№ 2-25/2007 року РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого Мамаєва В.А.
при секретарі Лисенко Н.М.
за участю представника позивача Прилепського С.В.
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом фермерського господарства «Наталія» Великолепетиського району Херсонської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, відшкодуванні майнової та моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, відшкодуванні майнової та моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 20.07.2005 року фермерське господарство «Наталія» в особі її представника Прилепського С.В. на підставі договору про оренду об'єкта нерухомості, набуло права користування частиною зернового складу, який розташовано в АДРЕСА_1. Зазначений договір було укладено на підставі письмового клопотання голови Катеринівської сільської ради ОСОБА_2 та протоколу НОМЕР_1 загальних зборів власників майнових прав на зерновий склад. Оренда частини складського приміщення площею 520 кв. м. здійснювалася Ф/Г «Наталія» з метою використання її для виробничо-господарських потреб підприємства. Виробничою площею 1296 кв. м. складу ще користуються 4 підприємці з якими укладено договір на сумісне використання об»єкта оренди, яким чітко розподілені частки виробничої площі для кожного з них, в тому числі і Ф/Г «Наталія». Але під час уборки соняшника та завезення його до орендованого складу, позивачем було встановлено, що площа складу належна на праві оренди Ф/Г «Наталія» безпідставно зайнята відповідачем ОСОБА_1, який розмістив на його території свої 20 тон насіння соняшнику. На його вимогу звільнити його територію від соняшника ОСОБА_1 відповів відмовою. Вважає дії відповідача ОСОБА_1 незаконними в частині спричинення перешкод у користуванні Ф/Г «Наталія» об»єктом оренди, наслідком яких стала неможливим подальша обробка продукції, доведення її до товарного виду та своєчасної реалізації, що призвело до зриву осінньо-польових робіт зазначеного Ф/Г. Таким чином, було зірвано план господарства на 2007 рік. Вважає, що господарству нанесено шкоди з урахуванням існуючих цін на продовольче зерно пшениці в 650 грн. за одну тону та прогнозованого отримання очищеної товарної пшениці 70 /т. 45000 грн. У зв»язку з протиправними діями відповідача ОСОБА_1 йому також була нанесена моральна шкода яка полягає у душевних стражданнях. Так, виникла реальна загроза пошкодження зібраного врожаю соняшника по причині неможливості своєчасної її обробки та доведення до належної кондиції, що явилось передумовою до невизначеного терміну реалізації продукції і отримання можливих коштів за її продаж, що неодмінно призведе до порушення графіка погашення кредиту взятого ним у Приватбанку та нарахування йому штрафних санкцій. Позивач просить суд зобов»язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належною Ф/Г «Наталія» частиною площі зернового складу, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь фермерського господарства матеріальну шкоду у розмірі 45000 грн., та моральні збитки у сумі 5000 грн.
У судовому засіданні представник позивача змінив позовні вимоги і просить суд зобов»язати відповідачів не перешкоджати ФГ «Наталія» користуватися належною йому частиною зернового складу, стягнути з усіх відповідачів солідарно на його користь матеріальну шкоду (втрачену вигоду) у розмірі 25769 грн.(а.с.44) та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Пояснив, що не звертався до ОСОБА_6 для складання та підписання акту прийому-передачі зерноскладу, а приступив до користування складом без складання акту прийому-передачі. Вважає, що ОСОБА_6 зобов»язаний був передати йому зерносклад відповідно до ст. 765 ЦК України. ОСОБА_4 має відповідати за позовом, так як запевнив ОСОБА_1, що має
право на користування частиною площі зерноскладу та надав дозвіл на те, щоб ОСОБА_1 висипав у складі зерно соняшника. ОСОБА_3 має відповідати за позовом, так як відчинив двері зерноскладу, хоча не мав права користуватися зерноскладом, що дало змогу ОСОБА_1 скористатися приміщенням зерноскладу і порушити його права. Відповідач ОСОБА_2 не вчиняв ніяких дій, які б перешкоджали йому користуватись майном, але вчинив бездіяльність, так як будучи головою сільської ради повинен був бути гарантом дотримання його цивільних прав. Також просить суд не враховувати відповідь управління агропромислового комплексу про строки сівби, так як вони суперечать рекомендаціям по збільшенню виробництва зерна Української академії аграрних наук.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 позов не визнав і пояснив, що строк дії договору оренди зерноскладу в АДРЕСА_1, укладеного 20.07.2005 року між ОСОБА_6, як представника співвласників майнових паїв та фермерського господарства «Наталія» в особі його представника Прилепської В.П. закінчився у червні місяці 2006 року, так як його було укладено лише на одинадцять місяців. Пункти 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 і 3.6. договору щодо порядку передачі об»єкта нерухомості не були виконані, так як не було утворено двосторонньої комісії по прийманню та передачі об»єкту, згідно п.3.1., а також не складено відповідного акту приймання-передачі. При укладенні договору оренди зерноскладу були порушені вимоги ст.203 ЦК України, а саме: волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі. ОСОБА_6 не був на зборах власників майнових паїв зерноскладу, підписав договір на лавочці не маючи будь-яких повноважень або права на передачу зерноскладу в оренду ФГ «Наталія». Тому, правовим наслідком даного порушення повинно бути визнання договору відповідно до ст.215 ЦК України недійсним, та таким, який не створив і не міг утворити обоюдних прав та обов»язків сторін, тобто спільних зобов»язань. Відповідачем ОСОБА_1 фермерському господарству не було завдано будь-яких перешкод у користуванні майном, так як він своє зерно соняшнику висипав на частині зерноскладу з дозволу відповідача ОСОБА_4, який сказав, що ця частина складу належить йому, тобто не знав і не міг знати про порушене право представника фермерського господарства вільно користуватися майном. Представником позивача не надано суду жодних доказів заподіяння йому моральної шкоди, а тому просить суд у задоволенні позову відносно відповідача ОСОБА_1 відмовити.
ВідповідачОСОБА_1 позов не визнав, пояснив, що він дійсно з двадцятих чисел жовтня до перших чисел листопада 2006 року, тобто у продовж близько двох неділь зберігав своє зерно соняшнику у зерноскладі в АДРЕСА_1. Зберігав зерно з дозволу ОСОБА_4, який пояснив, що має право на частину складу, двері складу відкрив йому ОСОБА_3 Потім ОСОБА_8 сказав, що він зайняв частину складу, яку орендує ФГ »Наталія». У представника позивача була можливість вільного користування своєю часткою зерноскладу, а також здійснення відповідних робіт з своєю продукцією. Зерно соняшника із зерноскладу він вивіз на початку листопада 2006 року. Просить відмовити у задоволені позову.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав і пояснив, що зерносклад, який розташований в АДРЕСА_1, до державної чи комунальної власності не належить. Раніше зерносклад належав КСП «Прапор» і, після розпаювання колгоспу, був виділений членам КСП на майнові паї. Він, будучи головою сільської ради, був ініціатором його збереження, ініціював збори громадян села, які мають майнові паї на склад, для того, щоб ці люди вибрали свого представника, який би міг розпорядитися майном. Ніхто із осіб, які мають право на майновий пай не реалізував своє право, юридично не зареєстрував право власності на свою частину складу і не став його власником. 20.07.2005 року між ОСОБА_6, як представником співвласників майнових паїв АДРЕСА_1та фермерським господарством «Наталія» в особі його представника Прилепської В.П. було укладено договір оренди зерноскладу. Правовстановлюючі документи на право власності або користування зерноскладом не оформлювалися і нікому не видавалися. Він неодноразово був у складі, знає його внутрішню будову та розміщення приміщень. Між громадянами та орендарями виникали сутички щодо порядку користування частками зерноскладу. До нього зверталися представник позивача і відповідачі з приводу користування зерноскладом, але у зв»язку з тим, що зерносклад на балансі Катеринівської сільської ради не значився, всі рішення щодо його використовування приймалися орендарями та громадянами - власниками майнових паїв. Він не вчиняв жодних дій, які б перешкоджали позивачу користуватися зерноскладом. Просить суд відмовити у задоволені позову.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав і пояснив, що у жовтні місяці 2005 року він на прохання ОСОБА_4 відкрив зерносклад та дав можливість відповідачу ОСОБА_1 висипати у зерноскладі належне йому зерно соняшника. ОСОБА_1 зберігав зерно соняшника у складі два тижні, а потів вивіз з складу. Він не є власником зерноскладу і не укладав договору оренди зерноскладу, але користується частиною зерноскладу, так як даний склад виділено колишнім членам КСП на майнові паї, а частина цих людей передали ці паї йому в оренду. І хоч ОСОБА_1 висипав у склад зерно, у позивача була можливість вільного користування складом та обробляти належне йому зерно соняшника, так як місця у складі для цього вистачало. Перешкод позивачу у користуванні зерноскладом він не чинив. Просить суд відмовити у задоволені позову.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав і пояснив, що він перешкод позивачу у користуванні майном не чинив. Він не є власником зерноскладу і не укладав договору оренди зерноскладу, але користується частиною зерноскладу, так як даний склад виділено колишнім членам КСП на майнові паї, а частина цих людей передали ці паї йому в оренду. Тому він користувався складом і коли до нього звернувся ОСОБА_1 з проханням дозволити висипати у складі зерно соняшника, то він дозволив. Позивач мав можливість обробляти належне йому зерно соняшника, бо у складі вистачало місця. Просить суд відмовити у задоволені позову.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона і інші мешканці АДРЕСА_1 як власники майнових паїв у вересні місяці 2006 року уклали угоду щодо спільного користування площею зерноскладу АДРЕСА_1, яке здійснювали тільки на підставі майнових сертифікатів. Їй частина зерноскладу на праві власності не належить і вона не укладала договору про оренду складу. Користується ним лише на тій підставі, що вона взяла в оренду у людей майнові паї.
Свідок ОСОБА_10 пояснив, що у нього є список 22 громадян майнових пайщиків. На підставі усної з ними домовленості він займає певну площу у зерноскладі АДРЕСА_1. Правовстановлюючих документів на право власності або право користування нерухомим майном, а саме зерноскладом у нього не має. Окрім нього приміщенням зерноскладу користуються і інші орендарі, але територія зерноскладу на частки не поділена. Всі користуються частками у порядку колишньої усної домовленості між собою.
Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він являється власником майнового паю отриманого внаслідок розпаювання майна колишнього КСП «Прапор» Великолепетиського району Херсонської області. Осінню 2005 року він отримав гроші за користування належним йому майновим паєм, а саме частку зерноскладу. Йому відомо, що гроші платив ОСОБА_8, але він не укладав ніяких договорів та документів стосовно свого майнового паю. Документів, які б підтверджували його право власності на зерносклад у нього не має, так як юридично право власності на частину зерноскладу не оформив.
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона є власником майнового паю. Її майно складається з частки зерноскладу колишнього КСП «Прапор», розташованого в АДРЕСА_1. У 2006 році вона надала право користування належним їй майном, а саме часткою зерноскладу - ОСОБА_13 Раніше цією часткою майна користувався ОСОБА_8 та інші громадяни. Документів, які б підтверджували її право власності на зерносклад у неї не має, так як юридично право власності на частину зерноскладу не оформила.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він має майновий сертифікат, а тому має право на частку зерноскладу, розташованого в АДРЕСА_1. 20.07.2005 року до нього прийшов ОСОБА_8, сказав, що його обрано представником співвласників майнових паїв на приміщення зерноскладу. Він особисто на загальних зборах не був і не чув, що там вирішувалось. Договір з ФГ «Наталія» на оренду останнім приміщення зерноскладу він підписував, так як ОСОБА_8 давав йому підписувати багато документів, напевне, і договір оренди, так як на договорі його підпис. Двостороння комісія по прийманню-передачі зерноскладу не створювалась, акту прийому-передачу зерноскладу він з позивачем не складали і не підписували, позивач з цього приводу до нього не звертався. У нього на момент укладення договору і, взагалі, відсутні документи, які б підтверджували право власності на зерносклад або право надавати його в оренду.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
20.07.2005 року між представником співвласників майнових паїв АДРЕСА_1 ОСОБА_6, та фермерським господарством
«Наталія» в особі голови фермерського господарства Прилепської В.П. було укладено договір оренди (найму) зерноскладу, розташованого в АДРЕСА_1. (Далі Договір оренди). Строк оренди 11 місяців.
Відповідно до ст.204 ЦК України (презумпція правомірності правочину) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. ЦК України та іншими актами цивільного законодавства прямо не встановлена недійсність Договору оренди від 20.07.2005 року і відсутнє рішення суду про визнання його недійсним, а тому укладений між сторонами Договір оренди в силу презумпції правомірності правочинів є правомірним відповідно до ст. 204 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України розгляд цивільних справ здійснюється в межах заявлених позовних вимог, а тому суд не може вийти за їх межі та розглядати питання про дійсність чи недійсність зазначеного Договору оренди. Тому, посилання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на те, що Договір оренди є недійсним, бо при його укладені сторонами не були дотримані всі загальні умови, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст. 203 ЦК України), є необгрунтованими і не можуть братися судом до уваги.
При укладенні та виконанні договорів сторони повинні керуватися не лише загальними вимогами, що ставляться до них, а й спеціальними нормами, що регулюють саме цей договір. Відповідно до ст. 795 ЦК України Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Договором оренди не був встановлений інший порядок обчислення строку договору. Навпаки, пунктами 3.1-3.6. Договору оренди у договорі закріплені вимоги ст. 795 ЦК України і зазначено, що приймання-передача об»єкта повинна бути здійснена двосторонньою комісією, що складається із представників сторін, акт прийому-передачі підписується членами комісії і об»єкт вважається переданим Орендарю з моменту підписання акта прийому-передачі. Сторонами договору двостороння комісія не утворювалась, акт прийому-передачі зерноскладу не складався і членами комісії не підписувався. Крім того, ФГ»Наталія» взагалі не зверталось до ОСОБА_6для створення двосторонньої комісії та складання акту передачі, що підтверджено представником позивача та свідком ОСОБА_6, хоча фактично приступило до використання приміщення зерноскладу. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим до виконання сторонами, а відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Тому, відповідно до п.3.6 Договору оренди та ч.1 ст. 795 ЦК України зерносклад, що знаходиться в АДРЕСА_1не був переданий ОСОБА_6 ФГ «Наталія», акт прийому-передачі об»єкта оренди (найму) не складався, а тому обчислення строку Договору оренди від 20.07.2005 року не почалось і у позивача не виникло права на оренду (найм) приміщення зерноскладу площею 520 м.кв., а отже воно не могло і бути порушеним.
Посилання представника позивача на те, що наймодавець зобов»язаний передати наймачеві майно у користування відповідно до ст. 765 ЦК України є необгрунтованим, так як вказана норма зазначає, що наймодавець зобов»язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором. Договором оренди передбачено порядок передачі майна у розділі 3 «Порядок передачі об»єкта» (п.п.3.1. - 3.6.), а тому відповідно до ст.ст. 526, 629, 765 ЦК України повинен застосовуватись порядок передання майна у оренду (найм), передбачений Договором оренди. Крім того, ст.765 ЦК України розміщена у параграфі 1 (загальні положення про найм (оренду) глави 58 Найм (оренда) ЦК України і є загальною нормою по відношенню до ст. 795 ЦК України, яка передбачає передання у найм саме будівлі або іншої капітальної споруди, а тому ст. 795 ЦК України є спеціальною нормою і підлягає застосуванню.
Враховуючи те, що позивачу не було передано в оренду (найм) приміщення зерноскладу і він не набув прав користуватися ним, а отже воно не могло і бути порушеним, а тому позовна вимога про усунення перешкод у здійснені права користування майном є необгрунтованою і задоволенню не підлягає. Вказана позовна вимога щодо відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню і тому, що останній не вчиняв жодних дій, які б перешкоджали позивачу користуватися приміщенням зерноскладу. Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди
(упущеної вигоди) та моральної шкоди випливали як наслідок порушення права позивача на користування зерноскладом, а тому також є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.
На підставі ст.ст. 204, 526,629, 765, 795 ЦК України, ст.ст. 11, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову фермерського господарства «Наталія» Великолепетиського району Херсонської області про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, відшкодуванні майнової та моральної шкоди відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене через Великолепетиський районний суд до апеляційного суду Херсонської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.