Справа № 2-a-11 2007 p.
ПОСТАНОВА
IMEHEM УКРАЇНИ
15 березня 2007 року Першотравневий районний суд м.Чернівці в складі:
Головуючого -судді: Брияк Т.Р.
при секретарі: Підгорній Л.Є.
за участю :
позивача: ОСОБА_1.
представника відповідача: Вістовської В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за
адміністративним позовом справу ОСОБА_1 до
Служби Безпеки України на бездіяльність Служби Безпеки України,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Служби Безпеки України на бездіяльність Служби Безпеки України.
Посилався на те, що ним неодноразово подавались заяви про злочин -геноцид, передбачені ст.ст. 161, 364, 365, 366, 372, 375, 382, 442 КК України до Служби Безпеки України. До цих заяв про злочини були долучені докази, якими підтверджувалось, що він звертався до всіх інстанцій, до компетенцій яких віднесено вирішення зазначеного питання. Однак, оскільки Генеральна прокуратура України та судова влада України відмовляються припинити та продовжують чинити кримінальний злочин у вигляді геноциду проти нього - то він регулярно повідомляв про це Службу Безпеки України та просив порушити кримінальну справу і визнати його потерпілим по справі.
Проте, Служба Безпеки України, порушуючи вимоги ст.ст. 97, 112 Кримінально-процесуального кодексу України, переадресувала усі його заяви про злочин до того органу, дії якого він оскаржував в заяві про злочин, та розглянула їх в порядку передбаченому ЗУ «Про звернення громадян». Просив зобов'язати Службу Безпеки України прийняти до розгляду заяви про злочини та винести постанову, виконати вимоги ст.ст. 97, 112 КПК України.
В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав, пояснив, що Служба Безпеки України не розглядала його заяви про злочин геноцид, а переадресовувала їх до Генеральної прокуратури України.
Крім того, вважає, що відповідач не мав підстав керуватись Законом України «Про звернення громадян», а зобов'язаний був перевірити його заяви і розглянути із винесенням постанов по суті, які він мав би право оскаржити, підтвердив обставини викладені в адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала. Пояснила, що всі заяви про злочин подані позивачем ОСОБА_1, із врахуванням того, що в них крім ознак злочину, передбаченого ст. 442 Кримінального кодексу України, позивач також вказує, що в діях певних посадових осіб можливі ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 364, 367 КК України, а тому були розглянуті та переадресовані до Генеральної прокуратури України за належністю із повідомленням заявника.
Крім того, Служба Безпеки України також не вправі здійснювати нагляд за діяльністю органів прокуратури та зобов'язувати їх до вчинення якихось дій чи прийняття рішень. Просила в адміністративному позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до Служби Безпеки України із заявами про вчинення злочинів.
Так, із заяв, поданих позивачем ОСОБА_1 до Служби Безпеки України вбачається, що позивач посилається на певні незаконні дії органів прокуратури, судової влади України та вбачає в них ознаки посадових злочинів, передбачених не лише ст. 442 КК України, а також ст.ст. 161, 364, 365, 366, 372, 375, 382 КК України. Теж саме він підтвердив у своєму адміністративному позові, своїми поясненнями в судовому засіданні.
Згідно ст. 112 ч.1 КПК України у справах про злочини, передбачені ст.ст. 161, 364, 365, 366, 372, 375, 382 КК України досудове слідство провадиться слідчими прокуратури.
Враховуючи, що в заявах ОСОБА_1. про злочин адресованих Службі Безпеки України, крім ознак злочину, передбачених ст. 442 КК України, він вказує на наявність в діях певних посадових осіб ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 161, 364, 365, 366, 372, 375, 382 КК України, заяви були правомірно, у відповідності до вимог ст. 97 КПК України, відправлені за належністю до Генеральної прокуратури України, про що й було повідомлено заявникові.
Бездіяльність - це певна форма поведінка, що полягає у невиконанні дій, які належить виконати у відповідності до вимог чинного законодавства. Як встановлено в ході судового розгляду, жодна із заяв позивача на адресу Служби Безпеки України не була залишена без відповіді, заявникові вчасно було повідомлено про направлення його заяв за належністю.
Згідно до ст. 97 ч.2.п.3 КПК України по заяві або повідомленню про злочин уповноважений на те орган зобов'язаний направити заяву або повідомлення за належністю.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року вищий нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів на всій території України, покладений на органи прокуратури.
Таким чином, виходячи із змісту заяв про злочини та змісту ст. 112 КПК України, суд вважає, що Служба Безпеки України діяла у відповідності до вимог чинного законодавства, вірно направляючи його заяви за належністю до Генеральної прокуратури України, а отже дії Служба Безпеки України є правомірними, а тому не вбачається бездіяльності Служба Безпеки України , у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1. є безпідставними і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,14, 71, 104, 159, 160, 161, 162, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В адміністративному позові ОСОБА_1 до Служби Безпеки України на бездіяльність Служби Безпеки України відмовити.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.