справа № 22-6120 головуючий у 1-й інстанції: Матвієнко Ю.О.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання бездіяльності органів протиправною та зобов’язання перерахувати розмір пенсії
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва
на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 29.01.2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з 75% пенсії за віком та основну пенсію не менше 8 мінімальних пенсій за віком в період з 08.10.2008 року по 29.01.2010 року. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації провести перерахунок недоплаченої ОСОБА_1 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зобов’язано виплатити перерахунок недоплаченої ОСОБА_1 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апелянт вказує на те, що розмір пенсії і допомоги, право на яку має позивач, визначався на підставі чинного законодавства, зокрема постанов Кабінету Міністрів України. Ці виплати фінансується за рахунок державного бюджету в межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами. Кошти виплачувались позивачу в межах, передбачених бюджетом і перерахованих відповідачам сум.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що порушення законодавства при вирішенні адміністративного спору допущено не було.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленої у справі постанови в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач має статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, І категорії, інваліда ІІ групи (а. с. 11).
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно із ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам ІІ групи – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 вказаного Закону виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали від Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами ІІ групи, виплачується одноразова компенсація в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Розрахунок пенсій та одноразової компенсації проводився позивачу не на підставі вказаних норм наведеного Закону, а відповідно до постанов Кабінету Міністрів України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а при розрахунку одноразової компенсації необхідно застосовувати ст. 48 цього Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України.
Судом зроблено правильний висновок, що постановами Кабінету Міністрів України не може бути звуженого зміст і обсяг прав встановлений Законом, оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до рішень Уряду, які є підзаконними актами.
Надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав цих осіб, встановлених Законом.
Відсутність коштів для проведення виплат не може бути підставою для невиконання зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення їх розміру.
Тому, суд першої інстанції обґрунтовано зобов’язав відповідачів провести перерахунок пенсійних виплат позивачу та щорічної допомоги на оздоровлення.
Доводи апелянта не спростовують викладеного і наведених в постанові суду першої інстанції висновків, в зв’язку з чим посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права підлягають відхиленню.
За таких обставин колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін постанову суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва відхилити.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 29.01.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий: судді: