Справа № 2а-1100/10

                                                                ПОСТАНОВА

                                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

        15 липня 2010 року   Приморський районний суд  м. Одеси  у складі:

головуючого судді        Бондаря В.Я.

при секретарі                  Подорожній О.С.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси, Головного Управління Державного Казначейства України в Одеській області про підвищення наукової пенсії на 12% та стягнення моральної шкоди

                                                                В С Т А Н О В И В :

         Позивач звернувся до суду з позовом  до відповідачів,  в якому просить зобов’язати Пенсійний фонд Приморського району м.Одеси виплатити 12%- ву надбавку  до пенсії з дня подачі заяви у розмірі  12,1 тисячі гривень. Та стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень.

        При цьому він посилається  на те, що  він є лауреатом Державної премії України, доктором сільськогосподарських наук, професором та  пропрацював на посаді наукового співробітника та головного наукового співробітника 44 роки переважно в Селекційно - генетичному інституті м. Одеси,  нагороджений 5 золотими та серебряними медалями ВДНХ СССР та України. У відповідності з ст.22-3 Закону України «Про науково-технічну діяльність» він отримує наукову пенсію. Згідно Постанови Кабінету міністрів України від 28.03.2002р. №374 пенсія непрацюючим науковим співробітникам підвищується на 12%. На неодноразові звертання до керівництва Пенсійного фонду про підвищення  йому пенсії на 12%, як непрацюючому науковому пенсіонеру, він неодноразово отримував відмову. Відмови були в цінічній формі, що його дуже ображало та прнижувало,  погано впливало на його стан здоров'я та на стан  здоров'я жінки –інваліда 1 групи, що у сукупності завдало  йому моральної шкоди.

       В судовому засіданні позивач підтримав позов, просив суд його задовольнити.

       Представники управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси та  Головного Управління Державного Казначейства України в Одеській області в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

        Проте, 07.04.2010р. до суду надійшли  заперечення  представника   управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси  ОСОБА_2, з яких вбачається, що відповідач -  управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси позов не визнає з таких підстав.  З 27.10.2000 року позивач  отримував пенсію відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Згідно зі ст. 24 якого пенсія призначається при умові звернення за призначенням такого виду пенсії та після звільнення з посади наукового працівника. Позивач звільнився з посади наукового працівника за власним бажанням 09.10.2000 року, а 10.10.2000 року знову працевлаштувався на ту ж саму посаду до тієї ж організації шляхом укладення контракту. Отже, призначення пенсії гр. ОСОБА_3 на підставі Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» було незаконним. З 01.12.2001 р. Позивачу  була відновлена виплата пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2002 року позов    ОСОБА_1 булв задоволений та управління Пенсійного фонду в Приморському районі м. Одеси було  зобов'язано здійснити перерахунок та виплату йому   пенсії  відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» з 01.12.2001 р. Відповідно до п.п. «в» п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2002 року № 374 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи», а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались» (далі - постанова № 374) з 01.04.2002 року непрацюючим пенсіонерам пенсії науковим (науково- педагогічним) працівникам відповідно до Закону України «Про наукову та науково- технічну діяльність» збільшуються на 12%. Постанова поширюється на пенсіонерів, які станом на 01.04.2002 року не працювали, проте позивач, згідно записів трудової книжки, на той час працював в селекційно-генетичному інституті УААН, отже права на підвищення наукової пенсії відповідно до постанови № 374 позивач не має.До того ж , позивачем був пропущений строк на звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки про порушення свого права дізнався в 2007році.

         Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

        Судом встановлено, що позивач  перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одесита отримає пенсію як науковий працівник.

          Листом від 31.07.2007р. за №10578/14  управління ПФУ в Приморському районі м.Одеси повідомило позивача про те, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність  від 20.11.2003р. №1316-ІV  підвищення до пенсії у вигляді її збільшення на 12% не передбачено.

         Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу Адміністративного Судочинства України (надалі- КАС України ), адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 2 цієї статті,  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Згідно ч.1 ст.100  КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

         Враховуючи викладене, а також те, що позивач дізнався про порушення свого права у липні 2007року, а до суду з позовом звернувся 26.01.2010р., суд приходить до висновку, що у задоволенні   адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити через пропущення ним строку позовної давності, у зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задоволенню також не підлягають.

          Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                                                ПОСТАНОВИВ:

         У задоволенні  адміністративного позову ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси, Головного Управління Державного Казначейства України в Одеській області про підвищення наукової пенсії на 12% та стягнення моральної шкоди – відмовити.  

          Постанова суду може бути оскаржена, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається заява про апеляційне оскарження постанови суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в термін десяти днів з дня проголошення, без подання попередньої заяви про оскарження.

         Суддя: