ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" травня 2010 р.Справа № 10-11/211-09-5952
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Скоробагатько О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 13.04.2010р. №429
від відповідача: Стойкова Л.К., директор
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Одеської області від 16 квітня 2010 року
у справі №10-11/211-09-5952
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Злагода”
про стягнення 276804 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Злагода” 276804 грн., з яких 136750 грн. –основний борг за роботи, що виконані позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору на виконання робіт від 17.06.2009р. №1; 2056,42 грн. –індекс інфляції, що нарахований відповідачу за серпень-листопад 2009 року, 1247,61 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу з 31.07.2009р. по 18.11.2009р. на підставі ст.625 ЦК України за порушення строків оплати виконаних позивачем робіт та 136750 грн. –штраф, що нарахований відповідачу на підставі умов п.5.3 укладеного між сторонами договору за не передачу майна у заставу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 16 квітня 2010 року у справі №10-11/211-09-5952 (суддя Смелянець Г.Є.) позов ФО-П ОСОБА_3 задоволено частково. З ТОВ „Злагода” на користь позивача стягнуто основний борг в сумі 136750 грн., 3% річних в сумі 1247,61 грн., індекс інфляції в сумі 2056,42 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1400,54 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 119,41 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що на виконання своїх зобов’язань за договором на виконання робіт від 17.06.2009р. №1 ФО-П ОСОБА_3 надав відповідачу послуги по збиранню врожаю зернових на площах відповідача. Натомість відповідач оплату вказаних послуг не здійснив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 136750 грн. Окрім того, суд першої інстанції також прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних та індексу інфляції з огляду на положення ст. 625 ЦК України. При цьому в частині позовних вимог про стягнення штрафу, що нарахований відповідачу на підставі п.5.3 укладеного між сторонами договору за не передачу майна у заставу, судом першої інстанції відмовлено, оскільки укладання договору та його нотаріальне посвідчення передбачає здійснення відповідних дій обома сторонами, а не лише відповідачем.
Позивач із рішенням суду першої інстанції не згодний в частині відмови у стягненні штрафу, в апеляційній скарзі просить його змінити в цій частині та задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 136750 грн. в повному обсязі. За доводами скаржника ним було цілком правомірно покладено на відповідача штраф у розмірі несплаченої суми грошових зобов’язань за договором, що повністю відповідає п.5.3 договору на виконання робіт від 17.06.2009р. №1.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою ФО-П ОСОБА_3, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 17.06.2009р. між ФО-П ОСОБА_3 (виконавець, позивач) і ТОВ „Злагода” (замовник, відповідач) укладений договір на виконання робіт №1, предметом якого є надання позивачем послуг по збиранню врожаю зернових на площах відповідача комбайнами позивача.
Умовами п.2.1.2 договору встановлено, що відповідач розраховується з позивачем в процесі збирання врожаю, кінцевий розрахунок проводиться протягом 15-ти банківських днів з дати підписання Акта виконаних робіт, а відповідно до умов п.2.1.4. договору договірна ціна за одиницю робіт складає 450 грн. за гектар.
Умовами п.2.1.3 договору також передбачено, що у випадку неповного (100%) розрахунку за виконану роботу в термін, передбачений пунктом 2.1.2. відповідач на забезпечення виконання умов оплати по цьому договору на протязі двох днів передає позивачу на зберігання по акту приймання-передачі майно (перелік якого погоджується з позивачем) вартість якого не менше, ніж на 200% покриває непогашені грошові зобов’язання по цьому договору. На дане майно сторони укладають і нотаріально завіряють Договір застави в той же термін з умовою погашення зобов’язання в місячний термін.
Відповідно до умов п.5.3 договору у випадку невиконання відповідачем умов п.2.1.3 (передача майна в заставу) на відповідача накладається одноразовий штраф в розмірі несплаченої суми грошових зобов’язань по цьому договору.
Згідно з умовами п.7.1 договору даний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до виконання сторонами взятих на себе обов’язків.
Водночас місцевим господарським судом правильно встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем виконані роботи по збиранню врожаю на площах відповідача комбайнами позивача, що підтверджується Актом виконаних робіт від 09.07.2009р., який є Доповненням №1 до договору №1 на виконання робіт від 17.06.2009р., та згідно з яким, вартість виконаних позивачем робіт становить 206750 грн. Вказаний Акт підписаний відповідачем без жодних зауважень щодо виконаних робіт та засвідчений печаткою відповідача. В свою чергу відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково, а саме 12.08.2009р. перерахував позивачу 70000 грн., що підтверджується як платіжним дорученням №100 від 12.08.2009р., так і витягом з банківського рахунку позивача, а залишок боргу в сумі 136750 грн. відповідач позивачу не сплатив.
З матеріалів справи вбачається, що на забезпечення виконання умов оплати по цьому договору відповідач на протязі двох днів не передав позивачу на зберігання по акту приймання-передачі майно (перелік якого погоджується з позивачем) вартість якого не менше, ніж на 200% покриває непогашені грошові зобов’язання по цьому договору. Поряд з цим судом встановлено, що на дане майно сторонами не укладено і нотаріально не завірено Договір застави з умовою погашення зобов’язання в місячний термін.
19.11.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію №1 про оплату послуг за збирання ранніх зернових культур, в якій просив відповідача сплатити суму основного боргу у розмірі 136750 грн., 3% річних в сумі 1247,61 грн., суму інфляційних 2056,42 грн., штраф в сумі 136750 грн.
Вказану претензію відповідач одержав 25.11.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №554577, але відповіді на претензію не надав і грошові кошти позивачу не сплатив, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Між сторонами у справі укладено договір на виконання робіт, згідно з яким позивач зобов’язався надати відповідачу послуги по збиранню врожаю зернових на площах відповідача комбайнами позивача, а відповідач зобов’язався оплатити надані позивачем послуги із здійсненням кінцевого розрахунку протягом 15-ти банківських днів з дати підписання Акта виконаних робіт
Відповідно до вимог ч.1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст. 193 ГК України.
Як вже було зазначено вище, відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, а тому позовні вимоги ФО-П ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 136750 грн. є правомірними та обґрунтованими.
В частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Як вище встановлено апеляційним господарським судом, позовні вимоги ФО-П ОСОБА_3 про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції задоволені судом першої інстанції з огляду на вимоги ч.2 ст. 625 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунки 3% річних та індексу інфляції, надані представником позивача до суду першої інстанції в позовній заяві, згідно з якими за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором на виконання робіт від 17.06.2009р. №1 ФО-П ОСОБА_3 було нараховано до сплати відповідачу 3% річних за період з 31.07.2009р. по 18.11.2009р. у розмірі 1247,61 грн. та інфляційні за серпень-листопад 2009 року у розмірі 2056,42 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 136750 грн., слід зазначити наступне.
Як вже було зазначено вище, штраф в сумі 136750 грн. нарахований позивачем відповідачу на підставі умов п.5.3 договору, яким встановлено, що у випадку невиконання відповідачем умов п.2.1.3 (передача майна в заставу) на відповідача накладається одноразовий штраф в розмірі несплаченої суми грошових зобов’язань по цьому договору.
Поряд з цим умовами п.2.1.3 договору передбачено, що передача майна у заставу здійснюється шляхом укладення сторонами нотаріального завіреного Договору застави на протязі двох днів з умовою погашення зобов’язання в місячний термін.
Разом з тим, вимогами ч.1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а відповідно до вимог ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Таким чином виходячи з того, що застосування позивачем такого виду відповідальності відповідача як штраф передбачено умовами укладеного між сторонами договору саме за не передачу відповідачем майна у заставу, а передання майна у заставу здійснюється шляхом укладення нотаріального завіреного Договору застави саме сторонами у справі, що також передбачено умовами укладеного між сторонами договору, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу є необґрунтованими, оскільки укладання договору та його нотаріальне посвідчення передбачає здійснення відповідних дій обома сторонами, а не лише відповідачем.
Окрім того, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про те, що відповідач відмовився від передачі майна в заставу шляхом укладення сторонами нотаріально засвідченого договору застави. На запитання господарського суду апеляційної інстанції представник позивача вказаних доказів до суду також не надав.
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 136750 грн. штрафу слід відмовити.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та індексу інфляції, а отже, і їх задоволення в повному обсязі, а також про безпідставність та необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу.
При цьому місцевим господарським судом правомірно покладено судові витрати позивача по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що клопотання відповідача про відстрочку оплати боргу не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не навів суду жодних доводів в обґрунтування свого клопотання, а також не надав жодних доказів, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання відповідачем судового рішення, при цьому посилання відповідача на низку врожайність соняшника і кукурудзи у 2009 року не можуть бути підставою для задоволення клопотання відповідача з огляду на те, що оплатити виконані позивачем роботи відповідач повинний був ще 30.07.2009р.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_3, а отже рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 16 квітня 2010 року у справі №10-11/211-09-5952 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді О.О. Журавльов
В.М. Тофан
М.В. Михайлов