УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "10" червня 2010 р. Справа № 18/171

Господарський суд Житомирської області у складі:

                           судді  Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача:  Швець А.А., довіреність №20/2 від 08.06.2010р.;

від відповідача:  не з'явився;

розглянув справу за позовом Державної екологічної інспекції в Житомирській області (м.Житомир)  

до Приватного підприємства "АУКА" (смт.Новогуйвинське Житомирський район Житомирська область)

про стягнення 3453,08грн. збитків,

Спір розглядається у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, за погодженням сторін відповідно до ч.4 ст.69 ГПК України,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з ПП "АУКА" 3453,08грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового  відзиву на позовну заяву, витребуваних ухвалою суду документів не надав, а також не скористався правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив,  хоча про дату та час судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.37).

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи господарський суд  

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2009р. Державною  екологічною інспекцією в Житомирській області (позивач) спільно з Територіальним управлінням держгірпромнагляду по Житомирській області та прокуратурою Житомирського району Житомирської області проведено оперативну перевірку дотримання Приватним підприємством "Аука" (відповідач)  вимог природоохоронного законодавства, за наслідками  якої складено відповідний Акт від 27.08.2009 (а.с.4).

Як вбачається із вищевказаного акту, Державною екологічною інспекцією в Житомирській області виявлено порушення відповідачем вимог п.9 ч.1 ст.44, ст.ст.49, 111  Водного кодексу України, а саме використання без дозволу на спеціальне водокористування в період  2008 року 218 куб.м води з підземних горизонтів, про що директором підприємства відповідача в акті перевірки здійснено відповідний запис.

18.09.2009р. Державною екологічною інспекцією в Житомирській області складено протокол про адміністративне правопорушення №002453 (а.с.28), який підписано, зокрема, директором ПП "Аука" Гірдвайнєнє Н.Л.  та винесено постанову про застосування до директора  ПП "Аука" Гірдвайнєнє Н.Л. адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 187грн. (а.с.10). Вказана постанова відповідачем не оскаржувалась.

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. №290, зареєстрованої МЮ України 18.01.2002р. №44/6332 позивач здійснив розрахунок збитків, заподіяних державі відповідачем внаслідок забору води з артезіанських свердловин без наявності дозволу на спеціальне водокористування в період 2008 року, які складають  3453,08грн. Розрахунок здійснений з урахуванням зауважень відповідача (а.с.7).

Таким чином, заборгованість відповідача станом на день пред'явлення позову становила 3453,08грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів.

Оцінивши наявні докази господарський суд Житомирської області дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки.

Відповідно до переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994р. №827, підземні води - питні, відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.

Статтею 5 вищевказаного Закону передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ).

Згідно зі ст.38 вищезазначеного Закону використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, на пільгових умовах.

Пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно зі ст.49 вищевказаного Кодексу спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання поверхневих вод та державними органами охорони здоров’я - в разі використання водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Таким чином, право на спеціальне водокористування виникає з моменту отримання такого дозволу.

Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13 березня 2002 року, встановлено, що дозволи на використання води водних об’єктів загальнодержавного значення, видаються територіальними органами Мінекоресурсів за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді. Такого дозволу в період 2008 року  у відповідача не було.

Факт використання 218куб. метрів підземних вод в період 2008 року, які складають  3453,08грн. підтверджується  поясненнями директора ТОВ "Аука"  на Акті оперативної перевірки  №47 (а.с.5).

Позивачем на адресу відповідача 29.09.2009р. була направлена претензія  №3103/4 (а.с.8) про відшкодування заподіяних державі збитків, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, заборгованість відповідача становить 3453,08 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів.

Відповідно до ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно зі ст.ст.68,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідач несе зобов’язання відшкодувати збитки, заподіяні порушенням природоохоронного законодавства, як правило, в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.68 вищевказаного Закону застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Чинне законодавство не надає право господарському суду зменшувати розмір заподіяних збитків (шкоди) з урахуванням фінансового становища та причин порушення норм природоохоронного, у тому числі водного законодавства.

Частиною 2 статті 110 Водного кодексу України, водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли  внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Порушення відповідачем водного законодавства не пов'язане з діями непереборних сил природи чи воєнними діями.

Відповідно до ст.20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та Положення про Державну екологічну інспекцію в Житомирській області, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.02.2007р. № 55,  екологічна інспекція має право подавати позови про відшкодування збитків і втрат, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Приписами  ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати заподіяних державі збитків не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі -  в сумі 3453,08грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства " Аука" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби Народів, 19-А, кв.96, ідентифікаційний код 20421502):

- в дохід спеціального фонду Державного бюджету Оліївської сільської ради Житомирського району на р/р 31513921700221 в ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039, ЗКПО 22062378, код платежу 24062100 - 3453,08грн.;

- в дохід державного бюджету України - 102,00грн. державного мита;

- в дохід Державного бюджету України  236,00грн. витрат  за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (отримувач - УДК в м.Житомирі, п/р 31218259703002, ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039, код доходу 22050000, ЄДРПОУ 22062319).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.      

Віддрукувати:   

1 - в справу

2,3 - сторонам