Судове рішення 11-569/09 від 14.08.2010

Судове рішення #10318218

Справа № 11-569/09

Категорія ст.ст. 185ч.1, 2, 3, 15ч.3, 185ч.5, 289 ч.3 КК України

Головуючий 1 інст. Кочева І.В.

Доповідач 2 інст. Алейніков Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2009 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:

Головуючого: Алейнікова Г.І.

Суддів: Яцун С.Б., Сімонець О.І.

За участю прокурора: Кметь А.Г.

За участю адвокатів: ОСОБА_2 (в інтересах потерпілого ОСОБА_3 та цивільного позивача ЗАТ «Гвідон»), ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_5.)

розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями потерпшого ОСОБА_3, цивільного позивача ЗАТ «Гвідон», прокурора на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 26. 02.2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Дубове, Куйбишевського району, Запорізької області, українка, громадянка України, освіта середня, пенсіонерка, розведена, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судима.

Виправдана за ст. 185 ч. 1, ч. 2, ч. 3, ст. 15 ч.3, ст. 185 ч. 5, 289 ч.3 КК України.

Вирішена доля речових доказів.

Як вбачається з вироку районного суду, ОСОБА_5 органами досудового слідства обвинувачувалась в тому, що вона приблизно в січні 2002 року в м. Василівка Запорізької області, умисно, з корисливих мотивів, маючи намір на викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що моноблок на 24/100 частинах тваринницького комплексу не належить їй і на підставі ухвали Ленінського місцевого суду м. Запоріжжя є особистою власністю ОСОБА_3, діючи від імені директора ПП «Геліос-2000», дала вказівку робітникам на розбирання частини будматеріалів з вищезгаданого тваринницького моноблоку і в результаті його розбирання таємно викрала і реалізувала ОСОБА_6 6 листів шиферу за ціною 25 грн. за 1 шт. на суму 150 грн., чим заподіяла потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на вказану суму.

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ст. 185 ч. 1 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Приблизно в січні 2002 року в м. Василівка Запорізької області, умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи намір на розкрадання чужого майна, усвідомлюючи, що моноблок на 24/100 частинах тваринницького комплексу не належить їй і на підставі ухвали Ленінського місцевого суду м. Запоріжжя є власністю ОСОБА_3, діючи від імені ПП «Геліос-2000», дала вказівку робітникам на розбирання частини будматеріалів з вищезгаданого тваринницького моноблоку і в результаті його розбирання таємно викрала і реалізувала ОСОБА_7 6 листів шиферу за ціною 25 грн. на суму 150 грн, чим заподіяла потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на вказану суму.

Приблизно в лютому 2002 року в м. Василівка Запорізької області, умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи намір на розкрадання чужого майна, усвідомлюючи, що моноблок на 24/100 частинах тваринницького комплексу не належить їй і на підставі ухвали Ленінського місцевого суду м. Запоріжжя є власністю ОСОБА_3, діючи від імені ПП «Геліос-2000», дала вказівку робітникам на розбирання частини будматеріалів з вищезгаданого тваринницького моноблоку і в результаті його розбирання таємно викрала і реалізувала ОСОБА_8 25 листів шиферу за ціною 25 грн. кожний на суму 625 грн; 16 листів шиферу - за ціною 6 грн. на суму 96 грн., чим заподіяла матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на суму 721 грн.

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ст. 185 ч. 2 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Приблизно в лютому 2002 року в м. Василівка Запорізької області, умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи намір на розкрадання чужого майна, усвідомлюючи, що моноблок на 24/100 частинах тваринницького комплексу не належить їй і на підставі ухвали Ленінського місцевого суду м. Запоріжжя є власністю ОСОБА_3, діючи від імені ПП «Геліос-2000», дала вказівку робітникам на розбирання частини будматеріалів з вищезгаданого тваринницького моноблоку і в результаті його розбирання таємно викрала і реалізувала ОСОБА_12 як оплату за роботу 35 листів шиферу за ціною 25 грн. на суму 875 грн, 1500 штук цегли по ціні 0, 15 грн. кожний на суму 225 грн.; 14 металевих кутів за ціною 6 грн. кожний на суму 84 грн.; 25 м. швелера за ціною 1 грн. за 1 м., на суму 25 грн.; 6 листів шиферу за ціною 25 грн. за 1 лист на суму 150 грн.; 53 листи шиферу за ціною 15 грн. кожний на суму 795 грн., чим заподіяла потерпілому ОСОБА_3 значний матеріальний збиток на суму 2154 грн.

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ст. 185 ч. 3 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, яка заподіяла значний збиток потерпілому.

Приблизно в березні 2002 року в м. Василівка Запорізької області, умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи намір на розкрадання чужого майна, усвідомлюючи, що моноблок на 24/100 частинах тваринницького комплексу не належить їй і на підставі ухвали Ленінського місцевого суду м. Запоріжжя є власністю ОСОБА_3, діючи від імені ПП «Геліос-2000», дала вказівку робітникам на розбирання частини будматеріалів з вищезгаданого тваринницького моноблоку і в результаті його розбирання таємно викрала і реалізувала ОСОБА_13 28 листів шиферу за ціною 17 грн. кожний на суму 476 грн., чим заподіяла потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на вказану суму.

Приблизно в період часу з 15 лютого по 29 березня 2002 року в м. Василівка Запорізької області, умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи, що автомобіль УРАЛ 432031 державний номер НОМЕР_1, що знаходився на території 24/100 частин тваринницького комплексу, є транспортним засобом і знаходиться не в її, а в чужій власності, діючи від імені директора ПП «Геліос-2000» дала вказівку робітникам на розрізання вказаного автомобіля вартістю 14828, 43 грн., після чого реалізувала його, чим заподіяла ЗАТ «Гвідон» матеріальний збиток на вказану суму, що більш ніж в 250 разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян.

Вказані дії кваліфіковані за ст. 289 ч.3 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом з якою-небудь метою, вчинені повторно, щодо транспортного засобу, вартість якого в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян.

15 квітня 2002 року, приблизно в 16 годин в м. Василівка Запорізької області на 24/100 частинах тваринницького комплексу, умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи намір на викрадення і продаж чужого майна, усвідомлюючи, що дві металеві бочки місткістю по 25 м. куб. за ціною 6000 грн. кожна, належать ОСОБА_3, діючи від імені ПП «Геліос-2000» дала вказівку робітникам розрізати дані бочки, проте не встигла довести свій злочинний намір до кінця з причин не залежних від її волі, оскільки на територію комплексу приїхали працівники міліції і припинили вказані неправомірні дії.

Вказані дії кваліфіковані за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 5 КК України як замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в особливо крупних розмірах.

Суд ОСОБА_5 в скоєнні вищевказаних дій виправдав.

В апеляціях: потерпілий ОСОБА_3, цивільний позивач ЗАТ «Гвідон» просять вирок Василівського районного суду Запорізької області від 26. 02. 2009 року скасувати та постановити свій вирок. Посилаються на те, що вирок районного суду є незаконним та винесений в порушення вимог ст. ст. 327, 334 КПК України, а також висновки районного суду, викладені у виправдувальному вироку не відповідають фактичним обставинам справи і містять істотні протиріччя.

Прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції, просить вирок Василівського районного суду Запорізької області від 26. 02. 2009 року відносно ОСОБА_5 скасувати, в зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд.

У судовому засіданні апеляційної інстанції суд заслухав доповідь судді щодо вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений та основних доводах апеляцій, прокурора, який підтримав доводи апеляції, ОСОБА_5, яка заперечувала щодо задоволення апеляцій та вказувала, що вирок районного суду є законним та обгрунтованим.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд не вбачає підстави до задоволення апеляцій та скасування вироку з наступних підстав.

Зі справи видно, що ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину по пред'явленому їй обвинуваченню не визнала. В ході досудового слідства також свою вину не визнала і від надання свідчень відмовилася. Суду пояснила, що ПП «Геліос-2000», директором якого був ОСОБА_14 з 22 моноблоків, що знаходилися на тваринницькому комплексі в м. Василівна було придбане - 4 моноблоки, один з яких був переданий СПК «Обрій», оскільки по вказівці ОСОБА_14 був розібраний один моноблок, СПК «Обрій», що належав. У відсутність ОСОБА_14 вона і ОСОБА_15 займалися господарською діяльністю на території комплексу. 17.10.2001 року згідно постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя моноблоки, що належали ПП «Геліос», були передані ОСОБА_3, проте ці моноблоки фактично з квітня 2000 року по березень 2001 року вже були розібрані. Таким чином, майно, яке повинне було бути передано ОСОБА_3, а саме моноблоки - в грудні 2001 року вже не існувало. Акт передачі майна за постановою суду з участю представника державної виконавчої служби не складався. Все майно, реалізація якого їй ставиться у вину як розкрадання - шиферу, цеглини, кутів, швелерів - належало ПП «Геліос», вказівки по розбиранню моноблоків, реалізації будматеріалів їй давали ОСОБА_15 і ОСОБА_14. Також від них вона одержала розпорядження на те, щоб порізати бочки, які в квітні 2002 року згоріли, і автомобіля «Урал», на той час вона вважала, що все майно на комплексі належало ПП «Геліос».

Доводи ОСОБА_5 про відсутність у неї прямого наміру на здійснення інкримінованих їй протиправних діянь, а саме те, що всі дії по розбиранню моноблоків, реалізації будматеріалів, порізки бочок і автомобіля здійснювалися по вказівці директора ПП «Геліос-2000» ОСОБА_14 і ОСОБА_15, а також про розбирання частини моноблоків до фактичної їх передачі у власність потерпілого повністю узгоджується зі свідченнями допитаних районним судом свідків, а саме:

свідок ОСОБА_16, який в судовому засіданні пояснив, що в листопаді 2000 року, після закінчення училища, він прийшов на роботу на територію тваринницького комплексу в м. Василівка, де працював приблизно півтора - два місяці. На роботу його приймав ОСОБА_15, указував які роботи необхідно робити, а платив за роботу - ОСОБА_14 Він брав участь в розбиранні металоконструкцій, складав скловату, брав участь в розбиранні даху. Роботу він припинив, коли дахи на моноблоці №9 і 10 вже були розібрані (схема а. с. 49 т. 1), моноблоки №11 і 12 стояли цілими. ОСОБА_5 була присутня на комплексі, наглядала за працівниками. Всі розпорядження щодо роботи давав ОСОБА_15;

свідок ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив, що в січні-лютому 2002 року він для покупки будматеріалом приїхав на територію колишнього тваринницького комплексу СВК їм. Ватутіна в м. Василівка. Там зустрів ОСОБА_5, у якої поцікавився чи продаються будматеріали. Вона відповіла, що продаються і сказала, що потрібно звернутися до робітників. Він купив 6 листів шиферу на 200 гривень, гроші за шифер віддавав ОСОБА_12 ОСОБА_5 грошей не давав;

свідок ОСОБА_17 який в судовому засіданні пояснив, що він працював в ПП «Геліос-2000», на роботу його приймав ОСОБА_15, а гроші за роботу платив ОСОБА_14 Від ОСОБА_5 він вказівок не одержував, проводив різання моноблоку №9 (а. с. 49 т. 1), порізаний метал вивозився в м. Запоріжжя ОСОБА_5 з'явилася на комплексі, коли моноблок №9 вже був зрізаний, роботою по його розбиранню керували ОСОБА_15 і ОСОБА_14С, вказівок від ОСОБА_5 на розбирання моноблоків він не одержував. У зв'язку з невиплатою заробітної платні він пішов з роботи у вересні 2001 року (а с. 439 т. 2);

свідок ОСОБА_18, яка в судовому засіданні пояснила, що вона з 9 серпня 2001 року по лютий 2002 року працювала на колишньому комплексі СВК «Ватутіна» разом з ОСОБА_5, займалася вирощуванням гусаків і курей, які належали ОСОБА_5. Разом з ОСОБА_5 керівництвом займалися ОСОБА_14 і ОСОБА_15, які приїжджали періодично. Гроші за роботу їй видавав ОСОБА_14, про що вона писала розписки, вказівки про те, яку роботу виконувати - давала ОСОБА_5. З приводу розбирання моноблоків і автомобіля «Урал» нічого пояснити не може. 22 грудня 2001 року приїхав ОСОБА_3, показував документи, говорив, що все на комплексі належить йому і виганяв всіх, ОСОБА_5 у цей момент на комплексі не було. (а.с. 446 т. 2);

свідок ОСОБА_19, який в судовому засіданні пояснив, що він в період з лютого до початку березня 2002 року виконував ремонтні роботи на комплексі, участі в розбиранні моноблоків не приймав, допомагав переносити шифер. За роботу по 20 грн. в день з ним розплачувалася ОСОБА_5, крім того, вона дозволяла йому брати в рахунок оплати щити. Допомагав вантажити частини автомобіля «Урал». Він був присутній при тому, як автомобіль різав ОСОБА_12 по вказівці ОСОБА_15, який говорив, що автомобіль розукомплектований і його можна порізати. Біля ОСОБА_15 знаходилася ОСОБА_5 Вантаженням автомобіля керувала ОСОБА_5. За час його роботи на комплекс приїжджали люди з м. Запоріжжя, які здійснювали керівництво, вони спілкувалися з ОСОБА_5 (а.с.497 т.2);

свідок ОСОБА_20, який в судовому засіданні пояснив, що 4 моноблоки, ковбасний цех на території колишнього комплексу СВК «Ватутіна» були продані ПП «Геліос-2000», яке представляли ОСОБА_15, ОСОБА_21 і ОСОБА_5 Згодом чоловіки «пропали», залишилася ОСОБА_5, яка займалася тим, щодо порізки моноблоків, давала вказівки робітникам. Коли почали різати моноблоки - він не пам'ятає (а. с. 516 т. 2);

свідок ОСОБА_22, яка в судовому засіданні пояснила, що в кінці 2001, початку 2002 року вона купила 6 листів шиферу по 20 грн. у ОСОБА_23 і ОСОБА_7, які сказали їй, що заробили шифер за розбирання тваринницького комплексу колишнього СВК їм. Ватутіна. ОСОБА_5 вперше побачила в судовому засіданні і раніше з нею ніколи не зустрічалася (а. с. 132 т.1; а. с. 534 т. 2);

свідок ОСОБА_12, який в судовому засіданні пояснив, що на роботу в ПП «Геліос-2000» його приймав ОСОБА_14, із слів якого він знає, що генеральним директором був ОСОБА_15. ОСОБА_5 з'явилася на комплексі через тиждень після його пристрою на роботу, після чого ОСОБА_14 говорив написати заяву про прийом на роботу на її ім'я. Гроші за роботу одержував від ОСОБА_5. Він працював на розбиранні моноблоків і вирізці з них металу. Розбирання моноблоків тривало з 2000 по 2002 рік, один раз різати моноблок його запрошував ОСОБА_24, а другий - люди із Запоріжжя. Автомобіль «Урал» він розрізав по вказівці ОСОБА_5, в цей час на комплекс приїжджав ОСОБА_15 і ОСОБА_14 приїжджав із сторонніми лицями на вантажних автомобілях, на яких вивозили метал. Він в рахунок зарплати, а також за гроші купував будівельні матеріали від розбирання моноблоків, гроші віддавав ОСОБА_5. Хто саме - ОСОБА_15, ОСОБА_14 або ОСОБА_5 був головним - він не вникав. Йому відомо, що в грудні 2001 року на комплекс приїжджав ОСОБА_3 - він говорив, що автомобіль «Урал», а також моноблоки належать йому. ОСОБА_3 на комплексі він не бачив. На той момент був цілим один моноблок, ще один вони з ОСОБА_24 різали в листопаді-грудні 2001 року. Вказівку на те щоб порізати останній моноблок давали ОСОБА_14 і ОСОБА_15. В кінці 2001 року з комплексу виїхав ОСОБА_14, а пізніше -ОСОБА_15. Після Нового року (2002) ОСОБА_5 знаходилася на комплексі. В січні-лютому 2002 року, після приїзду ОСОБА_3, він одержував в рахунок зарплати шифер у ОСОБА_15 - 35 листів по 10 грн. - в січні 2002 року; 1000 шт. цеглини; 14 металевих кутів - в 2001 році; 25 м. швелера - в 2000 році. Крім того, він зібрав шифер, який був розкиданий на території комплексу. Під час його роботи продавалися будівельні матеріали з розібраних моноблоків, іноді він одержував гроші від покупців і віддавав їх ОСОБА_5. ОСОБА_8 продавав будматеріали в лютому 2002 року, шифер брав зі складу. Коли проводилося різання автомобіля «Урал» на комплекс приїжджав ОСОБА_15, також він приїжджав на комплекс і в лютому 2002 року. В 2002 січні-лютому вирізувався четвертий моноблок, вказівки на це давали ОСОБА_15 і

ОСОБА_14, говорили, що викупили його. Вказівку на те, щоб порізали бочки давала ОСОБА_5. По вказівці ОСОБА_5 він пропонував до продажу двигун автомобіля Урал за 400 доларів США.

Крім того, свідок ОСОБА_12 вказав, що очна ставка між ним і ОСОБА_5 не проводилася, він разом із слідчим Іліенко Д.В. приходив в лікарню, де знаходилася ОСОБА_5. Вона була в палаті і погано себе відчувала. Він і слідчий знаходилися в коридорі лікарні, ніяких питань слідчий їм не задавав, щось написав і сказав йому підписати, що він і зробив не читаючи (а. с. 441 т. 2). Свідчення свідка про фактичне не проведенні очної ставки слідчим в судовому засіданні підтвердила ОСОБА_5. З вказаної причини суд правильно не взяв до уваги як доказ по справі протокол вказаної очної ставки, оскільки він здобутий з порушенням кримінально-процесуального законодавства (а. с. 238-239 т.1);

свідок ОСОБА_26, який в судовому засіданні пояснив, що влітку 2000 року він влаштувався на тимчасову роботу на території тваринницького комплексу в м. Василівка за пропозицією ОСОБА_5, трудовий договір при цьому не оформлявся. Восени 2000 року він працював на розбиранні моноблоків - знімав блоки, шифер, скловату, різав метал. Весь метал вивозився. Він брав участь в розбиранні моноблоку №9 (схема а.с. - 49 т. 1), який на початок його роботи на половину був вже розібраний і почалося розбирання моноблоку №10, моноблоки №11 і 12 були цілі і розбиралися на початку 2001 року. Всі роботи по розбиранню моноблоків проводилися в 2000 і початку 2001 року. Реалізацію і вивіз шиферу, цеглини і блоків проводив ОСОБА_14, ОСОБА_5 на той час на комплексі не було (а. с. 17 т. 3);

свідок ОСОБА_27, який в судовому засіданні пояснив, що в лютому 2002 року у Василівській РВ УМВС із заявою звернувся ОСОБА_3 про те, що на території тваринницького комплексу ВСК «Ватутіна» скоюється крадіжка металевих місткостей. При виїзді слідчо-оперативної групи було встановлено, що зварювач проводив різання металевих місткостей по вказівці ОСОБА_5. Даний факт був задокументований. Потім поступила ще одна заява про викрадення автомобіля «Урал», при цьому був наданий технічний паспорт на вказаний автомобіль. В ході перевірки заяви було встановлено, що автомобіль був порізаний на частини по вказівці ОСОБА_5. Також працівниками міліції встановлено, що ОСОБА_5 організувала бригади з жителів сіл Орлянське і ОСОБА_28, які розбирали моноблоки, продавалися будівельні матеріали, гроші за які одержував ОСОБА_12 За свідченнями ОСОБА_5 всі її дії проводилися по вказівці ОСОБА_15 (а. с. 561 т. 2).

Суд правильно критично оцінив свідчення свідка ОСОБА_27 в частині результатів проведеної перевірки, оскільки він є працівником міліції, зацікавлений в результаті справи, що впливає на показники його роботи;

свідок ОСОБА_29, який суду пояснив, що він 2001 року працював на СТО в м. Запоріжжя. Від директора ОСОБА_3 він одержав завдання знайти коробку передач для вантажного автомобіля, що знаходився на ремонті. В ході розмови з незнайомим водієм, що знаходився на території СТО, той дав йому номер телефону фірми, де можна купити потрібні йому запасні частини. Він звернувся в офіс фірми, що знаходиться в недобудованій будівлі біля «Будинку одягу» і студентської поліклініки в м. Запоріжжі. Жінка, що знаходилася в офісі, дала йому адресу в м. Василівка. Коли він приїхав на місце - на територію колишнього тваринницького комплексу, побачив там ОСОБА_5 Там же побачив автомобіль «Урал», який як було видно, був в розібраному стані - були відсутні задні двері. ОСОБА_5 пропонувала йому купити запасні частини з вказаного автомобіля і будівельні матеріали. Після чого він повідомив ОСОБА_3 про побачене, на що той попросив його покати до ОСОБА_5 і домовитися щоб вона нікому не продавала автомобіль, що він і зробив - в лютому 2002 року, переконавши ОСОБА_5 в своєму намірі купити автомобіль. Більше він з ОСОБА_5 не зустрічався (а. с. 566 т. 2);

свідок ОСОБА_8, який суду пояснив, що коли точно не пам'ятає, він купував будівельні матеріали після розбирання моноблоків - плити і плоский шифер. Купив 25 листів по 25 грн. кожний і ще декілька по 20 грн. Люди, які займалися розбиранням моноблоків сказали йому, що їх керівництво знаходиться в м. Запоріжжя і вказали на ОСОБА_5, яка також ними керувала. Гроші за придбані будматеріали він віддавав чоловіку, якого вказала ОСОБА_5 і який назвався представником фірми, як його звуть не пам'ятає. На досудовому слідстві (т. 1 а. с. 128) свідок пояснював, що будівельні матеріали він купував приблизно в лютому 2002 року гроші - близько 1000 грн. передавав ОСОБА_12 (а.с.438 т.2).

Також, доводи ОСОБА_5 про відсутність у неї прямого наміру на здійснення інкримінованих їй протиправних діянь узгоджуються з оголошеними в судовому засіданні і оцінених в сукупності з матеріалами справи:

• - згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_31 (а с. 130 т. 1) в лютому 2002 року він на території колишнього тваринницького комплексу в м. Василівка разом з ОСОБА_11 купував 20 листів шиферу за ціною 25 грн. кожний, гроші за шифер віддавали ОСОБА_12 В цей час на території комплексу проводилося різання металу. Там же він бачив автомобіль «Урал», на якому була відсутня одна фара. Крім того, в березні 2002 року на тому ж тваринницькому комплексі він купував швелер і кут, гроші за які ОСОБА_11 передавав тому ж ОСОБА_12, а той віддавав гроші двом незнайомим чоловікам, які представилися начальниками;

• - згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_11 (а. с 129 т. 1) взимку, на початку 2002 року він разом з ОСОБА_32 на прохання останнього приїхав на територію колишнього тваринницького комплексу СВК їм. Ватутіна в м. Василівка, де купили 25 листів шиферу за ціною 20 грн. кожний, всього на 500 грн., які передали ОСОБА_12 Про покупку шиферу домовлялися наперед з жінкою у віці приблизно 50 років, світловолосої, яка сказала, що шифер належить їй, а гроші за шифер потрібно віддати ОСОБА_12 Зразково в той же час, він з ОСОБА_31 знову приїхали на комплекс і з незнайомими чоловіками з м. Запоріжжя домовилися про покупку кута по 7 грн. за 1 метр і швелер - по 9 грн. за 1 метр. Вони купили 10 шт. швелера по 6 м. кожний і 120 м. кута, гроші за них віддали ОСОБА_12, а той передав їх чоловікам з м. Запоріжжя, які говорили, що метал належить їм;

• - згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_33 в жовтні-листопаді 2000 року він прийшов підробити на територію тваринницького комплексу в м. Василівка, де на роботу його приймала ОСОБА_5, якої він передавав свою трудову книжку. Працював він до 2001 року. З його участю проводилося розбирання моноблоком №9-12 (схема а. с. 49 т. 1) - знімали дах, шифер, різали метал, керував роботами директор - ОСОБА_14 Розібраний метал складували, а на ранок наступного дня його вже не було, хто і як вивозив метал - йому не відомо. На території комплексу тоді ж - в 2000 році він бачив автомобіль Урал, на якому була відсутня коробка передач (а. с. 19 т. 3);

• - згідно протоколів допиту свідків ОСОБА_34 і ОСОБА_30 вони працювали на тваринницькому комплексі, точно дати не пам'ятають, на роботу їх приймала ОСОБА_5 В цей час моноблоки №9 і 10 вже були розібрані, а до їх відходу з роботи наполовину був розібраний моноблок №11. Автомобіль Урал знаходився на території комплексу в розібраному стані. Вказівки робітникам на розбирання моноблоків давав ОСОБА_14. Метал після розбирання вивозили з території комплексу вночі на вантажному автомобілі. Окрім ОСОБА_14 в цьому брав участь ОСОБА_15 і ще один - незнайомий високого зросту, худорлявий (а.с.19-20 т. 3);

• - згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_9 (а. с. 133 т. 1) в березні 2002 року на території колишнього тваринницького комплексу в м. Василівка він купив у раніше незнайомої жінки, яку називали «Василівна» і яка представилася як старша - 30 листів плоского шиферу за ціною 25 грн. і 6 дерев'яних балок, за все сплатив жінці 750 грн.;

• - згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_35(а. с 127 т. 1) приблизно в кінці зими - початку весни 2002 року він про проханню ОСОБА_10 на своєму автомобілі КАМАЗ приїхав на територію колишнього тваринницького комплексу в м. Василівка, де знаходилася ОСОБА_5 і її помічник -ОСОБА_12 ОСОБА_36 купив там 25 листів шиферу за ціною 25 грн. кожний. Знаходячись на території комплексу він звернув увагу на автомобіль «Урал». Із слів ОСОБА_12 йому стало відомо, що «Урал» продається і ОСОБА_12 запропонував йому купити цей автомобіль за ціною 30 коп. за 1 кг

ваги, загальна вага автомобіля складала близько 8 тонн. Пізніше від жителів села він взнав, що «Урал» ріжуть на металолом і йому передали, що ОСОБА_12 пропонує йому купити двигун з вказаного автомобіля. Коли він приїхав на комплекс, ОСОБА_12 займався різанням автомобіля і сказав, що двигун продається за 400долларов США. Він згодився і купив двигун автомобіля «Урал», гроші за нього передав ОСОБА_12, який говорив, що автомобіль належить ОСОБА_5, недавно списаний з армії і він продає автомобіль від її імені. Документами на двигун він не цікавився; - згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_10 (а. с. 134 т. 1) він купив на території колишнього тваринницького комплексу в м. Василівка у незнайомої йому жінки 20 листів шиферу за ціною 25 грн. кожний, гроші по вказівці жінки віддав ОСОБА_12, коли він передавав гроші, жінка не була присутня;

• - згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_24 (а. с. 155, 157-158 т. 1) в жовтні-листопаді 2001 року він працював різьбярем металу на тваринницькому комплексі в м. Василівка, у нього була укладена трудова угода з ТОВ «СТС ЛТД», згідно якого він повинен був працювати на території колишнього тваринницького комплексу в м. Василівка - на розбиранні металевих конструкцій до 30.11.2001 року. Приблизно 20.11.2001 року до нього звернулася ОСОБА_5 і представлялася директором ПП «Геліос» про що показувала документи, запропонувала порізати моноблоки, що належать їй. Він порахував, що ОСОБА_5 дає законні розпорядження по вирізці металу. Він разом з ОСОБА_12, різали один з двох моноблоків, що залишилися, інші були вирізані вщент. Крім того, ОСОБА_5 пропонувала йому купити автомобіль «Урал» що знаходився на комплексі, показувала йому прострочений договір оренди автомобіля. Оскільки інших документів на автомобіль не було, він відмовився від його покупки;

• - протоколом допиту свідка ОСОБА_28 (а с. 117 т. 1), який пояснив, що 12 квітня 2002 року за пропозицією ОСОБА_12 він приїхав з ним на територію тваринницького комплексу в м. Васшгівка, де останній представив йому ОСОБА_5 як директора. ОСОБА_5 сказала йому, що необхідно порізати дві металеві бочки місткістю приблизно по 20-25 м. куб. Оскільки бочки вигоряли, роботою по різанню бочок він зайнявся 15 квітня 2002 року. Коли розрізали одну бочку, почали різати другу - приїхали працівники міліції і заборонили проводити подальші роботи;

• - протоколом допиту свідка ОСОБА_13 (а. с 136 т. 1), який пояснив, що в кінці березня - початку квітня 2002 року на тваринницькому комплексі в м. Василівка він купив у ОСОБА_5 22 великих і 6 маленьких листів шиферу на суму 476 грн. Гроші за шифер віддав особисто ОСОБА_5;

• - протоколом допиту свідка ОСОБА_38(а. с 116 т. 1), який пояснив, що він є засновником ПП «Геліос -2000», інших працівників в ПП не має. З ОСОБА_5 його познайомив ОСОБА_37С Відносин з ОСОБА_5 він не підтримував. В січні 2001 року у нього були викрадені всі документи на ПП, а також чисті бланки з відтисненнями друку ПП. З неофіційних джерел йому стало відомо про те, що документи викрадені ОСОБА_5, саме цим він може пояснити появу наказу про призначення її директором ПП «Геліос-2000». ОСОБА_5 внесла реквізити на бланк з друком і підроблювала його підпис.

Суд правильно порахував необхідним критично віднестися до свідчень свідка про підробку ОСОБА_5 наказу від його імені, оскільки вказані доводи свого підтвердження в ході досудового слідства і в суді першої інстанції свого підтвердження не знайшли. Перевірити свідчення свідка і допитати його суд не мав нагоди, оскільки неодноразові постанови суду про привід свідка і судові доручення про встановлення його місця знаходження органом досудового слідства виконані не були.

- згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_15, згідно протоколу його допиту (а.с. 112-113 т. 1) пояснював, що в серпні 2000 року він вирішив зайнятися вирощуванням гусаків, для чого орендував у КСП «Геліос 2000» частину тваринницького комплексу в м. Василівка у ОСОБА_38 Приблизно в цей час він познайомився з ОСОБА_5, якій запропонував разом зайнятися вирощуванням гусаків. З травня 2000 року по березень 2001 року він постійно проживав на комплексі, в цей час 4 моноблоки на комплексі були цілі. На момент його відходу - 1 моноблок був розібрано на половину, на другому повністю було відсутнє шиферне перекриття, 3 і 4 - були в зібраному стані. Вказівки на розбирання моноблоків давав він, оскільки займався, відновленням ковбасного цеху, він продавав будматеріали з моноблоків і за виручені засоби купував будматеріали на відновлення ковбасного цеху. Розбирання моноблоків була включено в умови договору, актів списання засобів і інших документів, що продаються, не складалося. В жовтні 2001 року частина комплексу, що орендується їм, була передана у власність ОСОБА_3, про що був складений акт прийому-передачі. Ферми знаходилися в зібраному стані. З дозволу ОСОБА_3 він міг знаходитися на комплексі до кінця сезону, там же знаходилася ОСОБА_5 У зв'язку з тим, що знаходився довгий час на лікуванні в лікарні - з весни по осінь 2001, на комплексі він постійно не проживав, а тільки приїжджав кілька разів. На початку грудня 2001 до нього звернувся ОСОБА_3 і сказав, що на комплексі вирізуються металоконструкції, із цього приводу йому нічого відоме не було. Коли він разом з ОСОБА_3 приїхав на комплекс, побачив, що в одному корпусі ферми повністю вирізані, в другому - вирізані конструкції утримуючі дах, який був зруйнований. ОСОБА_5 сказала, що сама давала вказівку на вирізку металу. В ПП «Геліос 2000» він не працював, яким чином на документах ( накладні, договори) від імені директора ПП «Геліос 2000» знаходяться його підписи пояснити не міг, але не заперечував, що вони виконані, їм. Автомобіль Урал тривалий час знаходився на території комплексу, після чого 21 березня 2002 року була знайдена його пропажа.

Суд правильно вказав, що критично відноситься до свідчень свідків ОСОБА_15 (який на момент розгляду справи помер) і ОСОБА_21, як до даних з метою піти від відповідальності, оскільки їх свідчення про непричетність до розбирання моноблоків, бочок і автомобіля Урал не узгоджуються і спростовуються свідченнями ОСОБА_5, свідків: ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_26, ОСОБА_31, ОСОБА_11, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_41, згідно яких ОСОБА_15 і ОСОБА_38 і до і після 06 грудня 2001 року здійснювали керівництво і брали безпосередню участь в розбиранні і реалізації будматеріалів, металолому.

Прийняте по справі судом рішення по справі також повністю узгоджується з вивченими судом доказами:

• - згідно постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 15.15.2001 року (а. с. 5 т.) 06.12.2001 року ОСОБА_3 звернувся до Василівського РВ УМВС із заявою про те що з території тваринницького комплексу в м. Василівка викрадений моноблок, що належить йому. В ході проведення перевірки за заявою ОСОБА_3 працівниками міліції була опитана ОСОБА_5, яка пояснила, що вона є директором ПП «Геліос 2000», яке розташоване на території тваринницького комплексу СВК ім. Ватутіна в м. Василівка; розбирання моноблоків проводилося для ремонту виробничих приміщень; про рішення суду про передачу частини комплексу ОСОБА_42 їй відомо не було;

• - згідно постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 1 жовтня 2001 року затверджено світову угоду між ОСОБА_3 і ПП «Геліос-2000» в особі директора ОСОБА_14, згідно якого ПП «Геліос - 2000» передає в рахунок відшкодування боргу право власності на 24/100 частин тваринницького комплексу, що складається з приміщень 11 в будівлі корівника В-1, котельною 3-1, бійні К-1, санпропусника Д-1, ковбасного цеху І-1, розташованого в промисловій зоні м. Василівка Запорізької області, а ОСОБА_3 приймає вказане майно в свою власність. Реєстрація права власності в КП Василівське БТІ проведена 6 грудня 2001 року (а. с. 20 т. 1);

• - згідно акту прийому-передачі від 7 жовтня 2001 року представник ПП «Геліос 2000» в особі директора ОСОБА_14 передав вказане в ухвалі Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 1 жовтня 2001 року майно ОСОБА_3 (а. с. 21 т. 1);

• - згідно довідки, виданої головою правління ЗАТ «Гвідон» ОСОБА_3 і ОСОБА_43 -залишкова балансова вартість автомобіля УРАЛ державний номер НОМЕР_1, належного ЗАТ «Гвідон» на 01.03.2002 року складає 14828 грн. 43 коп. (а. с 22 т. 1);

• - згідно протоколу огляду місця події 06.12.2001 року, був оглянутий тваринницький комплекс в побутовій зоні м. Василівка, належний ОСОБА_3, що складається з 11 приміщень. На момент огляду в приміщенні корівника закинені шматки скловати і металеві предмети, відсутні: дах, 34 металевої ферми (а. с. 46 т. 1);

- згідно протоколу огляду місця події від 15 квітня 2002 року і схеми до нього - оглянута будівля кочегарки на території вказаного комплексу, де знайдені фрагменти металевих місткостей, стеля в приміщенні обвуглена, на залишках скла у віконній рамі - сліди задимлення; біля будівлі знайдені п'яти кисневих і два газові балони з пальниками, обрізання металевих труб; біля 12 моноблоку (по схемі) знайдено 5 пачок цеглини. Фронтони 9-го моноблоку розібрані повністю; фронтони 11 моноблоку розібрані до половини, 12 моноблок розібрано повністю. Як вказано в протоколі - з місця події нічого не вилучалося (а.с.47- 49 т. 1);

• - протоколом огляду згідно якого оглянуто свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль «Урал» державний номер НОМЕР_1 1991 року випуску, двигун НОМЕР_2 належить ЗАТ «Гвідон» (а.с.60т.1);

• - постановою про залучення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу до матеріалів справи як речовий доказ (а.с.61-62т.1);

• - протоколом огляду згідно якому за місцем проживання ОСОБА_35 оглянутий двигун номер НОМЕР_2 (а.с.63т.1);

• - постановою про залучення двигуна до матеріалів справи як речовий доказ (а. с. 64-65 т. 1);

• - протоколом огляду згідно якому за місцем проживання ОСОБА_8, знайдені, оглянуто і вилучено 25 і 16 листів шиферу (а.с. 67т.1);

• - постановою про залучення як речові докази листів шиферу, знайдених у ОСОБА_8 (а. с. 68-69);

• - протоколом огляду, згідно якого за місцем проживання ОСОБА_12 оглянуті: кут -14 шт.; 94 листів шиферу, 1500 шт. цеглини; 25 м. швелера (а. с. 70 т.1);

• - постановою про залучення як речові докази: утовк 14 шт.; 94 листів шиферу, 1500 шт. цеглини; 25 м. швелера (а. с. 71-72 т.1);

• - протоколом огляду, згідно якого за місцем проживання ОСОБА_32 знайдені і вилучено 25 листів шиферу, 3 кути, швелер (а. с. 74 т. 1);

• - постановою про залучення як речові докази: 25 листів шиферу, 3 кути, швелер (а. с. 75-76 т. 1);

• - протоколом огляду, згідно якого за місцем проживання ОСОБА_22 знайдені і вилучено 6 листів шиферу (а.с.78т.1);

• - постановою про залучення як речові докази: 6 листів шиферу (а. с. 79-80 т. 1);

• - протоколом огляду, згідно якого за місцем проживання ОСОБА_10 знайдені і вилучено 20 листів шиферу (а. с. 82 т. 1);

• - постановою про залучення як речові докази: 20 листів шиферу (а. с. 83-84 т. 1);

• - протоколом огляду, згідно якого за місцем проживання ОСОБА_44 знайдені і вилучено 6 листів шиферу (а. с. 86 т. 1);

• - постановою про залучення як речові докази: 6 листів шиферу (а. с. 87-88 т. 1);

• - протоколом огляду, згідно якого за місцем проживання ОСОБА_13 знайдені і вилучені 22 великих і 6 маленьких листів шиферу (а. с. 90 т. 1);

• - постановою про залучення як речові докази: 22 і 6 листів шиферу (а.с. 91-92 т. 1);

• - договором №1\11-00 від 01.11.2000 року, згідно якого ОСОБА_14 як директор ПП «Геліос» уклав договір з ТОВ «Руст-Компані», згідно якого ОСОБА_14 зобов'язався продати іншій стороні лом і відходи чорних металів (а.с.138 т.2); актом походження лому чорних металів від 03. 11. 2000 року, згідно якого одержувач ВАТ «Дніпроспецсталь» одержав від ТОВ «Руст-Компані» лом чорних металів, придбаний у ПП «Геліос-2000» на підставі договору № 1\11-00 від 01.11.2000 року (а. с. 52 т. 2); довіреністю №356 від 10.11.2000 року, згідно якої ОСОБА_14 мав право на експедицію лому і відходів чорних металів від імені ТОВ «регіон втормет» з 10. 11. 2000 року по 20.12.2000 року (а.с.136т.2); трудовим договором №478 від 01.11.2000 року, згідно якого ОСОБА_14 прийнятий на роботу в ТОВ «Регіон втормет» експедитором з 01.11.2000 року по 20 грудня 2000 року; товарно-транспортними накладними: 01ААК від 03.11.2000 року згідно якої з ПП «Геліос» відвантажено

у ВАТ «Дніпроспецсталь» 8 тон лому чорних металів, перевозив водій ОСОБА_14 (а.с. 212, 219, 220, 221 т.2); 02 АА Е від 19. 07. 2000 року - ПП «Геліос-2000» відправлено 28 шт. швелера по 3 м. в м. Запоріжжя для ПП «Геліос-2000» - водій ОСОБА_14 (а.с. 213, 214, 216, 217 т. 2) - що підтверджує доводи ОСОБА_5 про участь ОСОБА_14 в реалізації лому металу;

• - статутом ПП «Геліос-2000», згідно якого підприємство зареєстровано 20.07.2007 року і його власником є ОСОБА_14 (а.с.96-102 т. 2);

• - висновком товарознавчої експертизи, згідно висновків якої вартість 2-х металевих бочок для зберігання пічного палива об'ємом по 25 м. куб. кожна складає 8 429 грн. 96 коп.

Вивчивши всі вказані докази суд правильно вказав, що вони не підтверджують обвинувачення по справі.

Також суд правильно не взяв до уваги докази, на які послався орган досудового слідства як на докази, підтверджуючі винність ОСОБА_5 в здійсненні злочину - протокол огляду місця події згідно якого 16 квітня 2002 року (а. с. 53-56 т. 1) оглянуто приміщення ковбасного цеху на території тваринницького комплексу в м. Василівка, де знайдені і вилучені: друк з відтисненнями : ТОВ «Карма», ТОВ «Чумацький шлях», ТОВ «Чумацький шлях СПЛАЧЕНО»; блокнот коричневого кольору, тека червоного кольору з документацією, блокнот коричневого кольору, блокнот чорного кольору, записник із зображенням автомобіля; бланки контракту ЧП «Геліос», а також - постанова про залучення вказаних предметів упаковані до матеріалів справи як речові докази (а. с. 58-59 т. 1), оскільки з їх змісту не вбачається яке саме доказове значення вони мають і які саме пункти обвинувачення або обставини по справі підтверджують.

Зі свідчень потерпілого ОСОБА_3 суд встановив, що згідно ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01. 10. 2001 року в рахунок боргу від ПП «Геліос-2000» в його власність перейшла 24М00 частина тваринницького комплексу в м. Василівка. Передача комплексу відбувалася по акту прийому-передачі, він виїжджав на місце з директором ПП «Геліос-2000» ОСОБА_21 моноблоки, які зображені на схемі (т. 1, а. с. 49 оборот) №10, 11, 12 були повністю цілі, а моноблок №9 був з розібраним дахом, вказані моноблоки входили до складу частини комплексу, яка перейшла до нього. На той час на комплексі проживала ОСОБА_5 У зв'язку з тим, що починалася зима, він вирішив ніяких робіт на комплексі до весни не проводити і не заперечував проти знаходження там ОСОБА_5 В грудні 2002 року, проїжджа мимо комплексу, він побачив, що проводиться розбирання моноблоку №9 (по схемі), зажав на комплекс. ОСОБА_5 сказала йому, що розбирання моноблоку проводить колгосп за борги ПП «Геліос». У зв'язку з цим він звернувся із заявою в міліцію, вказавши, що ОСОБА_5 викрадає його майно. У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 працівникам міліції пояснила про те, що моноблоки належать їй, в порушенні кримінальної справи було відмовлено. Він звернувся зі скаргою в прокуратуру і кримінальну справу порушили. Розбиранням і різанням моноблоків займалися ОСОБА_24 і ОСОБА_12, якими керувала ОСОБА_5 Коли він привіз на комплекс 22. 12. 2002 року сторожів - людей, з якими домовився про те, що вони охоронятимуть його майно, туди ОСОБА_24 і ОСОБА_12, які говорили, що все майно там належить ОСОБА_5 і у неї є про це документи. Весною 2002 року, коли він знову приїхав на комплекс, то побачив, що вже зрізана решта трьох моноблоків, але із цього приводу розгляд по даній кримінальній справі не проводився. Які саме будівлі входили до складу 24\100 комплексу вказано в довідці БТІ, що є в справі. В його власність окрім моноблоків також входили і бочки. Автомобіль «Урал», що належав ЗАТ «Гвідон» був переданий в оренду ПП «Геліос-2000» на один рік з 14 листопаду 2000 року по 14 листопаду 2001 року, у зв'язку з тим, що на ньому зламалася коробка, передач і взимку відтягнути його було скрутно, він стояв на території комплексу. Він бачив, що на автомобілі були зняті задні двері, але машина була в робочому стані. Автомобіль був викрадений в період часу з 15 лютого по 22 березня 2002 року, ОСОБА_15 і ОСОБА_14 на комплексі після 06 грудня 2001 року не було.

Суд правильно критично оцінив свідчення потерпілого в частині того, що ОСОБА_5 було достовірно відоме про приналежність йому частини комплексу, бочок і автомобіля, оскільки ці свідчення не знайшли свого підтвердження іншими доказами по справі. Суд у вироці правильно вказав, що потерпілий є особою зацікавленою в результаті справи, перш за все матеріально. Також суд правильно критично оцінив свідчення потерпілого ОСОБА_3 в тій частині, що після передачі йому у власність частини вказаного комплексу ОСОБА_15 і ОСОБА_14 там вже не з'являлися, що не узгоджується і спростовується свідченнями свідків: ОСОБА_16, ОСОБА_40, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_26, ОСОБА_31, ОСОБА_11, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_30, які пояснювали, що ОСОБА_14 і ОСОБА_15 здійснювали безпосереднє керівництво розбиранням і реалізацією, а також брали участь в реалізації майна вказаного в обвинуваченні.

Вивчаючи матеріали справи колегія суддів беру до уваги також той факт, що в самому обвинуваченні органи досудового слідства вказують приблизно дати скоєння злочинів підсудною.

При розгляді справи колегія суддів взяла також до уваги той факт, що органи досудового слідства провівши саму першу перевірку заяви ОСОБА_3 винесли в 2002 році постанову про відмову у відкритті кримінальної справи (т.1, а.с. 5), а матеріали справи уже два рази були предметом розгляду апеляційним судом. Так 17.05.06 року (т. 3, а.с.81) та 12.03.07 року (т.3, а.с.180-183) по апеляціях прокурора два рази було скасовано постанови суду першої інстанції про направлення справи на додаткове розслідування. При цьому в апеляціях прокурора було вказано, що по справі всі можливі докази по справі зібрано і колегія суддів указала, що по справі суду першої інстанції необхідно проаналізувати та вивчити всі докази та прийняти законне рішення.

Виконуючи вказані ухвали апеляційного суду, районний суд розглянувши справу відповідно до вказаного у 1 КПК України принципу змагальності сторін, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх в сукупності, керуючись положеннями ст. 2 КК України щодо підстав кримінальної відповідальності, а також положеннями ст. 11, 23, 24 КК України, правильно вказав, що обвинувачення висунуте органами досудового слідства ОСОБА_5 в скоєнні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 1, ч. 2, ч.3, ст. 15 ч.3, ст. 185 ч. 5, ст. 289 ч.3 КК України - не знайшло свого підтвердження при розгляді матеріалів кримінальної справи.

Доводи ОСОБА_5 про те, що вона рахувала майно, реалізоване з території комплексу - належним ПП «Геліос», а свої дії - правомірними - свого спростування в матеріалах справи не знайшли.

Таким чином, тлумачивши всі сумніви на користь ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що в її діях, виходячи з доказів, що є в справі, вбачається відсутність суб'єктивної сторони складу злочину, а саме прямого наміру ОСОБА_5 на незаконне викрадення чужого майна і заволодіння транспортним засобом, тобто в діях ОСОБА_5 відсутній склад інкримінованих їй злочинів.

Виходячи з вищенаведеного, посилання в апеляціях потерпілого ОСОБА_3, цивільного позивача ЗАТ «Гвідон», прокурора на те, що висновки районного суду, викладені у виправдувальному вироку не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються матеріалами кримінальної справи.

Колегія суддів вважає, що підстав для скасування або зміни вироку по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляції потерпілого ОСОБА_3, цивільного позивача ЗАТ «Гвідон», прокурора -залишити без задоволення, а вирок Василівського районного суду Запорізької області від 26.02.2009 року у відношенні ОСОБА_5 - без зміни.

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація