ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.07.10 р.                                                                                    Справа № 36/211                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко, при секретарі судового засідання В.Г.Гребенніковій, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м.Дзержинськ    

до відповідача: Державного підприємства „Дослідне господарство „Донецьке” Національний науковий центр „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського” Української академії аграрних наук, м.Дзержинськ

про:          стягнення 15 384,67грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 – по дов.;

від відповідача: Канана Г.О. – по дов.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 м.Дзержинськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Дослідне господарство „Донецьке” Національний науковий центр „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського” Української академії аграрних наук, м.Дзержинськ, про стягнення заборгованості в сумі 15 384,67грн. згідно акту звірки взаєморозрахунків.

          Під час розгляду спору позивач уточнив позовні вимоги згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України (а.с.38-40) та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по договору №50 від 28.12.05р. в сумі 8 939грн., штраф в розмірі 7% від суми недопоставки - 625,73грн., та пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення в сумі 1 618грн.

          Крім того, 17.03.10р. позивач ще раз уточнив позовні вимоги згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України та просить зобов’язати відповідача передати у власність позивача в рахунок виконання зобов’язань по договорам №50 від 28.12.05р. та №5 від 03.04.06р., заборгованість за якими передана відповідачу на підставі Розподільчого балансу від 01.01.07р. від Донецької дослідної станції Національного наукового центру „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Соколовського” насіння соняшника 1-го ґатунку у кількості 21 978,1кг. загальною вартістю 15 384,67грн.

          Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням уточнення.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №50 від 28.12.05р. з додатками до нього, договір №5 від 03.04.06р., акти звірки взаєморозрахунків, накладні, платіжні доручення, банківську виписку,  претензію №39 від 13.03.09р., розрахунки, листи.

          Відповідач надав суду відзив від 27.08.09р. (а.с.83-84), в якому проти позову заперечує, оскільки вважає, що він не має відношення до договору №50 від 28.12.05р., який був укладений позивачем  з Донецькою дослідною станцією Національного наукового центру „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Соколовського”, і відповідач не є правонаступником цих господарських зобов’язань, оскільки кредиторська заборгованість за вищевказаним договором згідно розподільчого балансу Донецькою дослідною станцією Національного наукового центру „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Соколовського” відповідачу не передавалась.

          У зв’язку з цим, ухвалою від 27.08.09р. господарський суд за клопотанням відповідача призначив судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, та відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження по справі.

          22.02.10р. на адресу суду надійшов висновок судово-економічної експертизи №4471/25 від 11.02.10р., у зв’язку з чим ухвалою від 01.03.10р. провадження по справі було поновлено.

          В подальшому, відповідач надав суду відзив на позовні вимоги з урахуванням уточнення, в якому проти позову також заперечив, оскільки вважає, що встановити належність заборгованості в сумі 15 384,67грн. до індивідуально-визначених договорів за висновком експерта не можливо. Відповідач стверджує, що відповідно до бухгалтерської довідки на підприємстві відсутні вказані позивачем договори та первинні бухгалтерські документи, так як вони є власністю іншого підприємства Донецької дослідної станції та зберігаються в архіві, а також просить врахувати норми бухгалтерського обліку, що регулюють строк зберігання первинних бухгалтерських документів, а  саме  три роки. Крім того, відповідач посилається на те, що будь-яких змін до договорів №50  та №5 сторонами у належній формі не вносилось, та просить суд застосувати строки позовної давності, передбачені ст.257 Цивільного кодексу України. Також відповідач зазначає, що з наданих позивачем накладних неможливо встановити фактичну кількість відвантаженого насіння соняшнику, так як вказана кількість засвідчена печаткою та підписом директора, завідувача током, а нижче, або навіть на звороті приписана інша кількість соняшника, у зв’язку з чим, враховуючи відсутність оригіналів документів, відповідач не може встановити фактичну кількість відвантаженого соняшнику.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

          28.12.05р. позивач та Донецька дослідна станція Національний науковий центр „Інститут ґрунтознавства та агрохімії” ім. О.Н.Соколовського” (далі – Станція) уклали договір №50, згідно якого Станція зобов’язалася поставити позивачу насіння соняшника першого ґатунку у кількості 100тн. за ціною 700грн. за 1тн. на загальну суму 70 000грн. в т.ч.ПДВ 20% 11666,67грн., згідно Специфікації (Додаток №1), яка є невід’ємною частиною даного договору.

          Специфікацією №1 до договору визначено, що Станція зобов’язана поставити позивачу соняшник першого ґатунку у кількості 100тн. за ціною 583,3333грн. без ПДВ, на загальну суму 70 000грн. з урахуванням ПДВ.

          Поставка здійснюється у строк до 31.10.06р. автотранспортом відповідача (п.1.2 договору).

          Згідно п.3.1 договору Станція зобов’язана поставити продукцію у строк до 31.10.06р. та на умовах, визначених цим договором. Відвантаження товару позивачу здійснюється у першочерговому порядку згідно графіку поставок (додаток №2), який є невід’ємною частиною даного договору.

          Додатком №2 до договору був узгоджений графік поставок:

-соняшник 1 гатунку у кількості 30тн. до 30.09.06р.

-соняшник 1 гатунку у кількості 30тн. – до 20.10.06р.

-соняшник 1 гатунку у кількості 69тн. – до 31.10.06р.

          Розрахунок здійснюється в гривні у безготівковому порядку або готівкою у строки: до 01.12.05р. – 60 000грн., до 01.02.06р. – 10 000грн. шляхом передоплати, перерахуванням грошей на поточний рахунок або внесенням до каси підприємства відповідача (п.2.1 договору).

          На виконання умов договору позивач перерахував Станції передоплату в сумі 70 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №200 від 28.12.05р., №2 від 12.01.06р.

          У свою чергу, Станція на виконання умов договору №50 від 28.12.05р. поставила позивачу соняшник лише частково за накладними №416 від 07.09.06р. на суму 21 000грн., №426 від 11.09.06р. на суму 31 248грн., №458 від 26.09.06р. на суму 7 000грн., №461 від 27.09.06р. на суму 1 813грн., а всього 87 230кг. на суму 61 061грн., а соняшник у кількості 12 770гк. на суму 8 939грн. залишився не поставленим.

          Дійсно, в наданих позивачем накладних містяться дописки щодо кількості поставленого соняшника, однак висновком судово-економічної експертизи №4471/25 від 11.02.2010р. (т.1 а.с.109), в результаті дослідження первинних документів Станції, експертом також встановлений факт поставки позивачу насіння соняшника у кількості 87 230кг. на суму 61 061грн., у зв’язку з чим посилання відповідача на неможливість встановити фактичну кількість відвантаженого позивачу соняшника суд до уваги не приймає.

Крім того, між позивачем та Станцією був укладений договір №5 від 03.04.06р., за умовами якого позивач зобов’язався поставити, а Станція прийняти та оплатити жмих соняшника у кількості 60тн. за ціною 250грн./тн. на суму 18 000грн. з урахуванням ПДВ.

На виконання умов договору позивач поставив Станції жмих соняшника за накладними №16 від 19.04.06р. на суму 1 617грн., №22 від 25.05.06р. на суму 1 146грн., №29 від 23.06.06р. на суму 2 670грн., №37 від 23.07.06р. на суму 1 185грн., №42 від 03.08.06р. на суму 1 224грн., №44 від 23.08.06р. на суму 948грн., №72 від 20.12.06р. на суму 1 210,67грн., №48 від 12.09.06р. на суму 1 212грн., №13 від 04.04.06р. на суму 624грн., а всього на суму 11 836,67грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунки за товар Станція здійснює шляхом оплати безготівковим розрахунком в гривні по факту отримання товару у строк дії цього договору, тобто по 03.10.06р.

Однак Станція взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманого товару належним чином не виконала, внаслідок чого за нею утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 11 836,67грн.

У заяві про уточнення позовних вимог заяві позивач зазначив, що заборгованість по договору №50 від 28.12.05р. складає 8 939грн., а по договору №5 від 03.04.06р. - 11 836,67грн., однак при цьому, по договору №20 від 01.09.06р. у позивача значиться заборгованість перед Станцією в сумі 5 391грн. Отже, загалом сума заборгованості Станції перед позивачем складає 15 384,67грн.

          В подальшому, згідно наказу Української академії аграрних наук від 21.09.06р. №99, в результаті реорганізації Донецької дослідної станції Національного наукового центру „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського” УААН  було створено Державне підприємство „Дослідне господарство „Донецьке” Національного наукового центру „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського” Української академії аграрних наук” (відповідач за цією справою), яке є його правонаступником в частині переданих йому майна, землі, майнових прав і зобов’язань реорганізованої Донецької дослідної станції Національного наукового центру Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського” УААН (п.1.4 Статуту).

          При проведенні реорганізації був укладений розподільчий баланс від 01.01.07р., (а.с.50) у відповідності з яким частина майна та зобов’язань передані відповідачу.

          Як вбачається з розділу ІV „Поточні зобов’язання” даного розподільчого балансу, вся кредиторська заборгованість в сумі 895 787,28грн. в повному обсязі була передана відповідачу, і за Станцією будь-яка кредиторська заборгованість відсутня.

          В судовому засіданні 27.08.09р. представник Донецької дослідної станції  Національного наукового центру „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Соколовського” надала письмові пояснення (а.с.86) в яких підтвердила факт передачі відповідачу згідно розподільчого балансу кредиторської заборгованості в сумі 895 787,28грн., зокрема і заборгованості перед позивачем в сумі 15 384,67грн.

          В абз.8-9 стор.9 висновку експертизи  також вказано, що в результаті дослідження розподільчого балансу встановлено, що вся кредиторська заборгованість в сумі 895 787,28грн. передана в повному обсязі на баланс відповідача. Крім того, підприємствами складений акт передачі розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими кредиторами Станції станом на 01.01.07р. (а.с.53), в якому визначений перелік кредиторів, загальна сума заборгованості перед якими складає 895 787,28грн. В п.2 даного переліку кредиторів вказана заборгованість станції перед позивачем в сумі 15 384,67грн. в сумі отриманої передоплати за продукцію зі строком виникнення – 2006 рік.  Але у зв’язку з невиконанням позивачем клопотання експерта про надання додаткових документів, а також у зв’язку з тим, що порядок ведення аналітичного обліку розрахунків відповідача не відповідає порядку, встановленому наказом Міністерством фінансів України №291 від 30.11.99р. „Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування”, експерт не має можливості документально обґрунтовано встановити, в рамках взаємовідносин за якими саме договорами значиться сформованою вказана заборгованість.

          В судовому засіданні 18.03.10р. експерт надав уточнення до висновку експертизи, а також зазначив, що у відповідача наявна кредиторська заборгованість перед позивачем в сумі 15 384,67грн., проте встановити за якими саме договорами утворилася ця заборгованість він встановити не може у зв’язку з ненаданням експерту на дослідження  первинних бухгалтерських документів.  

          Крім того, відповідач звертався до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним розподільчого балансу станом на 01.01.07р. з усіма додатками до нього, у зв’язку з чим ухвалою від 18.03.10р. господарський суд зупинив провадження по справі №36/211 згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення пов’язаної з нею іншої справи №31/57а.

          Однак ухвалою від 07.06.10р. по справі №31/57а господарський суд залишив цей позов без розгляду на підставі п.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

          У зв’язку з цим, господарським судом провадження по справі №36/211 було поновлено відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України, про що прийнята ухвала від 05.07.10р.

          Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи  розподільчий баланс станом на 01.01.07р., акт передачі розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими кредиторами станом на 01.01.07р., акт приймання-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості від 03.01.07р., а також висновки експерта в частині того, що вся кредиторська заборгованість в сумі 895 787,28грн. (до складу якої входить заборгованість перед позивачем в сумі 15 384,67грн.) передана в повному обсязі на баланс відповідача і на балансі Станції кредиторської заборгованості не залишилося, господарський суд вважає, що відповідач є правонаступником обов’язків  Станції в цій частині, а твердження відповідача про те, що заборгованість в сумі 15 384,67грн. йому не передавалася суд вважає необґрунтованими та до уваги не приймає, оскільки вона спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

          Посилання відповідача на те, що встановити належність заборгованості в сумі 15 384,67грн. до індивідуально-визначених договорів за висновком експерта не можливо, суд також вважає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження наявності між сторонами інших правовідносин, окрім договору №5 від 03.04.06р. та №50 від 28.12.05р., за якими у відповідача могла б утворитися заборгованість перед позивачем в сумі 15 384,67грн.

          З огляду на вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача невиконаного зобов’язання перед позивачем в частині поставки насіння соняшника 1-го ґатунку у кількості 12 770кг. за ціною 0,70грн./кг на суму 8 939грн. по договору №50 від 28.12.05р., а також невиконаного грошового зобов’язання по договору №5 від 03.04.06р. на суму 11 836,67грн., з яких, враховуючий свій борг перед Станцією в сумі 5 391грн., позивач заявляє вимоги лише на суму 6 445,67грн., та просить суд зобов’язати відповідача поставити насіння соняшнику 1-го ґатунку за ціною 0,70грн.

          Доказів поставки позивачу соняшнику 1-го ґатунку у кількості 12 770грн. за ціною 0,70грн./кг на суму 8 939грн. по договору №50 від 28.12.05р. відповідач не представив, у зв’язку з чим суд вважає, що на день прийняття рішення зобов’язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 ЦК України.

          За таких обставин, враховуючи те, що факт недопоставки позивачу соняшника підтверджений матеріалами справи, господарський суд вважає позовні вимоги з урахуванням уточнення в цій частині такими, що підлягають задоволенню, та зобов’язує відповідача поставити позивачу насіння соняшника 1-го ґатунку у кількості 12 770кг.  за ціною 0,70грн./кг на суму 8 939грн. по договору №50 від 28.12.05р.

Що ж стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача здійснити поставку насіння соняшника 1-го ґатунку за ціною 0,7грн. по договору №5 від 03.04.06р., то з цього приводу суд вважає необхідним зазначити наступне.

Як вказувалося вище, п.3.1 по договору №5 від 03.04.06р. передбачено, що розрахунки за товар відповідач здійснює шляхом оплати безготівковим розрахунком в гривні по факту отримання товару у строк дії цього договору.

Отже, зі змісту тексту договору випливає, що у відповідача наявне лише грошове зобов’язання перед позивачем, а будь-які зобов’язання з поставки насіння соняшника 1-го ґатунку за ціною 0,70грн./кг. у відповідача перед позивачем відсутні.

Посилання позивача на лист відповідача б/н від 09.01.07р.. в якому він пропонував у рахунок погашення боргу по договору №5 від 03.04.06р. замість грошового розрахунку прийняти соняшник 1-го ґатунку за ціною 0,70грн./кг. суд до уваги не приймає виходячи з наступного.

У відповідності з ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Тобто, відповідач листом від 09.01.07р. звернувся до позивача з пропозицією внести зміни до договору №5 від 03.04.06р. в частині розрахунків за отриманий від позивача товар.

Сторона, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. /п.3 ст. 188 ГК України/.

Матеріалами справи не підтверджується дотримання позивачем  вимог п.3 ст. 188 ГК України, оскільки відсутні належні докази того, що позивач повідомив відповідача в установлений строк про свою згоду на внесення змін до договору.

За приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це його установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та засвідчується печаткою.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України, зміни до договору здійснюються у такій же формі, як і договір, що змінюється.

Оскільки договір №5 від 03.04.2006року укладений між позивачем та відповідачем єдиним документом у двох примірниках, підписаний сторонами та засвідчений печаткою обох підприємств, відповідно зміни та доповнення у вказаний договір повинні бути внесені таким же чином у тій же формі.

Таким чином, лист б/н від 09.01.2007року не може  вважатися доповненнями до договору №5 від 09.01.2007року, оформленими у відповідності з діючим законодавством у розумінні ст. ст.  207, 654 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що у відповідача по договору №5 від 03.04.06р. наявне лише грошове зобов’язання перед позивачем, і будь-які зобов’язання з поставки насіння соняшника 1-го ґатунку за ціною 0,70грн./кг. у відповідача перед позивачем відсутні, господарський суд відмовляє позивачу в частині позовних вимог щодо поставки насіння соняшника 1-го ґатунку по договору №5 від 03.04.06р.

Посилання відповідача на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, передбаченого ст.257 Цивільного кодексу України, суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Як вказувалося вище, свої зобов’язання по договору №50 від 28.12.05р. в частині поставки позивачу насіння соняшника  відповідач остаточно повинен був виконати у строк до 31.10.06р.

          Отже, згідно ст.257 Цивільного кодексу України позивач повинен звернутися до суду за захистом свого порушеного права у строк до 31.10.09р.

          Пунктом 2.1 договору №5 від 01.09.06р. передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом оплати безготівковим розрахунком по факту отримання товару в строк дії цього договору, тобто по 03.10.06р.

          Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України позивач повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права за цим договором у строк по 03.10.09р.

          Позивач звернувся до суду з позовом 08.07.09р. (див. штемпель канцелярії суду на позовній заяві), тобто в межах трирічного строку позовної давності, передбаченого ст.257 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, твердження відповідача в частині пропуску позивачем трирічного строку позовної давності суд вважає безпідставними та до уваги не приймає.

До всіх інших заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, суд відноситься критично, оскільки вони зводяться до намагань переконати суд надати перевагу лише доводам відповідача.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м.Дзержинськ до Державного підприємства „Дослідне господарство „Донецьке” Національний науковий центр „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського” Української академії аграрних наук, м.Дзержинськ, з урахуванням уточнення задовольнити частково.

Зобов’язати Державне підприємство „Дослідне господарство „Донецьке” Національний науковий центр „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського” Української академії аграрних наук, м.Дзержинськ, передати Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 м.Дзержинськ, насіння соняшника 1-го ґатунку у кількості 12 770кг. за ціною 0,70грн./кг на суму 8 939грн. по договору №50 від 28.12.05р.

Стягнути з Державного підприємства „Дослідне господарство „Донецьке” Національний науковий центр „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського” Української академії аграрних наук, м.Дзержинськ, на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м.Дзержинськ, витрати по оплаті держмита в сумі  89,39грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 183,02грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя