Справа № 11-606/09

Категорія ст.ст. 15 ч. 3, 186 ч. 1 КК України Головуючий 1 інст. Вєдєнєєва Т.Г.

Доповідач 2 інст. Алейніков Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2009 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:

Головуючого: Алейнікова Г.І.,  

Суддів: Яцун С.Б., Сімонець О.І.

За участю прокурора: Кметь А.Г., захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3

розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18. 02. 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець м. Бердянськ, Запорізької області, українець, громадянин України, освіта середня, холостий, не працюючий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимий: 21.12.2007 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік.

Засуджений за ст. ст. 15 ч. 3, 186 ч. 1 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Виправданий за ст. ст. 186 ч. 1, 185 ч. 2 за відсутністю в його діях складу злочину.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

Запобіжний захід - утримання під вартою. Термін відбування покарання обчислюється з 06. 11.2008 року.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3, засуджений за те, що він 21.06.2008 року приблизно в 09 годин 30 хвилин, знаходячись на території центрального ринку по вул.  Свободи в м. Бердянську Запорізької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою розкрадання майна шляхом грабежу, підбіг до ОСОБА_4 і, діючи в умовах очевидності, одним ривком вирвав у неї з руки гаманець вартістю 50 грн., з грошима в сумі 22 грн. 17 коп., дисконтною картою торгової марки «Сільпо», що не представляє для потерпілої матеріальної цінності.

Після чого, ОСОБА_3, понімаючи, що його злочинні дії виявлені потерпілою, продовжуючи їх в умовах очевидності, з місця злочину з майном ОСОБА_4 спробував сховатися і побіг уздовж торгових ларьків ринку. ОСОБА_4, бажаючи присікти злочинні дії ОСОБА_3, не упускаючи його із виду, побігла за ним, вимагаючи повернути її гаманець. На перехресті вул.  Свободи і пр. Леніна в м. Бердянську Запорізької області ОСОБА_3 був помічений працівниками міліції і, реально розуміючи, що йому сховатися і розпорядитися майном не вдасться, викинув гаманець з майном ОСОБА_4 убік, спіткнувся і впав, після чого він був затриманий працівниками міліції, унаслідок чого ОСОБА_3 не зміг довести свій злочинний намір до кінця, з причин, не залежних від його волі.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 не оспорюючи обставин справи, доведеності вини і юридичної кваліфікації, просить вирок районного суду змінити, призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вказує на те, що при винесенні вироку суд не врахував всі пом'якшувальні обставини а саме: що він вину визнав повністю, щиросердно розкаявся, а також проходив лікування в реабілітаційному центрі м. Києва.

У судовому засіданні апеляційної інстанції суд заслухав доповідь судді щодо вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений та основних доводах апеляції, прокурора, який доводить, що апеляція не підлягає задоволенню.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вбачає підстави до часткового задоволення апеляції та зміни вироку з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_5, у здійсненні ним злочину відповідно до обставин, викладених у вироку, відповідають зібраним у справі доказам, є обґрунтованими.

При розгляді справи суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ст. ст. 15 ч.3, 186 ч. 1 КК України.

Покарання засудженому ОСОБА_3 суд призначив відповідно до положень Загальної частини КК України - у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин.

При цьому суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки, дані про особу засудженого, пом'якшувальних покарання обставин, у тому числі і тих на які посилається в апеляції засуджений ОСОБА_3 про те, що він вину визнав повністю, щиросердно розкаявся, та проходив лікування в реабілітаційному центрі м. Києва. Саме врахувавши ці обставини районний суд призначив не максимальне покарання передбачене ст. ст. 15 ч. 3, 186 ч. 1 КК України.

Однак при призначенні покарання районний суд не врахував, що засуджений стоїть на обліку з 25.07.05 року як ВІЧ хворий, стадія 2 та хворий на псоріаз. З огляду на це призначене судом покарання за ст. ст. 15 ч. 3, 186 ч. 1 КК України необхідно знизити до 2 років позбавлення волі, та на підставі ст. 71 ч.1 КК України за сукупністю вироків остаточно необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки 6 місяців..

В той же час колегія суддів не знаходить підстав для призначення покарання засудженому із застосуванням ст. 69 КК України, так як ОСОБА_3 вчинив злочин в час знаходження на іспитовому строці за вчинення іншого злочину.

Колегія суддів вважає, що інших підстав для скасування або зміни вироку по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18. 02. 2009 року у відношенні ОСОБА_3 - без зміни.