ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"20" липня 2010 р. м. Київ К-59483/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Рецебуринського Ю.Й. (доповідач),
Головчук С.В.,
Розваляєвої Т.С.,
Ханової Р.Ф.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до 1) Прокуратури Полтавської області; 2) Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2009 року,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_6 (далі –позивач) звернувся до суду з позовом про зобов’язання прокуратури Полтавської області розглянути заяву про вчинений злочин, перевірити заяву про вчинений злочин і прийняти рішення по заяві ОСОБА_6 про вчинений злочин подану відповідно до ст.ст. 94, 95, 97 КПК України на ім'я Генерального Прокурора України і зареєстровану 12.03.2009р. в приймальній громадян Генеральної Прокуратури України в журналі реєстрації під №2 щодо порушення кримінальної справи проти адвоката ОСОБА_8; про визнання бездіяльності прокуратури Полтавської області стосовно неприйняття рішення по заяві про вчинений злочин і ненадання заявнику постанови за наслідком розгляду і перевірки заяви про вчинений злочин; про зобов’язання прокуратури Полтавської області в тижневий строк з дня набрання постанови по справі законної сили надати позивачу копію постанови за наслідком розгляду і перевірки заяви про вчинений злочин від 12.03.2009р. під №2 про порушення кримінальної справи проти адвоката ОСОБА_8; про стягнення з Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області на користь позивача відшкодування моральної шкоди, яка завдана бездіяльністю прокуратури Полтавської області у розмірі 1690 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2009 року, провадження у справі закрито з тих підстав, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
ОСОБА_6, не погоджуючись з ухваленими рішеннями у даній справі, звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відкрити провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.
В обґрунтування касаційної скарги позивач наводить доводи про те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та принципи адміністративного судочинства шляхом закриття провадження у справі в частині позовних вимог, а також дійшли неправильного висновку щодо предмету спору.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30 квітня 2009 року ОСОБА_6 звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою про порушення кримінальної справи відносно адвоката ОСОБА_8 за фактом вчинення нею злочинів, передбачених статтями 27, 368 Кримінального кодексу України, проте постанова про порушення кримінальної справи або постанова про відмову в порушенні кримінальної справи позивачу на день звернення до суду надіслана не була.
При прийнятті оскаржених рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокуратура не є суб’єктом владних повноважень по відношенню до позивача, а дії відповідача-1 є процесуальними та підлягають оскарженню в порядку кримінального процесуального законодавства.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому, згідно ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінально-процесуального судочинства.
Права та обов’язки учасників кримінально-процесуальних відносин передбачені спеціальним кодифікованим актом законодавства –Кримінально-процесуальним кодексом України, який регулює правовідносини з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності прокуратури, органів дізнання та попереднього слідства.
Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган державної влади, інший державний орган тощо (ч.2 ст.18). Згідно ст. 3 КАС України відповідач –це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру»органи прокуратури України:
1) становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим;
2) здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів;
3) захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;
4) вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;
5) діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення (ст. 6).
Таким чином, прокуратура –це система органів державної влади, який здійснює діяльність, спрямовану на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань (ст. 4).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про прокуратуру»прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 30.10.1997 № 5-зп у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію»та статті 12 Закону України «Про прокуратуру»(справа ОСОБА_9) визнано неконституційним положення частини четвертої статті 12 Закону України «Про прокуратуру»щодо можливості оскарження прийнятого прокурором рішення до суду лише у передбачених законом випадках, оскільки винятки з конституційних норм встановлюються самою Конституцією, а не іншими нормативними актами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На виконання ч. 1 ст. 97 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя, отримавши заяву про злочини, зобов'язані її прийняти, а прийнявши, на виконання свого наступного обов'язку, покладеного на них ч. 2 ст. 97 КПК України, не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
- порушити кримінальну справу;
- відмовити в порушенні кримінальної справи;
- направити заяву про злочини за належністю.
Коли необхідно перевірити заяву про злочини до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів.
Відповідно до ст. 99 КПК України при відсутності підстав для порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.
Стаття 3 Конституції України встановлює, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а отже й всіх державних органів та їх посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про прокуратуру»органи прокуратури здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та законів України.
Таким чином, дії чи бездіяльність відповідача щодо повідомлення позивача про результати перевірки обставин, викладених у заяві про злочин, є такими, що не підпадають під дію Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спірні правовідносини регулюються відповідно до кримінального процесуального законодавства.
Враховуючи викладене, суди апеляційної та першої інстанції дійшли правильного висновку про закриття провадження у справі.
Доводи касаційної скарги встановлених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують, оскільки скарги на акти та дії службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури в частині провадження у кримінальній справі розглядаються судом в порядку, визначеному КПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення в силі рішень судів першої та апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 222-223, 230-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Ю.Й. Рецебуринський
С.В. Головчук
Т.С. Розваляєва
Р.Ф. Ханова
Ю.К. Черпак