ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" квітня 2010 р.Справа № 34-30/161-08-3138

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,

при секретарі судового засідання Горлачові Ю.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача –Маркаров І.Р., за дов.,

від відповідача –Руденко О.А., за дов.,

від третьої особи –ОСОБА_3., за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Екосервіс”

на рішення господарського суду Одеської області від 15 січня 2010 року

у справі №34-30/161-08-3138

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Екосервіс”, Одеська область, Кілійський р-н

до Малого приватного підприємства „Еко-Тур-Центр „Венеція”, Одеська область, Кілійський р-н

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_4

про визнання права власності

встановив:

          У липні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Екосервіс” (далі-позивач) звернулось у місцевий господарський суд Одеської області з позовом до Малого приватного підприємства „Еко-Тур-Центр „Венеція” (далі-відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно: будинку під літ. „А” загальною площею 80 кв.м, електростанцію під літ. „Б” загальною площею 37,5 кв.м., складу під літ. „В” загальною площею 9,9 кв.м, кухні під літ. „Г” загальною площею 30 кв.м., вбиральні під літ. „Д” загальною площею 1,2 кв.м, складу під літ. „Е” загальною площею 64,2 кв.м, надвірних споруд під №1-3, яке розташоване на острові Шабош, міста Вилково, Кілійського району, Одеської області.

          Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач передав до статутного капіталу позивача вказане майно (будинковолодіння) на острові Шабош згідно акту від 23.10.2003р. як учасник (засновник) позивача, але не визнає за останнім право власності на це майно і вчиняє перешкоди для здійснення права власності ним, а тому відповідно до ст.392 Цивільного кодексу (ЦК) України, просить визнати за ним право власності на це майно, оскільки воно не визнається відповідачем.

          Відповідач у заяві, яка надійшла до господарського суду 06.08.2008р., проти позову не заперечує і просить суд розглянути його у відповідності з законом за відсутністю представника відповідача.

          Первісним рішенням господарського суду позов ТОВ „Екосервіс” було задоволено і визнано за останнім право власності на вказане нерухоме майно.

          Але за касаційною скаргою фізичної особи ОСОБА_4 постановою касаційної інстанції –Вищого господарського суду України (далі - ВГСУ) від 13.08.2009р. зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано, а справу передано до цього суду на новий розгляд.

          Підставою для скасування рішення суду першої інстанції, як вбачається із постанови ВГСУ, було те, що суд першої інстанції прийняв рішення відносно майна, на яке відповідно до рішення Кілійського районного суду Одеської області від 17.09.2004р. визнано право власності за скаржником по касаційній скарзі –ОСОБА_4, який надав відповідні документи касаційній інстанції.

          Крім того, як зазначено у постанові ВГСУ, господарський суд першої інстанції не дав належної оцінки акту від 23.10.2003р., згідно якому засновник МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція” (відповідача) ОСОБА_4 передав до статутного фонду ТОВ „Екосервіс” будинок на острові Шабош вартістю 42652,80 грн. та інше майно, яке не було предметом позову, а ОСОБА_4 відповідно до технічного паспорту належить на праві власності комплекс будівель на острові Шабош, у тому числі будинок під літ. „А”, електростанція під літ. „Б”, склад під літ. „В”, кухня під літ. „Г”, склад під літ. „Е”, вбиральня під літ. „Д” та надвірні споруди №1-3, які є окремими спорудами і до статутного фонду ТОВ „Екосервіс” (позивача) не передавались.

          Під час нового розгляду справи ухвалою місцевого господарського суду від 15.10.2009р. на підставі ст.27 ГПК України третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено фізичну особу ОСОБА_4, який надав до суду письмове пояснення, що МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція” в особі засновника ОСОБА_4 передало до статутного фонду позивача (ТОВ „Екосервіс”) будинок на острові Шабош по акту від 23.10.2003р., але права власності у нього на цей будинок на момент його передачі по вказаному акту не було, тому така передача не має правового значення, адже право власності на передане майно по акту від 23.10.2003р. у нього виникло тільки 13.01.2005р. з моменту його державної реєстрації в КП „Кілійське районне бюро технічної інвентаризації”.

          У письмових поясненнях представника ОСОБА_4 (третьої особи), в запереченнях на позов, крім зазначеного вище, стверджується, що майно (будинок) на острові Шабош передавалось позивачу (ТОВ „Екосервіс”) у користування, а не у власність, про що свідчить неоформлення ТОВ „Екосервіс” права власності на це нерухоме майно шляхом отримання свідоцтва про права власності відповідно до положень п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5.

          Подані позивачем заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке вказано у позовній заяві, і про витребування документів у Кілійському районному суді Одеської області та прокуратурі Кілійського району судом першої інстанції відхилені, про що зазначено у протоколі судового засідання.

          Після нового розгляду справи рішенням місцевого господарського суду від 15.01.2010р. у позові ТОВ „Екосервіс” відмовлено з огляду на недоведеність позовних вимог належними доказами у відповідності зі ст.33 ГПК України.

          Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу і заяву про відновлення пропущеного строку на її подання, яка задоволена судом апеляційної інстанції в ухвалі від 23.03.2010р. при прийнятті апеляційної скарги до провадження.

          В апеляційній скарзі позивач просить скасувати оскаржене рішення суду і задовольнити його позовні вимоги, посилаючись при цьому на розгляд справи у відсутності його представника, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи, хоча, як зазначає позивач, він брав участь у судовому засіданні 30.11.2009р. (за цією датою справа ухвалою суду була відкладена на 15.01.2010р., коли приймалось оскаржене рішення судом), тобто судом, як вважає позивач, були порушені норми процесуального права, а також порушені норми матеріального права, оскільки висновки суду в оскарженому рішенні, на думку апелянта (позивача), не відповідають обставинам справи, так як, ОСОБА_4 згідно рішення Кілійського районного суду Одеської області придбав спірне майно на острові Шабош у 2003 році і, будучи його власником, вніс до статутного фонду ТОВ „Екосервіс” (позивача) по акту від 23.102003р., а тому він є власником цього майна згідно ст.12 Закону України „Про господарські товариства” і Установчого договору, укладеного між засновниками ТОВ „Екосервіс” при його створені, до яких належить і відповідач.

          Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін і третьої особи, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

          Як було зазначено вище, ТОВ „Екосервіс”, пред’являючи позов до господарського суду про визнання за ним права власності на нерухоме майно на острові Шабош, а саме: будинок літ. „А” загальною площею 80 кв.м, електростанцію літ. „Б” загальною площею 37,5 кв.м, склад літ. „В” загальною площею 9,9 кв.м, кухню літ. „Г” загальною площею 30 кв.м., вбиральню літ. „Д” загальною площею 1,2 кв.м., склад літ. „Е” загальною площею 64,2 кв.м та надвірні споруди № 1-3, в обґрунтування позову послався на акт від 23 жовтня 2003 року, згідно якому відповідач передав до статутного фонду позивача при його створенні будинковолодіння на острові Шабош і він став власником цього майна, що не визначається відповідачем і останнім чиняться перешкоди здійснення права власності.

          Але, як вбачається із цього акту від 23.10.2003р., Мале приватне підприємство „Еко-Тур-Центр „Венеція” (відповідач) в особі його засновника  ОСОБА_4 передало до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю „Екосервіс” (позивачу) будинок на о. Шабош вартістю 42652,80 грн., а не комплекс будівель і споруд, що вказані у позовній заяві ТОВ „Екосервіс”.

          ТОВ „Екосервіс” при пред’явленні позову документально не доведено, що будинок вартістю 42652,80грн. на острові Шабош, який згідно вказаного акту передавався йому в статутний фонд відповідачем, складає комплекс будівель і споруд, на які він просить визнати право власності у позовній заяві.

          Також згідно цьому акту від 23.10.2003р. МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція” в особі ОСОБА_4 передавало ТОВ „Екосервіс” інше майно, яке не є предметом позову.

          Що стосується заяви відповідача, отриманої господарським судом 06.08.2008р. (а.с.52), в якій він не заперечує проти позову ТОВ „Екосервіс” по цій справі, і в якій вказано, що саме будівлі і споруди, на які ТОВ „Екосервіс” визнає право власності, передавались останньому до статутного капіталу, то слід зазначити, що ця заява не підтверджена відповідними документами про зняття їх з бухгалтерського обліку у відповідача в момент передачі позивачу і взяття їх у останнього на бухгалтерський облік згідно Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”, а також документально не підтверджено, на підставі чого здійснювалась така передача майна відповідачем в особі засновника ОСОБА_4

          Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 17.09.2004р., яким позивач обґрунтовує свої вимоги в апеляційній скарзі (у позові такі посилання відсутні) щодо вказаного майна на острові Шабош, право власності на це майно визнано за ОСОБА_4 (третьою особою), який, як зазначено в цьому рішенні суду, придбав вказане майно у Вилковського рибогосподарського аграрного кооперативу по договору купівлі-продажу, сплатив за це майно кошти у 2003 році, але в зв’язку з неналежним оформленням вказаного договору купівлі-продажу не міг скористатись своїм правом власника придбаного майна на острові Сабош (Шабош) по розпорядженню цим майном.

          Тому є обґрунтованими посилання ОСОБА_4 (третьої особи) у письмових поясненнях на позов ТОВ „Екосервіс”, що він не мав права власності на придбане майно на острові Шабош, а таке право щодо цього майна у нього виникло тільки з моменту (17.09.2004р.) прийняття вказаного рішення судом Кілійського району і державної реєстрації майна в установленому порядку, тобто з 13.01.2005р., а до набуття ним права власності на придбане майно на острові Шабош він не міг передати його МПП „Еко-Тур-Центр „Венеція”, а останнє в статутний фонд ТОВ „Екосервіс” в установленому чинним законодавством порядку, що свідчить, що акт від 23.10.2003р. про передачу позивачу в статутний фонд будинку вартістю 42652,80 грн. на острові Шабош, не має юридичної сили.

          Крім того, як зазначено вище, вказаним рішенням суду загальної юрисдикції від 17.09.2004р., що є чинним на даний час, право власності на майно, на яке пред’явлено позов ТОВ „Екосервіс”, визнано за ОСОБА_4 (третьою особою), тому позов ТОВ „Екосервіс” задоволенню не підлягав.

          Посилання представника позивача (апелянта) в судовому засіданні апеляційної інстанції на те, що у зазначеному рішенні Кілійського районного суду Одеської області вказане майно, на яке ТОВ „Екосервіс” позов не пред’являвся, спростовується доводами в поданій ним апеляційній скарзі по цій справі.

          Також, як зазначено вище, ТОВ „Екосервіс” позовну заяву обґрунтував актом від 23.10.2003р. про передачу, йому відповідачем в статутний фонд майна (будинку вартістю 42652,80 грн.) на острові Шабош, але позивачем документально не підтверджено, що за будинок такою вартістю передавався йому в статутний фонд, оскільки у позовній заяві вказані будівлі і споруди, які по цьому акту не передавались, а тому цей акт не є належним доказом по цій справі.

          Також не доведено позивачем, що відповідач не визнає за ним права власності на вказане у позовній заяві майно і чинить йому перешкоди в користуванні цим майном, оскільки відповідач на день пред’явлення до нього позову (липень 2008 року) не є власником вказаного майна, про що зазначено вище, і, крім того, такі доводи ТОВ „Екосервіс” у позовній заяві спростовуються згаданою заявою відповідача, в якій останній не заперечує проти позову і вказує, що майно, на яке претендує позивач, було йому передано (а.с.52), тому з цих підстав позов також є необґрунтований.

          Що стосується посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки справа судом була розглянута у відсутності представника позивача, який не був належним чином повідомлений про час дату та місце розгляду справи, то слід зазначити, що такі доводи позивача є необґрунтованими, оскільки спростовується поштовим повідомленням, із якого вбачається, що ухвалу суду від 30 листопада 2009 року про відкладення розгляду справи на 15.01.2010р.о 12 годині, надіслану йому і 3-й особі, позивач одержав 11 грудня 2009 року (а.с. 142). Крім того, із протоколу судового засідання від 30.11.2009р. вбачається що представник позивача Курілко І.В. був присутній на цьому засіданні і дав згоду на оголошення вступної та резолютивної частин рішення в наступному судовому засіданні, яке було відкладено згідно цьому протоколу на 15.01.2010р. о 12 годині.

          При зазначених вище обставинах доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, в зв’язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженого рішення суду, яке відповідає фактичним обставинам справи і не суперечить нормам процесуального та матеріального права.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд,

          постановив :

Рішення місцевого господарського суду Одеської області від 15 січня 2010 року по справі №34-30/161-08-3138 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Екосервіс” –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            Тофан В.М.

          Судді                                                                                          Журавльов О.О.

                                                                                                    ОСОБА_5