ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" березня 2010 р. Справа № 10/1612
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - підприємця,
ОСОБА_2 - представника за довіреністю від №1078 від 13.04.2007 р.,
від відповідача: ОСОБА_3 - представника за довіреністю №392 від 26.01.2010 р.,
розглянувши апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м.Бердичів Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "18" січня 2010 р. у справі № 10/1612 (суддя Прядко О.В.)
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Житомир
до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м.Бердичів Житомирської області
про стягнення 129911,00 грн.
з оголошеною в судовому засіданні перервою з 11.03.2010 р. до 30.03.2010 р. згідно зі ст.ст.77, 99 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.01.2010 р. у справі №10/1612 задоволено позов Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про стягнення 129911,00 грн.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 81500,00 грн. боргу, 42298,50 грн. збитків від інфляції, 6112,50 грн. 3% річних, 1299,11 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що господарський суд порушив вимоги ст.ст.22,59 ГПК України, оскільки відповідач не був повідомлений про час та місце розгляду справи. відповідно був позбавлений права брати участь в господарських засіданнях, подавати свої докази та пояснення по справі та користування іншими процесуальними правами.
Відповідач вважає, що господарський суд першої інстанції неповно з"ясував обставини справи, зокрема, той факт, що усна домовленість про поставку товару не містила умов щодо оплати товару, сторонами не було встановлено строків оплати товару, позивач не звертався до відповідача з вимогою про оплату товару, відсутні докази досудового врегулювання спору.
Скаржник зазначає, що своїм рішенням суд позбавив відповідача можливості надати відповідні докази для встановлення фактичних обставин справи і справедливого та неупередженого застосування законодавства, що призвело до винесення неправильного рішення та є підставою для його скасування згідно ст.104 ГПК України та винесення нового рішення.
Представник відповідача в засіданні суду підтримав доводи апеляційної скарги та просить скаргу задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції та прийнявши нове рішення про відмову у позові.
СПД ОСОБА_1, який є позивачем у справі, правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу не скористався.
В засіданні суду позивач заперечив проти доводів скаржника та пояснив, що неодноразово усно звертався до відповідача СПД ОСОБА_4 щодо сплати боргу за поставлений товар, проте, оплата поставленого товару не була здійснена підприємцем. Позивач підтвердив, що з письмовою вимогою про оплату товару до відповідача не звертався.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечила, вважає рішення господарського суду Житомирської області від 18.01.2010р. законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши у повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за видатковою накладною №КА-0000001 від 24.11.2006 р. СПД ОСОБА_1 передав, а СПД ОСОБА_4 одержала товар - млин Р6-АВМ-15, на загальну суму 93000,00 грн. (а.с.7).
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.
За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару.
Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).
У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
Отже, оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті отриманих паливно-мастильних матеріалів встановлений Цивільним кодексом України (ст.692 ЦК України), відповідач повинен був оплатити товар після його прийняття.
Проте, відповідач виконав своє зобов"язання з оплати отриманого товару частково, сплативши 12.04.2007 р. 8000,00 грн. та 26.04.2007 р. 3500,00 грн., тобто, всього на суму 11500,00 грн. (а.с.9).
Таким чином, аналіз наведених норм права та обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 81500,00 грн. заборгованості.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до зазначеної норми, та враховуючи, що відповідач є таким боржником, що прострочив виконання зобов"язання у строк, встановлений законом, у розумінні ч.1 ст.612 Цивільного кодексу, позивач заявив до стягнення з відповідача 42298,50 грн. інфляційних та 6112,50 грн. 3% річних.
Перевіривши розрахунок позивача, місцевий господарський суд правильно встановив його обґрунтованість та відповідність чинному законодавству та задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.
Стосовно доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає, що посилання відповідача на відсутність вжиття заходів для досудового врегулювання спору є безпідставним, оскільки досудове врегулювання спору згідно чинного законодавства України з 2005 року не є обов"язковим.
Що ж до посилання скаржника на неповідомлення його про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, то воно спростовується наявним у матеріалах справи повідомленням №2927649 про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду по справі №10/1612 про призначення розгляду справи на 18.01.2010 р. о 10:00, яке свідчить про те, що рекомендований лист з ухвалою суду був отриманий особисто ОСОБА_4 21.12.2009 р. (а.с.26).
За таких обставин, доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового акту місцевого господарського суду.
Апеляційна скарга СПД ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Рішення господарського суду Житомирської області від 18 січня 2010 р. у справі №10/1612 слід залишити без змін, як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 18 січня 2010 р. у справі №10/1612 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м.Бердичів Житомирської області - без задоволення.
2. Справу № 10/1612 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд