АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючого: Собослоя Г.Г.,
суддів: Куцина М.М., Кожух О.Д.,
при секретарі: Рогач І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Свалявськомй районі на постанову Свалявського районного суду від 24 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов’язання по нарахуванню недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни , -
в с т а н о в и л а :
В березні 2009 р. позивач звернувся в суд з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він відноситься до категорії “діти війни” та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що відповідач таке підвищення йому не виплачував, просив відновити пропущений строк для звернення в суд, визнати дії відповідача з цього питання неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити їй нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 2006 року по 2008 рік у сумі 3891,90 грн.
Постановою Свалявського районного суду від 24 квітня 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачці у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як „дитині війни”, за період з 09 липня по 31 грудня 2007р. в розмірі 662,60 грн. та з 22 травня по 31 грудня 2008р. в розмірі 709 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач набув статусу «дитина війни» на підставі ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі – Закон № 2195) з 01.01.2006 року. Відповідно до ст. 6 Закону № 2195 пенсія позивача повинна виплачуватися із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Апелянт обґрунтовує свою скаргу тим, що виплата щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006році не проводилась у зв’язку з відсутністю механізму їх проведення та коштів передбачених у Державному бюджеті України, та що Законами України «Про Державний бюджет» на 2007 та 2008 роки застосування вищезазначеної пільги зупинено, порядок надання цієї пільги, механізм виконання відповідних рішень та джерел фінансування не встановлені.
Але рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 та 2008 рік» в частині обмежень права дітей війни на отримання підвищеної пенсії.
Доводи апеляційної скарги про те, що положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не регулюють спірні правовідносини є необґрунтованими, оскільки іншого розміру мінімальної пенсії за віком законодавством не передбачено. Інші аргументи апелянта не можуть бути підставою для невиконання вищезазначених вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо зобов’язання відповідача проводити доплату до пенсії позивача у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у вказані періоди. Проте, не можна погодитися з рішенням суду в частині визначення судом конкретних сум підвищення до пенсії з таких підстав. Зобов’язавши відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у сумі 1371,60 грн., суд фактично сам зробив цей перерахунок і стягнув цю суму з відповідача, що не відповідає вимогам ст.ст. 21, 105, 162 КАС України.
Тобто, постанова суду в цій частині ухвалена з порушенням норм процесуального права.
За таких обставин колегія суду вважає за необхідне змінити постанову суду, виключивши з її резолютивної частини вказівки щодо стягнення сум в розмірах 1371,60 грн., 662,60 грн. і 709грн., в решті постанову суду залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія судів, -
р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі задовольнити частково.
Постанову Свалявського районного суду від 24 квітня 2009року змінити та виключити із її резолютивної частини вказівки щодо стягнення сум в розмірах 1371,60 грн., 662,60 грн. і 709 грн.
В решті постанову суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України. .
Головуючий:
Cудді: