Справа № 2-3/10

 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повна)

02 серпня 2010 року      Красноградський районний суд Харківської області в складі:

    Головуючий             суддя  Гусар П.І. ,

    при секретарі          Івашкіної Т.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу  за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за участю третьої особи приватного нотаріуса Погорілої Ганни Андріївни   про   визнання недійсною договору купівлі – продажу та визнання права власності на 1/ 2 частину  квартири, -

ВСТАНОВИВ:

    23.02. 1973 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1, позивачем по справі та ОСОБА_2, одним із співвідповідачем,  який було  розірвано 20.10.2004 року. В період шлюбу, 30.03.1999 року, ОСОБА_2 було придбано  квартиру АДРЕСА_1.

    15 травня 2004 року ОСОБА_2, згідно договору купівлі - продажу, продала вказану квартиру ОСОБА_3, та ОСОБА_4 за 5239 гривен, при цьому  ОСОБА_2 не повідомила про це свого чоловіка ОСОБА_1 та при укладенні  договору купівлі - продажу не повідомила нотаріусу про те що квартира була придбана в період  перебування в шлюбі з ОСОБА_1

    ОСОБА_1, приймаючи до уваги вище викладене, звернувся до суду із позовом про визнання  договору купівлі - продажу квартири  АДРЕСА_1, який був укладений між  ОСОБА_2, та ОСОБА_3, та ОСОБА_4, недійсним та визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаної квартири.

            Під час судового засідання  позивач на позові наполягав.

    Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнав  і вказав,  що з їхньої сторони будь - яких порушень  при укладенні договору купівлі - продажу не було допущено, він вважав, що нотаріус повинна засвідчити правочин згідно закону, він повністю довіряв нотаріусу. Однак він не заперечував, що йому було відомо про те, що позивач ОСОБА_1 був  власником  вказаної квартири, він з ним раніше спілкувався з питання її купити, знав, шо він мешкає в с. Першотравневе Первомайського району.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, її чоловік відповідач ОСОБА_3 вказав, що дружина не заперечує, щоб справа була розглянута в її відсутність. В судових засіданнях, які відбувалися раніше ОСОБА_4 також позов не визнавала по обставинах, які вказував ОСОБА_3

            Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання не з`явилася, згідно протоколу її допиту по судовому дорученню по Мінській Конвенції від 27.01.2009 року, вона позов не визнає, вказує, що позивач ОСОБА_1 давав усну згоду на продаж квартири, а нотаріус її не питала чи була вона в шлюбі. Крім того, відповідачка вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності. (т.2 а.с. 105-107).

            Третя особа - приватний нотаріус Погоріла Г.А. в судовому засіданні вважала, що в зв`язку з обставинами які їй стали відомі в суді,  договір - купівлі - продажу необхідно визнати недійним. При цьому її вини в цьому не має, так як при укладенні  договору купівлі - продажу вона встановлювала особу, яка продавала квартиру  АДРЕСА_1, та виясняла в неї чи не була придбана вказана квартира під час перебування в шлюбі, що підтверджує відповідна заява ОСОБА_6, яка подана нею до суду.  Цю заяву підписувало і подружжя ОСОБА_3. Вона їм також повідомляла, що ціна на квартиру суттєво занижена, але сторони наполягали на ціні 5 239 грн, тобто по оцінці БТІ.

    Суд, вислухавши сторони, третю особу, вивчивши всі докази, які були ними надані, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Між сторонами існує спір, щодо дійсності договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, який було укладено між  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і  ОСОБА_4, та щодо визнання за позивачем права власності на Ѕ  частину вказаної квартири.

    При вирішені вказаного спору суд керується вимогами Цивільного Кодексу України (далі) ЦК України (2003 року) та Сімейного Кодексу України (далі СК України), які діяли на час  укладення договору  купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 15 травня 2004 року між  ОСОБА_2, та ОСОБА_3, та ОСОБА_4

     Суд вважає, встановленим, що 23.02.1973 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1, та ОСОБА_2., який було  розірвано 20.10.2004 року, так як це підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію шлюбу та свідоцтва про розірвання шлюбу (т.1 а.с. 150-151), що також не оскаржується сторонами по справі.

    30.03.1999 року, ОСОБА_2  було придбано  квартиру АДРЕСА_1, тобто вказана квартира була придбана ОСОБА_2  в період перебування в шлюбі з ОСОБА_1

    Згідно копії договору купівлі - продажу від 15 травня 2004 року (т.1 а.с. 3) ОСОБА_2, продала квартиру ОСОБА_3, та ОСОБА_4 за 5239 гривен, при цьому  ОСОБА_2 не повідомила про це свого чоловіка ОСОБА_1 та при  укладенні договору купівлі - продажу не повідомила нотаріусу про те,  що квартира була придбана в період  перебування в шлюбі з ОСОБА_1, а навпаки повідомила приватному нотаріусу в письмові заяві, що на час придбання квартири в шлюбі не перебувала і не перебуває, і на час подачі заяви  не проживає однією сім`єю без укладення шлюбу. Також вказала, що вказана квартира не є об`єктом спільної власності , та будь - яких прав щодо неї в інших осіб не має . При цьому  у вказаній заяві  відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказали, що про вказані обставини їм відомо. ( т.1 а.с. 4)

             В матеріалах справи відсутні будь - які письмові заяви позивача про те, що позивач давав згоду на продаж спірної квартири, відповідно до вимог ч. ст.  65 СК України.  

             Згідно вимог ст. 60 ч.1 СК України майно,  набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності незалежно від того,  що один з них не мав з поважної причини (навчання,  ведення домашнього   господарства,   догляд   за   дітьми,  хвороба  тощо) самостійного заробітку (доходу).

              У відповідності до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

              В ч.1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  ЦК України.

              При прийнятті рішення суд рахує, що позивачем ОСОБА_1 не пропущено строк позовної давності, так як договір купівлі - продажу спірної квартири було укладено 15 травня 2004 року, а позивач звернувся до Красноградського районного суду з позовною заявою 07.06.2004 року.  

             Таким чином, суд вважає, що за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину АДРЕСА_1 та визнати недійним договір купівлі - продажу вказаної квартири від 15.05.2004 року між ОСОБА_2, та  ОСОБА_3 та ОСОБА_4,   та згідно вимог ст. 216 ЦК України зобов`язати кожну із сторін  повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину.

              В зв'язку з задоволенням позовних вимог позивача, розподіл судових витрат (сплачену суму державного мита в розмірі 51 гривня (т.1 а.с. 6) на підставі ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідачів.

    На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 203, 216  ЦК України, 60, 65 СК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,  

В И Р І Ш И В :

    Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за участю третьої особи приватного нотаріуса Погорілої Ганни Андріївни   про   визнання недійсною договору купівлі – продажу та визнання права власності на 1/ 2 частину  квартири задовольнити

    Визнати недійсним  договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1, який укладено 15 травня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Погорілою Г.А.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

    Зобов’язати  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов’язати повернути ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошову суму за придбання квартири в розмірі  5239 (п’ять тисяч двісті тридцять девять)гривень в рівних частинах.

      Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі  по 17  (сімнадцять) грн з кожного.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Красноградський районний суд шляхом подачі  в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя