ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.10 Справа № 27/327/09-7/95/10
Суддя
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізька область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Вище професійне училище № 40, м. Мелітополь Запорізька область
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
Від позивача: Прохода І.В., дов. № 01/43 від 02.03.2010р.
Від відповідача: ОСОБА_2 –приватний підприємець, паспорт серія НОМЕР_1
Від третьої особи: не з’явився
Заявлено позов про стягнення з відповідача до Державного бюджету 2510,97 грн. неустойки та про зобов’язання повернути орендоване майно, а саме: вбудовані в перший поверх гуртожитку нежитлові приміщення (Літ. Г-5, коридор № 1,8,13,14, приміщення чоловічої роздягальні № 2, приміщення жіночої роздягальні №3, приміщення тренерської № 4, тренажерний зал № 5, приміщення № 6, 9, приміщення комірної № 7, санвузол № 10-12, жіноча душова № 16, площа сумісного користування: частина тамбуру І площею 0,2 кв.м., частина сходової клітини II площею 1,4 кв.м.), загальною площею по внутрішньому обміру 329,4 кв.м., відповідно до плану першого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту гуртожитку, розташованої за адресою: м. Мелітополь, вул. Гагаріна, 6, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І., № 276 від 21.04.2010 р., справу № 27/327/09 було передано на розгляд судді Кутіщевій Н.С. Ухвалою суду від 21.04.2010р. справу № 27/327/09 прийнято до провадження, присвоєно номер № 27/327/09-7/95/10, судове засідання призначено на 09.06.2010р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.06.2010р.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В судовому засідання, продовженому 21.06.2010р., представник позивача підтримав позовні вимоги в повному об’ємі з підстав, зазначених в позові.
Відповідач позов не визнав, вважає його безпідставним та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог (письмові заперечення і пояснення знаходяться в матеріалах справи).
Представник третьої особи в судовому засіданні 09.06.2010 р. позов не підтримав, зауважив, що відповідач виконує свої обов’язки належним чином і інших претендентів на оренду спірного майна він не має, Фонд не надавав йому повідомлення щодо використання даного майна для власних потреб.
Відповідачем наданий суду лист 1/11-2830 від 06.04.2010 р. в якому Міністерство освіти і науки України сповістило що, на засіданні Спеціальної комісії Міністерства освіти і науки з майнових питань прийнято рішення (протокол № 3 від 25.03.2010 р.) надати дозвіл на продовження договорів оренди в установленому законодавством порядку терміном до одного року. Зазначене майно не підпадає під критерії заборони до приватизації, визначені у ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, проте дозволу на його приватизацію та передачу в суборенду (розпорядження КМУ від 08.07.2009 р. № 787-р) міністерство не дає.
За клопотанням представників сторін судовий розгляд ведеться без застосування засобів технічної фіксації.
Розгляд справи закінчено 21.06.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення, по узгодженню з представниками сторін.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
17.05.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВПУ-40 м. Мелітополі № 1973/д.
Згідно п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудовані в перший поверх гуртожитку нежитлові приміщення (Літ. Г-5, коридор № 1, 8, 13, 14, приміщення чоловічої роздягальні № 2, приміщення жіночої роздягальні № 3, приміщення тренерської № 4, тренажерний зал № 5, приміщення № 6, 9, приміщення комірної № 7, санвузол № 10-12, жіноча душова № 16, площа сумісного користування: частина тамбуру І площею 0,2 кв.м., частина сходової клітини II площею 1,4 кв.м.), загальною площею по внутрішньому обміру 329,4 кв.м., відповідно до плану першого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту гуртожитку, розташованого за адресою: м. Мелітополь вул. Гагаріна, 6.
Орендоване майно знаходиться на балансі Вищого професійного училища № 40 м. Мелітополь.
Строк дії договору згідно п. 10.1 договору з 17.05.06 р. по 12.05.07 р.
Відповідно до п.10.1. договору, викладеного в редакції п.1. договору про зміни № 3 від 06.07.07 р., термін його дії був продовжений до 10.05.08 р.
Відповідно до п.10.1 договору, викладеного в редакції п.1.1 договору про зміни № 5 від 27.10.08 р., термін його дії був продовжений до 10.05.09 р.
Відповідно до п.10.6 договору, в разі відсутності заяви однієї із сторін, про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, при наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
19.05.2009 р. Регіональне відділення надіслало на адресу орендаря лист від № 13-13-02636, щодо припинення терміну дії договору, посилаючись на ст. 73 Закону України “Про Державний бюджет на України на 2009 рік” де зазначалось, що державне майно, яке було предметом договору оренди в подальшому може бути передано в оренду виключно на конкурсних засадах.
17.07.2009 р. позивач повторно надіслав на адресу відповідача лист № 13-13-03973, щодо припинення терміну дії договору, звільнення орендованого приміщення, та необхідність підписання акту приймання-передачі з вищезазначених підстав.
На день звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з позовом до суду, відповідач не звільнив орендоване приміщення і продовжував ним користуватися, сплачуючи належним чином орендну плату, яка зараховувалась згідно умов договору оренди, позивач і третя особа претензій щодо безпідставності про здійснення відповідачем орендної плати не пред’являли.
Відповідно до п. 10.4 договору оренди державного нерухомого майна, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України та даним договором.
15.05.2009 р. ПП ОСОБА_2 звернулася до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з заявою про продовження дії договору оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Мелітополь вул. Гагаріна.
Відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, після закінчення терміну договору оренди, орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.
Відповідні норми містяться у ст. 777 Цивільного кодексу України та ст. 285 Господарського кодексу України.
Після внесення змін 19.02.2009 р в п. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі, якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше, ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Такого сповіщення позивач не представив.
Вище професійне училище № 40 у своєму листі зазначило, що пропозицій від будь-кого на оренду майна не надходило, заперечень проти продовження терміну дії договору немає. Нежитлові приміщення які були передані орендарю ОСОБА_2 були вільними та третьою особою не використовувались, а тому і був укладений договір оренди. В теперішній час ніяких потреб ВПУ-40 м. Мелітополя використовування майна, яке було передано орендарю, не має. Більш того, від підприємців та будь - яких закладів і установ, пропозиції щодо укладання договору оренди нежитлових приміщень, які орендує ПП ОСОБА_2 не надходило.
Згідно п. 6 листа Фонду державного майна України “Щодо деяких питань продовження договорів оренди державного майна”від 27.07.2009р. № 10-16-10753, який був адресований Регіональним відділенням Фонду державного майна України, Міністерствам і Відомствам України вказується, якщо на момент отримання повідомлення орендаря, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди, про продовження договору оренди на новий строк відсутнє повідомлення органу управління про використання орендованого майна для власних потреб, орендодавець має право до закінчення терміну дії договору укласти додатковий договір про продовження дії договору оренди. При цьому додаткового погодження органу управління на продовження дії договору не потребується.
Норми статті 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” не узгоджуються з частиною 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна України”, пунктом 4 статті 284 Господарського кодексу України та з статтею 764 Цивільного кодексу України, які передбачають продовження дії договору оренди на наступний строк та на тих самих умовах.
Ст. 92 Конституція України визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Державний бюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.
Конституція України не надає Закону України про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших Законів.
Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
На момент звернення позивача до суду, підстава, на яку посилався в листах позивач, відпала у зв’язку зі змінами, внесеними в ст. 73 Закону України “Про Державний бюджет на 2009 р.” .
Міністерством освіти і науки України від 06.04.2010 р. № 1/11-2830 підтверджено дозвіл на продовження договорів оренди, в тому числі і договору, яким позивач обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимога позивача про повернення третій особі орендованого майна відповідачем є необґрунтованою належними доказами і су перить матеріалам справи, задоволенню не підлягає.
Позивач просить стягнути з відповідача 2510,97 грн. неустойки за неповернення орендованого майна відповідно до п. 3 договору за період з 11.05.2009 р. по 11.09.2009 р.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Після 10.05.2009 року ПП ОСОБА_2 своєчасно сплачувала оренду плату, та продовжує її сплачувати по теперішній час, що підтверджується копіями платіжних доручень, пояснення представниками третьої особи та є належним виконанням зобов'язання за договором оренди, у відповідності із ч. 7 ст. 180 ГК України.
Рішення № 27/327/09 від 19.11.2009 р. (підписане 23.11.2009 р.), набрало законної чинності 04.12.2009 р., яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог і було скасоване лише 09.02.2010 р. Таким чином, період зазначений позивачем є безпідставним, порушень з боку ПП ОСОБА_2 не вбачається, неустойка у розмірі 2 510 грн. 97 коп. нарахована безпідставно, вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною першою ст. 762 ЦК України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
З наведених вище обставин справи вбачається, що Приватний підприємець ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором оренди № 1973/д від 17.05.2006р., виконувала належним чином.
Позов задоволенню не підлягає.
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Керуючись ст. ст. 22, 28, 33, 34, 43, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення вступає в законну силу по закінченню десятиденного терміну з дня його підписання.
Рішення підписано “02” липня 2010 р.
Суддя Н.С. Кутіщева