Судове рішення 22ц-3075/10 від 05.08.2010

Судове рішення #10334718

Справа №22ц-3075/10 Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.

Категорія 57 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченко В.І.,

суддів Базовкіної Т.С., Колосовського С.Ю.,

при секретарі судового засідання Аніщенко Д.В.,

без участі сторін,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - УПФ) на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до УПФ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся у суд з позовом до УПФ, в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. ,,Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період за 2006 - 2007 роки та зобов'язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2009 р. позов задоволено частково. Зобов'язано УПФ здійснити перерахунок пенсії з 2 квітня по 31 грудня 2006 р. та з 9 липня по 31 грудня 2007 р. з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за розміром, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р. ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон від 9 липня 2003 р.).

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, згідно з п. 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. на цей рік зупинено.

До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключено п. 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Між тим, протягом 2006 р. Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік". А тому пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., у 2006 р. запроваджені не були.

В свою чергу, п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 р. дії ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Що стосується нарахування підвищення пенсії за 2008 рік, то підпунктом 2 п. 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 р. ,,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) вказані зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Після чого положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. знову почали діяти в їх первинній редакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р.

Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, повно та всебічно дослідив обставини спору, належно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, у порушення вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. не здійснило відповідні перерахування за той період, коли дія цієї норми не була зупинена, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Разом з тим, місцевим судом помилково покладено на відповідача обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії за 2006 рік, а тому постанова суду в цій частині підлягає зміні з виключенням такої вказівки.

Крім того, суд першої інстанції не зазначив в резолютивній частині рішення про обов’язок УПФ провести відповідні виплати за вказаний період 2007 року. Тому рішення місцевого суду підлягає доповненню такою вказівкою.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2009 року змінити.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва перерахувати та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_2 як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р. ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 09 липня по 31 грудня 2007 р.

В іншій частині вказану постанову місцевого суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий: Судді: