ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
01 липня 2010 року справа № 5020-10/150
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99057)
до Приватного підприємства „Манго”
(вул. Адм. Макарова, буд. 11, кв. 10, м. Севастополь, 99004)
про визнання договору купівлі-продажу павільйону №12 від 12.12.2003 недійсним та стягнення 20000,00 грн.,
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України в місті Севастополі 28.05.2002;
позивача –Овчаренко М.О., довіреність №573 від 11.02.2008;
відповідача – не з’явився.
26.05.2010 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Манго” про визнання договору купівлі-продажу павільйону №12 від 12.12.2003 недійсним та стягнення 20000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у Відповідача належних законних повноважених на відчуження павільйону №12 за договором купівлі-продажу від 12.12.2003.
Позивач у судовому засіданні 01.07.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 28.05.2010, 15.06.2010, у судові засідання 15.06.2010, 01.07.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення Позивача та представника Позивача, суд
В С Т А Н О В И В :
12.12.2003 між Приватним підприємством „Манго” (далі –Продавець) та фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1 (далі –Покупець) був укладений договір купівлі-продажу (далі –Договір) павільйону №12, який розташований на ринку Юмашевський за адресою: місто Севастополь, ПОР, 61/31.
Відповідно до пункту 1 цього договору Продавець передає у власність Покупця павільйон №12 на Юмашевському ринку міста Севастополя.
Згідно з пунктом 3 Договору зазначений павільйон проданий за 20000,00 грн., які Продавець отримав від Покупця повністю до підписання даного договору.
Актом прийому-передачи від 12.12.2003 павільйон №12 переданий Продавцем в особі директора Мангул ОСОБА_3.
Згодом з`ясувались обставини, з огляду на які позивачу стало відомо, що у відповідача на момент здійснення правочину були відсутні на це належні законні повноваження.
Зокрема, відповідач на момент здійснення правочину не був власником нерухомого майна павільйону №12, який зазначений у Договорі.
Вищевказана обставина підтверджуються рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.03.2008 по справі №5020-2/040 за позовом приватного підприємства „Манго” до комунального підприємства „Орбіта” за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради та Севастопольської міської Ради про визнання права власності, яке набрало законної сили; постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 по справі №20-11/572-3/053-11/387 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Орбіта” про визнання права власності та за зустрічним позовом Комунального підприємства “Орбіта” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити павільйон лит. А12, який розташований на ринку Юмашевський за адресою: місто Севастополь, ПОР, 61/31, яка набрала законної сили, постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 по справі №32/494 за позовом Приватного підприємства “Манго” до Комунального підприєства “Орбіта”, Севастопольської міської державної адміністрації, Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об`єктів нерухомого майна міста Севастополя”, за участю третьої особи, не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Управління комунального майна Севастопольської міської ради про визнання незаконними дій та зобов`зання вчинити певні дії.
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
На час укладення Договору, спірні правовідносини були врегульовані нормами Цивільного кодексу Української РСР (Закон України від 18.07.1963 №1540-VI, далі –ЦК 1963 року), що діяв до 01.01.2004 –дати набрання чинності Цивільним Кодексом України № 435-ІV від 16.01.2003 (далі –ЦК України), тому відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на той момент норм.
Згідно з статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР (1963 р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
У відповідності із статтею 225 ЦК 1963 року право продажу майна належить власнику. Якщо продавець майна – Приватне підприємство „Манго” не був його власником, покупець набуває права власності тільки у випадках, якщо згідно із статтею 145 ЦК 1963 року власник не вправі витребувати майно.
Згідно із статтею 145 ЦК 1963 року власник, має право витребувати майно навіть від добросовісного набувача, якщо воно вибуло з його володіння не з його волі.
Оскільки судом встановлено, що станом на 12.12.2003 Продавець – Приватне підприємство „Манго” не було власником зазначеного павільйону, а Договір укладено особою, яка не мала право продавати майно, останній суперечить вимогам статті 225 ЦК 1963 року.
Таким чином, Договір є таким, що підлягає визнанню недійсним на підставі статті 48 ЦК 1963 року через невідповідність його вимогам закону.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 20 000,00 грн., яку позивач мотивує тим, що ці кошти були передані за умовами договору відповідачу, та мають бути повернені у разі визнання його недійсним.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 216 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Той факт, що кошти у розмірі 20000,00 грн. були отримані приватним підприємством „Манго” від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підтверджується пунктом 3 Договору, який був підписаний обома сторонами та скріплений печатками.
У даному випадку суд повинен застосовувати принцип двосторонньої реституції, який передбачає повернення сторін у первісний стан, а саме: повернення коштів у розмірі 20000,00 грн. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та повернення павільйону №12 приватному підприємству „Манго”. Проте, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 у справі №32/494 за позовом Приватного підприємства “Манго” до Комунального підприємства “Орбіта”, Севастопольської міської державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії, право власності на павільйон №12 визнано за Комунальним підприємством „Орбіта”, тому це майно не підлягає поверненню відповідачу.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає обгрунтованою вимогу позивача про стягнення 20000,00 грн. та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до положень частин третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд не розглядав питання застосування позовної давності, з огляду на те, що сторонами не надано відповідної заяви.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним купівлі-продажу павільйону №12 від 12.12.2003, укладений між Приватним підприємством „Манго” (вул. Адм. Макарова, буд. 11, кв. 10, м. Севастополь, 99004, ідентифікаційний код 13777090) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99057, ідентифікаційний код НОМЕР_1).
3. Стягнути з Приватного підприємства „Манго” (вул. Адм. Макарова, буд. 11, кв. 10, м. Севастополь, 99004, ідентифікаційний код 13777090, МФО 324515, р/р 26008301335055 у „Промстройбанк”, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99057, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про наявність р/р не має) 20000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 200,00 грн. (двісті гривен, 00 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
4. Стягнути з Приватного підприємства „Манго” (вул. Адм. Макарова, буд. 11, кв. 10, м. Севастополь, 99004, ідентифікаційний код 13777090, МФО 324515, р/р 26008301335055 у „Промстройбанк”, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в дохід державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 85 грн. (вісімдесят п`ять грн. 00 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М.Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 06.07.2010.