ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 травня 2010 р.Справа №2а-4835/10/7/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Дубініній А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ
до Контрольно-ревізійного управління в АР Крим
про визнання протиправними дії та скасування пункту вимоги
за участю:
від позивача – представник за довіреністю Майоров Є.В.
від відповідача – представники за довіреністю Олійник О.А., Смаль І.М.
Обставини справи: Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними дії та скасування пункту вимоги. Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача по зобов’язанню позивача прийняти заходи по відшкодуванню завданої шкоди інституту в розмірі 56 576,37 грн. за безпідставну виплату надбавки за безперервну роботу працівникам, які не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу, а також дії щодо визнання неправомірними управлінських рішень позивача, щодо нарахування й виплати премії за безперервну роботу та понесення зайвих витрат на суму 51 349 грн. є протиправними та не відповідають вимогам діючого законодавства, зокрема Закону України «Про оплату праці», Кодексу Законів про працю України, Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ і організацій, органів внутрішніх справ, військ внутрішньої і конвойної охорони та учбових закладів МВС України» № 407 від 26.06.93 р., у зв’язку з чим просив визнати дії протиправними та скасувати п. 4 вимоги від 13.02.2010 року № 01-08-14-14/910 Контрольно-ревізійного управління в АР Крим в частині прийняття заходів по відшкодуванню завданої шкоди інституту в розмірі 56 576,37 грн. за безпідставну виплату надбавки за безперервну роботу працівникам, які не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу.
У судовому засіданні 25.05.2010 р. позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив скасувати п. 4 вимоги від 13.02.2010 р. № 01-08-14-14/910 Контрольно-ревізійного управління в АР Крим в частині прийняття заходів по відшкодуванню завданої шкоди інституту в розмірі 56 576,37 грн. за безпідставну виплату надбавки за безперервну роботу працівникам, які не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу та стягнути з Контрольно-ревізійного управління в АР Крим витрати по оплаті судового збору (а.с. 122).
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.61-62, 123-124), додаткові пояснення (а.с.125-126) відповідно яких зазначив, що позивачем порушено п.2 Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 14.04.99 р. № 379 та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» від 18.12.07 р. № 1234, п. 4.5. наказу МВС України «Про впорядкування умов оплати праці працівникам, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, наскрізних та допоміжних професій системи МВС України» від 04.10.07 № 372 у зв’язку з чим безпідставно за період 01.11.08 р. по 31.12.08 р. та з 01.01.09 р по 31.03.09 р. позивачем проведено нарахування та виплата надбавки за безперервну роботу працівникам Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, яка на той час законодавчими актами вже передбачена не була. У додаткових поясненнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що у зв’язку з упорядкуванням грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Указ Президента України від 04.10.96 № 926 визнано таким, що втратив чинність. З цього питання Міністерством внутрішніх справ листом від 03.06.09 р. № 15/2-2002 до фінансових служб органів та установ МВС України направлено роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 17.12.08 р. № 14027/0/14-08/13 стосовно того, що зазначена надбавка більш не виплачується.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Кримський юридичний інститут Одеського державного Університету внутрішніх справ є вищим навчальним закладом, є юридичною особою та знаходиться у підпорядкуванні Міністерства Внутрішніх справ України, як спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що підтверджується Статутом (а.с.19) та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.20).
Відповідно до Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р., Інститут є структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України.
Міністерство внутрішніх справ України, як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, у підпорядкуванні якого знаходиться Інститут:
- здійснює фінансування Інституту;
- затверджує кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, щомісячні плани використання бюджетних коштів і штатний розпис Інституту;
- здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Інституту.
На підставі п.1.7.1. Статуту Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ - діяльність Інституту здійснюється відповідно до Конституції України, Законів України «Про вищу освіту», «Про освіту», «Про мови в Українській РСР», «Про міліцію», інших законодавчих актів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України (а.с.9-19).
01.02.2010 р. відповідачем було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача, про що свідчить складений за її результатами Акт № 08-22/8 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в Кримському юридичному інституті Одеського державного університету внутрішніх справ за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. (надалі Акт ревізії) (а.с.64-95), відповідно до якого були встановлені порушення фінансово-господарської діяльності позивача.
Не погодившись з висновками акту ревізії позивачем 02.02.2010 р. було надано відповідачу заперечення до акту ревізії, в яких вказано, що позивач не згоден з встановленим порушенням щодо виплати премії за безперервну вислугу років працівникам, які не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу та зайвого перерахування до державних цільових фондів, щодо безпідставної виплати надбавки за безперервну роботу працівникам, які не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу, та зайвого перерахування коштів до державних цільових фондів, щодо не зарахування до загального фонду державного бюджету сум відсотків, які надійшли від банку за розміщення депозиту, а також щодо надання платних послуг на суму 7 290,00 грн. за переведення на заочну форму (а.с.34-36).
13.02.2010 р. на підставі Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України» відповідачем була направлена на адресу позивача вимога, зокрема пунктом 4 якої, зобов’язано позивача прийняти передбачені законодавством заходи щодо відшкодування шкоди у сумі 56 576,37 грн. (а.с.33).
Відповідно акту ревізії вказана сума визначена відповідачем внаслідок встановлення порушень позивачем щодо проведення нарахування та виплати надбавки за безперервну роботу працівниками інституту, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу на загальну суму 41 478,28 грн. та проведення нарахування на заробітну лату та перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 15 098,09 грн.
Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ і організацій, органів внутрішніх справ, військ внутрішньої і конвойної охорони та учбових закладів МВС України» № 407 від 26.06.93 р. затверджено (погоджену з Міністерством праці України, Міністерством Фінансів України та Центральним комітетом профспілки працівників держустанов України) Інструкцію про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ і організацій, органів внутрішніх справ, військ внутрішньої і конвойної охорони та учбових закладів МВС України. Вказаною Інструкцією встановлено обчислення процентної надбавки за безперервну роботу, яка виплачується у визначених розмірах відповідно до тарифних ставок і посадових окладів по основній посаді.
З аналізу вказаного наказу вбачається, що на час проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ і організацій, органів внутрішніх справ, військ внутрішньої і конвойної охорони та учбових закладів МВС України» № 407 від 26.06.93 р. був дійсним та таким, що не втратив чинність.
Указом Президента України від 18.12.2007 року № 1234 «Про внесення зміни до Указу Президента України від 14 квітня 1999 року № 379 та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України», був скасований Указ Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ».
В Указі Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» зазначено лише розмір процентної надбавки за безперервну роботу робітникам, однак, порядок застосування та механізм оплати був вказаний тільки у наказі МВС України від 26.06.1993 р. № 407.
З акту ревізії вбачається, що начальником відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку полковником міліції Ребриком А.М. надані пояснення, у яких він зазначив, що нарахування та виплата надбавки за безперервну роботу здійснювалось на підставі наказу МВС України від 26.06.1993 р. № 407, який дотепер не втратив чинність, так відповідний наказ про припинення його дії в Інститут не надходив. Тому підстав для припинення надбавки за безперервну роботу у бухгалтерії до надходження роз’яснень із МВС та Мінпраці не було.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що скасування Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» № 926 від 04.10.96 р. не є підставою для незастосування Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ і організацій, органів внутрішніх справ, військ внутрішньої і конвойної охорони та учбових закладів МВС України» № 407 від 26.06.93 р., оскільки він на час грошових виплат був чинним та регулював певні відносини. Крім того в Указі Президента України від 18.12.2007 року № 1234 «Про внесення зміни до Указу Президента України від 14.04.1999 року № 379 та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» та Указі Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» від 04.10.96 р. № 926 відсутні посилання на Наказ Міністерства Внутрішніх Справ № 407 від 26.06.93 р., у зв’язку з чим суд вважає наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ і організацій, органів внутрішніх справ, військ внутрішньої і конвойної охорони та учбових закладів МВС України» № 407 від 26.06.93 р. є самостійним нормативним актом, який діяв до прийняття Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» № 926 від 04.10.96 р. та продовжує діяти після його скасування.
За таких підстав суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених за наслідком проведеної ревізії, щодо незаконних видатків по заробітній платі на суму 56 576,37 грн., а також про прийняття передбачених законодавством заходів щодо відшкодування шкоди.
Отже, пункт 4 вимоги від 13.02.2010 року № 01-08-14-14/910 Контрольно-ревізійного управління в АР Крим в частині прийняття заходів Кримським юридичним інститутом Одеського державного університету внутрішніх справ по відшкодуванню завданої шкоди в розмірі 56 576,37 грн. є необґрунтованим та протиправним у зв’язку з чим підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину. Постанова викладена у повному обсязі 31.05.2010 р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати п.4 вимоги від 13.02.2010 року № 01-08-14-14/910 Контрольно-ревізійного управління в АР Крим в частині прийняття заходів по відшкодуванню завданої шкоди Кримському юридичному інституту Одеського державного університету внутрішніх справ в розмірі 56576,37 грн..
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Стевена, 14, код ЄДРПОУ 23316444) 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Суддя Маргарітов М.В.