ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

За позовом:  Приватний підприємець ОСОБА_1,

                        (АДРЕСА_1)

До відповідача:  Територіальне управління Головної транспортної інспекції на автомобільному транспорті в Миколаївській області   (54042, м.Миколаїв, вул.Будівельників, 15-А)

про: визнання незаконною постанову про застосування фінансових санкцій

Суддя Василяка К.Л.

При секретарі судового засідання Заболотній І.В.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: ОСОБА_1 -приватний підприємець

Від  відповідача: Ляховська І.В. -дов. №41/1-8-6941 від 23.06.2006р.

Суть спору:  позивач звернувся до господарського суду із позовними  вимогами про визнання постанови Територіального управління  Головної Державної автомобільної інспекції на автомобільному транспорті у Миколаївській області № НОМЕР_1 від 17.05.2006р. “Про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій” незаконною.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач застосував фінансову санкцію в розмірі більшому ніж передбачено законодавством за допущене ним порушення, оскільки  відповідальність за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а не абз.2 ч.1 ст.60, як зазначено в постанові, та штраф за вказане порушення  встановлений в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

          Відповідач надав відзив, в якому проти позовних вимог заперечує, та зазначає, що факт порушення: відсутність ліцензії та ліцензійної картки встановлено актом №НОМЕР_2 від 11.05.2006р. Відсутність ліцензії та ліцензійної картки  тягне за собою відповідальність згідно абз.2 ч.1 ст.60 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про автомобільний транспорт”: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких  визначений ст.39 цього Закону, а саме штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян. Абзац 3 ч.1 ст.60 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачає відповідальність в окремому випадку, тобто експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки. Вказує на те, що постанова винесена законно та обґрунтовано, а не відповідність речення , сформульованого в постанові точному змісту статті Закону не є підставою для визнання  постанови не чинною.

          Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

Територіальним управлінням Головної Державної автомобільної інспекції на автомобільному транспорті у Миколаївській області згідно Плану проведення спільних відпрацювань з питання дотримання законодавства в сфері надання послуг з перевезення  пасажирів та їх багажу транспортом  загального  використання та виконання вимог розпорядження Президента України від 19.12.2005р. № 1289/2005-рп  “Про невідкладні заходи  щодо забезпечення  безпеки дорожнього руху” у Миколаївській області на І півріччя 2006р. та завдання на перевірку №НОМЕР_4, 10.05.2006р. здійснена рейдова перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт СПД ОСОБА_1.

          Під час перевірки автотранспортного засобу ЗАЗ-ДЕО держ. №НОМЕР_3, що належить СПД ОСОБА_1, встановлено порушення: відсутня ліцензія на право перевезення пасажирів  та їх багажу на таксі, автомобіль був обладнаний ліхтарем оранжевого кольору.

За результатами перевірки складено акт від 11.05.2006р. №НОМЕР_2 перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом”.

За вказане порушення територіальне управління Головної Державної автомобільної інспекції на автомобільному транспорті у Миколаївській області на підставі абзацу 2 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (в редакції Закону № 3492-ІV від 23.02.2006р., (надалі - Закон України “Про автомобільний транспорт”) ухвалило постанову про застосування  до СПД ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.

Згідно абз.2 ч.1 ст.60 Закону України  “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг  з перевезень  пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 Закону України  “Про автомобільний транспорт”  встановлено, що державний контроль  автомобільних перевізників  здійснюється  шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками  вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки  пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху здійснюються не частіше одного разу на квартал, при цьому при проведенні рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті  визначає  Кабінет Міністрів України.

Пунктом 20 “Порядку здійснення  державного контролю на автомобільному транспорті загального  користування”, затвердженого  Постановою КМУ від 29.01.2003р. № 143 (далі Порядок),  встановлено, що перевірка  автотранспортних засобів, які здійснюють  внутрішнє перевезення пасажирів і вантажів, проводиться   без їх зупинення на маршруті руху, зокрема під час виїзду з підприємств, на стоянках, у початкових, проміжних і кінцевих  пунктах маршруту, пунктах завантаження і розвантаження, на автостанціях, автовокзалах, автобусних зупинках, стоянках таксі без порушення графіків руху, а також під час руху автотранспортних засобів, без відволікання уваги водія (за наявності в екіпажі  другого водія, кондуктора,  стюардеси або іншого члена  екіпажу автотранспортного засобу).

Згідно п. 26  Порядку  підставою для прийняття Постанови про застосування  до суб”єкта  підприємницької діяльності  фінансових санкцій є матеріали  органів  державного контролю  щодо  недотримання  суб'єктами підприємницької діяльності вимог Закону України “Про автомобільний транспорт”.  В даному разі  підставою  для  прийняття Постанови  №НОМЕР_1 від 17.05.2006р. став  акт №НОМЕР_2 від 11.05.2006р., в якому   зазначені встановлені порушення, а саме що 10.05.2006р. СПД ОСОБА_1  надавав послуги  без оформлення ліцензії на право перевезення  пасажирів та їх багажу на таксі, що не заперечується СПД ОСОБА_1,  згідно наданих пояснень, які зазначені в акті №НОМЕР_2 від 11.05.2006р.

В судовому засіданні позивач  підтвердив  відсутність у нього документів, на підставі яких здійснюються перевезення пасажирів на таксі, а саме ліцензії та ліцензійної  картки.

Отже, посилання позивача на те, що фінансова санкція застосована в розмірі  більшому ніж передбачено законодавством за допущене ним порушення є неправомірним.

Що стосується доводів позивача, щодо неточності сформульованого в  оскаржуваній постанові допущеного порушення  точному змісту  абз.2 ч.1 ст.60  Закону України  “Про автомобільний транспорт”, то вони судом відхиляються, оскільки не  можуть бути підставою  для визнання постанови незаконною, оскільки постанова  №НОМЕР_1 від 17.05.2006р.  відповідає вимогам  чинного законодавства і є вірною по суті.

За таких обставин позовні вимоги не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.                                               

Керуючись ст. ст. 87, 94, 98, 160-163, 167, 254 КАСУ господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.