009р., згідно з яким, вартість наданих у лютому 2009 року послуг становить 7878,40 грн.; № 1 від 31.03.2009р., згідно з яким, вартість наданих у березні 2009 року послуг становить 8272,32 грн.; № 4 від 16.04.2009р., згідно з яким, вартість наданих з 01.04.2009р. по 16.04.2009р. послуг становить 4727,04 грн., а також надав акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким, заборгованість відповідача станом на 16.04.2009р. становить 28706,92 грн.
Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що надані позивачем документи не можуть підтверджувати факт надання послуг відповідачу, оскільки даний договір у відповідача відсутній, а також він, в порушення вимог Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.2004р. №136 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.08.2004р. за №1068/9667, не пройшов реєстрацію в органі Державного казначейства України, що підтверджується листом Управління державного казначейства у м. Одесі від 16.11.2009р. №20-01/08-10/5036. Також відповідач посилається на те, що вказаний договір та акти надання послуг автотранспорту №1 та № 2 від 16.03.2009р. підписані від імені відповідача директором ОСОБА_6, який відповідно до Розпорядження міського голови від 16.03.2009р. № 267/к-01р. був звільнений з посади директора Комунальної установи 16.03.2009р., а Акт про надання послуг № 1 від 31.03.2009р. підписано директором ОСОБА_7, у якого на дату складання акту були відсутні повноваження директора Комунальної установи, а Акт про надання послуг № 4 від 16.04.2009р. взагалі не підписано уповноваженими представниками відповідача. Окрім того, відповідач посилається на те, що додаток до договору складений з порушенням глави 52 ЦК України щодо належної форми досягнення згоди з усіх істотних умов договору та підписання додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.
Вирішуючи спір, місцевий господарський суд встановив, що предметом позовних вимог ФОП ОСОБА_5 є стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за користування автомобілем на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг автотранспорту від 16.03.2009р. № 2/01, який з боку відповідача підписаний директором ОСОБА_6
Судом було встановлено, що всупереч п.5.1. Статуту КУ «Одеський міський центр соціальної реабілітації та адаптації осіб без визначеного місця проживання», та п.4.9. Посадової інструкції директора даної Комунальної установи, директор ОСОБА_6, без дозволу Засновника, яким є Одеська міська рада, уклав договір про надання послуг автотранспорту від 16.03.2009р. № 2/01, тобто за відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності та всупереч вимогам ст.203 ЦК України, якою встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Як правильно зазначив суд, згідно з ч. 1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Крім того, як також правильно відмітив місцевий суд, даний договір не пройшов реєстрацію в Управлінні Державного казначейства у м. Одесі, що підтверджується відповідним листом останнього від 16.11.2009р. № 20-01/08-10/5036 та передбачено вимогами Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України 09.08.2004р. №136 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.08.2004р. за №1068/9667. Тобто, даний договір також суперечить положенням Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України.
Місцевим судом також було встановлено, що даний договір був укладений ОСОБА_6 в останній день, коли він був директором Комунальної установи.
Крім того, суд врахував також обставини справи, які свідчать про те, що в подальшому Комунальною установою при новому керівництві не вчинено жодних дій, які б свідчили про прийняття до виконання даного договору.
Так місцевий суд правомірно зазначив, що Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009р. по 16.04.2009р. по договору № 2/01 на надання послуг автотранспорту від 16.03.2009р., який складений 16.04.2009р. між сторонами, на який послався позивач, не може бути свідченням тому, що відповідач заборгував позивачу 28 706,92 грн., оскільки він з боку відповідача підписаний головним бухгалтером, без зазначення ПІБ.
Судова колегія зазначає, що даний акт звірки взаєморозрахунків є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а тому не підтверджує наявність чи відсутність будь-яких цивільно-правових чи господарсько-правових зобов’язань сторін.
До того ж, місцевий господарський суд, дослідивши акти, на які позивач послався, як на підставу проведених ним робіт, встановив, що Акт № 1 від 16.03.2009р. за січень 2009 року та Акт № 2 від 16.03.2009р. за лютий 2009 року підписані з боку відповідача директором ОСОБА_6 і засвідчені печаткою відповідача; Акт № 3 від 31.03.2009р. за березень 2009 року, підписаний з боку відповідача в особі директора ОСОБА_7 і засвідчений печаткою відповідача; Акт № 4 від 16.04.2009р. за квітень 2009 року, взагалі не підписаний відповідачем та не завірений печаткою.
Враховуючи вищезазначене, місцевий суд обґрунтовано, в силу вимог ч. 1 ст.215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, з огляду на вищевикладене, а також вимоги ч. 1 ст.83 ГПК України, згідно з якою, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, визнав вищевказаний договір на надання автотранспорту № 2/01 від 16.03.2009р. недійним та в зв’язку з цим відмовив у позові.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача надав ті ж самі Акти виконаних робіт, однак всі вони з боку відповідача підписані директором ОСОБА_7 та пояснив, що новий директор погодився з даним договором, а тому своїм підписом продублював акти. Дані акти представник позивача просив долучити до матеріалів справи.
Пояснюючи даний факт, ОСОБА_7, який був запрошений у судове засідання апеляційної інстанції, оглянувши надані позивачем акти, зазначив, що він дані акти не підписував, як і не підписував будь-які акти по даному договору, з колишнім директором Комунальної установи ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 не знайомий, а з моменту очолення ним даної Комунальної установи, дана установа ніяких послуг від ФОП ОСОБА_5 не одержувала.
Враховуючи те, що дані акти позивач при розгляді справи у місцевому господарському суді не надавав, судова колегія на підставі ч. 1 ст. 101 ГПК України відмовила у їх залученні до матеріалів справи.
В судовому засіданні апеляційного суду, на виконання вимог ухвали суду від 16.03.2010р., представником Одеської міської ради були надані розпорядження міського голови № 298/К-01р від 23.03.2009р. та № 408/К-01р. від 21.04.2009р.
Дослідивши дані розпорядження, судова колегія встановила, що ОСОБА_7 з 24.03.2009р. перебував на посаді виконуючого обов’язки директора Комунальної установи, а з 21.04.2009р. його призначено на посаду директора даної Комунальної установи.
Тобто, якщо договір дійсно мав місце та виконувався позивачем, то всі акти виконаних робіт з 24.03.2009р. повинен був підписувати безпосередньо керівник установи, тобто ОСОБА_7, однак останній таких дій не проводив та будь-яких послуг від позивача не отримував.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що не було зроблено позивачем.
Оскаржуючи рішення, ФОП ОСОБА_5 послався на те, що суд безпідставно визнав даний договір недійсним. Апелянт вважає, що оскільки відповідач не є а ні підприємством, а ні установою, а ні організацією, а є фізичною особою-підприємцем, тому директор установи ОСОБА_6 не зобов’язаний був брати дозвіл у засновника, а тому він діяв в межах своїх повноважень.
Не погодився апелянт і з доводами суду про те, що даний договір не відповідає вимогам діючого законодавства, так як він не пройшов реєстрацію в органах Державного казначейства. Апелянт зазначив, що його вина в цьому відсутня, так як даний обов’язок покладається саме на Комунальну установу, як розпорядника бюджетних коштів, а не на іншу сторону договору.
Судова колегія зазначає, що відсутність реєстрації договору є лише одним із фактів недодержання вимог чинного законодавства при укладенні даного договору, на які правомірно звернув увагу місцевий суд, а не є встановлення вини будь-якої з сторін договору за дане порушення.
Не погодився апелянт й з висновком суду про те, що відповідач в подальшому не зробив жодних дій які б свідчили про прийняття договору.
Однак даним посиланням в апеляційній скарзі позивача, якими обґрунтовується, як на його думку, незаконність прийнятого рішення, в повній мірі дана відповідь в рішенні місцевого суду, з чим погоджується апеляційний суд.
Апелянт також вважає, що визнавши недійсним договір, суд, в порушення норм матеріального права, не застосував наслідки цього, а саме ч.2 ст. 216 ЦК України та ч. 2 ст. 208 ГК України, які передбачають, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні усе у натурі, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Як вважає апелянт, за вирахуванням 10% рентабельності, згідно калькуляції витрат, яка є невід’ємною частиною договору, суд повинен був стягнути з відповідача 25836,85 грн. в якості затрат, понесених позивачем під час виконання договору.
З даним доводом скаржника судова колегія також погодитись не може, оскільки, як зазначалось в рішенні місцевого суду та вище в постанові, позивачем не доведено факт виконання даного договору, а тому не підлягає в даному випадку застосування вищезазначених норм законодавства.
Як зазначалось вище, акти виконаних робіт та акт звірки не були прийняті у якості таких доказів, а інших доказів позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційній інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення постановлено на повно, всебічно і об’єктивно досліджених обставинах справи, належно оцінених судом доказах у їх сукупності, з додержанням норм як процесуального, так і матеріального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Рішення господарського суду Одеської області від 10.02.2010р. у справі № 10/184-09-5454 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.
Головуючий Е.І. Андрєєва
Судді: П.Ф.Мацюра
М.А. Мирошниченко