копія
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2010 р. Справа № 2а-4964/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.
за участю секретаря судового засідання - Нероди Г.М.,
представника позивача - Мачули А.А.,
відповідача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про сягнення фінансових санкцій ,-
В С Т А Н О В И В:
Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Сумській області (далі по тексту - позивач, РУ ДСАТ ДПА у Сумській області) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ФОП ОСОБА_2) заборгованість зі сплати фінансових санкцій в сумі 2 431грн. 50коп. Свої вимоги мотивує тим, що на підставі акта перевірки від 22.01.2010р., за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, 09.02.2010р. повноважною особою РУ ДСАТ ДПА у Сумській області відносно відповідача було прийнято рішення №180616-1600-32 про застосування фінансових санкцій в розмірі 2431грн.50коп. Вказане рішення ФОП ОСОБА_2 було отримано 13.02.2010р., однак, станом на момент звернення з позовом до суду, фінансові санкції залишилися не сплаченими.
Відповідач ФОП ОСОБА_2, з позовними вимогами не погодилась, вважала, що санкції до неї застосовані протиправно, товар вона отримала лише за декілька днів до перевірки, про що надала копію книги обліку доходів та витрат (а.с.37-40), алкогольні напої знаходились тільки в місці торгівлі – на вітрині, зазначила, що довідку про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру отримала виключно задля того, щоб уникнути подальшого конфлікту з державними органами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримав та просив стягнути з відповідача суму заборгованості зі сплати фінансових санкцій в розмірі 2431грн.50коп. згідно рішення №180616-1600-32 від 09.02.2010р. Додатково пояснив, що наказом Державної податкової адміністрації України за №489 від 07.09.2009р. (далі – наказ №489) були затверджені зміни до Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002р. за №251 (далі – Порядок №251). При цьому, до внесення змін, згідно п.2.1 Порядку №251 суб'єкти підприємницької діяльності повинні були подавати заяву до регіонального управління Департаменту за місцезнаходженням місця зберігання у випадках внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів, відокремлених від роздрібної торгівлі. Наказом же №489 були внесені зміни до вказаного п.2.1 Порядку №251, згідно яких суб'єкти підприємницької діяльності повинні були подавати заяву для внесення до Єдиного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів, тобто незалежно від того чи відокремлене це місце від місця роздрібної торгівлі чи ні. Представник позивача прийняте рішення вважав обґрунтованим, оскільки на час перевірки місце зберігання алкогольних напоїв відповідачем не було внесено до Єдиного реєстру, а тому просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні з позовними вимогами не погодились, вважали, що в діях ФОП ОСОБА_2 відсутні ознаки порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон №481/95-ВР), у задоволенні позову просили відмовити.
ОСОБА_4, допитана в судовому засіданні в якості свідка, пояснила, що вона, працюючи старшим державним податковим ревізором-інспектором разом з ОСОБА_5 проводила перевірку господарської одиниці, що належить відповідачу, - магазину в с. Білка по вул. Леніна,13а. Під час перевірки ними було встановлено факт зберігання відповідачем алкогольних напоїв у торгівельному залі магазину - в місці не внесеного до Єдиного державного реєстру. При цьому свідок не міг сказати, що алкогольні напої, крім вітрини магазину, знаходились та зберігались ще й в іншому місці.
Заслухавши повноважного представника позивача, відповідача, його представника, свідка ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
З копії свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.6) вбачається, що ОСОБА_2 07.10.2009р. Тростянецькою районною державною адміністрацією Сумської області була зареєстрована як фізична особа-підприємець. 01.11.2009р. ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди нерухомого майна – магазину «Лія» по вул. Леніна, 13а в с. Білка (а.с.31-36). 09.12.2009р. відповідач отримала ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, з визначенням місця здійснення діяльності: Сумська область, Тростянецький район, с. Білка, вул. Леніна. 13а, магазин (а.с.28).
22.01.2010 року співробітниками Охтирської МДПІ було проведено перевірку господарської одиниці – магазину «Лія», розташованого за адресою: Сумська область, Тростянецький район, с. Білка, вул. Леніна, 13а, на предмет дотримання суб’єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. В ході перевірки було встановлено порушення, в тому числі вимог ст. 15 Закон №481/95-ВР, а саме: встановлено факт зберігання в приміщенні господарської одиниці за вказаною адресою алкогольних напоїв у місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання, згідно опису, долученого до акта перевірки, на загальну суму 2 431грн. 50коп., що підтверджується актом перевірки №0041/18/16/23/2604811423 від 22.01.2010р. та додатками до нього (а.с.7-11,12-13). Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що на момент проведення перевірки зазначений суб'єкт господарювання не звертався до РУ ДСАТ ДПА України у Сумській області із заявою про внесення даного місця торгівлі до Єдиного реєстру та вказане місце не було внесеним до нього. Зазначене місце торгівлі внесене до Єдиного державного реєстру місць зберігання РУ ДСАТ ДПА України у Сумській області лише 25.02.2010р. (а.с.27).
Як вбачається із змісту позовної заяви та пояснень представника позивача, РУ ДСАТ ДПА у Сумській області 08.02.2010р. були отримані матеріали перевірки від Охтирської МДПІ для розгляду та прийняття рішення про застосування фінансових санкцій згідно діючого законодавства. При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач сам наголошує, що згідно п. 3 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003, № 790 (далі – Порядок №790), фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом №481/95-ВР, застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень.
Разом з тим, варто зазначити, що вирішуючи питання про стягнення фінансових санкцій на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, згідно ст. 2 КАСУ, суд повинен перевірити, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси особи у разі задоволення адміністративного позову суб'єкта владних повноважень, та чи прийняте вказане рішення з дотриманням вимог ч.3 ст. 2 КАС України.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому варто зазначити, що відповідно до п. п.2.8, 3.1 Інструкції про порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженої наказом ДААК ДПА України від 8 липня 2003 р. № 80 (з подальшими змінами та доповненнями), а також п.п.6,8,9 Порядку №790, розгляд справи та прийняття рішення здійснюються у термін тридцяти робочих днів з моменту складання акта про порушення суб’єктом підприємницької діяльності вимог у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів чи з дати реєстрації матеріалів перевірок, які надійшли на розгляд від правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади. За результатами розгляду матеріалів приймається рішення про застосування фінансових санкцій. Рішення складається у трьох примірниках та підписується керівником органу, який прийняв рішення, а у разі його відсутності – заступником. Один примірник рішення залишається в органі, який прийняв це рішення; другий у 3 – денний термін після його прийняття надсилається суб’єкту господарювання або видається його уповноваженому представникові під розписку; третій – надсилається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації суб’єкта господарювання як платника податків для контролю за надходженням сум фінансових санкцій до Державного бюджету.
Відповідальність за зберігання спирту, або алкогольних напоїв або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру передбачена ч. 2 ст.17 Закону №481/95-ВР у вигляді застосування до суб'єктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 грн. На момент проведення перевірки залишок алкогольних напоїв на вказаному місці торгівлі, які були виявлені податківцями, складав на суму 2 431грн. 50коп. (а.с.12-13).
За результатами перевірки 09.02.2010року відносно ФОП ОСОБА_2, в 30-денний строк з дня перевірки, повноважною особою РУ ДСАТ ДПА у Сумській області, згідно ст. 17 Закону №481/95-ВР було прийнято рішення №180616-1900-32 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в загальному розмірі 2 431грн. 50коп. (а.с.16). Дане рішення було надіслано відповідачу у встановлений 3-денний строк (11.02.2010р.) та отримане ФОП ОСОБА_2 13.02.2010р. (а.с.18).
Однак, суд не погоджується з висновками позивача про застосування до відповідача фінансових санкцій та зазначає наступне.
В обґрунтування правомірності прийнятого рішення позивач посилається на Порядок N 251, у зв’язку із внесенням змін до якого, стверджує, що відповідач повинен був у будь-якому випадку звернутись до РУ ДСАТ ДПА у Сумській області з заявою про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру, незалежно від того чи відокремлене це місце від місця роздрібної торгівлі чи ні. Таким чином, позивач фактично ототожнив місце зберігання та місце торгівлі.
Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що Закон №481/95-ВР містить розмежування та чітке визначення як місця зберігання так і місця торгівлі, у визначення цих понять останні зміни були внесені Законом України від 07.02.2002р. та з того часу змінам не піддавались.
Так, відповідно до ст. 1 Закону №481/95-ВР місцем торгівлі є місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами або де є товарно-касові книги, в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів. Місцем зберігання, в свою чергу, є місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Відповідно до ст. 15 Закону №481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб’єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб’єкта господарювання з обов’язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Системно аналізуючи вказані норми, суд приходить до висновку, що поняття місця зберігання та місця торгівлі в розумінні Закону №481/95-ВР не є тотожними, оскільки до них ставляться різні вимоги. З тих же підстав суд не може погодитись з твердженням позивача про те, що місце торгівлі алкогольними напоями одночасно фактично є і місцем їх зберігання. Крім того, суд зазначає, що внесення до Єдиного державного реєстру місць зберігання, розташованих за однією адресою з місцем роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами Порядком №251 також не передбачено.
Відповідно до акта, складеного за результатами перевірки (а.с.7-11), алкогольні напої знаходились за адресою с. Білка, вул. Леніна, 13а, тобто за місцем, що внесене до ліцензії, отриманої позивачем як місце здійснення торгівельної діяльності (а.с.28), на вітрині, в місці торгівлі – в торгівельному залі, обладнаного контрольно-касовим апаратом, де проводилась саме реалізація товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Будь-яких доказів зберігання позивачем алкогольних напоїв за іншим місцем, ніж с. Білка, вул. Леніна, 13а, позивачем надано не було, досліджені матеріали справи (а.с.7-13,15,27,28,37-40), не містять доказів, які б спростовували дану обставину, свідок ОСОБА_4 також не підтвердила факт зберігання алкогольних напоїв в іншому місці, крім торгівельного залу магазину - місця, що внесено до ліцензії отриманої відповідачем, як місце здійснення торгівельної діяльності, довідка отримана ФОП ОСОБА_2 (а.с.27) задля уникнення в подальшому конфлікту з державними органами, суд також не може розцінювати як підтвердження вини відповідача, вона не спростовує встановлені в судовому засіданні обставини справи. Таким чином, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт вчинення відповідачем порушення, за яке передбачена відповідальність ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, а тому - і наявності підстав для застосування до неї фінансових санкцій, передбачених цією нормою Закону.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що позивач, при винесенні рішення про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій, передбачених ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, в розмірі 2431грн. 50коп. дійшов необґрунтованого висновку, без з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, санкції в розмірі 2 431грн. 50коп. застосовані всупереч вимог Закону №481/95-ВР та п. 3 Порядку №790, у зв’язку з чим суд не вбачає підстав до задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати вбачається необхідним віднести на рахунок Держави.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 2431,50грн., застосованих на підставі рішення від 09.02.2010р. за №180616-1600-32 –відмовити за його безпідставністю.
Судові витрати віднести на рахунок Держави.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) І.Г. Шевченко
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя І.Г. Шевченко
Повний текст постанови складено 23.07.2010року.