ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
08 липня 2010 року справа № 5020-10/179
Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Деанте-Україна»
(вул. Камянецька, 122, м. Хмельницький, 29018)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1 99011)
про стягнення 34756,13 грн., у тому числі: 31950,20 грн. –основний борг, 2805,93 грн. –пеня,
за участю представників сторін:
позивача –Трепез О.А., наказ №25 від 01.09.2006;
відповідача – не з’явився.
21.06.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Деанте-Україна»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –Відповідач) про стягнення 34756,13 грн., у тому числі: 31950,20 грн. –основний борг, 2805,93 грн. –пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору купівлі-продажу №14/09 від 21.05.2009, а саме, обов’язку щодо внесення плати за отриманий товар.
Представник Позивача у судовому засіданні 08.07.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвали суду від 23.06.2010, у судове засідання 08.07.2010 не з’явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повідомлення про вручення поштового відправлення вх. №9901112469320 від 24.06.2010 /а.с.30/.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
21.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деанте-Україна»(Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №14/09 (далі – Договір), відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує товар наявного асортименту Продавця (пункт 1.1 Договору) /а.с.13-14/.
Згідно з пунктом 1.2 Договору загальна сума товару, який передається Покупцю встановлюється в накладних, в яку включається ПДВ.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що покупець зобов’язаний прийняти товар згідно товаротранспортної накладної, і один приписаний примірник повернути Продавцю, провести розрахунки за прийнятий товар в строки, які передбачені Договором.
Набрання Договором сили визначено сторонами з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (пункт 11.1 Договору).
Судом встановлено, що Договір чинний та недійсним не визнаний.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 отриманий товар від Товариства з обмеженою відповідальністю «Деанте-Україна» на загальну суму 60813,20 грн., що підтверджується видатковими накладними: №Ж-00268 від 21.05.2009 на суму 28863,00 грн. /а.с.17-18/, №Ж-00381 від 08.07.2009 на суму 12537,00 грн. /а.с.19/, №Ж-00382 від 08.07.2009 на суму 17911,20 грн. /а.с.20/, №Ж-00382 від 08.07.2009 на суму 1502,20 грн. /а.с.21/ (далі –Накладні), які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками.
Таким чином, зобов’язання з передачі товару Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом, останній умови пунктів 2.3, 4.1, 4.2 Договору належним чином не виконав –за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі.
Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар, а саме: 25.05.2009 в сумі 2900,00 грн., 26.05.2009 в сумі 5750,00 грн., 15.06.2009 в сумі 6700,00 грн., 24.06.2009 в сумі 5513,00 грн., 14.07.2009 в сумі 8000,00 грн., а загалом в сумі 28863,00 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку Позивача /а.с.22-27/.
Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 31950,20 грн.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору купівлі-продажу є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порядок розрахунків за Договором встановлений розділом четвертим цього Договору.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору оплата здійснюється Покупцем у національній валюті України на підставі виставлених рахунків або накладних за товар протягом семи банківських днів з дня отримання товару, крім випадків, передбачених пунктом 4.3 Договору.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що в разі продажу товару в кредит, Покупець зобов’язаний здійснити всі розрахунки за товар протягом 3 (трьох) днів з дня закінчення товарного кредиту. Строк дії товарного кредиту становить 30 днів з дня отримання товару Покупцем.
У суду відсутні підстави вважати, що товар був проданий Відповідачу в кредит, посилання на те, що товар передається на підставі товарного кредиту у Накладних відсутні, жодних інших доказів існування між сторонами домовленості щодо надання товарного кредиту відсутні, тому розрахунки повинні здійснюватися за загальним правилом, визначеним пунктом 4.2 Договору.
Проте, сторони визначили строк оплати товару безпосередньо у накладних на поставку, вказані строки перевищують, строк встановлений пунктом 4.2 Договору, отже це не порушує прав Відповідача. Крім того, вказаний строк узгоджений сторонами, що підтверджується підписами уповноважених осіб, скріплених печатками підприємства та фізичної особи-підприємця, у Накладних.
Таким чином, Відповідач зобовязаний був оплатити отримані товари у повному обсязі у наступні строки: за накладною №Ж-00268 від 21.05.2009 до 17.06.2009, за накладною №Ж-00381 від 08.07.2009 до 30.07.2009, за накладною №Ж-00382 від 08.07.2009 до 17.07.2009, за накладною №Ж-00382 від 08.07.2009 до 07.08.2009.
Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в часині першій статті 193 ГК України.
На підставі вищевказаного, заборгованість у розмірі 31950,20 грн. є доведеною та обґрунтованою.
Таким чином, позов в частині стягнення з Відповідача 31950,20 грн. заборгованості за отриманий товар підлягає задоволенню.
У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача за період з 18.06.1010 по 17.12.2009 пеню у розмірі 2805,93 грн. за прострочення зобов’язання з оплати товару.
В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у разі прострочення розрахунку за товар Відповідач зобов’язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
Отже, як вже вказувалось вище Відповідач зобовязаний був оплатити отримані товари у повному обсязі у наступні строки: за накладною №Ж-00268 від 21.05.2009 до 17.06.2009, за накладною №Ж-00381 від 08.07.2009 до 30.07.2009, за накладною №Ж-00382 від 08.07.2009 до 17.07.2009, за накладною №Ж-00382 від 08.07.2009 до 07.08.2009.
Обчислюючи розмір пені /а.с.28/, Відповідач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР (стаття 3).
Перевіривши розрахунок пені /а.с.28/, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, зокрема, положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені за період з 18.06.2009 по 17.12.2009 підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 2805,93 грн.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 99011, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деанте-Україна» (вул. Камянецька, 122, м. Хмельницький, 29018, ідентифікаційний код 31412631, р/р 26058325474005 в ПАТ «Приватбанк», МФО 315405) заборгованість в розмірі 34756,13 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот п’ятдесят шість грн. 13 коп.), у тому числі: 31950,20 грн. –основний борг, 2805,93 грн. –пеня, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 347,56 грн. (триста сорок сім грн. 56 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М.Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 12.07.2010.