справа № 22-7200 головуючий у 1-й інстанції: Матвієнко Ю.О.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30 % надбавку до пенсії, як дитині війни
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва
на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 08.04.2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва в частині відмови у нарахуванні ОСОБА_1 надбавки до пенсії у розмірі 30% у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірною. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснити нарахування ОСОБА_1 недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 25 лютого 2009 року по 08 квітня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва просить постанову скасувати і ухвалити нове рішення. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зазначає, що розмір щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, право на яку має позивач, визначався на підставі чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», постанов Кабінету Міністрів України, на який покладено забезпечення проведення політики в сфері соціального захисту. Виплата таких коштів фінансується за рахунок державного бюджету, вони виплачувались позивачу в межах, передбачених бюджетом і перерахованих відповідачеві сум.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленої постанови в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема, ст. 6 цього Закону, в редакції, що діяла в спірний період, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Зазначені обставини визнані сторонами і не оспорюються відповідачем.
З огляду на наведене ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відмова Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», була неправомірною, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційним зміни, які вносились цим законодавчим актом в Закон України «Про соціальний захист дітей війни», і якими особам, що мають статус дитини війни, встановлювався інший розмір надбавки.
Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що розмір надбавки, що має виплачуватись позивачу на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен визначатись саме на підставі цього Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530, на яку посилається апелянт.
В рішенні суду правильно зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України не може бути звуженого зміст і обсяг прав встановлений Законом, оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до постанови.
Тому, доводи апелянта про неправильне застосування судом норм матеріального права підлягають відхиленню.
Відсутність коштів для проведення виплат не може бути підставою для невиконання передбачених чинним законодавством зобов’язань, щодо визначення їх розміру.
Бездіяльність відповідача в нарахуванні позивачу передбаченої законом надбавки до пенсії у розмірі 30% обгрунтовано визнана неправомірною та на останнього покладено обов’язок по усуненню порушень прав позивача в межах встановленого ст. 99 КАС України річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
З врахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта не спростовують наведеного і викладених в рішенні суду першої інстанції висновків, в зв’язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва відхилити.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 08.04.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: