РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.
Справа номер 2-578/2006р., номер 2-53/2007р.
20 березня 2007 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючого: Малишенко Т.О. при секретарі: Костенко - Молочкової С.В.
за участі сторін: позивача ОСОБА_1, представника відповідача: Гамарника Р.І., представника третьої особи Василенко С.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна, Державне Казначейство України, третя особа: прокуратура Київської області - про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним засудженням,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним засудженням. В позовній заяві, а також доповненнях до позовної заяви посилається на те, що відносно нього було порушено кримінальну справу 19.03.2002 року, але вироком Броварського міськрайонного суду від 04.11.2005 року було винесено виправдальний вирок. Просить стягнути з Держави України у відшкодування матеріальної шкоди втрачений заробіток у сумі 45 411 гривень 93 копійки, витрати на юридичну допомогу одержану від адвокатів у сумі 5 046 гривень 24 копійки, витрати які пов'язані з явкою до суду ( транспортні витрати) у сумі 968 гривень 35 копійок, витрати на оплату послуг з ксерокопіювання процесуальних документів у сумі 34 гривні 80 копійок, витрати на поштові послуги у сумі 56 гривень 58 копійок, а також компенсацію моральної шкоди у сумі 64 400 гривень. Зобов'язати Державне Казначейство України видати позивачу зазначені відшкодування у встановлений законом строк. Крім цього просить визнати за ним право на безперервний страховий стаж за період 47 повних місяців ( з 01.02.2003 року по 14.03.2007 року) у такому порядку: час протягом повних 22 місяців ( з 01.02.2003 року по 20.12.2004 року) зарахувати до стажу служби в органах місцевого самоврядування, як стаж службовця 9 рангу 5 категорії, а інші 25 повних місяців ( з 01.02.2005 року по 14.03.2007 року) як час роботи за спеціальністю "юрисконсульт".
Представник відповідача Державного Казначейства України позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними.
Представник третьої особи позовні вимоги не підтримав, вважає їх безпідставними і просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що 19.03.2002 року прокурором м. Славутича було порушено відносно начальника фонду комунального майна міськвиконкому ОСОБА_1 кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ст. 364 ч.2 КК України. Вироком Славутицького міського суду від 09.07.2002 року ОСОБА_1, визнаний винним за ст. 364 ч.2 КК України і йому призначено покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади які зв'язані з організаційно-розпорядчим і фінансовими функціями на три роки. На підставі ст. 75 КК
України ОСОБА_1 звільнено від відбуття основного покарання, якщо він протягом іспитового строку - трьох років не скоїть злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 11.09.2002 року вирок Славутицького міського суду від 09.07.2002 року скасовано, а справу повернуто на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду. Вироком Славутицького міського суду від
2002 року ОСОБА_1, засуджений за ст. 364 ч.2 КК України до п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на два роки. До ОСОБА_1, застосована ст. 75 КК України, звільнено останнього від відбуття покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки, зобов'язавши його не виїжджати за межі України, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи. Ухвалою апеляційного суду Київської області 26.02.2003 року апеляцію засудженого ОСОБА_1, залишено без задоволення, а вирок Славутицького міського суду від 05.12.2002 року без змін. 29.04.2003 року Славутицький міський суд Київської області направив вирок суду для виконання інспектору ВКВІ м. Славутич. Постановою Славутицького міського суду Київської області від 20.05.2003 року на прохання ВКВІ м. Славутич, було роз'яснено, що за вироком Славутицького міського суду від 05.12.2002 року звільнення від відбування покарання відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1, стосується основного покарання у вигляді позбавлення волі на п'ять років. Додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на два роки виконується самостійно. Згідно повідомлення з ВКВІ м. Славутич, вирок відносно ОСОБА_1, 20.05.2003 року прийнято до виконання. Ухвалою Верховного Суду України від 21.09.2004 року касаційна скарга засудженого ОСОБА_1, задоволена частково, ухвалу апеляційного суду Київської області від
2003 року щодо ОСОБА_1, скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 03.11.2004 року апеляцію засудженого ОСОБА_1, задоволено частково. Вирок Славутицького міського суду від 05.12.2002 року скасовано, справу направлено прокуророві м. Славутича для проведення додаткового розслідування. 20.12.2004 року постановою прокурора м. Славутича справу прийнято до свого провадження. Листом НОМЕР_1 кримінальну справу відносно ОСОБА_1, з обвинувальним вироком направлено до Славутицького міського суду. Для визначення підсудності по справі, кримінальна справа була направлена до апеляційного суду Київської області, де голова апеляційного суду визначив підсудність справи Броварський міськрайонний суд Київської області. 04.11.2005 року вироком Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1, за ст. 364 ч.2 КК України виправданий у зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 05.07.2006 року апеляцію старшого помічника прокурора м. Бровари залишено без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2005 року до ОСОБА_1, без змін.
Крім цього із оглянутої в судовому засіданні копії трудової книжки ОСОБА_1, витікає, що 20.09.1996 року ПРОКОФ»ЄВ був призначений на посаду начальника Фонду комунального майна за конкурсом і 31.01.2003 року він був звільнений з роботи у зв'язку з ліквідацією фонду комунального майна міста за п.1 ст. 40 КЗпП України.
21.12.2004 року був прийнятий на роботу на посаду юрисконсульта МЧП "Олімп" м.
Славутича звідки 26.01.2005 року звільнений за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України.
Згідно довідки Славутицького міського центру зайнятості, ПРОКОФ»ЄВ перебував на
обліку у них двічі, а саме: з 04.02.2003 року по 26.12.2006 року та з 02.02.2005 року по
теперішній час.
Відповідно до вимог ст.1176 ЦК України шкода завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі
незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства прокуратури або суду. При цьому порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
З матеріалів справи вбачається, що оскільки відносно позивача винесено виправдальний вирок, то судом зроблено висновок, що ОСОБА_1 був незаконно засуджений і незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності. При цьому як вбачається з матеріалів справи позивач провину у скоєні злочину передбаченого ст. 364 ч.2 КК України з моменту порушення кримінальної справи відносно нього не визнавав.
У відповідності до вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду ", та Положення про застосування вищевказаного Закону України, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові перелік якої вказано у п. 1 вищезазначеного Закону, а ст. З даного Закону вказано перелік відшкодувань.
Проаналізувавши надані матеріали справи, та матеріали кримінальної справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в даному випадку підлягають частковому задоволенню. Так вимоги в частині відшкодування заробітку позивача, суд не може задовольнити, оскільки як було з'ясовано у судовому засіданні підставами звільнення позивача з роботи є п.1 ст.40 КЗпП України і п.1 ст. 36 КЗпП України, намагання позивача звернути увагу суду, що під час відбування покарання за ст. 75 КК України він не міг нікуди працевлаштуватись у суді не знайшло підтвердження, як з'ясовано у суді, під час відбуття покарання, ОСОБА_1 перебував на обліку у Славутицькому міському центрі зайнятості, йому неодноразово пропонували роботу, з оглянутих документів у справі, відсутні відомості, що йому відмовили у прийнятті на роботу із-за засудження, крім того під час відбуття покарання він пройшов професійне навчання. Документів, що його звільнення і подальше працевлаштування було пов'язано з покаранням вказаним у вироку суду, у судовому засіданні не знайшло підтвердження. Оскільки вимоги в частині відшкодування заробітної плати не підлягають задоволенню, то і вимоги в частині визнання за позивачем безперервного страхового стажу також не підлягають задоволенню.
Вимоги позивача в частині відшкодування витрат на юридичну допомогу одержану від адвокатів у сумі 5 046 гривень 24 копійки, витрати які пов'язані з явкою до суду ( транспортні витрати) у сумі 968 гривень 35 копійок, витрати на оплату послуг з ксерокопіювання процесуальних документів у сумі 34 гривні 80 копійок, витрати на поштові послуги у сумі 56 гривень 58 копійок, судом віднесено до інших грошових доходів, які згідно ст.3 п.1 вищевказаного Закону України в даному випадку підлягають задоволенню, оскільки судом в судовому засіданні ретельно були перевірені надані квитанції про оплату адвокатських і інших послуг, судові повістки про виклик у Броварський і інші суди, чеки про оплату коштів і суд вважає, що в судовому засіданні знайшло підтвердження того, що позивачем були понесені витрати, які пов'язані з кримінальною справою, і вимоги в цій частині ним обґрунтовані і підлягають задоволенню.
П.5 ст.3 і ч.5 ст.4 вищевказаного Закону України передбачено відшкодування моральної шкоди, а в Положенні про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" передбачене відшкодування моральної шкоди у випадках коли вищезазначені органи завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. З аналізу матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачу дійсно спричинено моральну шкоду. Суд вважає, що довготривалий час перебування позивача під слідством і судом вимагало від нього
додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважає, також, що в даному випадку були порушені нормальні життєві зв'язки позивача, і це призвело до позбавлення можливостей реалізації ним його звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми. Тому з врахуванням вищезазначеного суд прийшов до висновку, що позивачу необхідно відшкодувати моральну шкоду в грошовому еквіваленті у сумі 64 400 гривень.
Вимоги позивача в частині зобов'язання Державного казначейства України видати йому вищезазначені суми відшкодування у встановлений законом строк, суд не може задовольнити, оскільки відповідно до чинного законодавства, після того, як рішення вступить в законну силу, позивач з виконавчим листом має право звернутись до Державного казначейства України, і у випадку відмови, він має право звернутись до суду із даною вимогою, у суді було встановлено, що позивач не звертався з даною вимогою до Державного Казначейства України, тобто дана вимога як була з'ясовано у суді є безпредметною і тому не підлягає задоволенню
Керуючись ст.1175 ЦК України, ст.ст.10, 11, 12, 212-215, 218 ЦПК України, суд
вирішив :
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 64 400 гривень, понесені витрати на юридичну допомогу у сумі 5 046 гривень 24 копійки, витрати, що пов'язані з явкою до суду 968 гривень 35 копійок, витрати пов'язані на оплату послуг ксерокопіювання, поштових послуг і отриманням платних послуг 113 гривень 28 копійок, всього на загальну суму у розмірі 70 527 гривень 87 копійок.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Копію рішення направити відповідачу для ознайомлення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції.