СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
28 травня 2009 року Справа № 5020-9/144-113/104-7/144-13/251-3/044
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Чертков Максим Сергійович, довіреність №31-20 від 26.02.09;
відповідача: не з'явився;
3-ої особи: Яковенко Юлія Вікторівна, довіреність №4 від 09.01.09;
розглянувши апеляційну скаргу Федерального державного унітарного підприємства "13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 11 березня 2009 року у справі № 5020-9/144-113/104-7/144-13/251-3/044
за позовом Федерального державного унітарного підприємства "13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації (Кілен-балка,Севастополь,99004)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1
3-тя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)
про розірвання договору оренди нежитлових приміщень, витребування державного майна, зобов'язання передати нерухоме майно
ВСТАНОВИВ:
Федеральне державне унітарне підприємство "13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №56 від 22.10.2001 року.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.07.2008 року в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
08.07.2008 року позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав суду доповнення до позовних вимог та просив витребувати у відповідача державне майно - нежитлові приміщення загальною площею 486 кв.м, розташовані за адресою: місто Севастополь, вулиця Гранатна, 1; зобов'язати відповідача передати вказане нерухоме майно позивачеві.
10.11.2008 року позивач змінив підстави позову та просив розірвати договір оренди нежитлових приміщень №56 від 22.10.2001 року, витребувати у відповідача державне майно - нежитлові приміщення загальною площею 486 кв.м, розташовані за адресою: місто Севастополь, вулиця Гранатна, 1; зобов'язати відповідача передати вказане нерухоме майно позивачеві.
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 11 березня 2009 року у справі № 5020-9/144-113/104-7/144-13/251-3/044 у позові відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстав для розірвання договору оренди позивачем наведено не було.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Федеральне державне унітарне підприємство "13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем неодноразово надсилались на адресу відповідача пропозиції щодо розірвання договору суборенди, а судом всупереч вимогам норм процесуального права не було надано належної правової оцінки обставинам справи та доказам, які містяться у матеріалах справи.
У судовому засіданні 26.02.2008 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник третьої особи проти вимог скарги заперечував та просив залишити без змін рішення суду. Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності відповідача.
Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2001 року між Федеральним державним унітарним підприємством "13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір оренди нежитлових приміщень №56.
Відповідно до умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 486 кв.м для виробничої майстерні та сховища, яке розташоване за адресою: вулиця Гранатна, 1 (том 1, аркуші справи 8-9).
Строк дії договору згідно умовам додаткової угоди №3 від 21.11.2002 року встановлений до 31.12.2003 року (том 1, аркуш справи 13).
Матеріалами справи також підтверджено, що Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації неодноразово надсилало на адресу відповідача пропозиції щодо припинення договірних відносин, однак, відповідач договірні відносини не припинив, майно не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Згідно з статті 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Відповідно до статті 399 Цивільного кодексу України право володіння припиняється у разі відмови володільця від володіння майном; витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; знищення майна. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
За приписами статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Одностороння відмова від договору оренди не допускається (частина 1 статті 26 Закон України "Про оренду державного та комунального майна").
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача неодноразово надсилались листи з повідомленням про одностороннє розірвання Договору, (том 1, аркуш справи 15, 17, 22).
Згідно статті 188 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
В матеріалах справи містяться докази здійснення відповідачем оплати за оренду приміщення по вулиця Гранатна, 1 протягом 2008 року. Одночасно з цим позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про відсутність наміру продовжувати Договір. Таким чином, Договір фактично є продовженим відповідно до вимог законодавства та розділу 6 Договору.
Таким чином, наявні в матеріалах справи повідомлення Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації на адресу ОСОБА_4 про розірвання Договору не є встановленою законом підставою для його розірвання.
Викладене є підставою для визнання позовних вимог Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, судова колегія е вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Федерального державного унітарного підприємства "13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 березня 2009 року у справі № 5020-9/144-113/104-7/144-13/251-3/044 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді