Судове рішення #10341605

Справа № 2-3703/10   

  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

          30 липня 2010  року                                                                                                м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд  м. Запоріжжя у  складі головуючого судді Дмитрюк О.В., при  секретарі Прохорові Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання права на пенсії та перерахунок, –  

В С Т А Н О В И В:

 

ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Запоріжжя, у позові зазначає, що вона як інвалід 3 групи внаслідок захворювання пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до 1 категорії, має право на пенсію, передбачену Законом України № 796-Х11 від 28.02.1991 р. «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом, і на відмову УПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону, позивач просить суд  визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати його усунути зазначені порушення, провівши вказані перерахунки та виплати з 01.01.2008 року з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, та зобов’язати відповідача сплатити заборгованість.

В судове засідання позивач та йог представник не з’явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, на позові наполягають, просять його задовольнити.

Представник відповідача Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя в судове засідання не з'явився, надіслав суду письмові заперечення, в яких окрім іншого міститься клопотання про проведення попереднього та судового засідань у його відсутність. В своїх письмових поясненнях представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначаючи, що Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно - правовими актами.    

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".   

Як видно з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому встановлено 3 групу інвалідності, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідкою МСЕК.   

Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя з 01.01.2004 року та отримує пенсію по інвалідності, згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3 та 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно частини 4 статті 54 вищевказаного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 цього Закону здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

При таких обставинах позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).   

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановами Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16.07.08 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», на підставі якої була нарахована пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.   

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 вищезгаданого Закону, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.   

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".   

Відповідно до ч.3 ст.67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.   

Частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.   

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.   

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

В рішеннях Конституційного Суду України у справах № 1-21\05 від 11. 10. 2005 р., № 8 від 06. 07. 1999 р., № 5-рп02 від 20. 03. 2002 р,. № 7 –рп04 від 17. 03. 2004 року, № 20-рп04 від 01.12.2004 р, № 10 –рп08 від 22.05.2008 року, що стосувались спорів, пов’язаних з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, КСУ зазначив, що пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, відповідно до ст. 22 Конституції України є неприпустимим.

Таким чином, при розрахунку розміру пенсії та додаткової пенсії позивача слід керуватися ст. ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.   

Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

 На підставі вище зазначених обставинах суд вважає, що позивач  має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, але не з 01.01.2008року, як зазначив позивач в позові, а з моменту звернення, щодо перерахунку даної пенсії у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» тобто з 25.06.2010року, у зв’язку з тим, що до цієї дати він отримував пенсію у відповідності до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення».

В питанні виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю суд вважає, що позивач має право на виплату 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008року з моменту прийняття рішення Конституційним судом України в питанні визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008, ст. ст. 10, 11, 60‚ 88, 169, 212, 213, 214, 215,223, 224-233 ЦПК України, суд,

   

В И Р І Ш И В:

    Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання права на пенсії та перерахунок – задовольнити частково.  

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, щодо відмови в нарахуванні та виплати ОСОБА_1, як інваліду 3 групи державної пенсії, всупереч вимогам ч.4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 22.05.2008  року .

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1  державної пенсії та додаткової пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, у відповідності з вимогами, встановленими ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.05.2008 року з розрахунку державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя:            О.В. Дмитрюк   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація