Справа № 2-а-128\10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2010 року Бородянський районний суд
Київської області в складі : головуючої – судді Міланіч А.М.
при секретарі – Рассказовій М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Бородянка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,
в с т а н о в и в:
В лютому 2010 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є постраждалj. внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, якій встановлено 3 групу інвалідності і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Однак, за 2003-2009 роки вона отримала допомогу на оздоровлення в значно меншому розмірі, ніж передбачено вказаним законом.
Тому просила стягнути з відповідача недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2003-2009 роки в розмірі 14775 грн.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з”явилася, просила справу розглядати без її участі.
Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації свого представника в судове засідання не направив, просив справу розглядати без його участі. В своїх письмових поясненнях позов вважав безпідставним, а дії управління правомірними, крім того, до вимог позивачів просив застосувати річний строк звернення до суду.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, якій встановлено 3 групу інвалідності, про що їй видане відповідне посвідчення \а.с.8\.
Як вбачається з довідки відповідача від 25 березня 2010 року \а.с.26\, ОСОБА_1 отримує на підставі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідні кошти на оздоровлення, розмір яких встановлений Постановою КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836 та Постановою «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12 липня 2005 року.
Вказана допомога на оздоровлення ОСОБА_1 виплачувалася по 2005 рік в розмірі 21 грн. 50 коп., з 2006 року по 2007 рік в розмірі 90 грн., в 2008 році в липні в розмірі 90 грн., в листопаді 2009 року в розмірі 90 грн. \а.с.26\.
Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам III групи, дітям-інвалідам виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу і при вирішенні позовних вимог слід керуватися вимогами ст.48 вказаного Закону, який передбачає право позивачки на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної плати на момент виплати.
Розмір мінімальної заробітної плати окремим Законом України встановлювався до 2004 року. При цьому, положення щодо неможливості застосувати встановлений розмір мінімальної заробітної плати востаннє міститься у Законі України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік». На 2003 рік такої законодавчо встановленої заборони немає.
З 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України «Про Державний бюджет України» \на відповідний рік. Положення Законів «Про Державний бюджет України» також не містить обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На 2006 та 2007 роки дію ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено згідно із Законом № 3235-ІV від 20 грудня 2005 року та № 489-V від 19 грудня 2006 року.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України № 6 від 9 липня 2007 року, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік щодо зупинення дії абзацу четвертого частини четвертої ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України.
Положення Закону України № 3235-ІV від 20 грудня 2005 року щодо зупинення на 2006 рік дії ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на відповідність Конституції України не перевірялося у встановленому порядку, а тому підлягає застосуванню при вирішенні даного спору і в цій частині в позові необхідно відмовити.
Згідно п.28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» №107- VІ від 28 грудня 2007 року ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, положення вказаного Закону щодо викладення ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в новій редакції також визнано неконституційним.
В 2009 році статтю 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не було зупинено та змін не було внесено.
Одночасно слід зазначити, що вимоги позивачки про стягнення допомоги за 2003, 2004, 2005 роки не підлягають задоволенню, оскільки на момент, коли позивачка дізналася про порушення свого права \травень 2003-2005 року строк позовної давності був встановлений Цивільним кодексом України і складав три роки, тобто позивачкою пропущений строк звернення до суду щодо стягнення сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки, що дає підстави суду для відмови в задоволені позову в цій частині.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк і згідно ст.100 вказаного Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи викладене та клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин річного строку звернення до суду, суд вважає за необхідне відмовити в позові і в частині вимог про стягнення допомоги за 2007 та 2008 роки.
Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік.
Керуючись ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.11, 99, 100, 159-163 КАС України, суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій органу владних повноважень неправомірними та стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов»язати управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області здійснити перерахунок та виплату суми щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2009 рік згідно зі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Бородянський районний суд Київської області.
Головуюча-суддя Міланіч А.М.