ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.10 Справа № 26/167/10
За позовом – Концерну “Міські теплові мережі” (юрид. адреса: б-р Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091)
до відповідача – Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69050)
про стягнення 1 198, 67 грн.
Суддя Юлдашев О.О.
Представники:
від позивача: Алілуєв Д.Ю., довіреність № 27 від 04.01.2010р.
від відповідача: не з’явився
Концерн “Міські теплові мережі” звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1 198, 67 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501919 від 01.09.2006р.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 525, 526, 530, 654 ЦК України, ст. 1, 2, 193 ГК України, договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501919 від 01.09.2006р.
Ухвалою господарського суду від 28.05.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 26/167/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 23.06.2010р. о 10 годині 00 хвилин.
Ухвалою від 23.06.2010р. у зв’язку із неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 06.07.2010р. о 10 годині 40 хвилин.
За згодою представника позивача в судовому засіданні 06.07.2010р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.
В судовому засіданні 06.07.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві № 389-юр від 21.05.2010р. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501919 від 01.09.2006р. в сумі 1 198, 67 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з’явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Частиною 6 цієї статті передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.
Водночас громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України та Розділу 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.
Таким чином місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб’єкта господарювання.
Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі від 28.05.2010р., направлена відповідачу рекомендованим листом до господарського суду Запорізької області не повернулась. Копія ухвали від 23.06.2010р. про відкладення розгляду справи, надіслану за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, до канцелярії господарського суду також не повернулась.
Крім того, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Господарський суд також враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.
До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Між Концерном “Міські теплові мережі” (теплопостачальна організація) та ПП ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501919 від 01.09.2006р. (надалі - договір), за яким теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами (п. 1.1 Договору).
Позивачем були виконані всі умови договору, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії від 31.08.2008р., від 30.09.2008р., від 31.10.2008р., від 30.11.2008р., від 31.12.2008р., від 31.01.2009р., від 28.02.2009р., від 31.03.2009р., від 30.04.2009р., від 31.05.2009р., від 30.06.2009р., від 31.07.2009р., від 31.08.2009р., від 30.09.2009р., від 31.10.2009р., від 31.12.2009р., від 31.01.2010р., від 28.02.2010р., від 31.03.2010р.
Відповідно до п. 3.2.1 договору № 501919 від 01.09.2006р. споживач зобов’язується виконувати умови передбачені договором.
Згідно п. 6.2 договору № 501919 від 01.09.2006р. розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.3 Договору).
Відповідач не виконав умови договору та не сплатив позивачу борг.
Тому станом на 06.07.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем плати за приєднане теплове навантаження по договору складає 1 198, 67 грн.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501919 від 01.09.2006р.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Підстави для припинення зобов’язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501919 від 01.09.2006р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Враховуючи встановлений факт несвоєчасного та неповного виконання ПП ОСОБА_1 грошових зобов’язань за договором № 501919 від 01.09.2006р., вимоги про стягнення з відповідача плати за приєднане теплове навантаження по договору № 501919 від 01.09.2006р. у розмірі 1 198, 67 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69050, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 1 198 (одну тисячу сто дев’яносто вісім) грн. 67 коп. плати за приєднане теплове навантаження по договору № 501919 від 01.09.2006р., 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на державне мито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя О.О. Юлдашев
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 07.07.2010р