ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" березня 2010 р.Справа № 3/249/09
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Таценко Н.Б.
суддів Сидоренко М.В., Мишкіної М.А.
секретар судового засідання Скуділо О.В.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Файчак І.І.
від відповідача: Васильчиков І.В.
від третіх осіб:
1) Приватний нотаріус –не з’явився
2) Управління НБУ у Миколаївській області –не з’явився
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрейдмастер-Юг”
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 21.01.2010р.
по справі № 3/249/09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрейдмастер-Юг”
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк” в особі філії ПАТ „ПУМБ” в м. Миколаєві
третя особа без самостійних вимог: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіна Олена Геннадіївна
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Національного банку України у Миколаївській області
про визнання недійсним кредитного договору № 05-325/08 від 27.06.08р.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.01.2010р. по справі № 3/249/09 (суддя Смородінова О.Г.) в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрейдмастер-Юг” (далі ТОВ „Укртрейдмастер-Юг”) до Закритого акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк” в особі філії ЗАТ „ПУМБ” в м. Миколаєві (далі Банк) (ПАТ „ПУМБ” правонаступник всіх прав та зобов’язань ЗАТ “ПУМБ”), третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіна Олена Геннадіївна про визнання укладених між товариством і банком кредитного договору № 05-325/08 від 27.06.2008р. і нотаріально посвідченого договору застави рухомого майна від 03.07.2008р. реєстраційний № 1937 з моменту їх підписання недійсними, зобов'язання банку прийняти від товариства „Укртрейдмастер-Юг” суму у розмірі 206 261,72 грн. з розстрочкою платежів на 120 місяців за таких умов, що місячний платіж складатиме 1 718,84 грн., зобов'язання приватного нотаріуса виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження заставою обладнання за вищевказаним договором застави від 03.07.2008р. відмовлено відповідно до ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533, п.1 ст. 626, ст. 627, п.1 ст. 628, ст. 629, п.1 ст. 1054 ЦК України, ч.2 ст. 198 ГК України, пп. в), г) п. 4 ст. 5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, відповідач мав достатні юридичні підстави та законне право укладати оспорюваний кредитний договір в іноземній валюті, вимагати виконання позичальником кредитного договору в іноземній валюті (в валюті договору) та приймати таке виконання в іноземній валюті (валюті договору) як в сумі основного боргу (кредиту), так і процентів за користування кредитом, т. я. видача кредиту в розмірі 54 040 дол. США підтверджується платіжним дорученням № 1 та неспростовано позивачем, реєстр „кредитових” платежів від 02.07.2008р., копії платіжних доручень в іноземній валюті від 11.08.08р., 27.10.08р., 01.09.09р., 24.07.09р., 13.02.09р., 20.01.09р., 15.01.09р., 11.12.08р., 25.11.08р., 11.11.08р., 13.10.08р., 11.09.08р. виступають доказами виконання сторонами обов’язків за кредитним договором, видана Національним банком України на здійснення операцій, визначених ст. 47 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, банківська ліцензія № 8 від 02.10.2006р. і дозвіл № 8-1 від 02.10.2006 р., котрим передбачено право здійснення валютних операцій, існували на момент укладання кредитного договору № 05-325/08 від 27.06.2008р.
Позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н та б/д (вх. № 260 від 08.02.2010р.), в якій просить вказане рішення господарського суду скасувати внаслідок порушення прав та інтересів позивача, норм процесуального та матеріального права, невідповідності викладених у рішенні висновків обставинам справи, т. я. всупереч ст. 84 ГПК України судом залишено поза увагою встановлення у п. п. 7.5.1, 7.5.2 кредитного договору без обґрунтування відповідачем відповідним нормативним актом адміністративної комісії, що не відповідає нормам глави 71 ЦК України, не передбачено Положенням НБУ „Про кредитування”, затвердженим постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.1995р., ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 509 ЦК України не містять визначення адміністративної комісії з посиланням на неврахування ч. 5 ст. 1 розділу І, ст. 4 розділу ІІ Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, ч.2 ст. 198 ГК України, пп. в), г) п. 4, п. 5 ст. 5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ № 483 від 14.10.2004р., зареєстрованого в Мінюсті України 09.11.2004р. за № 1429/10028, щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції з надання кредиту, в оспорюваному рішенні не визначено та необґрунтовано позицію суду щодо недодержання відповідачем норм ст. 3 ЦК України.
В абсолютно ідентичних за змістом відзивах на апеляційну скаргу за вих. № 109/181/116 від 25.02.2010р., за вих. № ODE-09/16 від 03.03.2010р. різні представники відповідача просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Миколаївської області від 21.01.2010р. по даній справі залишити без змін, посилаючись на несуперечність чинному законодавству та відповідність вимогам ст. ст. 6, 627, глави 71 ЦК України встановлення у кредитному договорі сплати адміністративної комісії та невірне тлумачення позивачем норм ст. ст. 524, 533, 192 ЦК України, ст. 198 ГК України, Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу щодо незаконності кредитування в іноземній валюті, затверджене постановою НБУ № 246 від 28.09.1995р. Положення НБУ „Про кредитування” регулює діяльність комерційних банків відповідно до Закону України „Про банки та банківську діяльність” і не має жодного відношення до регулювання правовідносин між суб’єктами господарювання.
В письмових поясненнях № 04-012/846 від 16.03.2010р. Управління НБУ в Миколаївській області просить розглянути справу за наявними у справі доказами без участі представника НБУ, укладений сторонами кредитний договір № 05-325/08 від 27.06.2008р. відповідає ст. 5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, відповідно до ч. 8 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях, в т. ч. адміністративну комісію.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заслухавши представників сторін, колегія суддів, –
В с т а н о в и л а:
27.06.2008р. ЗАТ „ПУМБ” (далі банк) в особі заступника керуючого філією ЗАТ „ПУМБ” в м. Миколаєві і ТОВ „Укртрейдмастер-Юг” (далі позичальник) в особі директора уклали кредитний договір № 05-325/08, по п. 1.1 якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит у розмірі 54 040 дол. США, а позичальник зобов’язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором. Відповідно до п. 2.1 вказаного договору позичальник зобов’язався використати кредит виключно для оплати вартості переліченого в договорі обладнання. Датою надання кредиту вважається дата списання коштів з позичкового рахунку позичальника, у випадку необхідності для позичальника використати кредит (або ту чи іншу її частину) в іншій валюті, ніж валюта кредиту, банк за дорученням позичальника може здійснити відповідну конвертаційну операцію (в т. ч. і конвертацію суми кредиту в національну валюту України) та спрямувати кошти, отримані в результаті конвертації суми кредиту (або її частини), за цільовим призначенням, визначеним цим договором, послуги банку оплачуються позичальником за діючими в банку тарифами, якщо сторонами не погоджено інший розмір комісійних банку, незалежно від того, в якій валюті позичальник фактично використав кредит, повернення кредиту має здійснюватися виключно у валюті кредиту (п. п. 4.3, 4.4, 4.5). Згідно п. 6.1 вказаного договору позичальник зобов’язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 27.06.2011р., щомісячно починаючи з жовтня 2008р. по травень 2011р. повертати кредит частинами у розмірі 1 637 дол. США. Пунктами 7.5.1, 7.5.2 названого договору кредиту встановлено, що позичальник зобов’язаний сплатити банку адміністративну комісію у національній валюті України за курсом, встановленим НБУ на день здійснення платежу, протягом 3-х банківських днів з дня укладення цього договору на суму 541 дол. США, в перший банківський день після спливу 12 календарних місяців з моменту укладення цього договору –377 дол. США, в перший банківський день після спливу 24 календарних місяців з моменту укладення цього договору –181 дол. США. По п. 9.6 договору № 05-325/08 від 27.06.2008р. платежі по основній сумі кредиту та платі за кредит повинні бути здійснені з датою валютування не пізніше строку платежу, встановленого цим договором, платежі по основній сумі кредиту та процентах за користування кредитом сплачуються позичальником у валюті кредиту, інші платежі по платі за кредит, пеня та інші штрафні санкції за неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором розраховуються банком у валюті кредиту та сплачуються позичальником у національній валюті України за курсом НБУ на дату здійснення платежу.
В подальшому додатковою угодою № 1 від 03.07.2008р. до кредитного договору № 05-325/08 від 27.06.2008р. сторони змінили п. 3.1.1 основної угоди, виклавши його в наступній редакції: „Укладення між банком та позичальником угоди про забезпечення –договору застави рухомого майна обладнання: лінія про виробництво пенопласту, згідно переліку наведеному у п. 2.1 цього договору, заставною вартістю 374 420 грн., в забезпечення виконання боргових зобов’язань за цим договором.”
03.07.08р. банк (заставодержатель) і ТОВ „Укртрейдмастер-Юг” (заставодавець) уклали договір застави рухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г. і зареєстрований в реєстрі за № 1937, згідно предмету якого заставодавець з метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором № 05-325/08 від 27.06.2008р. від 27.06.08р. передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу рухоме майно, зазначене в ст. 2 цього договору, за місцезнаходженням: м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 2, загальною балансовою вартістю 374 420 грн. станом на 03.07.2008р. (п. п. 1.1, 2.2, 2.3).
27.11.2009р. ТОВ „Укртрейдмастер-Юг” звернулося до господарського суду Миколаївської області з вищенаведеними позовними вимогами, посилаючись, зокрема, на недійсність кредитного договору внаслідок порушення приписів глави 71 ЦК України внаслідок встановлення банком у п. п. 7.5.1, 7.5.2 кредитного договору № 05-325/08 від 27.06.2008р. адміністративної комісії без обґрунтування такого встановлення та визначення її поняття, надання кредиту у дол. США всупереч ст. 99 Конституції України, ст. ст. 3, 192, 524, 533 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і контролю”, ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст. ст. 6, 7 постанови НБУ № 200 від 30.05.2007р. „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, ч. 2 ст. 198 ГК України, що є підставою для визнання угоди недійсною по ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, „використання долара США в якості предмета кредитування є дискримінаційною умовою у вигляді дисбалансу договірних прав та обов’язків, із-за підвищення курсу іноземної валюти існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов’язань за кредитним договором, подальше виконання кредитного договору на діючих на цей час умовах порушує закріплений в ст. 3 ЦК України принцип справедливості”.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.01.2010р. в задоволенні вищезазначених позовних вимог відмовлено з мотивів, викладених в описовій частині постанови. Однак з змісту позову вбачається зазначення позивачем його недійсності спочатку в частині сплати адміністративної комісії внаслідок відсутності обґрунтування застосування та визначення адміністративної комісії в ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 509 ЦК України і потім кредитного договору в цілому із-за використання іноземної валюти всупереч вищевказаному переліку норм законодавства, але без наведення будь-якого підґрунтя для визнання недійсним договору застави та інших позовних вимог. Крім того, положення позову, що „використання долара США в якості предмета кредитування є дискримінаційною умовою у вигляді дисбалансу договірних прав та обов’язків, із-за підвищення курсу іноземної валюти існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов’язань за кредитним договором, подальше виконання кредитного договору на діючих на цей час умовах порушує закріплений в ст. 3 ЦК України принцип справедливості” правовій оцінці по ст. 43 ГПК України не підлягає, виходячи з предмету доказування по спору щодо визнання договору недійсним по ст. ст. 203, 215 ЦК України, посилання на порушення принципу справедливості в процесі подальшого виконання чинного договору не являється передбаченою законом підставою його недійсності, позовні вимоги про зобов'язання банку прийняти від товариства „Укртрейдмастер-Юг” суму у розмірі 206 261,72 грн. з розстрочкою платежів на 120 місяців за таких умов, що місячний платіж складатиме 1 718,84 грн., за змістом не відповідають встановленому в ст. 16 ЦК України способу захисту прав та інтересів осіб.
Наразі довід скаржника про непередбачення Положенням „Про кредитування”, затвердженим постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.1995р., встановлення в кредитному договорі адміністративної комісії правовій оцінці по ст. 43 ГПК України не підлягає, оскільки постанова № 246 на момент укладення цього правочину втратила чинність відповідно до постанови Правління НБУ „Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Правління Національного банку України” № 54 від 18.02.2004р. Посилання скаржника на встановлення банком у п. п. 7.5.1, 7.5.2 кредитного договору № 05-325/08 від 27.06.2008р. адміністративної комісії без обґрунтування підстав такого встановлення та визначення її поняття, відсутності визначення адміністративної комісії в ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 509 ЦК України не являються підґрунтям для визнання кредитного договору № 05-325/08 від 27.06.2008р. недійсним по зазначеним в позові нормам ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, згідно яким зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Банківська ліцензія НБУ № 8 від 02.10.2006р. видана ЗАТ „ПУМБ”, зареєстрованому Національним банком України 23.12.1991р. за № 73, на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”. Одночасно Національний банк України видав ЗАТ „ПУМБ” дозвіл № 8-1 від 02.10.2006р. на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, згідно з додатком до цього дозволу. Додаток до дозволу № 8-1 від 02.10.2006р. містить перелік операцій, які має право здійснювати ЗАТ „ПУМБ”, а саме: 1) операції з валютними цінностями, 2) емісія власних цінних паперів, 3) організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів, 4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг), 5) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб, 6) перевезення валютних цінностей та інкасація коштів, 7) операції за дорученням клієнтів або від свого імені, 8) довірче управління коштами та цінними паперами, 9) депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.
Згідно п.1 ст. 5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19.02.1993р. (далі Декрет КМУ № 15-93) Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом, зокрема по п. 2 останньої генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. З врахуванням викладеного висновок господарського суду, що відповідач мав достатні юридичні підстави та законне право укладати оспорюваний кредитний договір в іноземній валюті саме внаслідок існування на момент укладання кредитного договору № 05-325/08 від 27.06.2008р. виданих Національним банком України ліцензії № 8 від 02.10.2006р. і дозволу № 8-1 від 02.10.2006р., котрими передбачено право здійснення валютних операцій, не відповідає п. 4 ст. 5 Декрету КМУ № 15-93, в котрому окремо перелічені валютні операції, що потребують індивідуальної ліцензії НБУ, зокрема згідно пп. „в” вказаного пункту індивідуальних ліцензій потребують операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак в даному випадку встановлення та наявність перевищення встановлених чинним законодавством термінів і меж кредитів з врахуванням розміру кредиту (54 040 дол. США) і надання останнього саме юридичною особою позивачем всупереч ст. 33 ГПК України належними і допустимими доказами по ст. 34 ГПК України не доведено, що спростовує твердження про необхідність індивідуальної ліцензії на здійснення кредитної операції в іноземній валюті і свідчить про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним з цієї підстави.
Посилання скаржника на п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ № 483 від 14.10.2004р., щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції з надання кредиту не заслуговує на увагу внаслідок фактичного неправомірного ототожнення позивачем операції кредитування з операцією використання іноземної валюти в якості платежу, тоді як необхідність одержання індивідуальної ліцензії на операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави окремо врегульовано законодавцем в пп. „г” п. 4 ст. 5 Декрету КМУ № 15-93, тобто положення останнього підпункту Декрету КМУ № 15-93 не розповсюджуються на правовідносини з надання і одержання резидентами кредиту (пп. „в” п. 4 ст. 5 Декрету КМУ № 15-93). Аналогічне положення з зазначенням в позові про надання кредиту у доларах США всупереч ст. ст. 3, 192, 524, 533 ЦК України, ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, оскільки основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет КМУ „Про систему валютного регулювання і контролю” № 15-93.
Рішення господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору застави і зобов'язання приватного нотаріуса виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження заставою обладнання за вищевказаним договором застави від 03.07.2008р. слід залишити без змін із-за необґрунтованості та недоведеності всупереч ст. 33 ГПК України недійсності договору застави, а щодо зобов'язання банку прийняти від товариства „Укртрейдмастер-Юг” суму у розмірі 206 261,72 грн. з розстрочкою платежів на 120 місяців за таких умов, що місячний платіж складатиме 1 718,84 грн. додатково, крім наведеного підґрунтя, і внаслідок невідповідності встановленому в ст. 16 ЦК України способу захисту прав та інтересів осіб.
За таких обставин, правових підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, рішення господарського суду від 21.01.2010р. слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів, –
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.01.2010р. по справі № 3/249/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Н.Б.Таценко
Суддя М.В.Сидоренко
Суддя М.А. Мишкіна
Постанова підписана 19.03.2010р.