справа №2-321/2010 рік
РІШЕННЯ
Іменем України
30 липня 2010 р. м. Керч
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді – Цветкова О. Я.
при секретарі – Пшеничній Г. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Керченський відділ РЕР при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим про стягнення суми ,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Керченського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації транспортного засобу, визнання за позивачем права власності на автомобіль та витребування автомобілю з чужого незаконного володіння. П озовні вимоги мотивовані тим, що позивач за кредитні кошти, взяті в ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 07.12.2006 р., купив автомобіль НОМЕР_1. Позивач сплачував кредит за вказаний автомобіль до серпня 2008 р., а потім відповідач ОСОБА_2 , який був поручителем за договором від 07.12.2006 р. за виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, у вересні 2008 р. сплатив суму у розмірі 30149,28 грн., яка була достатньою для остаточного погашення кредитних зобов’язань. Після цього автомобіль НОМЕР_1 був переоформлений на сина ОСОБА_2 – ОСОБА_3, який був залучений до участі у справі в якості співвідповідача. На підставі викладеного, позивач просив скасувати державну реєстрацію вказаного транспортного засобу за ОСОБА_2 визнати за позивачем право власності на автомобіль та витребувати автомобіль з незаконного володіння відповідача. Надалі позивач неодноразово змінював позовні вимоги, просив скасувати реєстрацію транспортного засобу на ОСОБА_2 та стягнути з нього вартість автомобіля. Останньою заявою позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_3 різницю вартості автомобіля, сплачену позивачем у розмірі 28140,72 грн.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити. Надалі, у судових дебатах, вказав, що вказану суму необхідно стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк», пояснив, що уточнені позовні вимоги, викладені в заяві від 20.07.2010 р. його представником за довіреністю він не підтримує, просить стягнути суму не з племінника ОСОБА_3, а з ПАТ КБ «Приватбанк».
Відповідач ОСОБА_2 та співвідповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечували , вказали, що автомобіль після погашення ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 30149,28 грн. був за домовленістю з позивачем перереєстрований з позивача на його племінника – ОСОБА_3. Ніяких домовленостей щодо додаткових оплат не було. Просили у задоволенні позову відмовити. Вказали, що необхідно різницю вартості автомобіля, сплачену позивачем у розмірі 28140,72 грн., стягувати з ПАТ КБ «Приватбанк».
Представник третьої особи ПАТ КБ «Приватбанк» за довіреністю Гринько В. П. просила розглянути справу на розсуд суду. Надала заяви про переказ готівки за 2008 р., з яких вбачається, що позивачем було сплачено за кредитним договором 28140,72 грн., а ОСОБА_2 як поручителем 12.09.2008 р. було сплачено суму у розмірі 30149,28 грн., яка була достатньою для остаточного погашення кредитних зобов’язань.
Третя особа - Керченський відділ РЕР при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим явку представника у судове не забезпечила, надала копію реєстраційної справи щодо державної реєстрації автомобіля, придбаного позивачем за кредитні кошти та переоформленого у вересні 2008 р. на ОСОБА_3.
Вислухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 за кредитні кошти, взяті в ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 07.12.2006 р., купив автомобіль НОМЕР_1 та зареєстрував його на своє ім’я (а.с.4-7,9-12,78-88,95).
Позивач сплачував кредит за вказаний автомобіль до серпня 2008 р. (а.с.49-64), а потім відповідач ОСОБА_2 , який був поручителем за договором від 07.12.2006 р. (а.с.8) за виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, у вересні 2008 р. сплатив суму у розмірі 30149,28 грн. (а.с.37,47-48), яка була достатньою для остаточного погашення кредитних зобов’язань (а.с.38,40). Після цього автомобіль НОМЕР_1 був переоформлений на сина ОСОБА_2 – ОСОБА_3 (а.с.39,45-4678,89-94).
Відповідно до ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Таким чином, ОСОБА_2, виконавши як поручитель за боржника ОСОБА_1 обов’язок сплати кредитних коштів у розмірі 30149,28 грн., що було достатнім для остаточного погашення кредитних зобов’язань, отримав усі права кредитора, в тому числі щодо забезпечення виконання.
Як вбачається з пояснень відповідачів та матеріалів реєстраційної справи, автомобіль НОМЕР_1 був переоформлений на сина ОСОБА_2 – ОСОБА_3 згідно з довідкою-рахунком № 637180 від 25.09.2008 р., в якій зазначено, що ОСОБА_3 купив вказаний автомобіль. Після чого вказаний автомобіль був зареєстрований за новим власником ОСОБА_3 та видано державний номер НОМЕР_2.
Таким чином, ОСОБА_1 провів відчуження вказаного автомобіля на користь ОСОБА_3 згідно з домовленістю між ними. Ніяких інших домовленостей або вчинених між сторонами правочинів не було.
Позивачем не доведено існування зобов’язань перед ним як з боку ОСОБА_2, так і з боку ОСОБА_3, у зв’язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.
Посилання сторін на необхідність стягнення яких-небудь коштів з ПАТ КБ «Приватбанк» не заслуговують уваги, оскільки між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 існували договірні відносини за кредитним договором, згідно з якими Банк надав позивачу гроші для придбання автомобіля, а позивач зобов’язався повернути кредит та відсотки за користування кредитом у порядку та розмірах, встановлених договором . Позивач виконував взяті на себе зобов’язання до серпня 2008 р., після чого в вересні 2008 р. залишок кредиту та процентів було погашено поручителем, після чого будь-які зобов’язання сторін припинились виконанням.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРIШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Керченський міський суд АРК протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга також може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга буде подана в десятиденний строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст рішення виготовлений 02 серпня 2010 р.
Суддя О. Я. Цветков