копія
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2010 р. Справа № 2а-5024/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.
за участю секретаря судового засідання - Нероди Г.М.,
представника позивача - Мачули А.А.,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій ,-
В С Т А Н О В И В:
Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Сумській області (далі по тексту - позивач, РУ ДСАТ ДПА у Сумській області) звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач, ФОП ОСОБА_3) заборгованість зі сплати фінансових санкцій в загальному розмірі 35 376грн. 65коп. Свої вимоги мотивує тим, що на підставі акта перевірки від 02.02.2010р. за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру 11.02.2010р. повноважною особою РУ ДСАТ ДПА у Сумській області відносно відповідача було прийнято рішення №180621-1300-32 про застосування фінансових санкцій в загальному розмірі 35376грн.65коп. Вказане рішення ФОП ОСОБА_3 було отримано 19.02.2010р., однак, станом на момент звернення з позовом до суду, фінансові санкції залишилися не сплаченими.
Відповідач вважала, що санкції до неї застосовані протиправно, алкогольні напої та тютюнові вироби знаходились тільки в місці торгівлі,- місці, визначеному в ліцензіях як місце здійснення торгівлі, довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру отримала виключно задля того, щоб уникнути подальшого конфлікту з державними органами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримав та просив стягнути з відповідача суму заборгованості зі сплати фінансових санкцій в розмірі 35376грн.65коп. згідно рішення №180621-1300-32 від 11.02.2010р. Додатково пояснив, що наказом Державної податкової адміністрації України за №489 від 07.09.2009р. (далі – наказ №489) були затверджені зміни до Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002р. за №251 (далі – Порядок №251). При цьому, до внесення змін, згідно п.2.1 Порядку №251 суб'єкти підприємницької діяльності повинні були подавати заяву до регіонального управління Департаменту за місцезнаходженням місця зберігання у випадках внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів, відокремлених від роздрібної торгівлі. Наказом же №489 були внесені зміни до вказаного п.2.1 Порядку №251, згідно яких суб'єкти підприємницької діяльності повинні були подавати заяву для внесення до Єдиного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів, тобто незалежно від того чи відокремлене це місце від місця роздрібної торгівлі чи ні. Представник позивача прийняте рішення вважав обґрунтованим, оскільки на час перевірки місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів відповідачем не було внесено до Єдиного реєстру, а тому просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, вважав, що в діях ФОП ОСОБА_3 відсутні ознаки порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон №481/95-ВР), при цьому вважав, що позивач протиправно, всупереч вимог Конституції України намагається зобов’язати відповідача вчиняти те, що не передбачено чинним законодавством, у задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши повноважного представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
З копії свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.7) вбачається, що ОСОБА_3 14.11.2006р. виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області була зареєстрована як фізична особа-підприємець та з 15.11.2006р. взята на облік в Роменській МДПІ (а.с.27). 20.12.2006р. відповідачем на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.32-33) була придбана частина будівлі за адресою: м. Ромни, вул. Горького, 160. 23.06.2009р. відповідач отримала ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та роздрібної торгівлі тютюновими виробами, з визначенням місця здійснення діяльності: Сумська область, м. Ромни, вул. Горького, 160, магазин (а.с.29,31).
29.01.2010р. співробітниками Роменської МДПІ було проведено перевірку господарської одиниці - магазину, розташованого за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Горького 160, на предмет дотримання суб’єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. В ході перевірки серед іншого, було встановлено порушення вимог ст. 15 Закону №481/95-ВР, а саме: встановлено факт зберігання в приміщенні господарської одиниці за вказаною адресою алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання згідно опису, долученого до акта перевірки, на загальну суму 35 376грн. 65коп., в тому числі 9 449грн. 55коп. тютюнових виробів та 25 927грн. 10коп. алкогольних напоїв, що підтверджується актом перевірки №23/18/13/НОМЕР_1 від 02.02.2010р. та додатками до нього (а.с.8-10,11-13). Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що на момент проведення перевірки зазначений суб'єкт господарювання не звертався до РУ ДСАТ ДПА України у Сумській області із заявою про внесення даного місця торгівлі до Єдиного реєстру та вказане місце не було внесеним до нього. Зазначене місце торгівлі внесене до Єдиного державного реєстру місць зберігання РУ ДСАТ ДПА України у Сумській області лише 10.02.2010р.
Як вбачається із змісту позовної заяви та пояснень представника позивача, РУ ДСАТ ДПА у Сумській області 09.02.2010р. були отримані матеріали перевірки від Роменської МДПІ для розгляду та прийняття рішення про застосування фінансових санкцій згідно діючого законодавства. При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач сам наголошує, що згідно п. 3 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003, № 790 (далі – Порядок №790), фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом №481/95-ВР, застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень.
Разом з тим, варто зазначити, що вирішуючи питання про стягнення фінансових санкцій на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, згідно ст. 2 КАСУ, суд повинен перевірити, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси особи у разі задоволення адміністративного позову суб'єкта владних повноважень, та чи прийняте вказане рішення з дотриманням вимог ч.3 ст. 2 КАС України.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому варто зазначити, що відповідно до п. п.2.8, 3.1 Інструкції про порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженої наказом ДААК ДПА України від 8 липня 2003 р. № 80 (з подальшими змінами та доповненнями), а також п.п.6,8,9 Порядку №790, розгляд справи та прийняття рішення здійснюються у термін тридцяти робочих днів з моменту складання акта про порушення суб’єктом підприємницької діяльності вимог у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів чи з дати реєстрації матеріалів перевірок, які надійшли на розгляд від правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади. За результатами розгляду матеріалів приймається рішення про застосування фінансових санкцій. Рішення складається у трьох примірниках та підписується керівником органу, який прийняв рішення, а у разі його відсутності – заступником. Один примірник рішення залишається в органі, який прийняв це рішення; другий у 3 – денний термін після його прийняття надсилається суб’єкту господарювання або видається його уповноваженому представникові під розписку; третій – надсилається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації суб’єкта господарювання як платника податків для контролю за надходженням сум фінансових санкцій до Державного бюджету.
Відповідальність за зберігання спирту, або алкогольних напоїв або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру передбачена ч. 2 ст.17 Закону №481/95-ВР у вигляді застосування до суб'єктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 грн. На момент проведення перевірки залишок алкогольних напоїв на вказаному місці торгівлі, які були виявлені податківцями, складав на суму 25 927грн. 10коп., тютюнових виробів – 9 449грн. 55коп. (а.с.11-13).
За результатами перевірки 11.02.2010року відносно ФОП ОСОБА_3, в 30-денний строк з дня перевірки, повноважною особою РУ ДСАТ ДПА у Сумській області, згідно ст. 17 Закону №481/95-ВР було прийнято рішення №180621-1300-32 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в загальному розмірі 35 376грн. 65коп. (а.с.14). Дане рішення було надіслано відповідачу у встановлений 3-денний строк (13.02.2010р.) та отримане ФОП ОСОБА_3 19.02.2010р. (а.с.16), яка, як вбачається з пояснень сторін скористалась правом оскарження рішення до вищестоящого органу, однак, станом на момент розгляду справи результати розгляду скарги відомими не були.
В той же час, суд не погоджується з висновками позивача про застосування до відповідача фінансових санкцій та зазначає наступне.
В обґрунтування правомірності прийнятого рішення позивач посилається на Порядок N 251, у зв’язку із внесенням змін до якого, стверджує, що відповідач повинен був у будь-якому випадку звернутись до РУ ДСАТ ДПА у Сумській області з заявою про внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру, незалежно від того чи відокремлене це місце від місця роздрібної торгівлі чи ні. Таким чином, позивач фактично ототожнив місце зберігання та місце торгівлі.
Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що Закон №481/95-ВР містить розмежування та чітке визначення як місця зберігання так і місця торгівлі, у визначення цих понять останні зміни були внесені Законом України від 07.02.2002р. та з того часу змінам не піддавались.
Так, відповідно до ст. 1 Закону №481/95-ВР місцем торгівлі є місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами або де є товарно-касові книги, в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів. Місцем зберігання, в свою чергу, є місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Відповідно до ст. 15 Закону №481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб’єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб’єкта господарювання з обов’язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Системно аналізуючи вказані норми, суд приходить до висновку, що поняття місця зберігання та місця торгівлі в розумінні Закону №481/95-ВР не є тотожними, оскільки до них ставляться різні вимоги. З тих же підстав суд не може погодитись з твердженням позивача про те, що місце торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами одночасно фактично є і місцем їх зберігання. Крім того, суд зазначає, що внесення до Єдиного державного реєстру місць зберігання, розташованих за однією адресою з місцем роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами Порядком №251 також не передбачено.
Відповідно до акта, складеного за результатами перевірки (а.с.8-10), алкогольні напої та тютюнові вироби знаходились за адресою Сумська область, м. Ромни, вул. Горького, 160, тобто за місцем, що внесено до ліцензій, отриманих позивачем як місце здійснення торгівельної діяльності (а.с.29,31), в місці торгівлі – в торгівельному залі, обладнаного контрольно-касовим апаратом, де проводилась саме реалізація товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Будь-яких доказів зберігання позивачем алкогольних напоїв та тютюнових виробів за іншим місцем, ніж Сумська область, м. Ромни, вул. Горького, 160, позивачем надано не було, досліджені матеріали справи (а.с.8-13, 28-33) не містять доказів , які б спростовували дану обставину, довідка отримана ФОП ОСОБА_3 задля уникнення в подальшому конфлікту з державними органами, суд також не може розцінювати як підтвердження вини відповідача вона не спростовує встановлені в судовому засіданні обставини справи. Таким чином, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт вчинення відповідачем порушення, за яке передбачена відповідальність ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, а тому - і наявності підстав для застосування до неї фінансових санкцій, передбачених цією нормою Закону.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що позивач, при винесенні рішення про застосування до ФОП ОСОБА_3 фінансових санкцій, передбачених ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, в розмірі 35376грн. 65коп. дійшов необґрунтованого висновку, без з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, санкції в розмірі 35 376грн. 65коп. застосовані всупереч вимог Закону №481/95-ВР та п. 3 Порядку №790, у зв’язку з чим суд не вбачає підстав до задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати вбачається необхідним віднести на рахунок Держави.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій застосованих на підставі рішення від 11.02.2010року за №180621-1300-32 в загальному розмірі 35 376грн. 65коп. –відмовити за його безпідставністю.
Судові витрати віднести на рахунок Держави.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) І.Г. Шевченко
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя І.Г. Шевченко
Повний текст постанови складено 26.07.2010року.