Справа №2-105/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2007 року        Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - Єрмоленко В.Б.

при секретарі - Гапоненко В.О.,

при участі - адвоката ОСОБА_1.,

за участю перекладача - ОСОБА_2.,

позивача - ОСОБА_3,

відповідача -ОСОБА_4. та представника відповідача - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_6 - правонаступник ОСОБА_7 до ОСОБА_4, 3-я особа приватний-нотаріус ХМНО ОСОБА_8, про визнання договору дарування недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4., 3-я особа приватний нотаріус ОСОБА_8 , в якому ставила питання про визнання договору дарування належній їй квартири АДРЕСА_1 недійсним. При цьому позивач у своєму позові стверджувала,,що вона була введена своїм племінником в оману, бо не мала намірів дарувати йому свою квартиру, вважала, що між ними був укладений договір довічного утримання.ОСОБА_6. належала однокімнатна, ізольована квартира АДРЕСА_1. Право власності на цю квартиру позивачка набула в порядку приватизації житла. Відповідач по справі ОСОБА_4 - доводиться позивачці племінником, він громадянин Росії, постійно мешкає з сім'єю в ІНФОРМАЦІЯ_1

У січні 2002 року позивачка звернулася до ОСОБА_4. з проханням утримувати її в зв'язку з похилим віком, для чого вона мала намір залишити своєму племіннику належну їй.квартиру, тобто фактично позивачка запропонувала відповідачеві заключити договір довічного утримання.ОСОБА_4. дав на це свою згоду і вони ІНФОРМАЦІЯ_2 у нотаріуса ОСОБА_8 посвідчили договір, як вважала позивачка, довічного утримання. У зв'язку з укладенням цього договору ОСОБА_6 й поїхала разом з ОСОБА_4. до Росії, в ІНФОРМАЦІЯ_1, де мешкала з його сім'єю 2 роки. Намірів переїхати до Росії назовсім позивачка не мала. Через два роки сумісного мешкання ОСОБА_6 з сім'єю відповідача в ІНФОРМАЦІЯ_1, відносини між нею та племінником погіршилися, зробились, навіть, поганими:ОСОБА_4. став придирливо ставитись до тітки, докоряв їй, що вона стала тягарем для його сімї, стали її погано харчувати, іноді навіть бити. Тому позивачка вирішила повернутися звідти на Україну в свою домівку та мала намір розірвати укладений між нею і племінникомОСОБА_4. договір довічного утримання для того, щоб знайти собі піклувальника, як це робила раніше.

При здійсненні наміру розірвати договір з племінником ОСОБА_6 зіткнулась із труднощами, а саме з тим, що ніяких документів на свою квартиру і копії договору, який уклала зОСОБА_4., вона не мала, для чого звернулася за допомогою до адвоката. На запит юридичної консультації до Комунального підприємства „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" позивачка отримала інформацію стосовно своєї квартири та копію договору, який був укладений між нею та ОСОБА_4., засвідчений ІНФОРМАЦІЯ_2 приватним нотаріусом ОСОБА_8. Саме з цього моменту, як потім стверджувала позивачка в своїй позовній заяві, коли звернулась до суду, їй стало відомо, що насправді між ними з племінником був укладений договір, відповідно до    якого вона

 подарувала належну їй квартиру АДРЕСА_1 своєму племіннику ОСОБА_4, тобто перестала бути власницею своєї квартири і більше не має свого власного житла, бо згідно цього договору ОСОБА_4. міг коли завгодно продати цю квартиру і вигнати ОСОБА_6 на вулицю.

За дорученням позивачки був виготовлений позов, підписаний нею, та пред'явлений до суду за місцем її мешкання. Позов ОСОБА_10  надійшов до суду 17.02.2005 року. У своєму позові ОСОБА_6 також пояснювала, що оскільки вона не мала намірів назавжди виїхати з м.Харкова до Росії, то вона не знімалась з реєстрації у своїй квартирі, а також належне їй майно залишилось в квартирі, пенсію до Росії вона теж не переводила. Позивачка зверталася до ОСОБА_4. з проханням добровільно розірвати договір довічного утримання, прохала надати їй копію цього договору та ОСОБА_4. їй відмовив. Повернувшись до м.Харкова, вона поселилась у своїй квартирі, в якій була зареєстрована, де було її майно, з пенсії сплачувала комунальні платежі за квартиру, іншого помешкання для проживання не мала, тому ОСОБА_6 просила суд задовольнити її позов. Також ОСОБА_6 ставила питання про стягнення з ОСОБА_4. на її користь моральної шкоди, яка була заподіяна ним у зв'язку з веденням її в оману, оцінювала моральну шкоду в 10000 гривень.

ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачка ОСОБА_6 померла від захворювання, пов'язаного з утворенням каменів у нирках. Після смерті позивачки її правонаступником визнана ОСОБА_7, на користь якої померла склала заповіт, яка залучена в якості позивача до участі у даній справі.

Правонаступник ОСОБА_7 в судовому засіданні повністю підтримала позов померлої, та пояснила суду, що ОСОБА_6 дуже тяжко переживала факт обману зі сторони її племінника, неодноразово скаржилася ОСОБА_7, та іншим сусідам, що мала наміри заключите договір довічного утримання, що при оформленні договору у нотаріуса ОСОБА_8 текст договору вголос їй не був ніким зачитаний, копія договору їй не надавалась, крім того ОСОБА_6 не мала можливості сама прочитати укладений договір, тому що мала фізичні вади від народження - катаракту на обох очах, погано бачила. Також, ОСОБА_6 не розуміла української мови, розмовляла тільки російською, завжди просила перекладу незрозумілих їй слів На російську мову.

Відповідач по справі -ОСОБА_4. позов ОСОБА_6 не визнав, просив відмовити в задоволенні позову та пояснив суду, що померла ОСОБА_6 була його рідною тіткою, одинокою, похилого віку жінкою, інвалідом по зору з дитинства. В 2002 році вона звернулася до нього з проханням доживати свій вік з ним, щоб він доглядав за нею до її смерті, а за це вона подарує йому належну їй квартиру.ОСОБА_4. висловив згоду на це, бо вона була його рідною тіткою, та вони звернулися до нотаріуса ОСОБА_8 з приводу оформлення договору. Нотаріус ОСОБА_8 радилаОСОБА_6. укласти договір довічного утримання, на що ОСОБА_6 висловила заперечення, бо його неможливо виконувати, так як вони з племінником живуть у різних країнах, наполягала на оформленні на його користь договору дарування належної їй квартири. За побажанням самоїОСОБА_6 так і було зроблено. Після укладення договору дарування ОСОБА_6 переїхала до нього на постійне місце проживання до ІНФОРМАЦІЯ_1.ОСОБА_4. зазначає, що мав наміри реалізувати своє право володіння належної йому квартири згідно договору дарування тільки після смерті позивачки. Відповідач ОСОБА_4. стверджував, що ОСОБА_6 знала щодо укладення між ними договору дарування, ніколи не висловлювала докорів на його адресу та невдоволення, жили вони разом добре.

У 2004 році ОСОБА_6 захотіла навідати свою домівку, погостювати в Харкові, він її привіз. За час перебування в м.Харкові вони заплатили всі нараховані борги за квартиру, зняли з рахунку в банку її пенсію, ОСОБА_4 мав намір після цього повертатися

 до Росії, але ОСОБА_6 відмовилася, забажала залишитися жити в Харкові. Відповідач пояснив, що його тітка була малограмотною жінкою з поганим зором, користувалась окулярами, коли читала, добре розуміла українську мову, перекладу не потребувала. При оформленні договору дарування на його користь нотаріус ОСОБА_8 роз'яснювала позивачці суть договору, робила переклад на російську мову, та надавала їй копію договору. Оплату ОСОБА_4 робив самостійно, грошей у позивачки не брав.

Відповідач ОСОБА_4. також пояснював суду, що правонаступник позивача по справі - ОСОБА_7 не мала права робити заповіт на себе, та опікуватись позивачкою, бо перебувала на службі в територіальному центрі соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, в її обов'язки входило обслуговування ОСОБА_6

Представник відповідача - ОСОБА_5, проти позову ОСОБА_6 заперечувала, підтримала пояснення відповідача, доводила суду, що позовні вимоги ОСОБА_6 є необґрунтованими, просила суд залишити їх без задоволення.

З - особа: приватний нотаріус ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилася, надала суду письмові пояснення, щодо позову. Пояснила, що сторонам при оформленні угоди були роз'яснені всі наслідки укладення договору дарування, після чого вона засвідчила угоду, будь-яких підстав для того, щоб не засвідчувати даний договір у неї не було. Договір був прочитаний сторонам вголос, також кожній із сторін були надані посвідчені копії договору. Вона діяла як нотаріус згідно вимогам діючого законодавства, покладається на висновки суду.

Перевіривши матеріали справи, доводи учасників процесу, дослідивши інші докази, надані сторонами, в їх сукупності, суд вважає, що позивач обґрунтованість свого позову довів частково, суд визнає недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, посвідчений ІНФОРМАЦІЯ_2 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 У задоволенні позову про стягнення заподіяної моральної шкоди на користь правонаступника позивачки - ОСОБА_7 - слід відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог. В обґрунтування свого висновку суд виходить з наступного:

Судом встановлено, що померла позивачка ОСОБА_6 дійсно мала наміри укласти з відповідачем договір довічного утримання. Про це свідчать дії померлої, про які суду стало відомо в результаті розгляду справи. Так, ОСОБА_6 була старою, хворою жінкою, з дитинства мала вади зору, отримувала пенсію по інвалідності, мешкала одиноко в належній їй на праві особистої власності однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка є предметом судового спору. Неодноразово ОСОБА_6 складала заповіти на користь своїх знайомих сусідів по будинку, укладала договір довічного утримання, який було розірвано в нотаріальній конторі ІНФОРМАЦІЯ_4 та зареєстровано в КП „Харківське бюро технічної інвентаризації" ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зазначена квартира була єдиним нерухомим майном померлої, всі її подальші дії свідчать про те, що вона намагалась завдяки цьому майну влаштувати свою старість. Але ніколи при житті не передавала свою квартиру у власність другої особи.

До цього висновку суд дійшов, проаналізувавши пояснення свідків по справі а саме ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_1., які підтвердили, що ОСОБА_6 в розмовах з ними вважала, що між нею і ОСОБА_4. був оформлений договір довічного утримання, за яким ОСОБА_4. мав проживати разом з позивачкою, доглядати за нею, при оформленні документів у нотаріуса вона вважала, що засвідчується саме такий договір. Копії засвідченого документа нотаріусом їй не надавалось, переклад на

російську мову не здійснювався, у подальшому вона зверталася до ОСОБА_4. з проханням надати їй копію укладеного договору, для подальшого його розірвання у суді.

Свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12., сусіди по дому, засвідчили, що ОСОБА_6 повернулась із Росії, бо їй згідно з угодою не було надано належного утримання. Вона сама доглядала хвору доньку відповідача, відношення сімї ОСОБА_4 до ОСОБА_6 змінилось, ставились до неї погано. У Росію вона поїхала не на постійне проживання, бо залишила квартиру та все своє майно в ній. У період її відсутності в м.Харкові, квартира була опечатана, від'єднана від енергопостачання, ключі від квартири знаходились у сусідів. Також ці свідки підтвердили, що померла була дуже вимоглива за характером, вважала себе єдиною власницею квартири, тяжко захворіла, а потім померла, коли дізналась що власником її квартири є ОСОБА_4. Такі пояснення свідків суд бере до уваги, бо вони логічно узгоджуються з іншими доказами по справі.       

Свідок ОСОБА_13 також довела суду, що померла не мала намірів передавати у власність комусь свою квартиру .Після повернення її з Росіії, вона діяла, як власниця квартири, погасила заборгованість по рахункам, за квартиру, шукала людей для догляду за нею. Особисто ОСОБА_13 надавала їй різного роду допомогу, закуповувала для неї продукти харчування, ліки, давала для зберігання гроші на поховання. ОСОБА_6 була зареєстрована в своїй квартирі.

Адвокат ОСОБА_1, представник померлої, а потім правонаступника ОСОБА_7 пояснила суду, що до неї на початку 2005 року звернулась за наданням правової допомоги ОСОБА_6, ставила питання про розірвання договору довічного утримання між нею і її племінником ОСОБА_4., який постійно проживає в Росії. Але ніяких документів не надала, у зв'язку з чим був направлений адвокатський запит в КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації"  Відповідь установи, в якій була надана копія укладеного договору не довічного утримання, а дарування квартири, привела ОСОБА_6 в дуже бурхливий стан. Вона почала сумувати і переживати з того приводу, що була обдурена племінником та нотаріусом, наполягала на підготовці позовні заяви про визнання цього договору дарування недійсним, підписала складений позов до суду. Також ОСОБА_1 засвідчує, що ОСОБА_6 самостійно вчинила підпис під позовною заявою, як представник правонаступника - повністю підтвердила позов, просила його задовольнити.

Пояснення вищезазначених свідків суд приймає до уваги, вони підтверджують позов у той його частині, що ОСОБА_6 не мала намірів оформлювати договір дарування квартири, а розраховувала на укладення договору довічного утримання, щоб мати піклувальника і довічне утримання з його боку.

Суд критично оцінює письмові пояснення 3- особи приватного нотаріуса ОСОБА_8, яка стверджувала, що робився переклад тексту договору, пояснювалась суть засвідченого договору, що текст був оголошений сторонам уголос, а також ОСОБА_6 була надана копія укладеного ІНФОРМАЦІЯ_2 договору дарування на користь ОСОБА_4. Такі пояснення приватного нотаріуса не підтверджуються дослідженим у судовому засіданні договором дарування квартири від імені позивачки. Цей договір був складений і засвідчений нотаріусом ОСОБА_8 з грубим порушенням вимог чинного законодавства, а саме інструкції «О порядке совершения нотариальных действий нотариусами Украины» від 18.06.1994 р. зі змінами від 31.03.1997 року, згідно з якою нотаріус повинен зробити письмовий переклад тексту договору, якщо хоч одна із сторін не володіє мовою діловодства, на якій складається договір, помітивши фізичні вади у сторін, нотаріус повинен вголос прочитати текст, про що зробити посвідчений надпис на договорі до підписів сторін.

 З тексту договору дарування випливає, що договір укладено і посвідчено в двох примірниках, що мають силу оригіналу, один з яких зберігається в справах приватного нотаріуса ОСОБА_8, а інший був виданий обдарованому тобто ОСОБА_4., а не позивачці як стверджувала нотаріус. Таким чином, встановлено, що ОСОБА_6. на момент складання договору не мала можливості в достатньому обсязі реалізувати свої права. Крім того, суд встановив, що ОСОБА_8, як приватний нотаріус не мала права згідно з законом України, посвідчувати договори довічного утримання, такі договори посвідчуються державними нотаріусами. Кожна укладена угода повинна бути спрямована на дійсне виконання правових наслідків такої угоди, волевиявлення учасника угоди повинно бути дійсним, відповідати його намірам.

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що вона спілкувалася з ОСОБА_6., коли та потрапила до стаціонару 25-ої Харківської міської лікарні в лютому 2005 року, і стверджувала, що догляд за хворою здійснювала ОСОБА_7, також ОСОБА_6 весь час пояснювала всім хворим та їх-родичам, що вона попала до лікарні через племінника, який обманув її, бо склав між ними не договір довічного утримання, як вона бажала, а договір дарування її квартири, тепер вона не має свого житла, просила засвідчити в суді такі її пояснення. Свідок ОСОБА_14 пояснила, що ОСОБА_6 мала дуже слабкий зір, було таке враження, що вона нічого не бачить, лікарі питали її, коли вона осліпла. Позивачка також висловлювала на людях образу на племінника ї його сім'ю, бо не наглядали за нею, ображали її. Такі пояснення свідка ОСОБА_14. суд оцінює як належні докази позову, приймає їх до уваги.

Між тим, суд критично оцінює пояснення наступних свідків -ОСОБА_15, ОСОБА_16., ОСОБА_17, які стверджували, що ОСОБА_6 мала наміри обдарувати своєю квартирою племінника ОСОБА_4., та переїхати до нього на постійне місце проживання в Росію, що вона добре розуміла українську мову, мала добрий зір. Такі пояснення свідків спростовуються встановленими в судовому засіданні фактами, які були належним чином проаналізовані судом.

Так, ствердження свідків відповідача, що ОСОБА_7 є соціальним робітником і доглядала за ОСОБА_6. не відповідає Дійсності. Згідно інформації територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян допомога померлій надавалась соціальним працівником ОСОБА_15

Суд не знаходить будь яких переконливих доказів, що дають підстави погодитись з поясненнями відповідача ОСОБА_4. та його вимогами, щодо залишення заяви ОСОБА_6 без задоволення. Суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 щодо визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, посвідчений ІНФОРМАЦІЯ_2 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 - недійсним.

Суд не знаходить належних доказів для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 щодо відшкодування їй моральної шкоди, заподіяної відповідачем, чи іншими особами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 57, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст.41, 57, 59 ЦК України ( у ред. 1963 р.), суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_6 - правонаступника ОСОБА_7 до ОСОБА_4 - задовольнити частково.

  Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, посвідчений ІНФОРМАЦІЯ_2 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8.

У позові ОСОБА_6 - правонаступника ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 гривень з ОСОБА_4 відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до 14 квітня 2007 р. через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням  після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК Україци