справа № 2-а-706/2010                                                            

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

23 липня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                  Захарчук С.С.

при секретарі -                           Совівській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення.

Зазначав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом ІІ групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС та відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

Посилаючись на те, що відповідачі не виплачують йому щорічну допомогу відповідно до Закону України «Про статус і соціальної захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просив визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації щодо нарахування не в повному обсязі суми щорічної допомоги на оздоровлення на підставі норм статті 48 Закону України «Про статус і соціальної захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 9 липня 2007 року по теперішній час та зобов’язати останніх провести перерахунок і здійснити виплату згідно вказаної норми за період з 9 липня 2007 року по теперішній час.

У судовому засіданні позивач підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив задовольнити його у повному обсязі.

У судовому засіданні представник управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації позовні вимоги не визнала, вказала, що призначення щорічної допомоги на оздоровлення було проведено відповідно до вимог чинного законодавства, а також просила застосувати строк позовної давності (а.с. 19-20).

Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, у своїх запереченнях проти позову вказав, що виплату щорічної допомоги на оздоровлення було проведено відповідно до вимог чинного законодавства, а також просив застосувати строк позовної давності (а.с. 24-25).

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належних чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Судом установлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІI групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії І осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 7-8),

Враховуючи те, що позивач є особою, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

Щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачена ст. 48 Закону.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 48 Закону інвалідам першої та другої групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Вихідним критерієм обчислення цієї виплати є мінімальна заробітна плата.

Водночас, як убачається з довідки Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 27 квітня 2010 року № 274 та із заперечень, наданих суду (а.с. 24-25) позивачу за 2007 рік, за 2008 рік, за 2009 рік була виплачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 120 грн. Розмір допомоги був визначений управлінням праці та соціального захисту населення Подільського району в м. Києві у розмірі, встановленому  постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня                     2005 року № 562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто сума з яких здійснювався розрахунок виплати щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом, визначалася згідно з нормами постанови Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами та виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконним актами, при нарахуванні суми щорічної допомоги на оздоровлення державні органи повинні були виходити з розмірів, встановлених Законом, а не постановою Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

За правилами ч. 3 ст. 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку.

Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.

Представник управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації наполягає на застосуванні строків позовної давності, оскільки ОСОБА_1 одержав нараховану йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік - 22 жовтня 2007 року, за 2008 рік – 8 серпня 2008 року, за 2009 рік – 9 листопада 2009 року, заперечень щодо її розміру не заявляв. Крім того, на застосуванні строків позовної давності наполягає у своїх запереченнях і Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

З огляду на те, що позивачем був пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановлений ст. 99 КАС України, а відповідачі наполягають на застосуванні строків позовної давності, відповідно до ст. 100 КАС України суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання дій Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Подільського району в м. Києві протиправними, перерахунок та виплату недоотриманої належної суми щорічної допомоги на оздоровлення за період з 9 липня 2007 року до 1 березня 2009 року не підлягають задоволенню.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 2, 9, 71, 72, 86, 94, 99, 100, 104, 105, 128, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови в перерахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік - протиправними.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2009 рік виходячи із розміру п’яти мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня її оголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                С.С. Захарчук