УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Від "17" червня 2010 р. Справа № 15/474

 Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г. 

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Корнич Л.І. - представник за довіреністю від 01.02.2010р., 

Матюшенков Д.В. - представник за довіреністю від 01.02.2010р., 

від відповідача: не з'явився, 

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ТЕХНА" (м. Новоград-Волинський) 

до Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (м. Коростень) 

про стягнення 60498,34 грн. 

В судовому засіданні 08.06.2010р., в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 17.06.2010р.

 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ТЕХНА" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" 55860,00грн. основної заборгованості та 4638,34грн. пені.

Представники позивача позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 55860,00грн. підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В судовому засіданні 17.06.2010р. представник позивача подав заяву від 17.06.2010р. про відмову від позову в частині стягнення пені в сумі 4638,34грн., просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача 55860,00грн. основної заборгованості.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З урахуванням норм ст. 22 ГПК України, подана позивачем заява від 17.06.2010р. про відмову від позову в частині стягнення з відповідача пені не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін. Господарським судом наслідки відмови від позову представникам позивача роз'яснені. 

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

08.06.2010р. до господарського суду від Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" надійшов письмовий відзив на позовну заяву в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" відмовити, розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача (т. 1, а.с. 121-123). 

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать про те, що 25.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ТЕХНА" (позивач/виконавець) та Закритим акціонерним товариством "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (відповідач/замовник) було укладено договір на митно-брокерське обслуговування за №6 (а.с. 14-16), на умовах якого, позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформлення на митному посту "Новоград-Волинський" Житомирської митниці, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплатити надані позивачем послуги.

За результатами наданих ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" послуг по договору № 6 від 25.03.2009р., сторонами 14.04.2009р. було складено та підписано акт здачі-прийняття робіт №000000040 (а.с. 30). 

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок №-000000040 від 14.04.2009р. на суму 1951,50грн. (а.с. 19).

Відповідачем вартість наданих позивачем послуг по договору № 6 від 25.03.2009р. оплачена у повному обсязі в сумі 1951,50грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" за 23.04.2009р. 

Також, 25.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ТЕХНА" (позивач/виконавець) та Закритим акціонерним товариством "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (відповідач/замовник) було укладено договір на зберігання майна за № 5 (а.с. 9-11).

Пунктом 1.1. договору на зберігання майна № 5 від 25.03.2009р. передбачено, що замовник передає, а виконавець приймає на зберігання в зоні митного ліцензійного складу, що знаходиться за адресою: м. Новоград-Волинський, вул. Пушкіна 48, транспортні засоби, майно, товари та/або тощо, що будуть вказані в товарно-супровідних документах, та які будуть знаходитися під митним контролем (далі - майно).

Розділом 2 договору на зберігання майна № 5 від 25.03.2009р. передбачені обов’язки та права сторін, зокрема виконавець зобов’язався забезпечити повне збереження майна, а після закінчення зберігання повернути замовнику те саме майно, а замовник зобов’язався своєчасно сплачувати кошти за зберігання майна та надання послуг виконавцю згідно цін зазначених у додатку №1. 

У відповідності з п. 3.3. договору № 5 від 25.03.2009р., основою для розміщення товару на МЛС є вантажна митна декларація.

Згідно з вантажною митною декларацією № 101040021/9/000517 позивачем 14.04.2009р. було прийнято на зберігання до митного ліцензійного складу автоматичну формовочну лінію для полих виробів (чашок), модель FTV 1180 в кількості 1шт. (т. 2, а.с. 5-6), та згідно з вантажною митною декларацією №101040021/9/000518 позивачем було прийнято на зберігання до митного ліцензійного складу: підтарільник Trio розмірами 496х455х6мм CRISTAR 2000-350шт; підтарільник Trio розмірами 526х484х6мм CRISTAR 2000-300шт; плита розмірами 580х430х8мм CRISTAR 2000-200шт; плита розмірами 600х500х8мм CRISTAR 2000-50шт; плита розмірами 600х480х8мм CRISTAR 2000-100шт; стояк для плити розмірами 60/42х60х1024мм ADVANCER - 40шт; стояк для плити розмірами 80/44х60х1024мм ADVANCER - 40шт; стойка H-65 для підтарільника TRIO модель ANNAMULLIT70- 640шт (т. 2, а.с. 7-9).

Факт перебування вищезазначеного майна на митному ліцензійному складі також підтверджується наявними в матеріалах звітами про товари на митному ліцензійному складі ТОВ ТОВ"ЕКСПО-ТЕХНА", станом на 05.05.2009р. та на 01.06.2010р. (т. 2, а.с. 10-12).

Пунктом 1.5 договору №5 від 25.03.2009р. передбачено, що вартість послуг митного ліцензійного складу ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" визначена у додатку №1 до даного договору. 

Відповідно до п. 4.1. договору № 5 від 25.03.2009р., замовник зобов'язується сплачувати вартість за зберігання та надані послуги згідно діючих тарифів (додаток №1) встановлених виконавцем на момент отримання товарів.

Додатком №1 до договору № 5 на зберігання майна від 25.03.2009р. визначені тарифи на оформлення декларацій, супроводжувальної документації та інші брокерські послуги (а.с. 12). У відповідності до вказаного додатку вартість зберігання майна за 1 добу з розрахунку за 1 квадратний метр площі становить 4,00грн.

Згідно з п. 4.2 договору №5 від 25.03.2009р. замовник зобов'язався оплатити витрати виконавця за зберігання майна та надані послуги згідно встановленого рахунку в термін 3-х днів з дати отримання рахунку.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач свої зобов’язання за договором на зберігання майна №5 від 25.03.2009р. виконав частково, сплативши позивачу суму послуг по зберіганню майна на митному ліцензійному складі на підставі рахунку-фактури №000000061 від 30.06.2009р. та підписаного сторонами акту здачі-прийняття робіт №000000077 від 30.06.2009р. Заборгованість відповідача перед ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" за надані послуги по зберіганню майна на митному ліцензійному складі складає 55860,00грн. за період з липня 2009 року по березень 2010р. Позивач стверджує, що ним були складені акти здачі-приймання виконаних робіт та, у відповідності до умов пункту 4.2. договору № 5 від 25.03.2009р. виставлялись відповідачу рахунки-фактури, які останнім оплачені не були, а саме: за липень 2009 року на суму 15036,00грн., за серпень 2009 року на суму 5208,00грн., за вересень 2009 року на суму 5040,00грн., за жовтень 2009 року на суму 5208,00грн., за листопад 2009 року на суму 5040,00грн., за грудень 2009 року на суму 5208,00грн., за січень 2010 року на суму 5208,00грн., за лютий 2010 року на суму 4704,00грн., за березень 2010 року на суму 5208,00грн. Крім того, позивач посилається на те, що ним направлялись на адресу відповідача акти здачі приймання робіт, акт звірки взаєморозрахунків за 2009 рік та супровідний лист у якому позивач вимагав підписати документи після чого по одному примірнику надісланих документів повернути позивачу. Надіслання вказаних документів підтверджується фіскальним чеком від 28.01.2010р., описом вкладення. Також, позивач зазначає, що відповідачу направлялась претензія від 20.11.2009р. за вих. №14 з вимогою сплатити суму заборгованості яка виникла на підставі договору №5. 

Відповідач, у відзиві на позовну заяву не погоджується з вимогами позивача щодо наявності заборгованості в розмірі 55860,00грн. Вказує на те, що відповідно до акту звірки розрахунків станом на 31.03.2010р. заборгованість ЗАТ "АТЗТ" "Коростенський фарфор" перед ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" становить 50652,00грн. Проте, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись, зокрема на те, що невиконання ЗАТ "АТЗТ"Коростенський фарфор" зобов'язань перед ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" по договору на зберігання майна № 5 від 25.03.2009р. сталося не з вини відповідача, а спричинено світовою економічною кризою. Відносно нарахування позивачем пені в сумі 4638,34грн. відповідач зазначає, що 01.07.2008р. господарським судом Житомирської області порушено провадження у справі №7/100-Б про банкрутство ЗАТ "АТЗТ" Коростенський фарфор". Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в період дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Таким чином, в період дії мораторію відповідачу пеня нараховуватися не може. 

Розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та керуючись нормами діючого законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ТЕХНА" підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір на зберігання майна №5 від 25.03.2009р.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Отже, на підставі укладеного між сторонами договору, у позивача виникло зобов'язання здійснювати зберігання переданого відповідачем майна, а у відповідача виникло зобов'язання здійснювати оплату за надані позивачем послуги по зберіганню майна.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В матеріалах справи містяться рахунки-фактури ТОВ"ЕКСПО-ТЕХНА" виписані ЗАТ "АТЗТ "Коростенський фарфор" на оплату послуг по зберіганню товару на митному ліцензійному складі:

- № 000000061 від 30.06.2009р. на суму 3276,00грн.,

- № 000000095 від 31.07.2009р. на суму 15036,00грн.,

- № 000000124 від 31.08.2009р. на суму 5208,00грн.,

- № 000000143 від 30.09.2009р. на суму 5040,00грн.,

- № 000000161 від 30.10.2009р. на суму 5208,00грн.,

- № 000000193 від 30.11.2009р. на суму 5040,00грн.,

- № 000000229 від 31.12.2009р. на суму 5208,00грн.,

- № 000000026 від 30.01.2010р. на суму 5208,00грн.,

- № 000000048 від 26.02.2010р. на суму 4704,00грн.,

- № 000000066 від 31.03.2010р. на суму 5208,00грн. (т. 1, а.с. 20-29).

Рахунок-фактура № 000000061 від 30.06.2009р. на суму 3276,00грн. оплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за 24.06.2009р. 

Як уже зазначалося вище, п. 4.2. договору № 5 від 25.03.2009р. сторони погодили, що замовник зобов'язується оплатити витрати виконавця за зберігання майна та наданню послуг згідно встановленого рахунку в термін 3-х днів з дати отримання рахунку.

Таким чином, пунктом 4.2 договору на зберігання майна № 5 від 25.03.2009р. сторони погодили, що відповідач повинен виконати взяте на себе зобов'язання по сплаті платежів за надані позивачем послуги по зберіганню майна на митному ліцензійному складі у 3-х денний термін з дати отримання ним рахунку, тобто обов'язок сплачувати платежі настає лише після отримання відповідного рахунку.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.05.2010р., судом було зобов'язано позивача надати докази виставлення відповідачу рахунків на сплату за зберігання майна за період з липня 2009 року по березень 2010 року.

Позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду від 19.05.2010р. було надано суду докази направлення відповідачу рахунків-фактур: №000000026 від 30.01.2010р. на суму 5208,00грн., № 000000048 від 26.02.2010р. на суму 4704,00грн., №000000066 від 31.03.2010р. на суму 5208,00грн. 

Зокрема, факт направлення 03.02.2010р. позивачем та отримання 04.02.2010р. відповідачем рахунку-фактури №000000026 від 30.01.2010р. на суму 5208,00грн. підтверджується поштовим повідомленням № 1511 (т. 2, а.с. 16), факт направлення 10.03.2010р. позивачем та отримання 12.03.2010р. відповідачем рахунку-фактури №000000048 від 26.02.2010р. на суму 4704,00грн. підтверджується поштовим повідомленням №1104 (т. 2, а.с. 20), факт направлення 31.03.2010р. позивачем та отримання 06.04.2010р. відповідачем рахунку-фактури №000000066 від 31.03.2010р. на суму 5208,00грн. підтверджується поштовим повідомленням № 9854 (т. 2, а.с. 25).

Докази направлення відповідачу рахунків-фактур: №000000095 від 31.07.2009р. на суму 15036,00грн., №000000124 від 31.08.2009р. на суму 5208,00грн., № 000000143 від 30.09.2009р. на суму 5040,00грн., № 000000161 від 30.10.2009р. на суму 5208,00грн., №000000193 від 30.11.2009р. на суму 5040,00грн., № 000000229 від 31.12.2009р. на суму 5208,00грн. позивачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача перед позивачем настав строк виконання зобов'язання по сплаті платежів за надані послуги по зберіганню майна на митному ліцензійному складі згідно договору № 5 від 25.03.2009р. на суму 15120,00грн, зокрема: по рахунку-фактурі № 000000026 від 30.01.2010р. на суму 5208,00грн. строк оплати настав 07.02.2010р., по рахунку-фактурі №000000048 від 26.02.2010р. на суму 4704,00грн. строк оплати настав 15.03.2010р. та по рахунку-фактурі № 000000066 від 31.03.2010р. на суму 5208,00грн. строк оплати настав 09.04.2010р.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

На час розгляду справи, Закрите акціонерне товариство "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" не надало суду доказів погашення заборгованості в розмірі 15120,00грн. перед позивачем за надані послуги по зберіганню майна згідно виставлених позивачем рахунків: №000000026 від 30.01.2010р. на суму 5208,00грн., №000000048 від 26.02.2010р. на суму 4704,00грн., № 000000066 від 31.03.2010р. на суму 5208,00грн. 

За таких обставин, правомірними є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 15120,00грн., що утворилася в результаті не оплати відповідачем рахунків-фактур №000000026 від 30.01.2010р. на суму 5208,00грн., № 000000048 від 26.02.2010р. на суму 4704,00грн., №000000066 від 31.03.2010р. на суму 5208,00грн., строк виконання зобов'язання по оплаті яких настав. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 40740,00грн. є безпідставними, оскільки на час звернення позивача з позовом до суду, строк виконання зобов'язань по оплаті рахунків-фактур №000000095 від 31.07.2009р. на суму 15036,00грн., №000000124 від 31.08.2009р. на суму 5208,00грн., №000000143 від 30.09.2009р. на суму 5040,00грн., №000000161 від 30.10.2009р. на суму 5208,00грн., №000000193 від 30.11.2009р. на суму 5040,00грн., № 000000229 від 31.12.2009р. на суму 5208,00грн., не настав.

Наявність в матеріалах справи доказів направлення відповідачу актів здачі-прийняття робіт не зумовлює настання у відповідача обов’язку здійснити оплату послуг по зберіганню майна за період з липня 2009р. по грудень 2009р., оскільки у відповідності з п. 4.2 договору № 5 від 25.03.2009р. обов’язок оплатити відповідачем надані позивачем послуги за зберігання майна виникає саме у 3-х денний строк після отримання відповідного рахунку. 

Не приймається до уваги судом і наявна в матеріалах справи претензія №14 від 20.11.2009р. (т. 1, а.с. 69), яка адресована відповідачу з вимогою про сплату заборгованості в сумі 30492,00грн., оскільки позивачем не надано суду доказів її надіслання ЗАТ "АТЗТ "Коростенський фарфор". 

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що внаслідок світової економічної кризи виконання ним своїх договірних зобов'язань перед позивачем є неможливим з незалежних від відповідача причин та при відсутності вини останнього, що нібито є належною підставою для звільнення ЗАТ "АТЗТ "Коростенський фарфор" від відповідальності, оскільки вказані твердження ґрунтуються на помилковому ототожненні світової кризи з випадком чи непереборною силою в розумінні ст.617 ЦК України. 

Так, під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. 

Непереборною силою є надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно унеможливлюють виконання відповідних зобов'язань, узагальнюючими рисами таких обставин є їх об'єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру, а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).

З викладеного вбачається, що світова фінансова криза, як і економічна криза в Україні, хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, в т.ч. відповідача, однак не є випадком чи непереборною силою, а отже, і підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. 

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України також передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. 

Нерентабельність та неприбутковість підприємства відповідача стосується його діяльності, ризик зміни обставин здійснення такої діяльності є його власним ризиком, цілком передбачуваним при здійсненні підприємництва - самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Ризик зміни обставин здійснення господарської діяльності цілком покладається на відповідача та не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін. 

За таких обставин, посилання відповідача на світову економічну кризу як на підставу звільнення його від відповідальності за невиконання зобов’язань перед позивачем є безпідставним, тим більше, враховуючи, що економічна криза у світі та країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. 

Враховуючи викладене, позов ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 15120,00грн. основної заборгованості. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4638,34грн. слід припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. У задоволенні решти позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509,525,526, 626, ч. 1 ст. 936 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, та керуючись ст.ст. 33,34,49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул. Б.Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 00310350)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ТЕХНА" (11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Пушкіна, 48, ідентифікаційний код 33529324):

- 15120,00грн. основної заборгованості;

- 151,20грн. витрат по сплаті державного мита;

- 58,98грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 4638,34грн. пені.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кравець С.Г. 

 Дата підписання: "29" червня 2010 року. 

 Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам