УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року липня місяця „09" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Шаповалової О.А.
При секретарі: Гребенніковій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ялтинської міської ради про відшкодування шкоди і визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
16 січня 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Ялтинської міської ради про відшкодування шкоди і визнання права власності на земельну ділянку. Вимоги мотивовані тим, що вони являються спадкоємцами ОСОБА_3 В свою чергу їхній батько був спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_4., яка була власницею домоволодіння АДРЕСА_1. Рішенням виконкому Ялтинської міської ради № 60-6 от 09.02.1977 року Ялтинській територіальній раді по управлінню курортами профсоюзів дозволено проводити проектно-дослідницькі роботи для будівництва дитячого садочку, у тому числі з вилученням земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_2, АДРЕСА_3. Рішенням виконкому Ялтинської міської ради № 67 від 22.02.1978 року затверджений список громадян на отримання житла в будинку АДРЕСА_4, ОСОБА_3 була надана квартира 36 зазначеного будинку, аОСОБА_4. квартира АДРЕСА_4. Ці квартири надані в якості компенсації за знесене домоволодіння АДРЕСА_1. Зазначають, що в рішенні виконкому Ялтинської міської ради № 60-6 от 09.02.1977 року не вказано про знос будинку АДРЕСА_1 та вилучення прилеглої до нього земельної ділянки, згоди на знос будинку не давалось. Позивачі вважають, що в результаті незаконних дій Ялтинської міської ради вони були позбавлені власності - житлового будинку, розташованого на земельній ділянці. Вартість наданих квартир нееквівалентна вартості знесеного житлового будинку, просять стягнути різницю вартості між знесеним житловим будинком і наданими квартирами з Ялтинської міської ради в сумі 480 702 грн. Крім того, зазначають, що вони були незаконно позбавлені можливості користуватися земельною ділянкою, на їх звернення до відповідача з проханням надати іншу земельну ділянку замість вилученої земельної ділянки, їм було відмовлено. Просять зобов'язати Ялтинську міську раду надати у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2. для будівництва і обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0, 10 га.
Справа № 22-ц-4155/2007 р Головуючий в 1 інстанції Переверзєва Г.С.
Доповідач Горбань В.В.
2
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2007 року у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ялтинської міської ради про відшкодування шкоди і визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.
В апеляційній скарзіОСОБА_2 і ОСОБА_1просять рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і вимогам закону.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивачів та їх представника, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Згідно з частиною 1 статті З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як убачається з матеріалів справи, позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом тому, що на їх думку, ОСОБА_2- після смерті ОСОБА_4., як її внук, прийняв спадщину, оскільки на день її смерті та відкриття спадщини проживав разом з бабусею однією сім'єю і мав з нею один бюджет, що на підставі ч. З ст. 1268 ЦК України свідчить про прийняття спадщини, аОСОБА_2 являється спадкоємцем майна ОСОБА_4. за правом спадкової трансмісії.
Відповідно до вимог пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 - баба позивачів - була власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 05.07.1956 року (а.с.10).
09.02.1977 року виконкомом Ялтинської міської ради було ухвалено рішення № 60-6 «Про дозвіл Ялтинській територіальній раді по керуванню курортами профспілок проведення проектно-дослідницьких робіт для будівництва дитячого комбінату на 280 місць у житловому кварталі «Зоря» на земельній ділянці орієнтованою площею 1,0 га, у тому числі і за рахунок вилучення земельних ділянок домоволодінь по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 і зі зносом цих домоволодінь" (а.с. 11).
Відповідно до змісту архівної довідки, рішенням Ялтинського міськвиконкому № 67 від 22 лютого 1978 року був затверджений список № 1 громадян на отримання жилої площі в будинку АДРЕСА_4, згідно з яким у порядку відселення з місця забудови дитячого комбінату ОСОБА_3 була надана трикімнатна квартира АДРЕСА_5, аОСОБА_4. - двокімнатна квартира АДРЕСА_4(а.с. 15).
При розгляді справи встановлено, що за час свого життя ОСОБА_4 не оскаржувала рішення та дії виконкому щодо вилучення у неї як у землекористувача земельної ділянки зі зносом належного їй на праві власності домоволодіння та з наданням їй та її сину ОСОБА_3 на склад його сім'ї у вигляді компенсації іншого жилого приміщення.
Згідно зі свідоцтвами про смерть, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, а ОСОБА_3. - батько позивачів - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13, 14).
3
Відповідно до вимог статті 529 ЦК України (у редакції 1963 року, яка діяла на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4.), при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги являються у рівних частках діти, подружжя і батьки померлого. Внуки і правнуки спадкодавця являються спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з батьків, який був би спадкоємцем.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачі не надали доказів, які б свідчили про те, що після смерті баби ОСОБА_4. була відкрита спадщина і що до складу спадщини увійшов спірний будинок або інше майно та що ця спадщина була прийнята будь - ким із спадкоємців за законом або за заповітом.
За таких обставин, враховуючи правила ч. 2 ст. 529 ЦК України (у редакції 1963 року) та встановивши, що на час відкриття спадщини ще був живим батько позивачів, який мав можливість у встановлений законом строк прийняти спадщину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачі не мають права на прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_4. ні як спадкоємці першої черги за законом, ні за правилами ст. 551 ЦК України /у редакції 1963 року/ (спадкова трансмісія).
Крім того, враховуючи розбіжність у прізвищах спадкодавця ОСОБА_4. і позивачів ІНФОРМАЦІЯ_3, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність безспірних доказів щодо родинних відносин як між бабою та внуками.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності у позивачів права на відшкодування компенсації у розмірі 480702 грн. за незаконно знесений будинок спадкодавця ОСОБА_4., спадкоємцями якої вони себе вважають за законом, та обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Що стосується вимог позивачів щодо надання їм земельної ділянки площею 0,10, яка повинна бути розташована в межах міста Ялта, замість незаконно вилученої у їх спадкодавця земельної ділянки у 1978 р., на якій був розташований жилий будинок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю. При цьому суд правильно визнав встановленим відсутность доказів про незаконність вилучення земельної ділянки у ОСОБА_4. як у землекористувача та її незгоду на таке вилучення земельної ділянки або про її належність на праві власності спадкодавцям або позивачам.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивачи не надали доказів, які б могли спростувати висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у позивачів виникло право на спадщину та її прийняття на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки воно грунтується на неправильному тлумаченні закону та застосуванні даної норми закону до спірних правовідносин.
Довід скарги про те, що вилучення земельної ділянки було проведено без прийняття рішення виконкомом про вид та розмір компенсації за знесений будинок, є безпідставним і спростовується матеріалами справи
Що стосується доводів скарги про незаконність дій Ялтинського міськвиконкому при вирішенні питань про вилучення земельної ділянки та про знос жилого будинку, то вони спростовуються рішеннями міськвиконкому, які до наступного часу не оспорені та не визнані незаконними і не скасовані. Крім того, ОСОБА_4, як землекористувач та власник будинку, не заперечувала проти вилучення земельної ділянки і зносу будинку та дала згоду на це, оскільки за часів свого життя не оскаржувала дії Ялтинського міськвиконкому та
4
прийняті ним рішення щодо вилучення земельної ділянки зі зносом будинку та надання їй та її сину компенсації у вигляді двох квартир.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав належної оцінки доказам, наданим позивачами, а тому необгрунтовано відмовив у задоволенні позову, є безпідставними.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обгрунтування своїх висновків.
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України
колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.