Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
20 липня 2010 р. № 2-а- 7547/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Перцової Т.С.
секретаря –Ульященко Л.М.
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_5
відповідача –Варавіна Ю.В.., Корінько І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (надалі – Дергачівська МДПІ, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ від 15.02.2010 року № 0000151722/0, від 21.04.2010 року № 0000151722/1 та від 04.06.2010 р. № 0000151722/2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 148638 грн. В обґрунтування позовних вимог послався на положення Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (надалі –Указ № 727/98) та зазначив, що жодних порушень вимог даного Указу в частині перевищення валових доходів, визначення витрат, пов’язаних з одержанням доходу, своєчасності надання звітів про доходи та своєчасності сплати податків перевіркою не встановлено. З вказівкою на пп.9.12.1 ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, пп.1, 2, 6 Указу № 727/98 наполягав на тому, що ФОП ОСОБА_4 як суб’єкт малого підприємництва, обравши спрощену систему оподаткування (зі сплатою єдиного податку) і отримавши відповідний особливий податковий статус у спірних правовідносинах, не повинен був сплачувати податок з доходів фізичних осіб, оскільки в своїй господарській діяльності за цей період не використовував працю найманих працівників. Вищенаведене, на думку позивача, виключає застосування до нього положень пп.”а” п.19.2 ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а відтак висновок відповідача про порушення вказаної норми права є неправомірним, тому податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі такого висновку, підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні з підстав, викладених в позові, підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В наданих до суду письмових доповненнях також стверджував про допущені фахівцем Дергачівської МДПІ під час проведення спірної перевірки та складання акту порушення вимог п.1 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та п.1.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (надалі –наказу № 327). Внаслідок чого акт перевірки від 05.02.2010р. вважає недопустимим доказом порушення ФОП ОСОБА_4 вимог податкового законодавства. З огляду на викладене, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача, Дергачівської МДПІ в своїх письмових запереченнях на позов та в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення –рішення від 15.02.2010 року №0000151722/0, від 21.04.2010 року №0000151722/1 та від 04.06.2010 р. № 0000151722/2 про визначенні ФОП ОСОБА_4 суми податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 148638 грн. були прийняті на підставі висновків акту перевірки з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за № 92/17-209/НОМЕР_1 від 05.02.2010р. з дотриманням вимог чинного законодавства України. Наполягає на тому, що при придбанні товару (жиру) у населення - громадян Полтавської, Сумської та Харківської областей для подальшої реалізації позивач припустився порушення пп.”а” п.19.2 ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, оскільки у IV кварталі 2008 року та у II кварталі 2009 року не нараховував, не утримував та не сплачував податок з доходів фізичних осіб як податковий агент. Враховуючи вищевикладене, не вбачає підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що фахівцем Дергачівської МДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 за період з 25.03.2008р. по 30.09.2009р., за наслідками якої складено акт № 92/17-209/10/НОМЕР_1 від 05.02.2010р.
Перевіркою встановлено, що в порушення пп.19.2 „а” п.19.2 ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податок з доходів фізичних осіб із виплат громадянам за закупку товару (жиру) у IV кварталі 2008 року на суму 177956,00 грн. та у II кварталі 2009 року на суму 152348,00 грн. не утримувався.
За результатами перевірки на підставі ст.20 із урахуванням вимог ст.7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” підприємцю донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2008-2009 рік в загальній сумі 49546,00 грн., в тому числі за IV квартал 2008 року –26693,00 грн., за II квартал 2009 року –22853,00 грн.
Також, в акті перевірки було зафіксовано, що в порушення пп.19.2 „б” п.19.2 ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” звіти за формою № 1 ДФ за IV квартал 2008 року та II квартал 2009 року з відображенням сум, виплачених громадянам за закупку товару (жиру), до Дергачівської МДПІ не надано.
На підставі висновків акту перевірки щодо встановленого в діяльності ФО-П ОСОБА_4 порушення пп.19.2 „а” п.19.2 ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, згідно підпункту „б” пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 та ст.ст.7, 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, пп.17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Дергачівською МДПІ було винесено податкове повідомлення–рішення № 0000151722/0 від 15.02.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 148638 грн., з яких : за основним платежем –49546 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –99092 грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Дергачівської МДПІ та ДПА в Харківській області. За результатами розгляду скарги позивача залишились без задоволення, податкове повідомлення–рішення № 0000151722/0 від 15.02.2010р. –без змін, та відповідачем відповідно були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000151722/1 від 21.04.2010 р., № 0000151722/2 від 04.06.2010 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість на ту ж суму, що й з дріб`ю 0.
Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували ті обставини, що при проведенні закупівлі товару (жиру) за готівку у населення –громадян, мешканців Харківської, Полтавської, Сумської областей ФОП ОСОБА_4 із виплат громадянам не утримував податок з доходів фізичних осіб.
Як зафіксовано в акті перевірки у перевіряємому періоді (IV квартал 2008 року та II квартал 2009 року) встановлено проведення розрахунків з громадянами за закуплений товар (жир) в загальній сумі 330304,00 грн., а саме : за 2008 рік в сумі –177956,00 грн., 2009 рік в сумі –152348,00 грн. Крім того, ФО-П ОСОБА_4 надав пояснення, що закупівля товару (жиру) проводилася за готівку у населення –мешканців Харківської, Полтавської, Сумської областей. Розрахунки по закупівлі товару проведені в повному обсязі.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що ФО-П ОСОБА_4, який є платником єдиного податку, у спірних правовідносинах повинен був нарахувати та сплатити податок з доходів фізичних осіб. Однак, в порушення пп.19.2 „а” п.19.2 ст.19 Закону України про податок з доходів фізичних осіб” позивач цей податок не утримував.
Суд, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок МДПІ помилковим і зазначає наступне.
Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 зареєстрований 24.03.2008 року Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 2 456 000 0000 003758. На податковому обліку перебуває з 25.03.2008р. за № 5687.
З наданих до матеріалів справи акту перевірки (арк.2,3,7) та копії свідоцтва про сплату єдиного податку серії Є № 336052 від 05.03.2009 року, термін дії свідоцтва з 01 квітня 2009 року, вбачається і не заперечується відповідачем по справі, що ОСОБА_4 у період з 25.03.2008р. - 31.12.2008 року та з 01.01.2009р.-30.09.2009р. здійснював підприємницьку діяльність на підставі Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”. Тобто, перебував на спрощеній системі оподаткування. При цьому, видами діяльності позивача було визначено виготовлення та реалізація бетонних виробів, торгово-посередницька діяльність.
Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ № 727/98, яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб’єктів малого підприємництва.
Положеннями статті 1 зазначеного Указу № 727/98 передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Отже, реалізація, права суб’єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.
При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою – суб’єктом підприємницької з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Судом встановлено та підтверджується актом перевірки, поясненнями представника відповідача у судовому засіданні, що порушень пункту 1 Указу № 727/98 в частині перевищення валових доходів 500 тис. грн.. за календарний рік в перевіряємому періоді не встановлено (арк.8 акту перевірки). Крім того, перевіркою не встановлено порушень своєчасності надання звітів про доходи, своєчасності сплати податків. При співставленні даних книги обліку доходів та витрат, банківських первинних документів, відомостей ДРФО, звітів про доходи, наданих ФОП ОСОБА_4 до Дергачівської МДПІ, розбіжностей не виявлено.
Як зазначено в п.2.1 акту перевірки суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 у перевіряємому періоді, а саме з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року, а також з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року працював на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу 727/98.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що ФОП ОСОБА_4 при здійсненні своєї діяльності в IV кварталі 2008 року та II кварталі 2009 року дотримався вимог Указу 727/98 та правомірно знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, що є підставою для застосування відносно позивача правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.
Приписами ст.6 Указу № 727 визначено, що суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.
Відповідно до статті 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умови додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Слід також відмітити, що за спірний період позивач не використовував найману працю, що в свою чергу не заперечується відповідачем по справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оподаткування доходів, отриманих ФОП ОСОБА_4 –платником єдиного податку в IV кварталі 2008 року та II кварталі 2009 року, не повинно здійснюватись із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
Суд відхиляє посилання відповідача на п.1.15 ст.1, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, оскільки позивач у спірних правовідносинах не набував статусу податкового агенту і, як наслідок, не мав обов’язку нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб з операцій по закупівлі товару (жиру).
Також суд вважає за необхідне зауважити, що посилання позивача на порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог п.1 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та п.1.2 наказу N 327 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Слід зазначити, що ст. 11-1 Закону № 509 визначені саме підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Як вбачається з матеріалів справи, перевірка була проведена на підставі направлення на перевірку № 6 від 13.01.2010р. та у відповідності до плану проведення перевірок на 1 квартал 2010 року.
Повідомлення про проведення перевірки було вручено ФОП ОСОБА_4 24.12.2009 року, що підтверджується наданою до матеріалів справи копією розписки № 70.
Таким чином, суд вважає, що перевіряючий діяв в межах прав, наданих направленням на перевірку, та в межах компетенції органів державної податкової служби, передбаченої ст. 11-2 Закону.
Беручи до уваги те, що позивач не повинен був при проведенні розрахунків з громадянами за закуплений товар (жир) в загальній сумі 330304,00 грн., а саме : за 2008 рік в сумі –177956,00 грн., 2009 рік в сумі –152348,00 грн. із виплат громадянам утримувати податок з доходів фізичних осіб, суд вважає висновок Дергачівської МДПІ про порушення ФОП ОСОБА_4 пп.19.2 „а” п.19.2 ст.19 Закону України про податок з доходів фізичних осіб” хибним та таким, що не відповідає фактичним обставинам у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у Дергачівської МДПІ були відсутні підстави для визначення ФО-П ОСОБА_4 суми податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб за IV квартал 2008 року та II квартал 2009 року у загальному розмірі 148638 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача –орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень –рішень Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 15.02.2010 року № 0000151722/0, від 21.04.2010 року № 0000151722/1 та від 04.06.2010 року № 0000151722/2 належним чином не довів.
За таких обставин, прийняті спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача та вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 15.02.2010 року № 0000151722/0, від 21.04.2010 року № 0000151722/1 та від 04.06.2010 р. № 0000151722/2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 148638 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ІН НОМЕР_1, державне мито у розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 23.07.2010 року.
Суддя Перцова Т.С.