УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" травня 2010 р.Справа № 10/253

Господарський суд Житомирської області у складі:  

                         судді Прядко О.В.  

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився  

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (с.Горонда Мукачівського району Закарпатської області)  

до Приватного підприємства "Техпромторг" (м.Житомир)

про стягнення 96076,43 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 96076,43 грн., з яких 93000,00 грн. коштів сплачених в рахунок попередньої оплати за непоставлений товар, 2526,07 грн. інфляційних нарахувань, 550,36 грн. 3% річних, а також відповідних сум судових витрат, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.64), поданому в судовому засіданні 14.05.10р., проти позову заперечив в повному обсязі, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що відповідачем договір поставки №2511200904/777-1 від 25.11.09р. з позивачем не укладався, однак цей же представник в судових засіданнях 29.04.10р. та 14.05.10р. факт отримання від позивача коштів у розмірі 93000,00 грн. не заперечував.

Заявою про зміну та збільшення позовних вимог №4/юр від 18.05.10р. позивач збільшив позовні вимоги до 99160,80 грн., з яких 93000,00 грн. безпідставно набутих коштів, 4922,50 грн. інфляційних нарахувань, 1238,30 грн. 3% річних, а також відповідних сум судових витрат, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Враховуючи норми ст.22 ГПК України, суд  прийняв заяву про зміну та збільшення позовних вимог та вирішує спір в межах цих вимог.

Відповідач відзиву на заяву про зміну та збільшення позовних вимог №4/юр від 18.05.10р. не надав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином (а.с. 88-89).

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємцем ОСОБА_1 (далі-позивач) було перераховано ПП "Техпромторг" (далі-відповідач) згідно платіжних доручень: №1 та №2 від 27.11.09р. передоплату на загальну суму 93000,00 грн. за товар згідно рахунку-фактури № СФ-0000227 від 25.11.09р. (а.с.14).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно з ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами частин 1,2,3 ст.181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно приписів ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Наявний в матеріалах справи примірник договору поставки №2511200904/777-1 від 25.11.09р. (а.с.10,11,) та пояснення позивача щодо підписання його сторонами (а.с.45), свідчать про те, що проект договору поставки №2511200904/777-1 від 25.11.09р., а також специфікація до нього (а.с. 12) та рахунок-фактура № СФ-0000227 від 25.11.09р. (а.с. 13) були підписані та скріплені печаткою Приватного підприємства "Техпромторг" (м. Київ, пр-т Кондратюка, 7, ідентифікаційний код 32640899) в особі директора ОСОБА_2, які в подальшому були відскановані та направлені позивачу по електронній пошті. Таким чином, оригіналу договору поставки №2511200904/777-1 від 25.11.09р., який містив би оригінали підписів, що були скріплені "мокрими" печатками сторін не існує, тому клопотання позивача про винесення окремої ухвали з приводу підробки працівниками відповідача вищевказаного договору поставки та направлення ухвали правоохоронним органам задоволенню не підлягає.

Судом також встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 22.11.07р. (а.с.65) та витягу з ЄДРПОУ за №14/10/236 від 31.03.10р. (а.с.30) Приватне підприємство "Техпромторг" значиться в ЄДРПОУ за адресою, іншою ніж зазначено в договорі: 10014, АДРЕСА_1. Крім того, згідно Довідки з ЄДРПОУ, виданої Житомирським обласним управлінням статистики 27.08.2003р. та  витягу з ЄДРПОУ за №14/10/236 від 31.03.10р. керівником підприємства значиться Топольницький Дмитро Владиславович. Таким чином, особа яка підписала договір від Приватного підприємства "Техпромторг" - ОСОБА_2, не є директором підприємства, якому згідно п. 6.2. Статуту ПП "Техпромторг" надано право підпису договорів від імені підприємства без доручення, доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_2 на підписання договору від імені ПП "Техпромторг" суду не надано.

З урахуванням викладеного, наявний в матеріалах справи примірник договору поставки №2511200904/777-1 від 25.11.09р. не може бути підставою для стягнення з відповідача коштів сплачених в рахунок попередньої оплати за непоставлений товар, оскільки у суду наявні підстави вважати, що такий договір є неукладеним.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч.2 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Для застосування положень ст.1212 ЦК України необхідна сукупність умов: перша- збільшення або збереження майна однією стороною з одночасним зменшенням його у іншої сторони (за рахунок іншої); друга - відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.

Оскільки,  перераховані позивачем відповідачу платіжними дорученнями №1 та №2 від 27.11.09р. кошти в сумі 93000,00 грн. як передоплата за товар згідно рахунку-фактури № СФ-0000227 від 25.11.09р., були сплачені на виконання неіснуючого зобов'язання, то кошти в зазначеній сумі є набутими відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави і відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу на підставі ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача розмір інфляційних нарахувань та 3% річних  за період з 07.12.2009р. по 18.05.2010р. становить, відповідно, 4922,50 грн. та 1238,30 грн. (а.с.82,83).

Господарський суд зазначає, що розрахунок інфляційних нарахувань  та 3% річних здійснено відповідачем невірно, оскільки вказані нарахування мають бути проведені з моменту, коли набувач дізнався або міг дізнатися про безпідставність знаходження у нього чужих грошових коштів.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно наданих позивачем фіскальних чеків: №7519 та №7520 від 01.03.10р. (а.с.9) вбачається, що дана позовна заява була направлена відповідачу 01.03.10р.

Відповідно до пп.1.1 та пп.1.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.07р., дані Нормативи і нормативні строки розроблено відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", актів Всесвітнього поштового союзу, Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02р. №1155, та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку. Дія цих Нормативів і нормативних строків поширюється на операторів поштового зв'язку всіх форм власності, які згідно із законодавством надають послуги поштового зв'язку з пересилання поштових відправлень та поштових переказів.

Згідно з пп.1.4 загальних положень даних Нормативів і нормативних строків визначено, що:

- нормативом є показник норм, за якими здійснюють певні елементи виробничо-технологічного процесу при наданні послуг поштового зв'язку з пересилання поштових відправлень та поштових переказів;

- нормативний строк пересилання простих листів та поштових карток - час, установлений для пересилання простих листів та поштових карток з часу останнього виймання з поштових скриньок до часу вкладання до абонентської поштової скриньки одержувача;

- пересилання простих листів та поштових карток - сукупність операцій з виймання простих листів та поштових карток з поштових скриньок, обробки, перевезення та доставки (вкладання) до абонентської поштової скриньки одержувача;

- письмова кореспонденція - прості та рекомендовані листи, поштові картки, бандеролі, секограми, а також дрібні пакети, мішки "М".

Відповідно до пп.4.1 та пп.4.1.3 Нормативів і нормативних строків, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

- між районними центрами різних областей (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до пп.4.2 Нормативів і нормативних строків встановлено, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в п.4.1 нормативні строки пересилання збільшується на один день.

Таким чином, згідно вищевказаних Нормативів і нормативних строків, датою отримання відповідачем позовної заяви №1/юр від 27.02.10р. має бути - 06.03.10р. (Д+4+1 (пп.4.1 Нормативів і нормативних строків (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку)).  

Оскільки, 06.03.2010р. припадає на суботу - вихідний день для відповідача, то нарахування мають бути проведені з наступного робочого дня - 09.03.2010р., дня, коли  відповідач повинен був дізнатися про безпідставність знаходження у нього чужих грошових коштів.

Таким чином, суд самостійно здійснює перерахунок:

втрат від інфляції за період  березень - квітень 2010р.

(93000,00 (сума боргу) х (100,9% х 99,7%) (індекс інфляції за вказаний період) / 100% - 93000,00 (сума боргу) = 555,50 грн.;

3% річних за період з 09.03.10р. по 18.05.10р. за 71 день

(93000,00 грн. (сума боргу) х 3% х 71 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році) = 542,71 грн.

Таким чином, інфляційні нарахування становлять 555,50 грн., а 3% річних -    542,71 грн.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів сплати боргу суду не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі - 94098,21 грн., з яких 93000,00 грн. безпідставно набутих коштів, 555,50 грн. інфляційних нарахувань, 542,71 - 3% річних.

В частині стягнення 5062,59 грн., з яких 4367,00 грн. інфляційних нарахувань, 695,59 грн. - 3% річних відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання відшкодування з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати по оплаті адвокатських послуг підлягають відшкодуванню лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", відповідно до якої адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір юридичного обслуговування від 01.02.10р., укладений між адвокатом ОСОБА_4 та підприємцем ОСОБА_1 (а.с17,18), Акт прийомки-передачі виконаних робіт від 27.02.10р. (а.с.19), видатковий касовий ордер від 01.03.10р. про здійснення позивачем адвокату ОСОБА_4 оплати в сумі 5000,00 грн. згідно договору юридичного обслуговування від 01.02.10р. (а.с.20), Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю гр.ОСОБА_4 №21/363, видане 16.12.02р. (а.с.46).

Відповідно до абз.3 п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.07р. №01-8/973 "Про  деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який  міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований  фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що розмір сплачених адвокату сум з врахуванням складності справи є розумним і обґрунтованим, однак витрати по оплаті  послуг адвоката підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.174,179,181 ГК України, ст.ст.11,536,625,1212,1214 ЦК України, керуючись ст.ст.33,34,36,44,48,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-  

 ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Техпромторг", 10014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32640899:

- на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: 89656, с.Горонда Мукачівського району Закарпатської області, вул.Духновича 19, ідентифікаційний № НОМЕР_1 - 93000,00 грн. безпідставно набутих коштів, 555,50 грн. інфляційних нарахувань, 542,71 - 3% річних, 941,00 грн. державного мита, 224,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4750,00 грн.  витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.  

СуддяПрядко О.В.

                                                                     Дата підписання рішення 14.06.2010р.

Друк.: 3 прим.:  

1 - в справу,

2,3 -  сторонам.