ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

20.07.2010                                                                Справа №  16/75-ПН-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом прокурора Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської ради, м. Херсон   

до приватного підприємця  ОСОБА_1, м. Херсон  

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: управління з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області

про  звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки  

за участю прокурора - Пагуба Т.В. посв. № 73 від 08.07.2010 р.

представників сторін:

від  позивача - гол. спеціаліст юр. відділу Мироненко Г.О. дов. № 9-115-9/21 від 23.02.2010 р.   

від  відповідача  - приватний підприємець ОСОБА_1 пас. МО 986748 від 18.02.02 р.; представник Лучко В.М. дов. № 2826 від 22.05.09 р.

від третьої особи - не прибув.

          Прокурор Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської Ради (позивач) звернувся до суду з позовом про вилучення у приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0239 га по вул. Кримська 137- а у м. Херсоні з приведенням у придатний до використання стан шляхом знесення нежитлових будівель та повернення позивачеві. Також за позовом прокурор просив суд стягнути з відповідача 3170 грн. 94 коп. збитків.

          Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідач незаконно користується земельною ділянкою площею 0,0239 га, яка розташована за адресою м. Херсон вул. Кримська 137-а , не маючи на це ніяких правових підстав.

          В ході розгляду справи прокурор на підставі ст.22 ГПК України змінив позовні вимоги та просив суд зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0239 га по вул. Кримській 137-А у м. Херсоні шляхом знесення:

1 . навісу - літера ,3" площею забудови 46,4 кв. м,

2. навісу - літера „Г" площею забудови 6,8 кв. м,

3. складу - літера „Д" загальною площею 24,3 кв. м,

4. складу - літера „Е" загальною площею 50,5 кв. м

5. огорожі №1 та мостіння

б. магазинів (літ. „А", „А1") загальною площею 84,9 кв. м.

7. ларька - літера „Б" загальною площею 10,45 кв. м. та повернути її Херсонській міській Раді.

           Відповідач позовні вимоги не визнає, та пояснює, що підставою для позову про вилучення земельної ділянки у особи та повернення її Херсонській міській раді повинно бути рішення міської ради, тобто волевиявлення представника власника, яке приймається на пленарному засіданні міської ради. Відповідач вважає, що прокурор не має право підміняти  колегіальний орган представника власника, тобто рішення ради.

          Також відповідач пояснює, що  із вказаної в позовній заяві площі  0,0060 га він використовував на умовах договору оренди землі від 22.02.05, який скінчив свою дію 28.12.09. Він пояснив, що виробничо-житловий центр „Декорум" своїм листом від 16.01.2004р. № 01-8/46 запропонував облагородити прибудинкову територію з будівництвом дитячої площадки і встановити декоративний паркан. Управління житлового господарства виконавчого комітету Херсонської міської ради надало ПП ОСОБА_1 технічні умови на проектування та розміщення продовольчого магазину по вул. Кримській, 137 при умові проведення благоустрою прибудинкової території, встановити дитячу ігрову площадку з декоративним забором.

          Відповідач також пояснив, що 08.02.2005 року до  нього звернулися 18 мешканців житлового будинку № 137 по вул. Кримській з проханням перекрити парканом прохід між вказаним житловим будинком і територією Дніпровського ринку для забезпечення належних санітарних умов території навколо дому, позбавитися громадського туалету під їх вікнами. Приватний підприємець ОСОБА_1 виконав технічні умови, задовольнив прохання мешканців будинку № 137 облагородив прилеглу територію зазначеного будинку, прибрав смітник і встановив паркан. Саме ця земельна ділянка і є спірною. Таким чином, він вважає, що  використовує земельну ділянку з дозволу органів влади.

          Відповідач вважає, що спірна територія не віднесена до земель запасу ради, а є прибудинковою територією біля будинку № 137 по вул. Кримській, що  підтверджується листом управління з питань регулювання земельних відносин від 13.05.2005 року № 30/610 - 15 , в якому вказано, що відмовлено ПП ОСОБА_1 в додатковому відведенні земельної ділянки площею 0, 0080 га по вул. Кримській, в районі будинку № 137 під будівництво критого комплексу павільйонного типу для відпочинку дітей, оскільки зазначена земельна ділянка є прибудинковою територією.

          Відповідач також зазначає, що позивач наполягає на знесенні літ. „Д" загальною площею 24,3 кв. м, але літ. „Д" не являється його власністю, що підтверджується о листом управління комунальної власності Херсонської міської ради від 26.04.2010 № 816 -13/460 трансформаторна підстанція по вул. Кримській, 137 не належить до комунальної власності. Херсонське державне БТІ листом № 3242/10 від 07.06.10 року повідомило, що за даними архіву на трансформаторну підстанцію, розташовану за адресою м. Херсон, вул. Кримська, 137 технічна та юридична документації відсутні. ВАТ „Енергопостачальна компанія" Херсонобленерго" довідкою від 08.05.2009р. № 20-3152 -Ю повідомили, що будівля по вул. Кримській, 137 - а у м. Херсоні дійсно виконана як будівля ТП, але не використовується по первинному призначенню. На балансі ХМЕМ не знаходиться.

          Відповідач також пояснює, що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.05.2008року до категорії самочинного будівництва не відносяться огорожа № 1, мостіння № 1.

          Також відповідач заперечує проти знесення магазину та ларька, оскільки рішенням господарського суду Херсонської області від 01.11.2007р. у справі №  13/485-ПН-07 (рішення набрало законної сили) визнано право власності на наступні будівлі: магазину літ. „А" площею 63, 79 кв. м, магазину літ. „А-1" площею 41 кв. м, ларька літ. „Б" площею 5,2 кв. м по вул. Кримській, 137, право власності зареєстровано у Херсонському державному БТІ, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.11.2007року № 16676015. Ці обставини підтверджується постановою Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 13/476 - ПН-08 встановлено, що позивач (ПП ОСОБА_1 В.) є власником майнового комплексу, який складається з магазину літ. „А" площею 63, 79 кв. м, магазину літ. „А-1" площею 41 кв. м, ларька літ. „Б" площею 5, 2кв.м, право власності на який вже визнано рішенням господарського суду у справі № 13/485-ПН-07.  Відповідач вважає, що за таких обставин, позовні вимоги щодо знесення зазначеної частини комплексу є безпідставними.

          Відповідач вважає, що відповідно до ст. 35 ГПК України  він є власником майнового комплексу, який складається з магазину літ. „А" площею 63, 79 кв. м, магазину літ. „А-1" площею 41 кв. м, ларька літ. „Б" площею 5, 2кв.м. Літ "Д" площею 24,3 кв. м трансформаторна підстанція є безхазяйним майном, паркан та мостіння не відносяться до самовільного будівництва, тому вимагати від відповідача знесення будівель є безпідставною вимогою прокурора та позивача.

          Крім того, на зазначене майно з відповідачем укладено договір іпотеки з Укрсоцбанком Відповідач заявив клопотання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи іпотекодержателя спірного майна - АКБ „Укрсоцбанк".

          Суд зазначене клопотання відхилив, оскільки в ході розгляду справи було з'ясовано, що рішення у господарській справі №13/476-ПН-08, на підставі якого відповідач набув право власності на частину майна було скасовано апеляційною інстанцією, таким чином,  при розгляді цієї справи інтереси АКБ “ Укрсоцбанку” не будуть порушені.

          Відповідач заявив клопотання про припинення провадження у справі, оскільки за рішенням Конституційного суду від 01.04.10 № 10-рп/2010 визначено, зокрема, що  при розпорядженні землями державної або комунальної власності, міські ради діють як суб'єкти владних повноважень. За такої умови, справа непідсудна господарському суду, вона має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

          Суд зазначене клопотання відхиляє та зазначає, що справа порушена господарським судом до прийняття рішення Конституційного Суду України.

          Крім того, земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими так і приватноправовими (цивільними, господарськими). Згідно ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, АР Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції, встановлених законом (ст.172 ЦК України) Рада у справі, що розглядається, виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники відносин, реалізуючи право на розпорядження  земельною ділянкою. Відповідно до ст.5 ЗК України Рада має рівні права з громадянами та юридичними особами у відносинах щодо володіння, користування та розпорядження  землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі рада є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпорядження землею. У зв'язку з цим, зазначений спір підлягає розгляду у господарських судах. Зазначений висновок кореспондується з постановою Верховного Суду України від 27.04.10 у справі № 21-2328во09.

          Ухвалою від 26.05.09 провадження у справі судом зупинялося до  розгляду адміністративної справи № 2а-3212/08, за якої  розглядалася скарга на дії посадових осіб, які здійснювали перевірку дотримання земельного законодавства. Постановою від 21.07.09 Запорізький апеляційний господарський суд ухвалу господарського суду про зупинення скасував та направив справу на розгляд до суду першої інстанції.

          Зазначена постанова апеляційної інстанції була оскаржена до Вищого господарського суду України в касаційному порядку. Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.09 касаційна скарга відповідача була відхилена, справа направлена до суду першої інстанції для розгляду по суті.

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

           Розглянув матеріали справи, заслухавши представників сторін,  суд

в с т а н о в и в:

          Відповідно до вимог ст.116, 123, 124 Земельного кодексу України громадяни, юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності мають право на землю тільки з підстав, зазначених в цьому кодексі. Такими підставами є право власності та право постійного користування земельною ділянкою, яке виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує це право та його держаної реєстрації. Передбачено також право на оренду земельної ділянки, яке виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації. Ст.125 ЗК України  передбачено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що засвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється. Документи про набуття права власності на землю  або право користування земельною ділянкою, в тому числі на оренду земельної ділянки видаються на підставі відповідних рішень органів самоврядування.

          На підставі ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в України” до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено обов'язок щодо розпорядження землями , які віднесені до комунальної або державної форми власності.

          Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень органів самоврядування віднесено виконання повноважень щодо  здійснення контролю за використанням і охорону земель держаної комунальної власності, дотримання земельного екологічного законодавства.

          Виконуючи зазначені функції, інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області було встановлено факт самовільного використання земельної ділянки приватним підприємцем ОСОБА_1, що підтверджено актом перевірки від 22.07.08.

          Згідно наданого акту перевірки встановлено, що згідно договору оренди земельної ділянки від 29.02.05 приватний підприємець ОСОБА_1 використовує земельну ділянку несільськогосподарського призначення 0,0060 га під розміщення магазину по вул. Кримській 137-а. На момент перевірки встановлено, що зазначений підприємець використовує самовільно зайняту земельну ділянку площею 239,426 кв. м під розміщення складських приміщень та дворової території на землях запасу Херсонської міської ради в порушення ст.125,126 ЗК України.

          Як витікає із матеріалів справи, Херсонською міською  Радою не приймалося рішення про відведення відповідачу на будь–яких умовах земельної ділянки площею 239,426 кв. м, яка розташована за адресою м. Херсон  вул. Кримська 137- а. Приписом від 22.07.08 відповідач зобов'язаний усунути порушення до 22.08.08. Цей припис відповідачем не виконаний. Повторною перевіркою 18.09.08  відповідача встановлено, що ним не виконаний припис , яким було зобов'язано відповідача усунути порушення.

          Приписом від 18.09.08 повторно зобов'язано відповідача належним чином оформити документи на користування земельною ділянкою або  її звільнити.

          Постановами про накладення адміністративного стягнення № 154 від 18.08.08 та № 120 від 23.07.08 гр. ОСОБА_1 притягнутий двічі до адміністративної відповідальності за порушення чинного земельного законодавства.

          Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого  особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способі захисту може бути обрано поновлення становища, яке існувало до порушення. Прокурор та позивач звернуся  до суду з позовом про спонукання відповідача звільнити безпідставно зайняту земельну ділянку, яка віднесена до земель запасу та належить комунальній власності відповідно до приписів ст.152 ЦК України.

          Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

          З урахуванням наведеної норми випливає, що прокурор та позивач мають довести факт самовільного використання земельної ділянки визначеної площі саме  відповідачем, а останній має довести свої заперечення щодо наявності  законних підстав використання спірної земельної ділянки.

          Відповідно до норм чинного земельного законодавства, зокрема, ст.1 ЗУ “Про державний контроль за використанням та охороною земель”  самовільне зайняття земельною ділянкою є заволодіння земельною ділянкою, що не спирається на законі і відбувається з порушенням порядку надання земельних ділянок, здійснюється без відведення землі в натурі й одержання відповідного документу.

          Відповідно до ст.125 ЗК України  право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і  його державної реєстрації.

          Із огляду на матеріали справи суд  встановив наступне.

          Між Херсонською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 22.02.05  був укладений договір оренди земльної ділянки площею 0,0060 га під розміщення  торгового павільйону у м. Херсоні  по вул. Кримській 137-а. За умовами договору  його дія закінчувалась 28.12.09.

          Згідно наданих актів перевірок чітко не було визначено за план-схемою та описовою частиною чи входить  складовою орендована площа 0,0060 га у площу 0,0239 га, яку прокурор та позивач вважає самовільно зайнятою.

          В ході  розгляду справи, з урахуванням змінених позовних вимог та для з'ясування точного розміру самовільно зайнятої земельної ділянки суд ухвалою від 29.06.10 зобов'язав прокурора  забезпечити повторну перевірку використання самовільно зайнятої земельної ділянки. В судове засідання прокурором надано акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.07.10, складеного державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель у м. Херсоні управління Держкомзему у м. Херсоні. В акті зазначено наступне: “ За результатами проведеної перевірки 22.07.08 було встановлено, що ПП ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0239 га під розміщення складського приміщення та розширення дворової території власного цілісного майнового комплексу по вул. Кримській 137 а у м. Херсоні. На момент перевірки 12.07.10 встановлено, що ПП ОСОБА_1 використовується земельна ділянка загальною площею 0,0473 га під розміщення цілісного майнового комплексу ( магазин, навіс-1, огорожа, мостіння), продуктовий магазин, складських приміщень та прибудови до магазину. Відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення суду від 01.11.07 визнано за ОСОБА_1 право власності на магазин ( 84,9 кв. м) навіс ( 46,4 кв. м), навіс ( 6,8кв.м), огорожа та мостіння, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,0214 га за вказаною адресою. Також встановлено, що ПП ОСОБА_1 використовує самовільно земельну ділянку площею 0,02516 га під розміщення продуктового магазину “У водолея” ( 37,8 кв. м), складські приміщення ( 95, 1 кв. м) прибудова до магазину ( 9 кв. м) Самовільно зайнята земельна ділянка огорожена парканом”.

          На план-схемі земельної ділянки, що зазначена у акті перевірки не вказано де саме знаходяться споруди відповідно до свідоцтва на право власності, де знаходиться земельна ділянка, яка передавалась  відповідачу на умовах оренди, а де самовільно зайнята земельна ділянка, що є предметом зазначеного позову.

          Оскільки в уточнених позовних вимогах прокурор просив зобов'язати звільнити шляхом знесення ряд споруд із зазначенням  їх літерами із інвентарної справи, то суд вважає за необхідне з'ясувати чи має відповідач  будь-які права на зазначені споруди та чи вони розміщені на спірній земельній ділянці та які споруди там знаходяться.

          При співставленні  план-схеми, що зазначена в акті перевірки та схематичному плані із інвентарної справи, що надана відповідач до матеріалів справи, судом встановлено, що схематичні зображення на зазначених документах не співпадають. Відповідач та представники прокуратури та позивача по різному вказують місцезнаходження орендованої  за договором від 22.02.05 земельної ділянки. Із наданих документів не зрозуміло де знаходився торгівельний павільйон продовольчих товарів, земельну ділянку під яким орендував  відповідач та потім перебував у  магазин. ( за схематичним планом зазначено два магазина А,А-1). Судом з'ясовано, що об'єкт, який зазначений за схематичним планом під літ. ”Д” є трансформаторна підстанція, що не може будь-яким чином належати відповідачу. За рішенням господарського суду Херсонської області № 13/485-ПН-07 відповідач набув права власності  на єдиний майновий комплекс, що складається з магазину - літ. ”А”, магазину літ.А-1”, ларька -літ. ”Б”. Зазначене рішення на день розгляду чинне. В зв'язку з тим, зазначені об'єкти не можуть бути знесенні  у розумінні ст.321 ЦК України, якою визначена непорушність права власності.

          Згідно останнього акту перевірки від  02.07.10 зазначено, що на самовільно зайнятій території знаходиться магазин “У водолія”, однак, прокурор та позивач не довели, який саме магазин  під літ.” А” чи літ.” А-1”  має вищезазначену назву. За уточненою позовною заявою прокурор просив суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,0239 га як самовільно зайняту. В той же час, згідно акту перевірки від 02.07.10 зазначено, що самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,02516 га.

          При таких обставинах суд дійшов до висновку, що прокурором та позивачем не доведені позовні вимоги, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог. Разом з тим, суд роз'яснює, що після ретельної підготовки матеріалів, що визначають місцезнаходження самовільно зайнятої ділянки та об'єктів, які на ній розміщені, позивач не позбавлений права звернутися з належним позовом до суду. Щодо земельної ділянки, яка знаходилася до 01.01.10 в оренді у відповідача, позивач має застосувати наслідки ст.526 ЦК України щодо зобов'язання відповідача повернути орендоване майно після закінчення договору оренди майна.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

          1.Відмовити у задоволенні позовних вимог.

         Суддя                                                                                      Л.М. Немченко

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України                                             26.07.2010 р.