ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" липня 2010 р. Справа № 29/568-08
Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
інспекції ДАБК у Харківській області: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області (вх. № 1187 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 26.01.10 по справі № 29/568-08
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, с. Веселе Балаклійського району Харківської області
до Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області
про визнання права власності
ВСТАНОВИЛА:
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області з позовом про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: кафе, магазин, і готель з майданчиком для стоянки автомобілів, розташовані за адресою: Харківська область, Балаклійський район, село Веселе, вул. Шосейна, 3 "А".
Рішенням господарського суду Харківської області від 26 січня 2010 р. у справі № 29/568-08 позов задоволено повністю. Визнано за суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: кафе, магазин, і готель з майданчиком для стоянки автомобілів, розташовані за адресою: Харківська область, Балаклійський район, село Веселе, вул. Шосейна, 3 "А".
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась, подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Сторони та заявник апеляційної скарги представників для участі в судовому засіданні не направили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.Зважаючи на належне повідомлення заявника апеляційної скарги та сторін про дату, час та місце судового засідання та враховуючи те, що розгляд справи вже відкладався ухвалами від 19.05.2010 р., від 10.06.2010 р. та від 01.07.2010 р. , а строк апеляційного розгляду справи закінчується, справа розглядається за відсутності зазначених учасників процесу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на наявність підстав для визнання права власності на самовільно збудоване спірне майно, які передбачені статтею 376 Цивільного кодексу України.
Господарський суд задовольнив зазначені вимоги, пославшись на наступне.
28 липня 2004 року за заявою позивача комісією у складі: першого заступника голови Балаклійської райдержадміністрації, заступника начальника відділу містобудування та архітектури, начальника інспекції ДАБК райдержадміністрації, Веселівського сільського голови, начальника УДАІ УМВС України в Харківській області, головного санітарного лікаря Балаклійського району, начальника відділу земельних ресурсів, начальника ЗДПО № 13, держінспектора- головного спеціаліста по охороні навколишнього середовища в Балаклійському районі, було проведено обстеження земельної ділянки, передбаченої для будівництва позивачем кафе, крамниці, готелю з майданчиком для стоянки автомобілів в районі села Веселе Балаклійсьного району Харківської області, за наслідком якого було складено Акт вибору та обстеження земельної ділянки для розміщення об'єкту будівництва площею 1,35 га, що знаходиться за межами села Веселе Балаклійського району. Відповідно до Акту вибору ділянки надання позивачу землі передбачалось із земель запасу Веселівської сільської ради.
ЗО серпня 2004 р. до цього Акту Балаклійським районним відділом земельних ресурсів було надано позитивний висновок № 2/273/60, 1 вересня 2004 р. позитивний висновок № 155 було надано Балаклійською райСЕС. 29 жовтня 2004 р. Акт вибору земельної ділянки було затверджено головою Балаклійської райдержадміністрації.
11 травня 2005 року відповідач надав позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та зобов'язав позивача надати проект землеустрою на затвердження до райдержадміністрації (лист № 01/10/1428 від 11.05.2005 р.).
07 червня 2005 р. на замовлення позивача Балаклійським районним відділом земельних ресурсів було видано Технічне завдання по виконанню робіт по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до якого проект землеустрою мав бути виготовлений на ділянку меншої площі, ніж передбачалось Актом вибору земельної ділянки, а саме: 0,2052 га замість 1,35 га.
03 жовтня 2005 р. був виготовлений та погоджений із суміжними землекористувачами Акт виносу меж земельної ділянки площею 0,2052 га в натурі.
Проект землеустрою щодо надання позивачу земельної ділянки в оренду був виготовлений ТОВ "Теодоліт".
Проект землеустрою погоджений: з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів - Висновок Балаклійського районного відділу земельних ресурсів № 136 від 29.05.2006 р., природоохоронним органом - Акт обстеження земельної ділянки від 08.02.2007 р. № 14-27-07, виданий Відділом міжрайонного екологічного контролю Східного регіону Харківської області, санітарно-епідеміологічним органом - Висновок № 109 від 05.06.2006 р., органом архітектури -Висновок № 81 від 29.05.2006 р. відділу містобудування та архітектури Балаклійської райдержадміністрації, органом культурної спадщини - Висновок № 08-20/2205 від 20.07.2006 р. Управління культури і туризму Харківської обласної держадміністрації, Висновок наукової експертизи № 314-19/05-1066 від 06.07.2006 р. та Погодження № 314-19/06-1066 від 10.07.2006 р. дочірнього підприємства "Слобідська археологічна служба" Науково-дослідного центру "Охоронна археологічна служба України" інституту археології НАН України. За змістом всі зазначені висновки є позитивними, тобто всі зазначені органи погодили проект землеустрою та надали свою згоду на надання позивачу спірної ділянки на умовах оренди для будівництва та обслуговування кафе, магазину і готелю з майданчиком для стоянки автомобілів. Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 08 лютого 2007 р. № 14-27-07, виготовленого Відділом міжрайонного екологічного контролю Східного регіону Харківської області спірна земельна ділянка не має відношення до об'єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, не має відношення до інших особливо цінних земель та до земель , зарезервованих для заповідання, не має відношення до водних об'єктів, їх водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, заплав малих річок. За висновками Відділу міжрайонного екологічного контролю Східного регіону Харківської області земельна ділянка не має обмежень та обтяжень природоохоронного характеру та погоджується за умови зміни цільового призначення. Відповідно до висновків Балаклійського районного відділу земельних ресурсів № 136 від 29.05.2006 р. обмежень та обтяжень будь-якого характеру земельна ділянка не має.
На зазначеній земельній ділянці позивач за власні кошти збудував об'єкти нерухомості, які відповідно до Технічного висновку спеціалізованої проектної організації - ППВФ "Будпроект" відповідають державним будівельним нормам, будівництво завершено, об'єкти нерухомості придатні до експлуатації за призначенням, а саме під кафе, магазин та готель з площадкою для стоянки автомобілів. Довідкою розробника проектної документації ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Розвідувач" вих. № 27 від 10.01.2008 року підтверджується, що роботи з будівництва виконані згідно проекту без відступлення від вимог будівельних, екологічних, пожежних та інших чинних норм та правил.
Рішенням Виконавчого комітету Веселівської сільської ради № 18 від 04.06.2008 року збудованим ФОП ОСОБА_1 об'єктам нерухомості було присвоєно поштову адресу: село Веселе, Балаклійського району Харківської області, вулиця Шосейна, З "А".
Під час розгляду справи головою Балаклійської райдержадміністрації було прийнято розпорядження № 398 від 09 вересня 2009 р. "Про надання в оренду земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення позивачу в оренду землі для будівництва та обслуговування кафе, магазину і готелю з майданчиком для стоянки автомобілів та зазначену ділянку надано позивачу в оренду строком на 49 років.
На підставі цього розпорядження 24.11.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування кафе, магазину і готелю з майданчиком для стоянки автомобілів.
24.11.2009 р. зазначена ділянка передана відповідачем позивачу за актом приймання-передачі.
Довідкою про правовий статус, кількісні і якісні характеристики земельної ділянки, виданою управлінням Держкомзему в Балаклійському районі Харківської області № 818 від 21.09.2009 р., підтверджується, що земельна ділянка площею 0,2052 га розташована за межами населених пунктів на території Веселівської сільської ради, має кадастровий № 6320286202:04:000:0076, перебуває у державні власності та* передається в оренду ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування кафе, магазину і готелю з майданчиком для обслуговування автомобілів, за рахунок земель запасу.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
У відповідності до ст. 376 Цивільного кодексу України будівлі, споруди, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була виділена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Згідно з вказаною нормою право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнано на підставі рішення суду, за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. З аналізу вказаних норм вбачається, що необхідними умовами визнання права власності на самочинно побудовані об'єкти є відведення землі під уже існуючими будівлями, згода власника землі на збереження будівель та відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Згідно із ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, а згідно із ст. 83 цього Кодексу комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, та у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами села Веселе, на ній відсутні об'єкти комунальної власності, вона не є об'єктом комунальної власності територіальної громади села Веселе, тобто відноситься до земель державної власності. Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. Згідно з ч. З ст. 122 ЗК саме районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування за межами населенних пунктів.
Наявними в матеріалах справи документами та поясненнями сторін підтверджується факт надання позивачу уповноваженим органом в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування саме спірних об'єктів нерухомості, наявність згоди власника землі на збереження будівель та відповідність зазначених об'єктів нерухомості будівельним та технічним нормам. Крім того, планом відведення, що містить опис меж земельної ділянки, на якій здійснено позивачем будівництво, підтверджується, що з усіх сторін ділянка межує із землями Веселівської сільської ради, інші суміжні землекористувачі відсутні. Межі ділянки з Веселівською сільською радою погоджені, що підтверджується Актом виносу в натуру та узгодження встановлених меж.
Колегія суддів із висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для визнання права власності на спірне самовільно збудоване майно не погоджується, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушенням будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до приписів ч. 3, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво,
або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З вищевикладених положень чинного законодавства вбачається, що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду можливе за наявності певних умов, а саме: надання забудовнику земельної ділянки у встановленому порядку, відсутність порушень будівельних норм і правил, заперечень з боку власника земельної ділянки, відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Згідно з ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ № 923 від 08.10.2008 року, прийняття в експлуатацію полягає у підтвердженні готовності об'єкту нового будівництва та реконструкції до експлуатації.
Готовність об'єкту до експлуатації, встановлюється шляхом видачі інспекцією ДАБК свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Однак місцевий господарський суд зазначені норми до уваги не прийняв та не з"ясував факт відсутності прийняття спірного майна до експлуатації як передумову для визнання права власності на нього.
Крім того місцевий господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Так, для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність», державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою КМУ №1434 від 18.10.2006 року «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію», основними завданням інспекції та її територіальних органів є виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Крім того, інспекція ДАБК є єдиним органом державної влади уповноваженим на встановлення факту готовності об'єкту до експлуатації й на видачу свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Однак місцевий господарський суд не залучив інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Зважаючи на наведене, оскаржуване рішення слід скасувати у зв"язку з порушенням місцевим господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права та слід прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, п. 2 статті 103, п. 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2010 р. у справі № 29/568-08 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя (підпис)
Суддя (підпис)
Суддя (підпис)
Постанову складено в повному обсязі 27.07.2010 р.