2-923/07
РІШЕННЯ
іменем України
13 березня 2007 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Шевченка С.В.
при секретарі Шоста Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,
встановив:
22.12.2006 року позивач подала до суду позов в якому просить стягнути з відповідачів в рахунок компенсації матеріальної шкоди спричиненої витратами на лікування - 1190 грн., витратами на санаторне лікування - 1400 грн., втратою заробітної плати в наслідок переводу на менш оплачувану роботу в сумі 1554 грн., пошкодженням речей - 800 грн. та 5000 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди. Також позивач просить стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення.
В обґрунтування позову ОСОБА_1. посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на перехресті вул. ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулася дорожньо-транспортна пригода. Зіткнулись автомобіль ВАЗ-2103 д.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіль АЗЛК-2140 д.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3. Після зіткнення, автомобіль ВАЗ-2103 виїхав на пішохідну доріжку і завдав їй удару в праву частину тіла. Внаслідок отриманого удару їй були завдані тілесні ушкодження і вона була змушена проходити лікування, перенести операцію, внаслідок того, що після ДТП її стан здоров'я погіршився, вона була переведена на іншу, менш оплачувану посаду, потребує санаторного лікування, також в день ДТП вона була одягнута в білий костюм, який після аварії прийшов у непридатність для подальшого використання.
Відповідачі проти позову заперечували. Відповідач ОСОБА_3 посилався на відсутність в його діях, які передували дорожньо-транспортній пригоді, порушень правил дорожнього руху України и як наслідок відсутність вини. Відповідач ОСОБА_2 та його представник проти позову заперечували посилаючись на те, що позивачем не надано переконливих доказів того, що тілесні ушкодження, на які посилається позивач, вона отримала саме внаслідок наїзду на неї автомобілю, яким керував відповідач ОСОБА_2
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову з наступних підстав.
Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, ІНФОРМАЦІЯ_2 на перехресті вул. ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулася дорожньо-транспортна пригода.
Винним в порушенні правил дорожнього руху, що призвело до ДТП, постановою від 31.08.2006 року Орджонікідзевського районного суду м. Харкова визнано ОСОБА_2. В діях водія ОСОБА_3 порушень не виявлено.
Згідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з пояснень учасників ДТП, які містяться в матеріалах адміністративної справи та з постанови про відмову в порушенні кримінальної* справи, яка не була оскаржена ніким з відповідачів, на місці ДТП постраждала позивач ОСОБА_1., яка не була пасажиром жодного з автомобілів, а в момент аварії йшла по пішохідній доріжці.
Як пояснив відповідач ОСОБА_3, після зіткнення він бачив, що з заду автомобіля ВАЗ-2103 вийшла жінка, яка пояснила, що її збив автомобіль. З місця ДТП ця жінка була забрана каретою швидкої допомоги.
Відповідач ОСОБА_2 також підтверджує, що на місці ДТП була постраждала жінка, однак по якій причині вона постраждала йому не відомо.
В своїх поясненнях даних дізнавачу та в судовому засіданні, ОСОБА_1. зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вона поверталась з роботи и біля перехрестя вул. ІНФОРМАЦІЯ_1 була збита автомобілем «Жигулі» червоного кольору. їй було завдано удару задньою частиною автомобіля в праву сторону тіла. З місця ДТП її забрала карета швидкої допомоги.
Пояснення ОСОБА_1 про отримані тілесні ушкодження внаслідок наїзду на неї автомобілю підтверджуються копією довідки НОМЕР_3, яка була їй видана ІНФОРМАЦІЯ_2 Харківською міською клінічною лікарнею швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О.І. Мещанінова, копією акту судово-медичного обстеження НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3, та записами в медичній карті.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною ту обставину, що тілесні ушкодження, які вказані в акті судово-медичного обстеження НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1. отримала в наслідок наїзду на неї автомобілю ВАЗ-2103 д.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2
Як закріплено ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Постанова від 31.08.2006 року Орджонікідзевського районного суду м. Харкова встановлює, що дорожньо-транспортна подія сталася з вини ОСОБА_2, в діях ОСОБА_3 порушень правил дорожнього руху, які призвели до ДТП, не встановлено. Тому, суд не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_3 до цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 спричиненої ОСОБА_1. матеріальної шкоди в межах доведеного.
Так суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1понесені нею та документально підтверджені витрати на придбання медичних препаратів на загальну суму 487,99 грн.
Крім того, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 в рахунок компенсації позивачу моральної шкоди - 2500 грн. Оскільки отримані тілесні ушкодження негативно вплинули як на фізичний та і на емоційний стан ОСОБА_1Призвели до необхідності оперативного втручання, що підтверджується копією довідки, яка видана позивачу 11 міською клінічною лікарнею м. Харкова ІНФОРМАЦІЯ_4
Згідно ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача понесені останньою судові витрати, а саме: витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 30 грн., та сплачене державне мито - 51 грн.
В частині позовних вимог по відшкодуванню матеріальних збитків понесених позивачем внаслідок переведення на менш оплачувану роботу, витратами на санаторне лікування та пошкодженням речей, суд відмовляє з таких підстав.
Як пояснила позивач, вона була переведена на іншу роботу в зв'язку з її особистим проханням.
Дана обставина не є підставою для стягнення з відповідачів втраченого позивачем заробітку, оскільки суду не надано належних доказів, що саме в зв'язку з втратою частини працездатності ОСОБА_1. була переведена на іншу, менш оплачувану роботу.
Такими доказами є висновок медико-соціальної експертної комісія або судово-медична експертиза, в яких відображується ступень втрати професійної працездатності (у процентах).
Не підлягає задоволенню і вимога по відшкодуванню витрат позивача на санаторне лікування, оскільки суду не надано доказів їх понесення. Надана суду копія довідки НОМЕР_5 свідчить про те, що Растворовій рекомендоване санаторно-курортне лікування в зв'язку з захворюванням на хронічний гастрит та хронічний холіцестит, що не знаходиться в причинному зв'язку з отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями.
Також суд відмовляє в стягненні 800 грн. в рахунок компенсації пошкоджених при ДТП речей, оскільки не надано доказів в підтвердження понесених витрат.
Керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 61, 88, 209, 212 ЦПК України, ст.ст. 1187 ЦК України, суд-
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації матеріальної шкоди 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 99 коп., в рахунок компенсації моральної шкоди - 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. та судові витрати: 30 (тридцять) грн. сплачених за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 51 (п'ятдесят одну) грн. сплаченого державного мита.
В іншій частині позовних вимог та в позові до ОСОБА_3 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.