СПРАВА № 2-401/10

2010 РІК

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 липня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                  Захарчук С.С.

при секретарі -                           Совівській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції» про визнання дій незаконними, стягнення страхового відшкодування, пені,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції» (далі – ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції») про визнання дій незаконними, стягнення страхового відшкодування, пені.

Зазначав, що 10 квітня 2008 року між ним та відповідачем був укладений договір добровільного страхування автомобіля ВАЗ 217030-110-01, н.з. НОМЕР_1.

16 грудня 2008 року стався страховий випадок – дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.

Про факт настання страхового випадку ним було повідомлено відповідача.

Посилаючись на те, що ним, у встановленому договором порядку, було повідомлено відповідача про страховий випадок, але останній не сплатив суму страхового відшкодування та протиправно відмовив у виплаті страхового відшкодування, просив визнати дії відповідача незаконними, стягнути з ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» на його користь 49 385 грн. страхового відшкодування, 1 777 грн. 84 коп. пені за прострочку виконання зобов’язання та судові витрати: судовий збір у розмірі                                511 грн. 63 коп., 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,             7 грн. 12 коп. комісію банку за перерахування судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 2 100 грн. витрат на правову допомогу.

У подальшому позивачем було уточнено позов, у якому останній просив стягнути з відповідача на його користь 1 766 грн. 14 коп. пені та 600 грн. витрат на проведення експертизи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач своє право на участь у судовому засіданні не використав, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Повідомлення про причини неявки до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 та ч. 1 ст. 224 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Заочний розгляд справи відбувається за відсутності відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, на підставі ухвали про заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 10 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» був укладений договір добровільного страхування автомобіля ВАЗ 217030-110-01, н.з. НОМЕР_1 (далі – Договір) (а.с. 5-10).

16 грудня 2008 року стався страховий випадок – дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль ВАЗ 217030-110-01, н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження

Відповідно до умов договору позивач повідомив відповідача про страховий випадок та подав необхідні документи для отримання страхового відшкодування.

Відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції» у листі № 588/10 від 10 березня 2009 року зазначало, що відповідно до п. 3.1.20 розділу                      3 Договору до страхових випадків не відносяться та страхове відшкодування не виплачується в разі настання збитків від пошкодження, знищення або втрати ТЗ, які безпосередньо або побічно спричинені, виникають або збільшуються внаслідок грубої необережності, навмисних, злочинних дій або бездіяльності страхувальника (водія, користувача), його довірених осіб або осіб, за яких страхувальник відповідно до чинного законодавства несе відповідальність. Під грубою необережністю страхувальника та його представників в договорі слід розуміти не проявлення елементарної обачності – такої, що можна вимагати від будь-якої і кожної дієздатної особи, наслідки якої вона могла або повинна була передбачити в силу своїх професійних або громадських зобов’язань та умов договору страхування, але необачно розраховувала на їх ненастання або запобігання. А тому відповідно до п.п. 13.2.2. розділу 13 Договору є підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування (а.с. 12).

Так, посилаючись на п. 3.1.20 Договору, як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування, страховиком не зазначено в яких діях позивача вбачається груба необережність, а тому відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою.

Виходячи з наведеного, суд не може визнати відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування законною.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором (п. 5 ст. 989 ЦК України).

Статтею 9 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Згідно з висновком експерта № 173/10 від 25 березня 2010 року розмір матеріального збитку складає 49 059 грн. 40 коп. (а.с. 124-126).

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення страхового відшкодування у розмірі 49 059 грн. 40 коп.

Частиною 1 ст. 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити  неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з п.п. 12.20.1, 12.20.2 Договору страховик протягом десяти робочих днів з дати отримання всіх належним чином оформлених документів, необхідних для визнання випадку страховим та визначення розміру збитку, а також документів, отриманих страховиком в процесі розслідування, приймає рішення виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування і складає страховий акт, який є формою прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті.

Виплати страхового відшкодування у встановлений строк проведено не було.

Пунктом 8.1.4 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати страховиком страхового відшкодування, страховик зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день виконання прострочення.

Виходячи з наведеного, підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1 766 грн. 14 коп.: 49 059 грн. 40 коп. * 36 дн. * 0,01%.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді: 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 508 грн. 25 коп. судового збору, 600 грн. витрат на проведення експертизи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, відсутні правові підстави для стягнення 7 грн. 12 коп. комісію банку за перерахування судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки зазначена вимога не ґрунтується на нормах закону, та відсутні правові підставі для стягнення 2 100 грн. витрат на правову допомогу, виходячи з наступного.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов’язаних з розглядом цивільної справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги  адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу                   останнім надано договір про надання правової допомоги від 3 квітня 2009 року                        № 03-04/09, укладеного між позивачем і приватним підприємством «Центр судових досліджень «Експерттранссервіс» (а.с. 17) та копію квитанції про оплату юридичних послуг (а.с. 18).

Частиною 1 ст. 56 ЦПК України встановлено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Як роз’яснив Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 року N 13-рп/2000, справа N 1-17/2000 аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такі види суб'єктів надання правової допомоги: державні органи України, до компетенції яких входить надання правової допомоги (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо); адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (частина друга статті 59 Конституції України); суб'єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України; об'єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод (частина перша статті 36 Конституції України).

У порушення зазначених вимог закону суду не надано доказів того, що приватне підприємство ««Центр судових досліджень «Експерттранссервіс» має право надавати правову допомогу у порядку, визначеному законодавством України, не надано відповідного розрахунку витрат на правову допомогу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Керуючись ст.ст. 9, 20 Закону України «Про страхування», ст. ст. 979, 988, 989, 992 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 56, 57, 58, 60, 79, 84, 88, 209, 212-215, 224, 225, 228, 233 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції» про визнання дій незаконними, стягнення страхового відшкодування, пені – задовольнити частково.

Визнати дії закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції» щодо відмови у виплаті страхового відшкодування – незаконними.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції» на користь ОСОБА_1 49 059 (сорок дев’ять тисяч п’ятдесят дев’ять) грн. 40 коп. страхового відшкодування, 1 766 (одну тисячу сімсот шістдесят шість) грн.  14 коп. пені за прострочку виплати страхового відшкодування.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Фінансова група «Страхові традиції» на користь ОСОБА_1 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 508 (п’ятсот вісім) грн. 25 коп. судового збору, 600 (шістсот) грн. витрат на проведення експертизи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя                                             С.С. Захарчук