ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
13 липня 2010 року справа № 5020-10/164
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Відкритого акціонерного товариства „Морський індустріальний комплекс”
(вул. Приморська, 2, м. Севастополь, 99016)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99053)
про стягнення 3914,56 грн.,
за участю представників:
позивача –Фрідмана В.О., представника за довіреністю №3 від 11.01.2010;
відповідача –не з’явився.
04.06.2010 Відкрите акціонерне товариство „Морський індустріальний комплекс” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –Відповідач) про стягнення 4314,71 грн., у тому числі: 3914,56 грн. –основний борг, 400,15 грн. –пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору про сумісне використання технологічних мереж основного споживача №639/06 від 01.01.2007, а саме, обов’язку щодо оплати послуг, передбачених Договором.
Представник Позивача у судовому засіданні 13.07.2010 надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 3914,56 грн. основного боргу.
Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 09.06.2010, 24.06.2010, у судові засідання 24.06.2010, 13.07.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повернення поштового відправлення вх. №18686 від 22.06.2010 /а.с.28-31/, повернення поштового відправлення вх. №19146 від 06.07.2010 /а.с.40-43/).
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.01.2007 між Севастопольською Відкритим акціонерним товариством „Морський індустріальний комплекс” (Споживач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Субспоживач) укладено договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача №639/06 від 01.01.2007 (далі –Договір), відповідно до умов якого Споживач зобов’язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених Субспоживачу до використання, а Субспоживач –своєчасно сплачувати вартість послуг за використання електричних мереж, отримані послуги, у тому числі і за послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії (пункт 1.1 Договору) /а.с.9-15/.
Відповідно до пункту 4.1 Договору Субспоживач зобов’язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж Споживача за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Споживача здійснюється згідно з додатками: «Порядок розрахунків»та «Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії». Плата за використання електричних мереж Споживача вноситься на підставі рахунку, отриманого від Споживача. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку складає 3 (три) дні.
Пунктом 10.4 Договору передбачено, що він укладається строком до 31.12.2007, набирає законної сили з дня його підписання і вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення даного строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від Договору або його перегляд.
Судом встановлено, що договір недійсним не визнаний.
Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується актами прийомки-здачі наданих послуг, які підписані представниками обох сторін без зауважень /а.с.52-61/, у зв’язку з чим відповідачу були виставлені відповідні рахунки на оплату /а.с.47-51/.
Проте, Відповідач у порушення умов Договору у повному обсязі не вніс плату за використання електричних мереж, у тому числі, за послуги, пов’язані з компенсацією перетоків реактивної електричної енергії за період з червня 2007 року по жовтень 2007 року, у зв’язку з чим заборгованість станом на 28.04.2010 складає - 3914,56 грн., яка підтверджується актом звірки зустрічних фінансових вимог від 01.07.2007 /а.с.17/, що підписаний представниками обох сторін без зауважень.
Позивачем з метою досудового врегулювання спору на адресу Відповідача направлені претензії про сплату заборгованості за надані послуги: вих. №2559/мик від 18.10.2007 /а.с.18/, вих. №2773/мик. від 19.11.2007, вих. №3065/мик. від 20.12.2007.
Спір виник у зв’язку з невиконанням Відповідачем обов’язку щодо внесення плати за надані послуги.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору та Правилами користування електричною енергією затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 (далі –ПКЕЕ).
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з вимогами статей 202, 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до 1.8 ПКЕЕ умови договорів про постачання електричної енергії, про спільне використання технологічних електричних мереж, про технічне забезпечення електропостачання споживача виконуються з дати їх підписання, якщо інші дати не передбачені умовами відповідних договорів.
Пунктом 5.17 ПКЕЕ встановлені умови, що є істотними та обов'язковими для договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
Згідно з пунктом 6.31 ПКЕЕ порядок та розмір плати за спільне використання технологічних електричних мереж, умови спільного використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) з електропередавальною організацією зазначаються в договорі про спільне використання технологічних електричних мереж.
Також, додатком №2 до ПКЕЕ встановлена типова форма договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
На підставі наданих до матеріалів справи доказів та аналізу положень, викладених у ПКЕЕ, суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки за зобов’язанням з надання послуг. Ці дії згідно зі статтями 11, 901 ЦК України є підставою виникнення у Відповідача обов’язку сплатити заборгованість за надані Позивачем послуги у повному обсязі.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі вищевказаного, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 3914,56 грн. доведеною та обґрунтованою.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99053, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, МФО 324935 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь на користь Відкритого акціонерного товариства “Морський індустріальний комплекс” (99016, м. Севастополь, вул. вул. Приморська, буд. 2, код у ЄДРПОУ 32897734, п/р 2600511 в СФ ПАТ «Перший український міжнародний банк, МФО 308092) 3914,56 грн. (три тисячі дев’ятсот чотирнадцять грн. 56 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М.Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 16.07.2010.