ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" травня 2010 р.Справа № 14/220-09-5705
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Горлачові Ю.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача-1: Клочко Н.В., довіреність від 04.01.2010р. №34
від відповідача-2: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці
на рішення господарського суду Одеської області від 03 лютого 2010 року
у справі №14/220-09-5705
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад”
до відповідачів: 1. Одеської залізниці;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова компанія „Донецьке вугільне паливо”
про стягнення 5692,50 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці та Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова компанія „Донецьке вугільне паливо” 5692,50 грн. збитків від недостачі вантажу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 03 лютого 2010 року у справі №14/220-09-5705 (суддя Горячук Н.О.) позов ТОВ „Снігурівський паливний склад” задоволено. З Одеської залізниці на користь позивача стягнуто 5692,50 грн. вартості недостачі вугілля, 102 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Відповідача-2 (ТОВ „ПК „Донецьке вугільне паливо”) від відповідальності звільнено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено, що недостача вантажу виникла при перевезенні, про що свідчать комерційний акт від 27.07.2009р. №АА020771/150, акти загальної форми від 27.07.2009р. №3328 та №3331, у зв’язку з чим відповідно до ст.ст. 307, 314 ГК України, ст.ст. 110, 113-115 Статуту залізниць України збитки від нестачі вантажу підлягають стягненню з перевізника.
Відповідач-1 (Одеська залізниця) із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому скаржник посилається на нез’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права. За доводами скаржника при винесенні рішення суд помилково прийняв до уваги платіжне доручення про сплату отриманого від ТОВ „Шанс” вугілля, оскільки ТОВ „Шанс” не є стороною договору перевезення за накладною №51707052, а тому неможливо визначити дійсну вартість відправленого вантажу.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.05.2010р. на підставі ст. 69 ГПК України заступником голови суду продовжено строк розгляду апеляційної скарги Одеської залізниці до 03.06.2010р.
У судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Представник позивача (ТОВ „Снігурівський паливний склад”) у судовому засіданні 13.04.2010р. надав пояснення, згідно з якими, позивач не погоджується з апеляційною скаргою Одеської залізниці, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.
Відповідач-2 (ТОВ „ПК „Донецьке вугільне паливо”) в судові засідання не з’явився, про час і місце судових засідань повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.03.2010р., від 25.03.2010р. та від 14.04.2010р. Окрім того, в судове засідання 11.05.2010р. не з’явився і представник позивача (ТОВ „Снігурівський паливний склад”), який також належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Снігурівський паливний склад” за відсутністю представників позивача та відповідача-2 у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача та Одеської залізниці, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Одеської залізниці, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2009р. зі станції відправлення Гродівка Донецької залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю „Промислова компанія „Донецьке вугільне паливо” (відправник, відповідач-2) у вагоні №67780544 на адресу ТОВ „Снігурівський паливний склад” (одержувач, позивач) відправлений вантаж –кам’яне вугілля марки ДГ/13-100/мм. концентрат у кількості 65000 кг (маса нетто), що підтверджується залізничною накладною №51707052 (а.с. 10).
Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у піввагон засобами відправника (відповідач-2) в твердому та сухому стані. Вантаж розміщено і закріплено відправником згідно з Збірником 17, розділом 4 параграфами 4.1, 4.2, 4.3, розділом 7 параграфами 7.1, 7.3 Технічних умов правильно. Вантаж промаркований розчином вапна. Вантаж катаний катком. Власником вантажу є ТОВ „Шанс”.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що при перевезенні цього вантажу на станції Чаплино Придніпровської залізниці 27.07.2009р. складений акт загальної форми №3328 (а.с. 47), згідно з яким по прибуттю потягу у вагоні №67780544 виявлено поглиблення над 1,2 люками праворуч довжиною 3 м шириною вагону глибиною 0,5 м, над 4,5,6 люками праворуч довжиною 4,5 м шириною 2,5 м глибиною 0,7 м. Завантаження на рівні бортів, маркування вапном. В місцях поглиблень маркування відсутнє. Відчеплений на конрольне перевантаження.
27.07.2009р. на станції Чаплино Придніпровської залізниці складений акт загальної форми №3331 (а.с. 48), відповідно до якого при контрольному перевантаженні на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось: брутто 77000 кг, нетто з документа 23000 кг, нетто 54000 кг, що менше документу на 11000 кг.
Також 27.07.2009р. на станції Чаплино Придніпровської залізниці складений комерційний акт АА №020771/150/41 (а.с. 11), згідно з яким виявлено наявність поглиблень над 1,2 люками праворуч довжиною 3 м шириною вагону глибиною 0,5 м, над 4,5,6 люками праворуч довжиною 4,5 м шириною 2,5 м глибиною 0,7 м. Ні іншій площі вагону завантаження на рівні бортів. Вантаж маркований розчином вапна, в місцях поглиблень маркування відсутнє. Двері люка закриті, течі вантажу немає. Вагон поданий на перевантаження. При переваженні на справних 150-тоних вагонних вагах, приписаних станції Чаплино, виявилось брутто 77000 кг, нетто з документа 23000 кг, нетто 54000 кг, що менше документу на 11000 кг. Перевантаження здійснювалось двічі, недостача підтвердилась.
Після надходження вагону з вантажем на станцію призначення, різниці між комерційним актом, складеним на станції Чаплино і фактичною наявністю вантажу не виявлено і 31.07.2009р. вантаж виданий одержувачу, який в свою чергу звернувся до суду з даним позовом про стягнення вартості недостачі вантажу з перевізника та вантажовідправника.
В силу вимог ч.3 ст. 909 ЦК України, ч.2 ст. 307 ГК України ст. 6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між відповідачем-2 (вантажовідправник) і відповідачем-1 (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).
Вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у піввагон №67780544 здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст. 308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.
При цьому в силу вимог ч.1 ст. 918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. У ст. 32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Як було зазначено вище, вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником відповідно до розділу 4 параграфами 4.1, 4.2, 4.3, розділу 7 параграфами 7.1, 7.3 Технічних умов, що підтверджується відповідними відмітками самого відправника у залізничній накладній.
Окрім того, відмітки вантажовідправника у залізничній накладній свідчать також, що відправником вжиті заходи щодо маркування вантажу. Вжиття таких заходів передбачено положеннями параграфу 9 розділу 2 ТУ, згідно з яким, при завантаженні вантажів мілких фракцій на відкритий рухомий склад відправник зобов'язаний прийняти міри, які запобігають видуванню мілких частин вантажу в процесі перевезення, а також вимогами п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, згідно з яким, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Водночас, жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу відповідачем-2, а тим більш щодо відсутності його маркування, відповідачем-1 не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.
Таким чином, встановлені обставини справи свідчать, що при завантаженні вантажу у вагон вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення, які передбачені вимогами Технічних умов та вимогами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, а отже, і про відсутність підстав для відповідальності вантажовідправника за недостачу вантажу у вагоні №67780544.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Між тим, як свідчать матеріали справи, при прибутті вагону з вантажем на станцію призначення залізницею складений комерційний акт, в якому встановлені обставини щодо недостачі вантажу у вагоні №67780544 у кількості 11000 кг, а також обставини щодо наявності поглиблень у вантажу. Такі обставини в силу вимог ст.ст. 110, 111 Статуту залізниць України є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу у вагоні №67780544 на перевізника (відповідач-1). Таким чином місцевий господарський суд підставне звільнив від відповідальності відправника вантажу - ТОВ „ПК „Донецьке вугільне паливо”.
Згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, маса відповідальної недостачі, із врахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу, становить 10350 кг, а її вартість 5692,50 грн., виходячи із вартості вантажу 550 грн. за 1 тону з ПДВ.
При цьому, вартість вугілля, яке вантажовідправник відправив позивачу у вагоні №67780544 визначена останнім на підставі видаткової накладної №РН-0000074 від 23.07.2009р. (а.с. 13), згідно з якою постачальником вугілля є ТОВ „Шанс”, а одержувачем ТОВ „Снігурівський паливний склад”, про що сторонами 23.07.2009р. складений та підписаний акт прийому-передачі вугільної продукції по договору №11/01-09 від 11.01.2009р. (а.с. 15), а також рахунку-фактури №СФ-0000137 від 23.07.2009р. (а.с. 16) та Специфікації №8 від 01.07.2009р. до договору №11/01-09 від 11.01.2009р. (а.с. 17).
Між тим, вимогами ч.1 ст. 115 Статуту залізниць України встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
З огляду на вищевикладені вимоги Статуту залізниць України, а також виходячи з того, що вартість вантажу визначена позивачем на підставі документів посередника (видаткова накладна №РН-0000074 від 23.07.2009р., рахунок-фактура №СФ-0000137 від 23.07.2009р.), апеляційний господарський суд зобов’язав позивача (ТОВ „Снігурівський паливний склад”) та відповідача-2 (ТОВ „ПК „Донецьке вугільне паливо”) надати до суду рахунок або інший документ відправника вантажу (ТОВ „ПК „Донецьке вугільне паливо”) про вартість вантажу, відправленого по залізничній накладній від 22.07.2009р. №51707052.
На виконання вимог ухвал Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р. та від 13.04.2010р. відповідач-2 надав до суду довідку ТОВ „ПК „Донецьке вугільне паливо” (відправника вантажу) про вартість 1 тони вугільної продукції марки ДГ (13-100), відправленої у вагоні №67780544 відповідно до залізничної накладної від 22.07.2009р. №51707052, яка склала 416,70 грн. без ПДВ, тобто 500,04 грн. з ПДВ.
Недостача вантажу згідно з комерційним актом становить 11000 кг, а із врахуванням норми недостачі 1% маси вантажу, маса відповідальної недостачі становить 10350 кг, тобто 10,350 т.
Таким чином розмір вартості недостачі вантажу, який підлягає до стягнення з відповідача становить 5175,41 грн. (10,350 т х 500,04 грн. = 5175,41 грн.).
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ „Снігурівський паливний склад” підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 03 лютого 2010 року –зміні, позовні вимоги ТОВ „Снігурівський паливний склад” слід задовольнити частково, відповідача-2 (ТОВ „ПК „Донецьке вугільне паливо”) слід звільнити від відповідальності.
В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 03 лютого 2010 року у справі №14/220-09-5705 змінити, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:
„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад” задовольнити частково.
Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад” (57303, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Інгулецька, 14, код ЄДРПОУ 32333383) 5175 (п’ять тисяч сто сімдесят п’ять) грн. 41 коп. вартості недостачі вантажу, 92 (дев’яносто дві) грн. 74 коп. держмита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 57 коп. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідача-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю „Промислова компанія „Донецьке вугільне паливо”) від відповідальності звільнити”.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад” (57303, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Інгулецька, 14, код ЄДРПОУ 32333383) на користь Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) 4 (чотири) грн. 06 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.
4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді О.О. Журавльов
В.М. Тофан
М.В. Михайлов